Постанова

від 15.05.2012 по справі 11/74

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" травня 2012 р. Справа № 11/74

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Савченко Г.І.

судді Мельник О.В. ,

судді Грязнов В.В.

при секретарі судового засідання Новак Р.А.

за участю представників сторін:

Від позивача: Волошин С.Г. - директор ПП Центр солодкої декорації "Украса" згідно наказу №1 від 25.11.2003р.;

Від відповідача1: ОСОБА_2 дов. №б/н від 20.10.10р.;

Від відповідача2: Бабишкевич Ю.М. посв. РН №122;

Від третьої особи1: не з`явився;

Від третьої особи2: не з`явився.

розглянувши апеляційну скаргу позивача Приватного підприємства Центр солодкої декорації "Украса" на рішення господарського суду Рівненської області від 07.02.2012р. у справі № 11/74 (суддя Бережнюк В.В.)

за позовом Приватного підприємства Центр солодкої декорації "Украса"

до 1) Дочірнього підприємства "Рівне-Авто-Сервіс" ВАТ "Рівненський авторемонтний завод";

2) Відділу державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції

за участю третіх осіб , які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів:

1) Спеціалізоване державне підприємство "Укрспец`юст"

2) Головне управління Державної казначейської служби України в Рівненської області

про повернення коштів в сумі 747 500 грн. 00 коп.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Рівненської області Позивачеві Приватному підприємству Центр солодкої декорації "Украса" відмовлено в стягненні з Відділу державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції 370 000 грн. шкоди завданої державним виконавцем під час виконання рішення.

Відмовлено в позові про стягнення з Відповідача Дочірнього підприємства "Рівне-Авто-Сервіс" ВАТ "Рівненський авторемонтний завод" 377 500 грн. вартості невід'ємних поліпшень купленого об'єкту, здійснених під час володіння ним.

Оспорюваним рішенням скасовано заходи забезпечення позову вжиті ухвалою місцевого господарського суду від 21 травня 2009 року.

Позивач подав апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду. Просить його скасувати, позов задоволити. Залишити в силі заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою місцевого господарського суду від 21.05.2009 року, щодо заборони державному реєстратору вносити до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запис про скасування чи припинення державної реєстрації Дочірнього підприємства "Рівне-Авто-Сервіс" ВАТ "Рівненський авторемонтний завод".

Апеляційну скаргу Позивач обґрунтовує наступним:

Оскаржуване рішення суду першої інстанції обґрунтоване тим, що Відділ державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції при виконанні зведеного виконавчого провадження по стягненню заборгованості по зарплаті працівників Дочірнього підприємства «Рівне-Авто-Сервіс»ВАТ «Рівненський авторемонтний завод»02.07.2004 року реалізував на прилюдних торгах майно даного підприємства - незавершене будівництво головного виробничого корпусу за адресою: м. Рівне, вул. Чернишова, 7. Переможцем прилюдних торгів став Позивач, який повністю розрахувався за дане майно, сплативши 370 тис. грн. та ставши власником цього майна.

Постановою Рівненського міського суду від 03.12.2007 року у справі № 2а-414/07 та ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.09.2008 року у справі № 22-а-7012/08 визнано протиправними дії Відділу ДВС Рівненського міського управління юстиції щодо реалізації незавершеного будівництва головного виробничого корпусу по вул. Чернишова, 7 у м. Рівне та не чинною постанову державного виконавця Відділу ДВС Рівненського міського управління юстиції про арешт незавершеного будівництва головного виробничого корпусу від 16 квітня 2004 року.

Апелянт доводить, що рішенням господарського суду Рівненської області від 12.12.2008 року по справі №15/140, яке набрало законної сили 12.03.2009 року задоволено позов Дочірнього підприємства «Рівне-Авто-Сервіс»ВАТ «Рівненський авторемонтний завод»та визнано недійсними публічні торги з продажу незавершеного будівництва головного виробничого корпусу по вул. Чернишова, 7 (на даний час - вул. Чернишова, 9-А) у м. Рівне проведені 02.07.2007року Рівненською філією спеціалізованого державного підприємства «Укрспец'юст»; акт Відділу ДВС Рівненського міського управління юстиції від 02.07.2004 року про придбання з прилюдних торгів приватним підприємством «Центр солодкої декорації «Украса»(код ЄДРПОУ 32745113) незавершеного будівництва головного виробничого корпусу по вул. Чернишова, 7 (на даний час - вул. Чернишова, 9-А) у м. Рівне; свідоцтво видане приватному підприємству «Центр солодкої декорації «Украса»(код ЄДРПОУ 32745113) посвідчене приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_7 від 02.07.2004 року.

