Рішення

від 17.05.2012 по справі 963-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 322

РІШЕННЯ

Іменем України

17.05.2012Справа №5002-32/963-2012

Господарський суд Автономної республіки Крим у складі судді Гризодубової А.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

За позовом Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» (95026, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Гайдара, 3-А, ідентифікаційний код 03358593).

До відповідача Казенного підприємства «Південний еколого - геологічний центр» (95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Беспалова, 47б, ідентифікаційний код 23450378).

Про стягнення 328 946,67 грн.

За участю представників:

Від позивача - ОСОБА_3, довіреність № 20-3/5894/5 від 27.12.2011р.

Від відповідача - не з'явився.

Представникам роз'яснено права і обов'язки передбачені ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, зокрема право відводу судді, відповідно до статті 20 Господарського процесуального України. Заяв та клопотань про відвід судді не подано.

Обставини справи: Орендне підприємство «Кримтеплокомуненерго» звернулось до Господарського суду АР Крим із позовом до Казенного підприємства «Південний еколого - геологічний центр» про стягнення заборгованості в розмірі 328 946,67 грн.

Ухвалою господарського суду від 26.03.2012 року порушено провадження у справі та розгляд справи призначений на 12.04.2012 року, про що сторони були своєчасно та належним чином повідомлені.

У судових засіданнях від 123.04.2012р. та від 24.04.2012р. оголошувалась перерва у зв'язку з необхідністю надання сторонами документів, які необхідні та всебічного та об'єктивного розгляду справи по суті.

Відповідно до статті 35 Сімейного кодексу України змінено прізвище головуючого судді на ОСОБА_4.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем умов договору на споживання теплової енергії № 85 від 12.12.2005р. в частині повної та своєчасної оплати отриманої теплової енергії за період з 01.02.2009р. по 31.12.2011р., внаслідок чого за ним утворилась заборгованість, що і стало приводом для звернення позивача із позовом до суду.

Відповідач у судовому засіданні проти існування заборгованості не заперечував, проте, надав клопотання, в якому просив витребувати у Сімферопольської міської ради рішення № 1754 від 03.07.2002р. та № 3471 від 24.12.2010р., згідно з якими були встановлені тарифи нарахування суми за спожиту теплову енергію, з метою встановлення факту, що ці тарифи не були змінені або скасовані.

Позивач не заперечував проти заявленого клопотання.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

12.12.2005р. між Орендним підприємством «Кримтеплокомуненерго» (Постачальник) (позивач) та Казенним підприємством «Південний еколого - геологічний центр» (Споживач) ( відповідач) був укладений договір № 85 про постачання теплової енергії ( а.с. 7-9).

Згідно з пунктом 1.1 Договору Постачальник бере на себе зобов'язання відпускати Споживачеві теплову енергію у вигляді опалення та підігріву води в необхідних йому обсягах, а Споживач зобов'язується прийняти теплову енергію в обсягах, що визначені дійсним договором та оплатити її по встановлених тарифах та в строки, передбачені договором.

Пунктом 6.1 Договору сторони передбачили, що розрахунки за спожиту енергію здійснюються в строк до 25 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Строк дії договору встановлений пунктом 10.1 складає 5 років з дня підписання, та вважається продовженим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку договору не буде повідомлено письмово про припинення договору, що передбачено пунктом 10.4 Договору.

Сторони не представили суду доказів припинення дії вказаного договору, згоди сторін на його припинення, відповідного рішення суду про розірвання договору або визнання його недійсним.

Так, позивачем надавалися послуги з теплопостачання у відповідності до умов договору, що підтверджується доданими до матеріалів справи рахунками за теплопостачання № 290085 від 07.03.2009р. на суму 26 810, 36 грн., № 3900185 від 07.04.2009р. на суму 27 220, 63 грн., № 490085 від 07.05.2009р. на суму 15 701, 02 грн., № 590085 від 07.06.2009р. на суму 10 235, 41 грн., № 690085 від 07.07.2009р. на суму 10 235, 41 грн., № 790085 від 07.08.2009р. на суму 7 594, 02 грн., № 890085 від 07.09.2009р. на суму 10 008, 66 грн., № 990085 від 07.10.2009р. на суму 9 915, 91 грн., № 1090085 від 07.11.2009р. на суму 9 915, 91 грн., № 1190085 від 07.12.2009р. на суму 21 133, 15 грн., № 1290085 від 07.01.2010р. на суму 17 408, 33 грн., № 100085 від 07.02.2010р. на суму 38 670, 12 грн., № 200085 від 07.03.2010р. на суму 44 446, 16 грн., № 300085 від 07.04.2010р. на суму 30 027, 91 грн., № 400085 від 07.05.2010р. на суму 6 731, 99 грн., № 1000085 від 07.11.2010р. на суму 3 209, 84 грн., № 1100085 від 07.12.2010р. на суму 26 141, 40 грн., №1200085 від 07.01.2011р. на суму 37 211, 02 грн., № 110085 від 07.02.2011р. на суму 57 198, 78 грн., № 210085 від 07.03.2011р. на суму 66 984, 53 грн., № 310085 від 07.04.2011р. на суму 23 284,91 грн., № 120085 від 07.02.2012р. на суму 75 936,77 грн., № 1210085 від 07.01.2012р. на суму 24 220,99 грн., № 1110085 від 07.12.2011р. на суму 46 224,95 грн., № 1010085 від 07.11.2011р. на суму 7 310,02 грн. (а.с. 69-93), актами довідками спожитої теплової енергії, підписаними представником споживача ( а.с. 18-19, 21-22, 24-50).

