Рішення

від 17.05.2012 по справі 15/5005/2827/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15.05.12р. Справа № 15/5005/2827/2012

За позовом Відкритого акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь", м. Запоріжжя

до В-1: Державного підприємства "Придніпровська залізниця", м. Дніпропетровськ

В-2: Приватного підприємства "Арагон", м. Донецьк

про стягнення 5 409,97 грн.

Суддя Петренко Н.Е.

секретар судового засідання Гурський В.С.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, представник за довіреністю № 20-299 від 06.12.2011р.

від відповідача-1: ОСОБА_2, представник за довіреністю № 79 від 01.01.2012р.

від відповідача-2: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Відкрите акціонерне товариство "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" (далі-позивач ) звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Державного підприємства "Придніпровська залізниця" (далі - відповідач-1), Приватного підприємства "Арагон" (далі-відповідач-2), про стягнення суми збитків, заподіяних несхоронним перевезенням вантажу в розмірі 5 409,97 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тією обставиною, що у вагоні № 64707524, при видачі вантажу, було виявлено нестачу 6400 кг вугілля, про що складено комерційний акт АА № 019623/881 від 21.10.2011 року.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 27.03.12р. порушено провадження у справі, прийнято позовну заяву до розгляду, судове засідання призначено на 24.04.12р.

24.04.12р. в судовому засіданні повноважний представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх в повному обсязі. Але, витребувану ухвалою господарського суду від 27.03.12р. довідку відправника про вартість 1т вугілля марки АШ до суду не надав.

Повноважний представник відповідача-1 в судовому засіданні, яке відбулося 24.04.12р., позовні вимоги не визнає, але відзив на позов не надав, оскільки відповідачу-1 необхідні для підготування обґрунтованого відзиву документи на його запит не надійшли, у зв'язку з чим останній усно просив суд відкласти розгляд справи на іншу дату.

Повноважний представник позивача проти відкладення розгляду справи на іншу дату не заперечував.

В свою чергу, 24.04.12р. в судове засідання повноважний представник відповідача-2 не з'явився, але 23.04.12р. до господарського суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно якого відповідач-2 позовні вимоги не визнає, просить суд відмовити позивачу в задоволенні позову в частині стягнення з відповідача-2 суми нестачі в розмірі 5 409,97 грн. та виключити відповідача-2 зі справи, як неналежного відповідача.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 24.04.12р. відкладено розгляд справи на 15.05.12р., зобов'язано до засідання подати:

- позивачу: довідку відправника про вартість 1т вугілля марки АШ; докази в обґрунтування позову; заперечення на відзив відповідача-2;

- відповідачу-1: відзив на позов; докази в обґрунтування відзиву; документи, що посвідчують правовий статус виробничої або структурної одиниці: статус (положення), довідку про включення до ЄДРПОУ, свідоцтво про державну реєстрацію (оригінали для огляду та належним чином засвідчені копії у справу); докази сплати боргу;

- відповідачу-2: докази в обґрунтування відзиву; документи, що посвідчують правовий статус виробничої або структурної одиниці: статус (положення), довідку про включення до ЄДРПОУ, свідоцтво про державну реєстрацію (оригінали для огляду та належним чином засвідчені копії у справу); докази сплати боргу.

Явку в судове засідання повноважних представників учасників судового процесу визнано обов'язковою.

15.05.12р. в судовому засіданні повноважний представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав та наполягав на їх задоволенні.

Повноважний представник відповідача-1 в судовому засіданні проти позову заперечував та просив суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в частині стягнення суми збитків з відповідача-1, оскільки відповідальність за нестачу вантажу повинен нести відправник, тобто відповідач-2. Дані твердження також зазначені у відзиві, який долучено до матеріалів справи.

В свою чергу, повноважний представник відповідача-2 в судове засідання не з'явився, витребувані документи до суду не надав. Жодних пояснень щодо причини неявки або інших клопотань до господарського суду не надходило. Про день, час та місце розгляду справи відповідач-2 повідомлений належним чином, що підтверджує повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.34).