Скаржник вважає, що суд першої інстанції, досліджуючи заперечення Відповідача-2 Відділу ДВС, не звернув увагу на ті обставини, які були предметом розгляду у справі №15/140 і які лягли в основу оскаржуваного рішення. Місцевий господарський суд не взяв до уваги вимоги ст. 61 та 66 Закону України «Про виконавче провадження», які прямо вказують, що реалізація арештованого майна, за винятком майна, вилученого за законом з обігу та зазначеного в ч. 5 ст. 55 Закону, здійснюється спеціалізованими організаціями, які залучаються на тендерній (конкурсній) основі, на підставі договорів між державною виконавчою службою та спеціалізованими організаціями шляхом його продажу на прилюдних торгах, аукціонах. Спеціалізована організація проводить прилюдні торги за заявкою державного виконавця. У справі №15/140 з'ясовано, що реалізація майна ДП «Рівне-Авто-Сервіс»була проведена Рівненською філією спеціалізованого державного підприємства "Укрспец`юст", якому було передано для реалізації арештоване майно - незавершене будівництво головного виробничого корпусу по вул. Чернишова, 7 у м. Рівне на підставі укладеного 15.06.2004 року договору за №4180104.

Наказом Міністерства юстиції України від 27 жовтня 1999 року № 68/5 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 2 листопада 1999р. за №745/4038) «Про затвердження Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна»на виконання статей 61, 66 Закону України «Про виконавче провадження»встановлено порядок проведення прилюдних торгів, визначено статус спеціалізованих організацій, на які покладаються реалізація нерухомого майна та умови здійснення операцій з нерухомим майном. Пунктом 2 даного наказу покладено реалізацію такого майна на спеціалізоване державне підприємство "Укрспец'юст" Міністерства юстиції України. Підпунктами 3.1 та 5.4 наказу встановлено, що відділ державної виконавчої служби укладає із спеціалізованою організацією договір, яким доручає реалізацію майна спеціалізованій організації. Кошти, одержані від реалізації нерухомого майна на прилюдних торгах, з вирахуванням комісійної винагороди, обумовленої договором, перераховуються спеціалізованою організацією на відповідні рахунки державної виконавчої служби в установленому порядку, у термін не пізніше семи банківських днів від дня проведення переможцем прилюдних торгів розрахунку за придбане майно.

Доводить, що суд першої інстанції помилково встановив, що кошти від реалізації арештованого майна на прилюдних торгах не поступили на рахунок Відповідача-2, адже в матеріалах справи є докази розподілу даних коштів Відділом ДВС, та й сам Відповідач-2 не заперечував факту отримання коштів від реалізації на прилюдних торгах майна Відповідача-1.

Вважає незаконним висновок місцевого господарського суду про відсутність порушеного права Позивача із встановленням фактів, на які суд перед цим посилається щодо обставин, встановлених у адміністративній справі №2а-414/07 (2-а-7012/08) та господарській справі №15/140. Позивач був покупцем на прилюдних торгах, а продавцем виступав Відповідач-2. Суд встановив, що покупець повністю сплатив кошти за майно, що реалізовувалося на прилюдних торгах продавцем, але робить висновок, що немає підстав для задоволення позовної вимоги про повернення цих коштів.

Отже, безпідставно залишив поза увагою ту обставину, що належне Відповідачу-1 майно було продане на прилюдних торгах державним виконавцем, а саме в порядку примусового продажу. На зазначене майно було звернено стягнення відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», про що свідчать матеріали справи. Таким чином, відповідно до абзацу 5 ч. 3 ст. 5 та ч. 1 ст. 61 Закону України «Про виконавче провадження»та норм Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних, торгів з реалізації арештованого нерухомого майна продавцем арештованого майна в даному випадку виступив саме Відповідач-2 - орган державної виконавчої служби, який і повинен на підставі ст. 661 ЦК України відшкодовувати Позивачу (покупцю) понесені ним збитки. Це також випливає з вимог ст. 658 ЦК України, згідно яких право продажу товару, крім випадків примусового продажу, належить власникові.

