Постанова

від 24.04.2012 по справі 2а-1643/12/0170/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

м. Сімферополь

24 квітня 2012 р. (14:50 год.) Справа №2а-1643/12/0170/18

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Панова О.І., при секретарі Гнатенко І.О., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Ленінського районного центру зайнятості

до ОСОБА_1

про стягнення

представники сторін: не з'явились.

Суть справи: Ленінський районний центр зайнятості (далі -позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим з позовом до ОСОБА_1 (далі -відповідач), в якому просив стягнути з відповідача незаконно отриману допомогу по безробіттю в сумі 1074,84 грн. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач, перебуваючи на обліку в Ленінському районному центрі зайнятості як безробітний отримував допомогу по безробіттю та займався підприємницькою діяльністю, без повідомлення про те центру зайнятості.

Позивач у судове засідання не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи сповіщений належним чином - судовою повісткою, однак від нього до суду надійшло клопотання, в якому просить провести судове засідання без участі його представника, позовні вимоги підтримує повністю та просить їх задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином -судовою повісткою, про поважність причин неприбуття у судове засідання суд не повідомив.

Приймаючи до уваги, що в матеріалах справи достатньо доказів для з'ясування обставин по справі, суд вважає можливим, на підставі ч. 6 ст. 71, ст. 128 КАС України, розглядати справу за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття визначає Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття"№ 1533-III від 02.03.2000 року (далі - Закон № 1533).

Відповідно до ст. 1 Закону № 1533 (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття (далі - страхування на випадок безробіття) - система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Згідно ч. 2 ст. 12 Закону України № 1533 функції робочих органів виконавчої дирекції Фонду покладаються на центр зайнятості Автономної Республіки Крим, обласні, Київський і Севастопольський міські, районні, міськрайонні, міські та районні у містах центри зайнятості.

Правовий статус центрів зайнятості визначений Законом України "Про зайнятість населення"№ 803-XII від 01.03.1991 року (далі по тексту -Закон № 803), статтею 18 якого встановлено, що для реалізації державної політики зайнятості населення, професійної орієнтації, підготовки і перепідготовки, працевлаштування та соціальної підтримки тимчасово не працюючих громадян у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, створюється державна служба зайнятості, діяльність якої здійснюється під керівництвом Міністерства праці та соціальної політики України, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування.

Державна служба зайнятості складається з: Державного центру зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України, центру зайнятості Автономної Республіки Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських, районних, міськрайонних, міських і районних у містах центрів зайнятості, центрів організації професійного навчання незайнятого населення і центрів професійної орієнтації населення, інспекцій по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення.

Виходячи з системного аналізу вищенаведених норм, суд дійшов висновку про те, що позивач є територіальним органом виконавчої влади, який у правовідносинах з юридичними особами реалізує владні управлінські функції, через що належить до суб'єктів владних повноважень в розумінні п.п.7 п.1 ст.3 КАС України.

Отже, даний спір є публічно-правовим та, керуючись правилами територіальної підсудності адміністративних справ про оскарження ненормативних актів індивідуальної дії за місцем знаходження позивача, що встановлені ч.2 ст.19 КАС України, підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства Окружним адміністративним судом АР Крим.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Приймаючи до уваги, що спірні правовідносини виникли до набрання чинності Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"від 08.07.2010 року № 2464-VІ, тобто до 01.01.2011 року, суд вважає за необхідне керуватися нормами, чинними на момент виникнення спірних правовідносин.

Згідно зі ст. 25 Закону України "Про зайнятість населення"держава створює умови незайнятим громадянам у поновленні їх трудової діяльності та забезпечує їм виплату в установленому порядку допомоги по безробіттю. Розміри та умови надання матеріального забезпечення на випадок безробіття визначаються Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".

Згідно зі ст.7 Закону № 803 одним з видів забезпечення є допомога по безробіттю.

Безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу (ч. 1 ст. 2 Закону № 803).

