Постанова

від 13.03.2012 по справі 2а-1516/12/0170/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 березня 2012 р. 16:43 Справа №2а-1516/12/0170/14

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кірєєва Д.В., за участю секретаря Цатурян С.О.

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1., договір від 19.01.2012р.;

від відповідача - не з'явився;

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "Кримська технологічна компанія"

до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0010312301 від 04.10.2011р.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "Кримська технологічна компанія" (далі- позивач) звернулось до адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим (далі - відповідач) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0010312301 від 04.10.2011р.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем помилково було зроблено висновки проведеної документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "Кримська технологічна компанія", викладені в Акті № 13358/7/23-7/31214090 від 22.09.2011 року, які покладено в основу спірного податкового повідомлення-рішення. Так, позивач зазначає, що ним віднесено до складу податкового кредиту з ПДВ суму податку, яка була сплачена Товариству з обмеженою відповідальністю «ПК «Оргонавт Ойл» за період січень - березень 2011р. у сумі 581 215, грн.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 06.02.2012 року відкрито провадження по адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Представник позивача у судовому засіданні 13.03.2012р. позов підтримав, надав пояснення по суті справи.

Представник відповідача у судове засіданні 13.03.2012р. не з'явився, про день та час його проведення був сповіщений належним чином, на адресу суду надіслав письмові заперечення.

Суд, вислухавши думку представника позивача, враховуючи, що в матеріалах справи є докази повідомлення відповідача про час та місце судового засідання належним чином, суд, керуючись ст. 128 КАС України, вважає можливим розглянути справу у відсутність представника відповідача.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п. 1 ч.2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття справи адміністративної юрисдикції, - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ст.ст. 1, 4 Закону України "Про державну податкову службу в Україні до системи органів державної податкової служби належать: Державна податкова адміністрація України, спеціалізовані державні податкові інспекції, державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах. Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади. Державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі підпорядковуються Державній податковій адміністрації України.

Основним завданням органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (ст. 2 Закону України "Про державну податкову службу в Україні".

Враховуючи зазначене, відповідач, здійснюючи свої повноваження у спірних відносинах є суб'єктом владних повноважень, спір що виник між сторонами пов'язаний із захистом прав позивача у сфері публічно-правових відносин і є справою адміністративної юрисдикції, його належить розглядати в порядку, встановленому КАС України.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Наукове виробниче об'єднання «Кримська технологічна компанія» зареєстроване у якості юридичної особи Виконавчим комітетом Сімферопольської міської Ради 20.11.2000 року, запис про державну реєстрацію №Ю0020985 (Ідентифікаційний код юридичної особи 31214090). Місцезнаходження позивача: 95000, Україна, АДРЕСА_1.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Наукове виробниче об'єднання «Кримська технологічна компанія» знаходиться на податковому обліку в Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим з 22.11.2000 року.

Позивач, є платником ПДВ, що підтверджується свідоцтвом платника ПДВ № 100274098. Індивідуальний податковий номер платника ПДВ - 312140901298.

Судом встановлено, що працівниками Державної податкової інспекції в м. Сімферополі була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Наукове виробниче об'єднання «Кримська технологічна компанія», код ЄДРПОУ 31214090, з питань дотримання вимог податкового законодавства при правових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «ПК «Аргонавт Ойл» (ЄДРПОУ 30225850) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські інвестиції» (ЄДРПОУ 32641667) за лютий - березень 2011 року.

За результатами вищенаведеної перевірки було складено Акт № 13358/7/23-7/31214090 від 22.09.2011 року, у якому встановлено порушення п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 та п.200.1 ст. 200 Податкового Кодексу України у результаті чого зменшено рядок 24 «Залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (ряд.22-ряд.23) за березень 2011 року у сумі 581 215 грн.(а.с.8-23).

На підставі зазначеного Акту було прийнято податкове повідомлення - рішення № 0010312301 від 04.10.2011 року на суму 581 215 грн. за основним платежем. (а.с.7).

Не погодившись з податковим повідомленням - рішенням № 0010312301 від 04.10.2011 та висновками акту перевірки позивач оскаржив їх до суду.

Вирішуючи питання щодо обґрунтованості позовних вимог судом встановлено, що позовні вимоги підлягають задоволенню за наступних підстав.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносно встановлення відповідачем у акті перевірки висновку про завищення з боку позивача податкового кредиту, суд зазначає наступне.