За таких обставин в розумінні ч. 1 ст. 661 ЦК України продавцем є Відділ державної виконавчої служби, а тому після визнання прилюдних торгів недійсними саме він зобов'язаний повернути кошти покупцю. В даному випадку Відділ ДВС має повернути 370 000 грн. грн. ПП «Центр солодкої декорації «Украса».

Помилкове застосування судом першої інстанції положень Цивільного кодексу України, а саме: Глави 51 «Правові наслідки порушення зобов'язання. Відповідальність за порушення зобов'язання», привели до прийняття помилкового рішення щодо позовної вимоги до Відділу ДВС.

Апелянт доводить, що на протязі більше 5 років він відкрито володів майном, яке придбав на прилюдних торгах у державного органу. За час володіння Позивачем були проведені невід'ємні поліпшення майна на суму 377,5 тис. грн. Дані поліпшення доводяться фінансовими документами та долученим судом до матеріалів справи Висновком №Д-29/09 експертного будівельно-технічного дослідження від 06.11.2009 року. Місцевий господарський суд обґрунтував свій висновок щодо неможливості повернення даних коштів тим, що Позивач не є добросовісним набувачем майна, відповідно не може ставити вимогу про відшкодування йому вартості здійснених ним невід'ємних поліпшень. Такий висновок є протиречивим з огляду на його обґрунтування самим судом. Так, в судовому рішенні вказано, що продаж майна на прилюдних торгах проведений з порушенням норм чинного законодавства щодо порядку, встановленому для виконання судових рішень, допущених іншими особами, не змінює статусу особи, що придбала майно з прилюдних торгів. Суд констатує, що така особа не перестає бути добросовісним набувачем майна, але робить протилежний висновок - ПП «Центр солодкої декорації «Украса»недобросовісний набувач майна.

Відповідно до законодавства добросовісний набувач - це той, хто не знав і не повинен був знати, що особа, в якої він придбав майно, не мала права його відчужувати. Добросовісний набувач відрізняється від володільця тим, що отримує річ у володіння на підставі, за якою звичайно виникає право власності, в даному випадку за результатами прилюдних торгів. Добросовісним є набувач, який невинно придбав чужу річ з метою мати на неї право власності. Слід зазначити, що добросовісність набувача презюмується, передбачається законодавством. Це підтверджується тим, що, набуваючи майно на прилюдних торгах покупець не зобов'язаний пересвідчуватися, що продавець діє правомірно. Покупець не відповідає за дії продавця.

Вважає, що оскаржуваним судовим рішенням фактично переведено зобов'язання боржника у зведеному виконавчому провадженні, тобто Дочірнього підприємства «Рівне-Авто-Сервіс», на переможця прилюдних торгів - набувача майна. Коштами переможця прилюдних торгів ПП «Центр солодкої декорації «Украса»було погашено заборгованість ДП «Рівне-Авто-Сервіс»і закрито зведене виконавче провадження.

Відповідно до положень ст. 1173 ЦК України та ст. 11 Закону України «Про державну виконавчу службу»шкода, заподіяна державним виконавцем юридичним особам під час виконання рішення, підлягає відшкодуванню у порядку, передбаченому законом, за рахунок держави.

У пункті 21 Постанови Пленуму ВСУ також вказано, що при розгляді позовів фізичних і юридичних осіб про відшкодування шкоди (збитків), заподіяної діями (бездіяльністю) державного виконавця, суди повинні виходити з положень ст. 11 Закону №202/98-ВР, ст. 86 Закону №606-ХІV і враховувати, що в таких справах відповідачами можуть бути відповідні відділи державної виконавчої служби, в яких працюють державні виконавці, та відповідні територіальні органи Державного казначейства України.

Суд першої інстанції безпідставно не врахував положення ч. 2 ст. 86 Закону № 606-XIV відповідно до якої збитки, заподіяні державним виконавцем громадянам чи юридичним особам при здійсненні виконавчого провадження, підлягають відшкодуванню в порядку, передбаченому законом.

Ст. 1173 ЦК України встановлено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Вказане свідчить про необґрунтованість висновку суду про відмову у залученні органу Державного казначейства до розгляду даної справи. А відмова у задоволені клопотання про залучення Головного управління Державного казначейства України в Рівненській області до початку слухання спору по суті доказує, що суд вирішив спір ще до його початку.

