Рішення

від 10.05.2012 по справі 5006/15/28/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

10.05.12 р. Справа № 5006/15/28/2012

Господарський суд Донецької області у складі судді Захарченко Г.В. розглянувши матеріали

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Українська правозахисна група», с.Гусельщикове, Новоазовського району

до відповідача Медичного реабілітаційного центру «Сонячний» Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Донецькій області, с.Білосарайська Коса, Першотравневого району

про визнання додаткової угоди №1 від 04.07.11р. до Договору про надання правової допомоги від 21.06.11р. №7 укладеною та про стягнення 2509,46грн.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_2, ОСОБА_3 (за довір)

від відповідача: ОСОБА_4 (за довір.)

Суть справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Українська правозахисна група», с.Гусельщикове, Новоазовського району звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Медичного реабілітаційного центру «Сонячний» Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Донецькій області, с.Білосарайська Коса, Першотравневого району про визнання додаткової угоди №1 від 04.07.11р. до Договору про надання правової допомоги від 21.06.11р. №7 укладеною та про стягнення заборгованості в сумі 2509,46грн., яка складається з основного боргу в сумі 2150,00грн., пені в сумі 177,15грн., штрафу в сумі 132,50грн., 3% річних в сумі 36,41грн. та інфляції в сумі 13,40грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на договір про надання правової допомоги №7 від 21.06.11р., додаткову угоду №1 до договору про надання правової допомоги від 04.07.11р. №7, акти виконаних робіт №2 від 05.07.11р. та б/н від 13.10.11р, направлені відповідачу вимоги та претензію.

Ухвалою від 21.03.12р. за вказаним позовом порушено провадження по справі №5006/15/28/2012.

03.04.12р. відповідачем надані суду заперечення на позовну заяву, в яких він просить відмовити в її задоволенні, посилаючись на виконання МРЦ «Сонячний» всіх умов договору про надання правової допомоги від 21.06.11р. та відсутність підстав для визнання факту виконання позивачем послуг за додатковою угодою до договору.

03.04.12р. позивачем надані до господарського суду письмові пояснення, в яких він зазначив про надання послуг відповідачу за договором від 21.06.11р., що підтверджується підписом відповідача на акті виконаних робіт від 13.10.11р., надання послуг за додатковою угодою, якими відповідач скористався та умисне ухилення відповідача від підписання актів виконаних робіт.

25.04.12р. від позивача надійшли пояснення по справі щодо підстав та порядку нарахування пені, яку позивач просить стягнути з відповідача.

В судовому засіданні 10.05.12р. позивач підтримав вимоги, викладені в позовній заяві; відповідач просив відмовити в задоволенні позову з підстав, викладених у запереченнях на позовну заяву.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд Встановив:

21.06.11р. між ТОВ «Юридична компанія «Українська правозахисна група» (виконавець) та МРЦ «Сонячний» (замовник) укладено у письмовій формі договір про надання правової допомоги №7 (далі - договір), відповідно до якого виконавець зобов'язується надати замовнику правову допомогу у вигляді представлення інтересів замовника у всіх органах державної влади, органах місцевого самоврядування, підприємствах, установах, організаціях, незалежно від форми власності, органах державної виконавчої служби, органах державної податкової служби, прокуратурі, правоохоронних органах, а також у всіх судах - місцевих (загальної юрисдикції), господарських, адміністративних, в апеляційних та касаційних інстанціях та у Верховному суді України зі всіма правами, наданими замовнику діючим законодавством України, ознайомлення в Жовтневому районному суді м.Маріуполь з матеріалами справи №2-254/11 за позовом ОСОБА_5 до МРЦ «Сонячний» про поновлення на роботі, стягненням середнього заробітку за вимушений прогул та моральної шкоди, а замовник зобов'язується сплатити послуги виконавця та інші витрати, пов'язані з виконанням договору.

Згідно п.4.1 договору вартість послуг виконавця по договору складає 500,00грн.

Договір вважається укладеним та набирає сили з моменту його підписання сторонами, вказаного і діє до 31.12.11р. (п.6.1 договору).