Враховуючи зазначене, господарський суд прийшов до висновку про те, що повноважний представник відповідача-2 в судове засідання не з'явився та не подав витребувані судом документи без поважних причин, у зв'язку з чим суд вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні без участі повноважного представника відповідача-2 за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 15.05.12р. оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення, згідно зі ст. 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, заслухавши пояснення повноважних представників позивача та відповідача-1, господарський суд, -

встановив:

20.10.11р. на станцію Запоріжжя-Ліве у вагоні № 64707524 для позивача надійшов вантаж (антрацит, марки АШ(0-6)) за залізничною накладною № 50240860 (а.с.11).

Вагон № 64707524 прийнято позивачем із заявкою до залізниці на комісійну видачу вантажу з наступним складанням комерційного акту.

При комісійній видачі вантажу на станції Запоріжжя-Ліве виявлено невідповідність фактичної маси вантажу даним, зазначеним у залізничній накладній.

Нестача, виявлена у вагоні № 64707524 склала 6400 кг маси антрациту, що засвідчено комерційним актом АА №019623/881 від 21.10.2011р. (а.с.13), відповідно до п.31 Правил видачі вантажів, про що у залізничній накладній зроблено відмітку.

В комерційному акті АА №019623/881 від 21.10.2011 р. в розділі Д, що засвідчує опис виявленого із зазначенням кількості недостачі або надлишку, зазначено, що "вагон технічно справний, зліва нещільне прилягання кришок 1, 2 люків до арміровочних листів стойки кузова, зазори довжиною 30-40 см, шириною 3 см. Зазор сторони закладено дрантям. На деталях вагону є сліди просипання вантажу, що перевозився. Двері цільнометалеві, люки закриті, течі вантажу немає". Про технічній стан вагону складено акт форми ГУ-106 №348 від 20.10.2011 р. В комерційному відношенні: "навантаження нижче рівня бортів на 20 см. Над 1, 2 люками на висоту навантаження є поглиблення розміром 300х260см. Вантажовідправник в порушення ст. 31 Статуту залізниць не визначив придатності вагону для перевезення вантажу" .

Позивач посилаючись на ч.1 ст. 31, ст. 110, ст.113 Статуту залізниць України зазначає, що у випадку якщо нестача вантажу сталася під час перевезення - відповідальність покладається на відповідача-1.

Також, позивач посилаючись на ч. 5 ст. 31 Статуту залізниць України, зазначає, що у випадку, якщо причиною нестачі вантажу стала непридатність вагону у комерційному відношенні до перевезення антрациту, відповідальність має покладатись на відповідача-2.

Позивач зазначає, що на підставі ст.115 Статуту залізниць та керуючись листом Вищого господарського суду від 29.11.2007р. №01-8/917 було розраховано розмір збитків від нестачі з урахуванням норм природної втрати, який становить 5 409,97 грн. з ПДВ.

Таким чином, позивач просить стягнути з відповідачів суму збитків, заподіяних несхороненим перевезенням вантажу в розмірі 5 409,97 грн.

В свою чергу, відповідач-1 проти позову заперечує та просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в частині стягнення суми збитків з відповідача-1, виходячи з наступного.

Посилаючись на ст. 31 Статуту залізниць України та пунктів 5 і 6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу відповідач-1 стверджує, що оскільки незбереження вантажу може бути наслідком, як технічної несправності вагона або контейнера, так і їх непридатності для перевезення певного вантажу (тобто у комерційному відношенні), то відповідні поняття розмежовуються. Вагон (контейнер) може бути цілком справним, але таким, що не забезпечить збереження певного вантажу. Саме в такому випадку йдеться про непридатність вагона (контейнера) у комерційному відношенні.

Відповідач-1 стверджує, якщо псування вантажу є наслідком комерційної несправності вагона (контейнера), відповідальність за це несе та особа, яка завантажувала продукцію у вагон (контейнер).