Місцевий господарський суд, продовжуючи прийняття незаконних рішень, скасував заходи забезпечення позову, прийняті цим же судом ухвалою від 21.05.2009 року у справі № 11/74 щодо заборони державному реєстратору вносити до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запис щодо скасування чи припинення державної реєстрації Дочірнього підприємства «Рівне-Авто-Сервіс»ВАТ «Рівненський авторемонтний завод», код ЄДРПОУ 30207790. Матеріали справи доказують, що у 2005 році особи від ДП «Рівне-Авто-Сервіс»протягом тижня двічі продали спірне майно. Під час цих продаж дане майно перебувало під арештом господарського суду, а продавець не мав документів на право власності. Докази цього містяться в справах №12/254 та №15/249. В справі №5/28 доказано, що передувала цим незаконним продажам протиправна передача ДП «Рівне-Авто-Сервіс»даного майна засновнику також під час дії арешту. 15.07.2004 року засновником було прийнято рішення про ліквідацію дочірнього підприємства «Рівне-Авто-Сервіс». Дане рішення було зареєстроване державним реєстратором 06.04.2009 року в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. В судовому засіданні Відповідач-1 не зміг дати відповідь щодо відчуження майна, яке було об'єктом прилюдних торгів. Це дає підстави вважати, що найближчим часом Відповідач-1 буде ліквідований. Після його ліквідації правонаступників не залишається. А відтак у справі №11/74 зникне Відповідач-1, дії якого направлені на припинення провадження у даній справі за п. 6 ст. 80 ГПК України, а апелянт не зможемо використати своє конституційне право на судовий захист.

Доводить, що місцевий господарський суд розглядав позовну заяву ПП «Центр солодкої декорації «Украса»про повернення коштів, але в мотивувальній частині вказував, що Позивач не визначився на чию користь повинні бути стягнені кошти.

Під час розгляду апеляційної скарги Позивач подав письмові пояснення до апеляційної скарги. В яких посилається на ч. 3 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження", ч.2 ст. 87 Закону України "Про виконавче провадження", ст. 25 Бюджетного кодексу України, відповідно до яких відшкодування шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконного прийняття рішення, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, здійснюється у порядку, визначеному законом, в даному випадку за рахунок держави.

Тому Позивач просить скасувати рішення місцевого господарського суду, прийняти нове рішення, яким позов задоволити, стягнути всю суму завданої шкоди 747 500 грн. з Державного бюджету України в особі Головного управління Державної казначейської служби України у Рівненській області.

Відповідач2 Відділ державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції заперечує доводи апеляційної скарги. Доводить, що кошти отримані від Позивача за придбання приміщення були спрямовані на виконання зведеного виконавчого провадження про стягнення з Дочірнього підприємства "Рівне-Авто-Сервіс" ВАТ "Рівненський авторемонтний завод" заборгованості. Посилається на те, що шкода повинна відшкодовуватись державою у відповідності з ч.2 ст. 86 Закону України "Про виконавче провадження", ст. 11 Закону України "Про державну виконавчу службу", ст.ст. 1173, 1174 ЦК України.

Відповідач2 Відділ ДВС надав копії платіжних доручень, як доказ того, що всі кошти від реалізації майна боржника були розподілені та перераховані на користь стягувачів зведеного виконавчого провадження. (т.2 а.с. 134-166).

Відповідач1 Дочірнє підприємство "Рівне-Авто-Сервіс" ВАТ "Рівненський авторемонтний завод" заперечує доводи апеляційної скарги. Посилається на те, що Позивач не є добросовісним набувачем приміщення, тому вини Відповідача1 у відшкодуванні вартості поліпшень не вбачається.

Треті особи в судове засідання Рівненського апеляційного господарського суду не з'явились. Письмових пояснень не подали. В установленому порядку були повідомлені про час та місце судового засідання. Матеріали справи дозволяють розглянути апеляційну скаргу без їх участі.

Дослідивши докази у справі, судова колегія Рівненського апеляційного господарського суду встановила:

08.04.2009р. Позивач Приватне підприємство Центр солодкої декорації "Украса" звернувся з позовом до Відповідачів Дочірнього підприємства "Рівне-Авто-Сервіс" ВАТ "Рівненський авторемонтний завод" та до Відділу державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції про стягнення 747 500 грн. в загальній сумі (т. 1 а.с. 47).