З 01.01.2011 р. набрав чинності Податковий Кодекс України (далі ПК України), розділ V якого визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування.

Згідно з п.п. 14.1.39. ПК України (в редакції, яка діяла на час проведення перевірки та прийняття податкових повідомлень - рішень ) грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до п.п. 14.1.157 ПК України податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

П.п. 54.3.2 п. 54.3. ст. 54 ПК України визначає,що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках;

Згідно з п.55.1. ст.55 ПК України податкове повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов'язання платника податків або будь-яке інше рішення контролюючого органу може бути скасоване контролюючим органом вищого рівня під час проведення процедури його адміністративного оскарження та в інших випадках у разі встановлення невідповідності таких рішень актам законодавства.

Контролюючими органами вищого рівня є Державна податкова адміністрація України - для державних податкових адміністрацій в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, які у свою чергу є контролюючими органами вищого рівня для державних податкових інспекцій (п.55.2 ст.55 ПК України).

Порядок оскарження рішень контролюючих органів визначений у ст.56 ПК України, п. 56.1 якої визначає,що рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення (п.56.2 ст.56 ПК України) .

Згідно з п. 56.18. ст.56 ПК України з урахуванням строків давності, визначених ст.102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення.

У п.п. 58.1. ст58 ПК України зазначено, що у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Розділ V ПК України визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування.

У п.187.1. ст. 187 ПК України зазначено,що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 198.1.ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку. (п. 198.2 ст.198 ПК України).

Згідно з п. 198.3. ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку.

Для банківських установ при одержанні ними права власності на заставне майно з метою подальшого продажу таке право зберігається до моменту продажу такого заставленого майна.

Відповідно до п. 200.1. ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

У п. 200.2 ст. 200 ПК України встановлено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п.200.3. ст.200 ПК України).

У п.200.4. ст.200 ПК України визначено, що якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації (п.п.200.7. ст.200 ПК України).

Відповідно до п. 200.11 ст.200 ПК України за наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.

У п.200.14 ст.200 ПК України вказано, що якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки орган державної податкової служби виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган:

а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної органом державної податкової служби за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з пунктом 200.6 цієї статті у зменшення податкових зобов'язань з цього податку в наступних податкових періодах;

б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною органом державної податкової служби за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;

в) у разі з'ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.

Частиною 1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996 бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться на підприємстві. Фінансова, податкова та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Підставою для відображення господарських операцій у бухгалтерському обліку є первинні документи, що фіксують факти здійснення господарських операцій (п.1 ст.9 Закону № 996). Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення (ст.1 Закону № 996). Обов'язкові реквізити первинного документа встановлені п.2 ст.9 Закону № 996. Первинні документи повинні бути складені в момент здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її завершення (п.1. ст.9 Закону № 996).

Відповідно до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995р., первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Для оподаткування мають значення бухгалтерські документи, що відображають господарські операції та фіксують отриманий прибуток і інші економічні показники господарської діяльності.

Бухгалтерські документі - це сукупність письмових актів, фіксуючих здійснені господарські операції відповідно до вимог законодавства.

Бухгалтерські документи в роботі суб'єкта господарювання служать, як відомо, засобом ведення обліку матеріальних цінностей і грошових коштів. На підставі бухгалтерських документів (документації) контролюється правильність здійсненних операцій, ведеться поточний аналіз виконаної роботи, встановлюються причини господарських порушень, тобто документація виконує контрольно -аналітичні функції.

Правове значення бухгалтерських документів проявляється в тому, що з їх допомогою підтверджується правильність зареєстрованих в обліку фактів. Факт наявності первинного документу не може бути проігнорований контролюючим органом, оскільки тільки аналіз первинних документів може давати об'єктивну картину господарської діяльності і, віддзеркалення її результатів у податковій звітності. Господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою (п.1.32 Закону №334).

Згідно п.1 ст.3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відповідно до п.2 ст.3 Господарського кодексу України господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Статтею 42 Господарського кодексу України передбачено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Підприємництво здійснюється на основі самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону (ст.44 Господарського кодексу України ).

Суд зазначає, що сума донарахування податку на додану вартість у розмірі 581 215 грн. визначена Державною податковою інспекцією в м. Сімферополь АР Крим внаслідок порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Наукове виробниче об'єднання «Кримська технологічна компанія» п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового Кодексу України у зв'язку зі зменшенням від'ємного значення з податку на додану вартість за лютий 2011 року, в результаті чого зменшено рядок 24 «Залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (ряд. 22-ряд.23)» за березень 2011 року у сумі 581 215 грн.