Відповідач-1 посилаючись на комерційний акт АА № 019623/881 від 21.10.11р. стверджує, що в даному акті зазначено, що вагон № 64707524 технічно справний, проте виявлено нещільне прилягання кришок 1, 2 люків до армувальних листів стійки кузова, мається зазор 30-40х3 см, на ходовій частині є сліди витікання вантажу, що перевозився. Тобто, відправник не виконав вимоги ст.31 Статуту залізниць України, пунктів 5 та 6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу, не підготував вагон до перевезення вантажу дрібної фракції, не вжив заходів, що виключають втрату вантажу на шляху прямування.

Таким чином, відповідач-1 просить суд врахувати викладене та відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача-1 суми збитків, заподіяних несхороненим перевезенням вантажу в розмірі 5 409,97 грн.

Відповідач-2 проти позову заперечує та просить суд відмовити позивачу в задоволенні позову в частині стягнення з відповідача-2 суми нестачі в розмірі 5 409,97 грн. та виключити відповідача-2 зі справи, як неналежного відповідача, виходячи з наступного.

Відповідач-2 зазначає, що між ним та позивачем відсутні будь-які договірні відносини, на відміну від ТОВ "НПФ Естер", який є постачальником антрациту марки АШ (0-6).

Але, відповідач-2 не заперечує, що він дійсно є вантажовідправником товару, який згідно накладних було передано відповідачу-1 для передачі позивачу.

Також, відповідач-2 посилаючись на ст. 31 Статуту залізниць України зазначає, що ця норма відповідачем-2 не порушувалась.

Як зазначає відповідач-2, згідно п.1 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу, у вагонах відкритого типу (на платформах, у напіввагонахта інші) допускається перевезення вантажів, зазначених у додатку. Кам'яне вугілля, кокс, торф, руда і рудні концентрати, мінеральні будівельні матеріали (глина, щебінь тощо) перевозяться, як правило, у напіввагонах.

Відповідач-2 посилаючись на п.1.2. Правил перевезення вантажів навалом і насипом зазначає, що вантажі, які не потребують захисту від атмосферних опадів (руда, вугілля, щебінь тощо), перевозяться у відкритому рухомому складі та у спеціальних вагонах.

Таким чином, відповідач-2 стверджує, що він повністю дотримався норм, які регламентують перевезення вантажів залізницею та не порушував ст. 31 Статуту залізниць України, у зв'язку з чим відповідач-2 просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача-2 суми нестачі в розмірі 5 409,97 грн.

При викладених обставинах позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Приймаючи рішення господарський суд виходив з наступного.

Спірні відносини сторін виникли при перевезенні вантажів залізницею, тому, відповідно до ч. 5 ст. 306 Господарського кодексу України, мають регулюватися Статутом залізниць України, який визначає обов'язки, права і відповідальність залізниці, а також підприємств, організацій, установ, які користуються залізничним транспортом.

Відповідно до ст. 307 Господарського кодексу України, положення якої кореспондуються із положеннями ст. 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Перевізник відповідає за збереження вантажу з моменту прийняття його до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини (ст. 924 Цивільного кодексу України).

У разі втрати або нестачі вантажу за заподіяну при перевезенні шкоду перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає (ч. 3 ст. 314 Господарського кодексу України).

Згідно п. 129 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998р. (далі-Статут) обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

У відповідності до пунктів 110, 129 Статуту залізниць України, залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству; обставини, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, посвідчуються комерційним актом.

В комерційному акті АА №019623/881 від 21.10.2011 р. в розділі Д, що засвідчує опис виявленого із зазначенням кількості недостачі або надлишку, зазначено, що "вагон технічно справний, зліва нещільне прилягання кришок 1, 2 люків до арміровочних листів стойки кузова, зазори довжиною 30-40 см, шириною 3 см. Зазор сторони закладено дрантям. На деталях вагону є сліди просипання вантажу, що перевозився. Двері цільнометалеві, люки закриті, течі вантажу немає". Про технічній стан вагону складено акт форми ГУ-106 №348 від 20.10.2011 р. В комерційному відношенні: "навантаження нижче рівня бортів на 20 см. Над 1, 2 люками на висоту навантаження є поглиблення розміром 300х260см. Вантажовідправник в порушення ст. 31 Статуту залізниць не визначив придатності вагону для перевезення вантажу".