Разом з тим просить стягнути окремо з Відповідача2 Відділу державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції 370 000 грн. на підставі ст. 86 Закону України "Про виконавче провадження", а з Дочірнього підприємства "Рівне-Авто-Сервіс" ВАТ "Рівненський авторемонтний завод" 377 500 грн. вартості невід'ємних поліпшень.

В обґрунтування вимог зазначає, що 02.07.2004 року Приватне підприємство "Центр солодкої декорації "Украса" будучи переможцем прилюдних торгів, придбало у власність незавершене будівництво головного виробничого корпусу за адресою: м. Рівне, вул. Чернишова, 7 (нині - вул. Чернишова, 9-А). Дане приміщення до прилюдних торгів належало Дочірньому підприємству "Рівне-Авто-сервіс" ВАТ "Рівненський авторемонтний завод" і продавалося Відділом ДВС Рівненського міського управління юстиції як арештоване майно для виконання судових рішень. Позивачем було сплачено кошти за придбане майно в сумі 370 000 грн. 00 коп. Кошти перераховувалися організатору проведення прилюдних торгів Спеціалізованому державному підприємству "Укрспец'юст", а те в свою чергу переказало ці кошти Відділу ДВС Рівненського МУЮ. Постановою Рівненського міського суду від 03.12.2007 року у справі №2а-414/07 та ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.09.2008 року у справі №2-а-7012/08 визнано протиправними дії Відділу ДВС Рівненського міського управління юстиції щодо реалізації незавершеного будівництва головного виробничого корпусу по вул. Чернишова, 7 у м. Рівне та не чинною постанову державного виконавця Відділу ДВС Рівненського міського управління юстиції про арешт незавершеного будівництва головного виробничого корпусу від 16 квітня 2004 року. Рішенням господарського суду Рівненської області від 12.12.2008 року по справі №15/140, яке набрало законної сили 12.03.2009 року задоволено позов Дочірнього підприємства "Рівне-Авто-Сервіс" ВАТ "Рівненський авторемонтний завод" та визнано недійсними публічні торги з продажу незавершеного будівництва головного виробничого корпусу по вул. Чернишова, 7 (на даний час - вул. Чернишова, 9-А) у м. Рівне, проведені 02.07.2007 року Рівненською філією спеціалізованого державного підприємства "Укрспец'юст"; акт Відділу ДВС Рівненського міського управління юстиції від 02.07.2004 року про придбання з прилюдних торгів приватним підприємством "Центр солодкої декорації "Украса" незавершеного будівництва головного виробничого корпусу по вул. Чернишова, 7 (на даний час - вул. Чернишова, 9-А) у м. Рівне; свідоцтво видане приватному підприємству "Центр солодкої декорації "Украса", посвідчене приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_7 від 02.07.2004 року.

У відповідності до ч. 2. ст. 208 Господарського кодексу України, у разі визнання недійсним зобов'язання кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за зобов'язанням, а за неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість грошима, якщо інші наслідки недійсності зобов'язання не передбачені законом. Отже, в даних правовідносинах наступає двостороння реституція (сторони повертаються у стан, що існував до спірних правовідносин). Крім того дані правовідносини повністю узгоджуються з ч. 1 ст. 216 ЦК України в якій сказано, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.Позивач вказує, що у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Прилюдні торги, на які Відділом ДВС Рівненського МУЮ було виставлено незавершене будівництво головного виробничого корпусу по вул. Чернишова, 7 (на даний час - вул. Чернишова, 9-А) у м. Рівне, визнано недійсними, а тому сплачені Позивачем кошти в сумі 370000,00 грн. підлягають поверненню продавцем на рахунок Позивача. Дана вимога передбачена ст. 86 Закону України "Про виконавче провадження", що збитки, заподіяні державним виконавцем громадянам чи юридичним особам при здійсненні виконавчого провадження, підлягають відшкодуванню в порядку, передбаченому законом.

Крім того, Позивач відкрито володіючи приміщенням незавершеного будівництва головного виробничого корпусу з 2 липня 2004 року підтримував його у робочому стані, проводив невідкладні ремонтно-будівельні роботи, приймав міри по збереженню від руйнування об'єкту, а так як воно є незавершеним будівництвом проводив заходи по його здачі в експлуатацію. За час володіння Позивачем було проведено невід'ємні поліпшення на суму 377500 грн. і вартість приміщення зросла до 747500 грн.