З наведеними вище висновками відповідача, викладеними у акті перевірки, суд не погоджується на підставі наведеного нижче.

Завищення Товариством з обмеженою відповідальністю «Наукове виробниче об'єднання «Кримська технологічна компанія» податкового кредиту по операціях з Товариством з обмеженою відповідальністю «ПК «Аргонавт Ойл» на суму 35 292,36 грн. складається з податкового кредиту, нарахованого у зв'язку з придбанням обладнання та комплектуючих в кількості та асортименті, згідно Специфікації на загальну суму 211 754,28 грн. та Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські інвестиції» на суму 545 922,37 грн. складається з податкового кредиту, нарахованого у зв'язку з виготовленням технологічного устаткування, згідно Специфікації на загальну суму 3 275 534,22 грн. Усього 3 487 288,50 грн., у тому числі ПДВ - 581 214, 73 грн.

Судом встановлено, що 09 грудня 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Наукове виробниче об'єднання «Кримська технологічна компанія» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПК «Аргонавт Ойл» було укладено Договір купівлі - продажу № 77. Згідно п. 1.1 Договору, Продавець зобов'язується передати у власність, а Покупець - належним чином прийняти і оплатити обладнання та комплектуючі у кількості та асортименті згідно Специфікації до даного договору (а.с.97-100).

01 лютого 2011 року Товариством з обмеженою відповідальністю «ПК «Аргонавт Ойл» було виписано видаткову накладну № РН-0000036 від 01.02.2011 року на ім'я Товариства з обмеженою відповідальністю «Наукове виробниче об'єднання «Кримська технологічна компанія» на продаж обладнання та комплектуючих в кількості та асортименті, згідно Специфікації на загальну суму 211 754,28 грн., в тому числі податок на додану вартість 35 292,36 грн.(а.с.101).

01 лютого 2011 року позивачем була сплачена сума 211 754,28 грн. в тому числі податок на додану вартість у сумі 35 292,36 грн. на банківський рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК «Аргонавт Ойл», (а.с.89).

Передача товару від Продавця Покупцю підтверджується податковою накладною № 7від 01.02.2011 року (а.с.102).

Згідно матеріалів справи 09 грудня 2010 року між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Українські інноваційні технології» було укладено Договір підряду № 78. Згідно умов вказаного договору Замовник доручає, а Підрядник бере на себе роботи з виготовлення та монтажу технологічного обладнання (ємності накопичення і видачі товарного нафтопродукту, ємності накопичувальної для рідкого і напіврідкого нафтошламу) (а.с.103).

01 лютого 2011 року позивачем була сплачена сума 3 275 534,20 грн., у тому числі податок на додану вартість у сумі 545 922,37 грн. на банківський рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські інноваційні технології» (а.с.89).

Відповідно Акту прийому-передачі від 15.02.2011 року до Договору № 78 від 09.12.2010 року, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Наукове виробниче об'єднання «Кримська технологічна компанія» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Українські інноваційні технології» заявник підтверджує отримання робіт у повному обсязі та заявляє про відсутність будь - яких претензій відносно наданих робіт та їх вартості (а.с.104).

Податковою накладною № 4 від 15.02.2011 року підтверджується виконання робіт за Договором № 78 від 09.12.2010 року (а.с.106).

Господарські операції відображені у Декларації з ПДВ за лютий 2011 року.

Також, матеріалами справи підтверджено, що зазначений товар був реалізований позивачем, а саме:

30 грудня 2009 року між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мозирьпромстрой» було укладено Договір постачання № 8/23-09. Відповідно до умов Договору позивач виготовлює та постачає на адресу Товариством з обмеженою відповідальністю «Мозирьпромстрой» технологічне обладнання у кількості та асортименті відповідно до Спеціфікації.

Відповідно до Договору поставки № 8/23-09 Товариство з обмеженою відповідальністю «Наукове виробниче об'єднання «Кримська технологічна компанія» відправило вищевказаний вантаж до Білорусі, що підтверджується (вантажними митними деклараціями, рахунком-фактурою, рахунками з оплати послуг за перевезення, банківськими документами з оплати послуг за перевезення вантажу, Довідками про взяття на облік платника податків, Свідченнями про державну реєстрацію фізичної особи підприємця, довідками ДПІ, Свідченням про сплату єдиного податку, документами про оплату за виконані роботи, Ліцензіями на перевезення, технічна документація).