Даний договір підписаний обома сторонами та скріплений печатками підприємств.

Оцінивши договір, з якого виникли права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та правовою природою є договором надання послуг, який підпадає під правове регулювання ст.901 Цивільного кодексу України.

Згідно ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Передбачені умовами договору послуги були виконані позивачем про що було складено акт виконаних робіт від 01.07.11р. Матеріалами справи підтверджено, що даний акт неодноразово направлявся відповідачу, але відповідач ухилявся від його отримання.

Акт виконаних робіт за договором про надання правової допомоги №7 від 21.06.11р. був підписаний відповідачем 13.10.11р.

Також, 13.10.11р. відповідачем була здійснена оплата юридичних послуг в сумі 500,00грн., що підтверджено банківською випискою від 13.10.11р. Копія виписки міститься в матеріалах справи.

Факт здійснення позивачем вищезазначених послуг, несвоєчасне підписання акту виконаних робіт за договором та відповідно їх несвоєчасна оплата підтверджений також присутніми в судовому засіданні представниками сторін.

Позивачем зазначено, що між сторонами договору попередньо була досягнута домовленість про укладення додаткової угоди до вказаного договору для підготовки, подання апеляційної скарги по справі №2-254/11 та представництва інтересів відповідача в суді. За твердженням позивача додатковою угодою від 04.07.11р. передбачалося внести зміни п.1.2 договору та доповнити предмет договору такими послугами як підготовка та подача апеляційної скарги на рішення Жовтневого районного суду м.Маріуполя від 26.06.11р. у справі №2-254/11 зі сплатою державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення, послуг поштового зв'язку. Позивачем був складений текст додаткової угоди від 04.07.11р. та 04.07.11р. були виконані послуги, які були предметом домовленості, а саме: складена та направлена до суду апеляційна скарга. Проте від підписання тексту додаткової угоди від 04.07.11р. до договору про надання правової допомоги відповідач ухиляється.

Відповідач в запереченнях на позовну заяву просить в задоволення позову відмовити з наступних підстав: позивачем не надані докази попередньої домовленості укладання додаткової угоди з відповідачем; апеляційна скарга не мала сенсу, оскільки рішення Жовтневого районного суду м.Маріуполя від 26.05.11р. набуло чинності на час подачі апеляційної скарги та Першотравневим Відділом державної виконавчої служби 13.07.11р. з рахунків відповідача була стягнута заборгованість за вказаним рішенням Жовтневого районного суду м.Маріуполя; відповідач не визнає додаткову угоду, оскільки відповідно до ст.181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками сторін; позивач у позовній заяві посилається на договір про надання правової допомоги від 21.06.11р. №7, але між МРЦ «Сонячний» та ТОВ «Українська правозахисна група» укладався договорі про надання правової допомоги від 21.06.11р. без номера.

Згідно ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ст.640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Згідно ст.642 ч.2 ЦК України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції.

Відповідно до ст.644 ч.1 ЦК України якщо пропозицію укласти договір зроблено усно і в ній не вказаний строк для відповіді, договір є укладеним, коли особа, якій було зроблено пропозицію, негайно заявила про її прийняття.

Згідно ст.181 ч.1 ГК України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Як встановлено судом позивачем на підставі домовленості з відповідачем було складено та подано до апеляційного суду Донецької області апеляційну скаргу від 04.07.11р. на рішення Жовтневого районного суду м.Маріуполя від 26.05.11р. по справі №2-254/11 за позовом ОСОБА_5 до МРЦ «Сонячний» про поновлення на роботі, стягненням середнього заробітку за вимушений прогул та моральної шкоди.

Дана апеляційна скарга була розглянута Апеляційним судом Донецької області про що винесена ухвала від 14.09.11р.

Господарському суду надана заява відповідача №4/84 від 25.08.11р., адресована Апеляційному суду Донецької області, в якій МРЦ «Сонячний» просить здійснювати розгляд справи №2-254/11 по апеляційній скарзі МРЦ «Сонячний» УДДУПВП в Донецькій області від 26.05.11р. без свого представника.