Давши оцінку доказам у справі, доводам сторін, судова колегія Рівненського апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав:

Як вбачається з матеріалів справи на виконанні Відділу ДВС Рівненського міського управління юстиції знаходилося зведене виконавче провадження про стягнення заборгованостей з ДП "Рівне-Авто-Сервіс" ВАТ "Рівненський авторемонтний завод", в т.ч. заборгованості по зарплаті працівників підприємства. По виконанню вказаного зведеного виконавчого провадження державним виконавцем, у зв'язку з відсутністю коштів на рахунках боржника, було описано та накладено арешт на майно боржника, а саме незавершене будівництво головного виробничого корпусу за адресою: м.Рівне, вул.Чернишова,7.

Вказане майно було реалізоване з прилюдних торгів за 370000,00 грн.

02.07.2004 року Приватне підприємство "Центр солодкої декорації "Украса" будучи переможцем прилюдних торгів, придбало у власність незавершене будівництво головного виробничого корпусу за адресою: м. Рівне, вул. Чернишова, 7 (нині - вул. Чернишова, 9-А).

Позивачем було сплачено кошти за придбане майно в сумі 370 000 гривень згідно із платіжними дорученнями № 288 від 25.06.2004 р. - 18400,00 грн., № 298 від 02.07.2004 р. - 326325,35 грн. та 25274,65 грн..

Як вбачається із платіжних доручень вказана сума коштів була перерахована організатору проведення прилюдних торгів Спеціалізованому державному підприємству "Укрспец'юст".

У подальшому постановою Рівненського міського суду від 03.12.2007 року у справі №2а-414/07 та ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.09.2008 року у справі №2-а-7012/08 визнано протиправними дії Відділу ДВС Рівненського міського управління юстиції щодо реалізації незавершеного будівництва головного виробничого корпусу по вул. Чернишова, 7 у м. Рівне та не чинною постанову державного виконавця Відділу ДВС Рівненського міського управління юстиції про арешт незавершеного будівництва головного виробничого корпусу від 16 квітня 2004 року.

Окрім цього, рішенням господарського суду Рівненської області від 12.12.2008 року по справі №15/140, яке набрало законної сили 12.03.2009 року задоволено позов Дочірнього підприємства "Рівне-Авто-Сервіс" ВАТ "Рівненський авторемонтний завод" та визнано недійсними публічні торги з продажу незавершеного будівництва головного виробничого корпусу по вул. Чернишова, 7 (на даний час - вул. Чернишова, 9-А) у м. Рівне проведені 02.07.2007 року Рівненською філією спеціалізованого державного підприємства "Укрспец'юст"; акт Відділу ДВС Рівненського міського управління юстиції від 02.07.2004 року про придбання з прилюдних торгів приватним підприємством "Центр солодкої декорації "Украса" (код ЄДРПОУ 32745113) незавершеного будівництва головного виробничого корпусу по вул. Чернишова, 7 (на даний час - вул. Чернишова, 9-А) у м. Рівне; свідоцтво видане приватному підприємству "Центр солодкої декорації "Украса"(код СДРПОУ 32745113) посвідчене приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_7 від 02.07.2004 року.

Відмовляючи в позові про стягнення з Відділу державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції 370 000 грн. шкоди завданої останнім, місцевий господарський суд мотивував тим, що кошти не можуть бути стягненні з Відповідача2 оскільки вони були спрямовані на погашення боргів у зведеному виконавчому провадженні. Місцевий господарський суд прийшов до висновку, що Відповідач2 не порушив права та інтереси Позивача.

Судова колегія Рівненського апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що місцевим господарським судом в даній частині не правильно застосовані норми матеріального права, порушені норми процесуального права, висновки викладені у рішенні місцевого господарського суду, не відповідають фактичним обставинам справи.

Позивач обґрунтував позовну вимогу ч.2 ст. 86 Закону України "Про виконавче провадження", про що вказано в позовній заяві. Відповідно до вказаної статті - збитки, заподіяні державним виконавцем громадянам чи юридичним особам при здійсненні виконавчого провадження, підлягають відшкодуванню в порядку, передбаченому законом.