Таким чином, на думку суду, первинними документами бухгалтерського обліку Товариства з обмеженою відповідальністю «Наукове виробниче об'єднання «Кримська технологічна компанія» (податкові накладні, витяг з журналу-ордеру по рахунку № 631 за лютий 2011 року, платіжні доручення, виписки банку, видаткові накладні, Договори, Акти виконаних робіт, товарно-транспортні накладні) у повному обсязі в сумі 3 487 288,50 грн., у тому числі ПДВ - 581 214, 73 грн. підтверджується наявність фактичного виконання зобов'язань та їх оплата за господарськими операціями у лютому 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Наукове виробниче об'єднання «Кримська технологічна компанія» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПК «Аргонавт Ойл», Товариством з обмеженою відповідальністю «Українські інноваційні технології».

Суд не бере до уваги доводи відповідача, викладені в акті перевірки щодо нікчемності правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами у зв'язку з тим, що в них відсутні основні засоби, мала чисельність працюючих. ПК України не передбачено обов'язок покупця перевіряти, за рахунок яких ресурсів (виробничих, трудових, фінансових) продавець надає товари (роботи, послуги) для покупця. Покупець не зобов'язаний перевіряти: чи використовує продавець власні виробничі потужності або орендовані; чи залучає продавець з метою здійснення господарської діяльності власних співробітників або фізичних осіб за трудовими угодами. Згідно з судовою практикою Вищого адміністративного суду України та Верховного суду України платник податку на додану вартість - покупець товару на час здійснення господарської операцій з придбання товару не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням продавцем вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому не повинен зазнавати певних негативних матеріальних наслідків за можливу неправомірну діяльність порушника (правова позиція викладена в Ухвалах ВАСУ за справами №9820946, №7276773 та в Постановах ВСУ №№221007, 3060678, 4970766).

Таким чином, суд вважає, що позивач не може нести відповідальність за діяльність або бездіяльність його контрагентів та не повинен зазнавати негативні наслідки з цього.

Беручи до уваги наведене вище, суд вважає, що первинними документами бухгалтерського та податкового обліку Товариства з обмеженою відповідальністю «Наукове виробниче об'єднання «Кримська технологічна компанія» (податкові накладні, витяг з журналу-ордеру по рахунку № 631 за лютий 2011 року, платіжні доручення, виписки банку, видаткові накладні, Договори, Акти виконаних робіт, товарно-транспортні накладні), у повному обсязі не підтверджуються висновки акту перевірки № 13358/7/23-7/31214090 від 22.09.2011 р. щодо порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Наукове виробниче об'єднання «Кримська технологічна компанія» п.198.2, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового Кодексу України про зменшення від'ємного значення з податку на додану вартість за лютий 2011 року на суму 581 215,00 грн. в результаті чого зменшено рядок 24 «Залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (ряд.22-ряд.23)» за березень 2011 року у сумі 581 215,00 грн.

Суд вважає, що факт здійснення господарської операції, пов'язаної з формуванням податкового кредиту, при виконанні позивачем обов'язків по договору з його контрагентами, підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку і податкової звітності.

Матеріалами справи підтверджується, що на момент здійснення вищевказаних господарських операцій між позивачем та його контрагентами, останні були зареєстровані у якості юридичних осіб, обліковувалися як платники ПДВ у ДПІ та мали свідоцтва платника ПДВ, та здійснення цих господарських операцій підтверджується відповідними первинними документами податкового та бухгалтерського обліку. Розрахунки позивачем проведені з контрагентами.

Як свідчать матеріали справи, позивачем було надано податкові накладні у підтвердження суми податкового кредиту, які були предметом судового дослідження.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги чи заперечення. Відповідач не довів суду належними та допустимими доказами обґрунтованість своїх заперечень.

Згідно з ч.2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі вищенаведеного, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

У судовому засіданні 13.03.2012 року оголошена вступна та резолютивна частина постанови, згідно зі ст. 160 КАСУ постанова складена у повному обсязі 16.03.2012 року.

Керуючись ст.ст. 94,158-163,167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополь АР Крим № 0010312301 від 04.10.2011 року.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "Кримська технологічна компанія" (ЄДРПОУ 31214090) витрати зі сплати судового збору у сумі 34,00 грн.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Кірєєв Д.В.