В ухвалі Апеляційного суду Донецької області від 14.09.11р., винесеної за результатами розгляду апеляційної скарги, зазначено, що відповідач просив розглянути справу у його відсутність.

Отже, цією заявою відповідач фактично висловив свою згоду з наданням позивачем послуг щодо подачі апеляційної скарги, передбачених усною домовленістю.

Вартість послуг по підготовці та подачі апеляційної скарги визначена позивачем згідно тарифів, встановлених в ТОВ «Юридична компанія «Українська правозахисна група». Суду наданий кошторис видатків на виконання договору про надання правової допомоги №7 від 21.06.11р., укладеного з МРЦ «Сонячний», згідно якого вартість виконаних послуг становить 2650грн. Також суду наданий ряд документів з матеріалів цивільної справи, з якими позивач працював при підготовці апеляційної скарги.

За поясненнями представника позивача при підписанні договору надання правової допомоги №7 від 21.06.11р. та подальшій усній домовленості відповідач був обізнаний з вартістю встановлених в ТОВ «Юридична компанія «Українська правозахисна група» юридичних послуг.

Таким чином, сторонами у спрощений спосіб укладений договір про надання послуг, за яким в силу ст.901 ЦК України одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За приписами ч.1 ст.218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

Законом не встановлено обов'язкової письмової форми договору про надання послуг.

Заперечення відповідача стосовно відсутності необхідності подачі апеляційної скарги, у зв'язку з тим, що на час подачі апеляційної скарги рішення оскільки рішення Жовтневого районного суду м.Маріуполя від 26.05.11р. набуло чинності та було виконано судом до уваги не приймається, оскільки подана апеляційна скарга від 04.07.11р. була прийнята апеляційною інстанцією до розгляду та розглянута по суті, а стягнення боргу за рішенням Жовтневого районного суду м.Маріуполя від 26.05.11р. було здійснено 13.07.11р., тобто вже після подачі апеляційної скарги.

Заперечення відповідача щодо невідповідності номеру договору спростовуються матеріалами справи.

З приводу належного надання послуг позивачем та необхідності їх оплати на адресу відповідача неодноразово направлялися претензії та акти виконаних робіт (наданих послуг). Зокрема, акт виконаних робіт (наданих послуг) №2 від 05.07.11р. стосовно надання послуг по підготовці та подачі апеляційної скарги направлявся відповідачу 13.07.11р. та 09.08.11р. Проте, від отримання поштових відправлень працівники відповідача відмовилися, що підтверджується матеріалами справи.

Тобто відповідач умисно ухилявся від підписання акту виконаних робіт (наданих послуг) за усною угодою.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджено відповідачем, станом на 10.05.12р. відповідач акт виконаних робіт (наданих послуг) стосовно підготовки та подачі апеляційної скарги не підписав, отримані послуги не сплатив.

Приписами ст.903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов'язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов'язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно до приписів ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами ст.526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно до ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З огляду на викладене, суд вважає, що у матеріалах справи наявні всі докази фактичного виконання послуг за усною домовленістю стосовно підготовки та подачі апеляційної скарги та лише немотивоване не підписання акту виконаних робіт (наданих послуг) з боку замовника, не може свідчити про факт невиконання з боку виконавця послуг, з урахуванням того, що такий факт виконання послуг підтверджується наявними доказами та встановлений судом.

Дії відповідача з не підписання акту не можуть унеможливлювати несплату за виконані послуги, оскільки відбувся та підтверджений належними доказами факт виконання послуг.

Отже, судом встановлено, що позивач здійснив дії, які вказують на належне виконання останнім взятих на себе зобов'язань за усною угодою, в свою чергу відповідач, свої зобов'язання виконав неналежним чином, не сплативши вартість здійснених позивачем за домовленістю послуг.

Виходячи з вищевикладеного та встановленого судом факту належного виконання позивачем усного договору, вимоги позивача про стягнення заборгованості в розмірі 2150,00грн. підлягають задоволенню.

За приписами ч.1 ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. (ч.4 ст.231 ГК України).

Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до статті 549 ЦК України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

15.07.11р. позивач направив на адресу відповідача акт виконаних робіт №1 від 01.07.11р., претензію стосовно підписання акту виконаних робіт та вимогу про оплату наданих послуг.

В вимозі від 08.07.11р. №07/11/1 та претензії від 14.07.11р. №1411 позивач наголосив на необхідності підписання відповідачем актів виконаних робіт в три денний термін.

Таким чином направивши відповідні вимоги та претензії позивач відповідно до ст.ст.525, 643 ЦК України встановив відповідачу строк на розгляд та підписання актів виконаних робіт впродовж 3-х днів.

Згідно з відповіддю Центру поштового зв'язку №5 від 23.08.11р. №499 директор МРЦ «Сонячний» 16.07.11р. отримав повідомлення ф-22 про надходження від позивача документів до поштового відділення та був повідомлений про необхідність їх отримання. Повторне повідомлення було доставлено 21.07.11р. через поштову скриньку.

09.08.11р. через службу кур'єрської доставки Укрпошти позивачем на адресу відповідача повторно була направлена вимога, претензія з усіма документами в тому числі і актом виконаних робіт від 01.07.11р.

Згідно з відповіддю Центру поштового зв'язку №5 від 17.08.11р. №490 поштове відправлення, відправлене позивачем 09.078.11р., було доставлено кур'єром 10.08.11р., проте керівництво МРЦ «Сонячний» відмовилося від його отримання. У зв'язку з неотриманням вказаної кореспонденції поштовим відділенням направлялися повідомлення про необхідність отримання поштового відправлення.

Відповідно до ч.2 ст.530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

В претензії від 14.07.11р. №14/11 позивач вимагав від відповідача сплатити гроші за надані послуги в продовж семи днів відповідно до ст.530 ЦК України.

Враховуючи наведене позивачем було відраховано 7 календарних днів від дати відмови керівництва МРЦ «Сонячний» прийняти документи, а саме від 10.08.11р. та починаючи з 18.08.11р. позивач нараховував пеню в сумі 11,89грн. за несвоєчасну оплату наданих послуг за договором про надання правової допомоги №7 від 21.06.11р. з 18.08.11р. до дня фактичної оплати наданих послуг 13.10.11р.

Згідно п.5.3 договору за несвоєчасну оплату послуг замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі 1% від вартості наданих виконавцем послуг за кожен день прострочення.

Заявлена позивачем сума пені, розрахована з врахуванням подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Такий розрахунок зроблений позивачем з огляду на те, що розмір пені, обчислений з врахуванням 1% від вартості наданих виконавцем послуг буде складати більше, ніж з урахуванням подвійної облікової ставки Національного банку України, що буде порушенням вимог чинного законодавства.

Суд перевірив вірність розрахунку пені та період її нарахування та дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог в цій частині.

Заявлена позивачем сума штрафу - 500,00грн. підлягає задоволенню, оскільки пунктом 5.2 договору передбачена оплата замовником штрафу у випадку несвоєчасного підписання акта виконаних робіт. Факт несвоєчасного підписання акту виконаних робіт підтверджений матеріалами справи.

Щодо стягнення заявленої позивачем суми штрафних санкцій за невиконання відповідачем вищевказаного усного договору, а саме: пені в сумі 165,26грн. за період з 18.08.11р. по 14.02.12р. та штрафу в сумі 107,50грн., нарахованих на суму 2150,00грн., суд зазначає наступне:

Неустойка за даний період нараховувалась позивачем за прострочення виконання зобов'язання відповідача за додатковою угодою №1 від 04.07.11р., яка визнана судом такою, що укладена в усній формі.

За приписами ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно ч.1 ст.547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Недотримання сторонами обов'язкової письмової форми для такого виду забезпечення зобов'язання як штраф та пеня тягне за собою недійсність (нікчемність) такої угоди (правочину) за законом.

З огляду на вищевикладене, вимоги щодо стягнення пені в сумі 165,26грн. за вказаний період та штрафу в сумі 107,50грн. задоволенню не підлягають.