Така редакція ст. 86 діяла на момент звернення до суду, до 04.11.2010р.. З 04.11.2010р. вказана норма закріплена в ч. 2 ст. 87 Закону України "Про виконавче провадження". Тобто, як на час звернення з позовом так і на час прийняття рішення місцевим господарським судом, на час розгляду апеляційної скарги така норма діє, відсилає до іншого законодавства.

Місцевим господарським судом не враховано, що відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України "Про виконавчу службу" встановлено, що шкода, заподіяна державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час виконання рішення, підлягає відшкодуванню у порядку передбаченому законом, за рахунок держави.

Відповідно до п. 21 Постанови Пленуму Верховного суду України від 26 грудня 2003 року №14 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" - при розгляді позовів фізичних і юридичних осіб про відшкодування шкоди (збитків), заподіяної діями (бездіяльністю) державного виконавця, суди повинні виходить з положень ст. 11 Закону України "Про виконавчу службу", ст. 86 Закону України "Про виконавче провадження" і враховувати, що в таких справах відповідачами можуть бути відповідні відділи державної виконавчої служби, в яких працюють державні виконавці та відповідні територіальні органи Державного казначейства України".

Така ж позиція викладена в рекомендаціях Президії Вищого господарського суду України №04-5/239 від 29.12.2007 року "Про внесення змін та доповнень до роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України" від 01.04.94р №02-5/215 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди".

Місцевий господарський суд не залучив до участі у справі розпорядника бюджетними коштами.

Однак, як вбачається з матеріалів справи (т.1 а.с. 172) Позивач надавав клопотання про залучення третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Головне управління Державного казначейства України в Рівненській області. Клопотання залишено без задоволення.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 26 березня 2012 року (т.2 а.с.112) залучено третьою особою Головне управління Державної казначейської служби України в Рівненській області.

Таким чином Позивачем доведена правова природа виникнення збитків, оскільки матеріалами справи підтверджується, судовими рішеннями встановлені неправомірні дії державного виконавця в процесі виконання судового рішення, в результаті чого Позивачеві було завдано шкоду на суму 370 000 грн., яку Позивач сплатив за придбання приміщення, що не оспорюється сторонами.

Шкода відшкодовується з державного бюджету незалежно від того у кого знаходяться сплачені Позивачем кошти, незалежно від того чи володів орган державної виконавчої служби чи інша особа вказаними коштами.

Отже, рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню в частині відмови у стягненні 370 000 грн. з Відповідача2.

Рівненський апеляційний господарський суд в цій частині приймає нове рішення про стягнення за рахунок держави з державного бюджету 370 000 грн. шкоди.

Не залучення до участі у справі як іншого відповідача органу Державної казначейської служби не призведе до прийняття апеляційним судом неправильного рішення, оскільки вказаний орган залучений до участі у справі в якості третьої особи є лише органом, який здійснює розпорядженням бюджетними коштами.

Судова колегія не приймає до уваги доводи апелянта викладені в письмових поясненнях, щодо стягнення з державного бюджету крім вказаної суми додатково 377 500 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 101 ГПК України - в апеляційній інстанції не приймаються і розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. В позовній заяві Позивач вимагав стягнення вказаної суми з Відповідача1 Дочірнього підприємства "Рівне-Авто-Сервіс" ВАТ "Рівненський авторемонтний завод".

Рішення місцевого господарського суду в частині відмови в задоволенні позову про стягнення з Відповідача1 Дочірнього підприємства "Рівне-Авто-Сервіс" ВАТ "Рівненський авторемонтний завод" 377 500 грн. залишається без змін.

Обґрунтовуючи позовні вимоги в даній сумі до Відповідача1, Позивач посилався на ч. 4 ст. 390 ЦК України.

Згідно з ч.4 ст.390 ЦК України добросовісний набувач (володілець) має право залишити собі здійснені ним поліпшення майна, якщо вони можуть бути відокремлені від майна без завдання йому шкоди. Якщо поліпшення не можуть бути відокремлені від майна, добросовісний набувач (володілець) має право на відшкодування здійснених витрат у сумі, на яку збільшилася його вартість.

Як правильно зазначив місцевий господарський суд під терміном "добросовісний набувач" законодавець розуміє набувача, який не знав і не повинен був знати, що майно придбане в особи, яка не мала права його відчужувати.

З аналізу вказаної вище статті вбачається, що на відшкодування здійснених витрат та залишення собі здійснених поліпшень майна має лише добросовісний набувач.