Згідно з абзацом 5 пункту 31 Статуту залізниць України, придатність рухомого складу для перевезення вантажу в комерційному відношенні визначається: вагонів - відправником, якщо завантаження здійснюється його засобами, або залізницею, якщо завантаження здійснюється засобами залізниці.

З приписів абзацу 5 пункту 31 Статуту залізниць України слідує, що перевірку на придатність вагону для перевезення вантажу в комерційному відношенні необхідно було провести відповідачу-2, оскільки у відповідності до накладної № 50240860, він є вантажовідправником.

За умовами ст. 314 Господарського кодексу України, перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, недостача, псування або пошкодження вантажу сталося не з його вини.

Відповідно до п. 111 Статуту залізниць України, залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу, коли вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо немає ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення.

З огляду на те, що комерційним актом АА №019623/881 від 21.10.2011 р. засвідчено, що вагон прибув технічно справним, а на ньому містилися нещільне прилягання кришок 1, 2 люків до арміровочних листів стойки кузова, зазори довжиною 30-40 см, шириною 3 см, господарський суд вбачає вину відповідача-2 щодо втрати вантажу, що перевозився, оскільки ним не було перевірено вагон на комерційну придатність для перевезення даного вантажу та як наслідок частину вантажу було втрачено. А отже, вбачається і відсутність вини відповідача-1 у втраті зазначеного товару, оскільки саме відповідач-2 не провів перевірку вагону на комерційну придатність для перевезення, та саме з його вини сталася втрата зазначеного товару.

Загальні підстави для відповідальності за завдану майнову шкоду встановлені статтею 1166 Цивільного кодексу України. Відповідно до зазначеної норми, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовуються в повному обсязі особою, яка її завдала. При цьому особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

У відповідності з приписами пункту 115 Статуту залізниць України, вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

Згідно пункту 113 Статуту залізниць України, за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.

Пукктом 105 Статуту залізниць України передбачено, що вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами.

В ст. 920 Цивільного кодексу України зазначено про те, що у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

На підставі вищевикладеного, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача стосовно стягнення з відповідача-2 суми збитків, заподіяних несхороненим перевезенням вантажу в розмірі 5 409,97 грн. підлягають задоволенню, оскільки вантажовідправник, несе матеріальну відповідальність та мав безпосередній доступ до вантажу, та міг бачити комерційну непридатність вагону, але не вжив заходів, що виключили б втрату вантажу на шляху прямування.

В задоволенні позовних вимог щодо стягнення суми збитків з відповідача-1, заподіяних несхороненим перевезенням вантажу в розмірі 5 409,97 грн. слід відмовити.

Судові витрати покладаються на відповідача-2 у відповідності до ст.49 Господарського процесуального кодексу.

Керуючись Статутом залізниць України, ст.ст. 909, 920, 924, 1166 Цивільного кодексу України, ст.ст. 306, 307, 314 Господарського кодексу України, ст.ст. 4, 32-34, 36, 43, 44, 49, 75, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "Арагон" (83018, м. Донецьк , вул. Радянської армії, буд. 31, код ЄДРПОУ 32757071) на користь Відкритого акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" (69008, м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, буд. 72, код ЄДРПОУ 00191230) суму збитків, заподіяних несхороненим перевезенням вантажу в розмірі 5 409,97 грн. (п'ять тисяч чотириста дев`ять грн. 97 коп.) та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1609,50 (одна тисяча шістсот дев'ять грн. 50 коп.)

В решті позовних вимог - відмовити.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Суддя Н.Е. Петренко

Повне рішення складено 17.05.12р.