Згідно ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищенаведених положень правових норм за надані у відповідності з додатковою угодою №1 від 04.07.11р. послуги позивачем нараховано та заявлено до стягнення 3% річних в сумі 2,30грн. за період з 18.08.11р. по 12.10.11р. та в сумі 34,11грн. за період з 18.08.11р. по 26.02.12р.; а також інфляцію сумі 0,50грн. за період з 18.08.11р. по 12.10.11р. та в сумі 12,90грн. за період з 18.08.11р. по 26.02.12р.

Під час судового розгляду справи №5006/15/28/2012 відповідач не надав доказів своєчасної оплати суми боргу за надані позивачем послуги, з чого суд дійшов висновку про правомірне нарахування позивачем плати за прострочення виконання зобов'язання (3% річних, інфляції)

Судом перевірена вірність зробленого позивачем розрахунку 3% річних та інфляції, тому вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо вимоги позивача про визнання додаткової угоди укладеною, виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає позовні вимоги в зазначеній частині неправомірними з таких підстав:

Відповідно до ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Тобто, законодавство пов'язує право звернення за судовим захистом з суб'єктивною думкою юридичної особи щодо порушення чи оспорювання її інтересів; об'єктивна наявність чи відсутність таких порушень встановлюється під час розгляду справи.

Згідно із ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. За приписом ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 16 Цивільного кодексу України та статтею 20 Господарського кодексу України встановлені способи захисту цивільних прав та інтересів. Зокрема, права та законні інтереси захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Відповідно до ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Аналогічний припис містить ч.2 ст.20 Господарського кодексу України про те, що права суб'єктів господарювання захищаються, зокрема, іншими способами, передбаченими законом.

Таким чином, законодавець визначив, що цивільне право або охоронюваний законом інтерес можуть бути захищені судом не будь-яким способом, а тільки тим, що передбачений договором чи законом.

Проте, за висновками суду, предмет позову - визнання додаткової угоди від 04.07.11р. укладеною, не передбачений як спосіб захисту чинним законодавством. Отже, обраний позивачем спосіб захисту своїх прав та інтересів не відповідає за своїм змістом матеріально-правовим способам захисту порушеного права, визначених законом.

За таких обставин, враховуючи відсутність такого способу захисту права, як визнання договору укладеним, виходячи з того, що заявлений предмет позову в зазначеній частині не відповідає встановленим законом способам захисту прав та інтересів суб'єктів господарювання, в задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Відповідно до ст.49 ГПК України судові витрати підлягають на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись ст.129 Конституції України, ст.ст. 15, 16, 139, 218, 525, 526, 530, 546, 547, 549, 610, 612, 629, 638, 640, 642, 644, 901, 903 Цивільного Кодексу України; ст.ст. 20, 181, 230, 231, 343 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 22, 33-35, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Українська правозахисна група», с.Гусельщикове, Новоазовського району до Медичного реабілітаційного центру «Сонячний» Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Донецькій області, с.Білосарайська Коса, Першотравневого району про визнання додаткової угоди укладеною та стягнення 2509,46грн. - задовольнити частково.

Стягнути з Медичного реабілітаційного центру «Сонячний» Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Донецькій області (87443, Донецька область, Першотравневого район, с.Білосарайська Коса, вул.Безуха, буд.32; ЄДРПОУ 30937146, р/р 31258273210709 в УДК в Донецькій області, МФО 834016) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Українська правозахисна група» (87606, Донецька область, Новоазовський район, с.Гусельщикове, вул.Жовтня, буд.47; поштова адреса: 87539, Донецька область, м.Маріуполь, пр-т.Металургів, б.83, кв.12, ЄДРПОУ 37303133, р/р 26003210211394 в АТ «ПроКредитБанк» в м.Києві, МФО 320984) основний борг в сумі 2150,00грн., пеню в сумі 11,89грн., штраф в сумі 25,00грн., 3% річних в сумі 36,41грн., інфляцію в сумі 13,40грн., судовий збір в сумі 1434,55грн.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

В судовому засіданні 10.05.12р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення за правилами ст.ст.84-85 ГПК України підписано 15.05.12р.

Суддя Захарченко Г.В.