Отже, недобросовісний набувач (володілець) взагалі не має права вимагати від власника повернення віддільних від речі поліпшень та відшкодування вартості невіддільних поліпшень.

У даному випадку ПП "Центр солодкої декорації "Украса" не може вимагати у Дочірнього підприємства "Рівне-Авто-Сервіс" ВАТ "Рівненський авторемонтний завод" відшкодування йому вартості здійснених невід'ємних поліпшень на суму 377500 грн. 00 коп., оскільки продаж майна на прилюдних торгах, проведених з порушенням норм чинного законодавства щодо порядку, встановленого для виконання судових рішень, допущених іншими способами, не змінює статусу особи, що придбала майно з прилюдних торгів. Така особа не перестає бути добросовісним набувачем майна, однак у разі визнання прилюдних торгів недійсними, у такої особи придбане з прилюдних торгів майно може бути витребувано.

Таким чином, ПП "Центр солодкої декорації "Украса" у даному випадку не є добросовісним набувачем майна, відповідно не може ставити вимогу про відшкодування йому вартості здійснених невід'ємних поліпшень на суму 377500 грн. 00 коп. у власника майна.

Така правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 03.10.2011р. №3-98 ГС 11; постанові від 17.10.2011р. справа №3-103 ГС 11.

Оскільки позов в даній частині не підлягає стягненню з Відповідача1, за вказаної обставини, судова колегія не надає оцінки експертному висновку будівельно - технічного дослідження.

Разом з тим, судова колегія Рівненського апеляційного господарського суду не погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що Позивач не визначив на чию користь повинні бути стягнені вказані суми коштів, та не вказав чи є ці кошти збитками, чи заборгованістю, чи вартістю здійснених невід'ємних поліпшень.

Позивач в позовній заяві, вказує, що вказану суму вважає вартістю невід'ємних поліпшень, та просить стягнути її з Відповідача1 відповідно до ст. 390 ЦК України як відшкодування витрат у сумі, на яку збільшилася його вартість.

Судова колегія вважає, що рішення місцевого господарського суду в частині стягнення заходів забезпечення позову у справі вжиті ухвалою від 12.05.2009 р. залишається без змін, оскільки позовні вимоги про стягнення з Відповідача1 377 500 грн. не підлягають задоволенню.

Судові витрати покладаються на Відповідача2 Відділу державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції, оскільки саме з його вини завдана шкода. Витрати по державному миту, платі за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, судовому збору за розгляд апеляційної скарги стягуються пропорційно задоволених вимог.

Позов заявлений на загальну суму 747 500 грн.. Задоволений на суму 370 000 грн. тобто на 49,5 відсотки. Позивач при поданні позовної заяви сплатив 7475 грн. державного мита, 118 грн. плати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 7475 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Тобто підлягають стягненню з Відповідача2 на користь Позивача 3700 грн. 12 коп. витрат по державному миту, 58 грн. 41 коп. витрат на оплату послуг за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 3700 грн. 12 коп. витрат по судовому збору.

Керуючись ст.ст. 49,99,101,103,104,105 ГПК України, Рівненський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Позивача Приватного підприємства Центр солодкої декорації "Украса" на рішення господарського суду Рівненської області від 07.02.2012р. у справі № 11/74 задоволити частково.

2. Рішення господарського суду Рівненської області від 07.02.2012р. у справі № 11/74 в частині відмови у стягненні з Відділу державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції 370 000 грн. скасувати. В цій частині прийняти нове рішення. Позов задоволити.

3. Стягнути за рахунок держави Україна в особі Головного управління Державної казначейської служби України у Рівненській області, яке здійснює розпорядження бюджетними коштами 370 000 грн. з державного бюджету України шкоди завданої державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції на користь Позивача Приватного підприємства Центр солодкої декорації "Украса". В решті рішення господарського суду Рівненської області залишити без змін.

4. Стягнути з Відповідача2 Відділу державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції на користь Позивача Приватного підприємства Центр солодкої декорації "Украса" 3 700 грн. 12 коп. витрат по державному миту, 3 700 грн. 12 коп. витрат по судовому збору, 58 грн. 41 коп. витрат на оплату послуг за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5. Місцевому господарському суду видати накази.

6. Матеріали справи №11/74 повернути до господарського суду Рівненської області.

7. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Савченко Г.І.

Суддя Мельник О.В.

Суддя Грязнов В.В.