Вказані рахунки були отримані відповідачем, про що свідчить підпис в реєстрі повідомлень про вручення рахунків, копія якого додана до матеріалів справи. ( а.с. 111-131).

Проте, спожита теплова енергія не була сплачена в добровільному порядку та в повному обсязі, в результаті чого за відповідачем склалась заборгованість у розмірі 295 648,37 грн. за період з 01.02.2009р. по 31.12.2011р., що і стало підставою для звернення Орендного підприємства „Кримтеплокомуненерго" з позовом до суду про стягнення вказаної суми заборгованості в примусовому порядку.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Неналежне виконання відповідачем обов'язків за договором призвело до утворення заборгованості в розмірі 295 648,37 грн.

Відповідачем всупереч вимогам статті 33 Господарського процесуального кодексу України не надано доказів оплати отриманої теплової енергії, виконання свого зобов'язання за договором, умови якого передбачають обов'язок Споживача у будь-якому разі до 25 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплатити отримані послуги.

Окрім цього, саме відповідач у судовому засіданні надав акт звірки взаєморахунків, який підписаний з боку відповідача, що свідчить про те, що відповідач визнає існуючу заборгованість.

Беручи до уваги вищенаведене, суд вважає, що матеріалами справи підтверджується заборгованість в розмірі 295 648,37 грн. у відповідності до наданих документів, та підлягає стягненню з відповідача саме в цьому розмірі.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача суму інфляційних втрат у зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань у розмірі 18 678, 92 грн., 3% річних у розмірі 14 619, 38 грн.

Так, частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Суд, ретельно перевіривши розрахунок суми інфляційних витрат, дійшов висновку, що саме заявлена позивачем сума інфляційних витрат в розмірі 18 678,92 грн. має бути стягнута з відповідача.

Так, відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сума 3% річних складає 14 619, 38 грн. грн. за період з 25.02.2009р. по 27.01.2012р., та має бути стягнута з відповідача саме в цій сумі.

Іншого сторонами всупереч вимогам приписів діючого законодавства не доведено.

Крім того, 17.05.2012р. до канцелярії Господарського суду АР Крим від відповідача надійшла заява в порядку статті 83 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої позивач просив суд розстрочити виконання рішення у зв'язку із скрутним фінансовим становищем відповідача.

На підтвердження цих доводів відповідачем надана тільки довідка про наявність у відповідача кредиторської заборгованості за підписом генерального директора.

З приводу вказаної заяви, суд вважає за необхідне зазначити таке:

Так, розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

Слід мати на увазі, що Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами статті 43 ГПК.

До заяви мають бути додані докази, які підтверджують обставини, викладені в заяві щодо неможливості чи утруднення виконання рішення.

Згідно з пунктом 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Проте довідка надана відповідачем не може підтверджувати скрутне фінансове становище, оскільки не підтверджує факту відсутності грошових коштів у відповідача.

Так, статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Наявність заборгованості відповідача перед іншими суб'єктами господарської діяльності не є поважною підставою для розстрочення заборгованості в рамках даної справи.

Більш того, слід зауважити, що згідно пункту 2 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 12.09.2009р. №02-5/333 «Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу України», вирішуючи питання про розстрочку чи відстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів в економіці держави та інші обставини справи.

Отже звертає увагу відповідача, що після усунення обставин, що спричинили відмову у задоволенні заяви відповідача, останній не позбавлений права звернутись до суду із відповідним клопотанням.

Судові витрати покладаються на відповідача відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Казенного підприємства «Південний еколого - геологічний центр» (95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Беспалова, 47б, ідентифікаційний код 23450378) на користь Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» (95026, АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Гайдара, 3а, ідентифікаційний код 03358593) 295 648,37 грн. заборгованості, 14 619,38 грн. - 3% річних, 18 678,92 грн. інфляційних втрат, 6 578,93 грн. судового збору.

3. У задоволенні заяви про надання розстрочки виконання рішення відмовити.

4. Наказ видати в порядку статтей 116, 117 Господарського процесуального кодексу України.

За згодою представника у судовому засіданні 17.05.2012р. оголошено вступну і резолютивну частини рішення. Мотивувальна частина рішення оформлена відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України та підписана 17.05.2012р. Рішення може бути оскаржено в порядку та строки передбачені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України. Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Гризодубова А.М.