Постанова

від 27.02.2012 по справі 2а-7212/11/017/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 лютого 2012 р. 16:16 Справа №2а-7212/11/017/14

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кірєєва Д.В., за участю секретаря Цатурян С.О.

за участю представників сторін:

від позивача - не з'явився;

від відповідача - не з'явився.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Державної податкової інспекції у м. Алушті АР Крим до Споживчого товариства індивідуальних забудовників "ЩИТ"про стягнення 17 129,21грн.,

Суть спору: Державна податкова інспекція у м. Алушті АР Крим (далі - позивач) Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративною позовною заявою до Споживчого товариства індивідуальних забудовників "ЩИТ" про стягнення податкового боргу 46 229,21 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач має податкову заборгованість по земельному податку з юридичних осіб у сумі 46 229,21 грн.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 17.06.2011 року відкрито провадження по адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

26 січня на адресу суду надійшло клопотання від представника позивача про уточнення позовним вимог, а саме: у зв'язку з частковим погашенням заборгованості відповідачем на суму 29 100,00 грн., стягнення з Споживчого товариства індивідуальних забудовників "ЩИТ" на користь Державної податкової інспекції у м. Алушті АР Крим суму заборгованості у розмірі 17 129,21 грн.

Представник позивача у судове засідання 27.02.2012 року не з'явився, про час, дату та місце його проведення повідомлений належним чином.

Представник відповідача у судове засідання 27.02.2012 року не з'явився, про час, дату та місце його проведення повідомлений належним чином.

Суд, враховуючи, що в матеріалах справи є докази повідомлення позивача та відповідача про час та місце судового засідання належним чином, суд, керуючись ст. 128 КАС України, вважає можливим розглянути справу у відсутність представників сторін.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до п. 1 ч.2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття справи адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ст. 1 Закону України В«Про державну податкову службу в УкраїніВ» до системи органів державної податкової служби належать: Державна податкова адміністрація України, спеціалізовані державні податкові інспекції, державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах.

Основним завданням органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (ст. 2 Закону України В«Про державну податкову службу в УкраїніВ» .

Враховуючи зазначене, позивач, здійснюючи свої повноваження у спірних відносинах є суб'єктом владних повноважень, спір що виник між сторонами пов'язаний із захистом прав позивача у сфері публічно-правових відносин і є справою адміністративної юрисдикції, його належить розглядати в порядку, встановленому КАС України.

Споживче товариство індивідуальних забудовників "ЩИТ" зареєстроване у якості юридичної особи Виконавчим комітетом Алуштинської міської ради АР Крим 11.03.2005 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи (Ідентифікаційний код юридичної особи 33423671) (а.с.10).

Споживче товариство індивідуальних забудовників "ЩИТ" знаходиться на податковому обліку у Державної податкової інспекції у м. Алушті АР Крим.

Відповідачем до Державної податкової інспекції у м. Алушті АР Крим була подана податкова декларація орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності на 2010 рік. Відповідно до вказаної декларації Споживчим товариством індивідуальних забудовників "ЩИТ" було визначено суму податкового зобов'язання у розмірі 7 042,44 грн. за серпень 2010 року, та 9 313,37 грн. за вересень, жовтень, листопад, грудень 2010 року щомісяця.

30 січня 2011 року до Державної податкової інспекції в м. Алушта АР Крим, позивачем була подана податкова декларація орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, відповідно до якої, позивач визначив розмір орендної плати протягом року у сумі 9 313,37 грн. щомісячно.

Судом встановлено, що станом на 16.06.2011 року сума податкового боргу за Споживчим товариством індивідуальних забудовників "ЩИТ" перед бюджетом складала 46 229,21 грн., яка складалася з:

- земельний податок з юридичних осіб за жовтень - грудень 2011 року у сумі 24 768,03 грн.;

- земельний податок з юридичних осіб за січень - травень 2011 року у сумі 21 461,18 грн.

На час звернення позивачем до суду набрав чинності Податковий Кодекс України від 02.12.2010 №2755-VI (далі -ПК України), який згідно з п.1.1 ст. 1 регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

26 січня на адресу суду надійшло клопотання від представника Державної податкової інспекції у м. Алушта про уточнення позовним вимог, у зв'язку з частковим погашенням заборгованості відповідачем на суму 29 100,00 грн., стягнення з Споживчого товариства індивідуальних забудовників "ЩИТ" на користь Державної податкової інспекції у м. Алушті АР Крим суму заборгованості у розмірі 17 129,21 грн.

Відповідно до ст. 87.9 ПК України у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Тобто сума податкової заборгованості відповідача, яка не сплачена до бюджету визначена з земельного податку з юридичних осіб за 2011 рік

Згідно п.41.5 ст. 41 Податкового Кодексу України органами стягнення є виключно органи державної податкової служби, які уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах їх повноважень.

Відповідно до п. 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Згідно з п. 46.1 Податкового кодексу України податкова декларація - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Відповідно до п. 57.1 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п.п. 20.1.28 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право в тому числі стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи, щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності.