Відповідно до п.1 ст.22 Закону № 803 застраховані особи, визнані у встановленому порядку безробітними, які протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, працювали на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) не менше 26 календарних тижнів та сплачували страхові внески, мають право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу.

Згідно з п.3 ст. 22 Закону допомога по безробіттю виплачується з 8 дня після реєстрації застрахованої особи в установленому порядку в державній службі зайнятості.

Відповідачем 15.12.2005 року було подано заяву до Ленінського районного центру зайнятості про надання йому статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю, в якій було зазначено про те, що на даний час не зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності, трудовою діяльністю не займається, пенсію не отримує.

На підставі наданої заяви відповідачу було наказом від 15.12.2005 року № НТ051215 надано статус безробітного та призначено допомогу по безробіттю відповідно до п.п. 2.4 ст. 22, п.2 ст.23 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття"та п.п 2.7, 2.9 "Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності", у розмірі, установленому законодавством.

11.12.2006 року відповідачу припинено виплату допомоги по безробіттю, у зв'язку із закінченням строку виплати відповідно до п.п. "12" п. 1 ст. 31 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" та знято з обліку відповідно до п. 44 "Положення про реєстрацію, перереєстрацію та ведення обліку громадян, що шукають роботу, і безробітних, виплати допомоги по безробіттю, а також умови подання матеріальної допомоги виплати допомоги по беззробіттю, а також умови подання матеріальної допомоги в період професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації".

Частинами 2, 3 ст. 36 Закону передбачено, що застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. Сума виплаченого забезпечення в наслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

В результаті звірки даних з державним реєстратором було виявлено, що відповідач був зареєстрований як приватний підприємець з 06.03.2000 р.

Відповідно до абз. 1 п. 3 ст. 36 Закону сума виплаченого забезпечення відповідачу внаслідок умисного невиконання ним своїх обов'язків та зловживання ними підлягає стягненню з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Згідно з п 6, та п.7 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2006 року №357 (далі -Порядок) у разі встановлення центром зайнятості належності безробітної особи до категорії зайнятих така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови матеріального забезпечення та надання соціальних послуг. Якщо відомості про доходи є недостовірними з вини особи, центри зайнятості припиняють відповідні виплати, а суми здійснених з дня призначення виплат стягуються з такої особи відповідно до пункту 7 цього Порядку. Рішення про повернення коштів особою та відшкодування приймається директором центру зайнятості і оформляється наказом. Повернення коштів особою здійснюється протягом 10 робочих днів після ознайомлення під особистий підпис з прийнятим рішенням про повернення коштів. У разі відмови особи повернути кошти або у разі неповернення (невідшкодування) їх у встановлений строк стягнення таких коштів здійснюється у судовому порядку відповідно до законодавства.

Позивачем 10.08.2010 року виданий наказ № НТ100810 про відшкодування ОСОБА_1 незаконно отриманої допомоги по безробіттю в сумі 1074,84 грн.

Відповідно до реєстру персональних карток, незаконно отриманий дохід відповідача у якості безробітного у період з 15.03.2006р. по 09.12.2006р. становить 1074,84 грн.

Відповідно до п.7 Порядку у разі відмови особи повернути кошти або відмови роботодавця відшкодувати кошти, а також у разі неповернення (невідшкодування) їх у встановлений строк стягнення таких коштів здійснюється у судовому порядку відповідно до законодавства.

Можливість вирішення спорів, які виникають у зв'язку зі застосуванням Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" саме у судовому порядку, визначена також статтею 39 зазначеного Закону.

Судом встановлено, що станом на день розгляду справи кошти в сумі 1074,84 грн. відповідачем до Ленінського районного центру зайнятості не повернені.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що належить задовольнити у повному обсязі.

На підставі зазначеного вище, керуючись ст. 160-163, 167 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 на користь Ленінського районного центру зайнятості (98200, АРК, Ленінський район, смт. Леніне, вул. Дзержинського, 5; р/р 37173001000420 в УДК в АР Крим, МФО 824026, ЗКПО 20708637) незаконно отриману допомогу по безробіттю в сумі 1074,84 грн.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Панов О.І.