Відповідно до п. 95.2 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Податкова вимога надсилається платнику податків органом державної податкової служби в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення, у разі, коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, що встановлено ч. 1 п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України, тобто з урахуванням змісту поняття В«податковий боргВ» , встановленому п. 14.1.175 ст. 14 Податкового кодексу України, податкова вимога надсилається органом державної податкової служби платнику податків на суму податкового боргу.

Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання та повинна містити вказану в п. 59.3 ст. 59 Податкового кодексу України інформацію, зокрема, розмір податкового боргу.

Податкова вимога надсилається також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення -рішення згідно з п. 59.4. ст. 59 Податкового кодексу України.

З урахуванням аналізу зазначених положень Податкового кодексу України, податкові органи мають право звертатися із позовом про стягнення сум податкового боргу виключно після дотримання всіх умов, визначених ст.ст. 59, 95 Податкового кодексу України, тобто після настання двох подій:

- після надіслання податкової вимоги на податковий борг із зазначенням конкретного розміру податкового боргу;

- сплив терміну 60 днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

При цьому відповідно до ст.ст. 59, 95, 14 Податкового кодексу України податкова вимога надсилається органом державної податкової служби платнику податків щодо погашення податкового боргу за кожний конкретний період за кожних конкретних підстав (наприклад, на підставі кожної податкової декларації або на підставі кожного податкового повідомлення-рішення). Так, відповідно до п.п. 14.1.153 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податкова вимога - письмова вимога органу державної податкової служби до платника податків щодо погашення суми податкового боргу. Відповідно до п.п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання. Відповідно до п.п. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податків -це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Норма п.п. 6.3.2 п. 6.3 ст. 6 Закону України № 2181 від 21.12.2000р. В«Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондамиВ» , яка встановлювала, що у разі коли у платника податків, якому було надіслано першу податкову вимогу, виникає новий податковий борг, друга податкова вимога має містити суму консолідованого боргу, при цьому окрема податкова вимога щодо такого нового податкового боргу не виставляється, втратила чинність з 01.01.11 р. у зв'язку із набранням чинності Податковим кодексом України, у якому подібна норма відсутня.

Норма п. 59.5 ст. 59 Податкового кодексу України стосується випадків самостійного погашення податкового боргу платником податків.

Норма п. 60.6 ст. 60 Податкового кодексу України стосується випадків збільшення податкового боргу внаслідок адміністративного оскарження.

Порядок направлення органами державної податкової служби України податкових вимог платникам податків, затверджений Наказом Державної податкової адміністрації України від 3 липня 2001 р. N 266, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 16 липня 2001 р. за N 595/5786, згідно з п. 4.6. якого окрема податкова вимога щодо нового податкового боргу не формується, з часу набрання чинності Податковим кодексом України не діє.

У Порядку направлення органами державної податкової служби податкових вимог платникам податків, затвердженому Наказом Державної податкової адміністрації України 24.12.2010 N 1037, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 30 грудня 2010 р. за N 1432/18727, який діє з часу набрання чинності Податковим кодексом України, відповідна норма щодо неформування та ненаправлення окремої вимоги на новий борг відсутня.

В адміністративному позові Державної податкової інспекції в м. Алушті АР Крим вказано про наявність у відповідача податкового боргу за період з 2010-2011 роки. Позов про стягнення податкового боргу направлено у червні 2011 року, при цьому доказів направлення податкових вимог, які містять відомості, передбачені ч. 2 п. 59.3 ст. 59 Податкового кодексу України, відповідачу на зазначену суму податкового боргу позивачем до матеріалів адміністративної справи не надано.

Відповідно до п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України В«Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондамиВ» №2181 від 21.12.2000р. (в редакції на час виникнення спірних правовідносин та виникнення заборгованості по податковим зобов'язанням) платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації. У разі коли відповідно до закону контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов'язання платника податків за причинами, не пов'язаними із порушенням податкового законодавства, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму податкового зобов'язання у строки, визначені у законі з відповідного податку, а за їх відсутності - протягом тридцяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення про таке нарахування.

Згідно з п.п. 5.4.1. п.5.4 ст.5 Закону України В«Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондамиВ» узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у визначені законом строки, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Таким чином, оскільки врегулювання спірних відносин в частині права позивача на звернення до суду із позовними вимогами про стягнення податкового боргу відбувається за вимогами чинного Податкового кодексу України, а саме з урахуванням п. 95.2 ст. 95 Податкового кодексу України, згідно якого для виникнення права на стягнення податкового боргу необхідно настання двох подій, а саме: направлення платнику податків податкової вимоги про погашення податкового боргу по кожному виду податку, по кожному податковому періоду окремо; сплив терміну 60 днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги. Однак позивачем до матеріалів адміністративного позову не надано доказів формування та направлення таких податкових вимог.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

Керуючись ст. ст. 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Кірєєв Д.В.