Постанова

від 17.05.2012 по справі 2а/0470/3455/12

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2012 р. Справа № 2а/0470/3455/12 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіБоженко Наталії Василієвни при секретаріМакаревич К.В. за участю: представника позивача представника відповідача Талана О.Л. Товстої Н.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Механіка» до Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Механіка» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16.06.2011 року №0000232335/19054, визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16.06.2011 року №0000222335/19055, визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12.08.2011 року №000332335/15644.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у відповідача були відсутні будь-які підстави для визнання угоди укладеної між позивачем та ТОВ «ВФГ «Техноплюс ЛТД» нікчемною. Товар був використаний у господарській діяльності. У вироку Самарського районного суду не наведено фактів взаємовідносин ТОВ «ВФГ «Техноплюс ЛТД» з позивачем. Висновки ДПА у Дніпропетровській області про отримання товару безоплатно спростовуються актом перевірки. У зв'язку з цим оскаржувані податкові повідомлення-рішення мають бути скасовані.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги та просив позов задовольнити повністю, з підстав викладених в позовній заяві. Також надав суду додаткові письмові пояснення, які містяться в матеріалах адміністративної справи.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав у повному обсязі та просив у задоволенні позову відмовити, надав письмові заперечення, які містяться в матеріалах адміністративної справи та пояснив в судовому засіданні, що позивачем неправомірно віднесено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по податковим накладним за угодою між позивачем та ТОВ «ВФГ «Техноплюс ЛТД», яка є нікчемною.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Механіка» зареєстроване виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради та перебуває на податковому обліку в Лівобережній міжрайонній державній податковій інспекції м.Дніпропетровська.

Лівобережною міжрайонною державною податковою інспекцією м.Дніпропетровська на підставі направлення від 24.05.2011 року № 313 та наказу від 24.05.2011 року №722 виданих Лівобережною міжрайонною державною податковою інспекцією м.Дніпропетровська, відповідно до пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Механіка» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Виробничо-фінансова група «Техноплюс» (код ЄДРПОУ 34230953) за серпень 2008 року. Копію наказу вручено 24.05.2010 року під розпис головному бухгалтеру позивача.

Так, за результатами перевірки Лівобережною МДПІ м. Дніпропетровська складено акт №2265/23-3/23364176 від 06.06.2011 року (надалі - акт перевірки), яким встановлені порушення ст. 203, ст. 215, ст. 228, ст. ст. 662, 655, 656 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними та суперечать моральним засадам суспільства, п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», занижено суму податку на прибуток підприємств на суму 1447,19 гривень у ІІІ кварталі 2008 року, пп.7.2.3, пп. 7.2.6 п.7.2 ст.7, пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» ТОВ «Механіка» занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 1157, 73 гривень за серпень 2008 року.

Згідно акту перевірки, для проведення перевірки своєчасності відображення в обліку та звітності операцій по господарським відносинам з ТОВ «Виробничо-фінансова група «Техноплюс» були використанні наступні документи: установчі документи ТОВ «Механіка»; декларації з податку на додану вартість за серпень 2008 року, договори оренди, рахунок-фактура, накладні та податкові накладні. А також, відповідно до пп.75.1.2 п. 75.1 статті 75 Податкового кодексу України податкову інформацію, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

На підставі акту перевірки відповідачем винесене податкове повідомлення-рішення №0000232335/19054 від 16.06.2011 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача по податку на додану вартість на загальну суму 1447,50 гривень, в тому числі за основним платежем - 1158,00 гривень, за штрафними (фінансовими санкціями) 289,50 гривень та податкове повідомлення-рішення №0000222335/19055 від 16.06.2011 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача по податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 1808,75 гривень, в тому числі за основним платежем - 1447,00 гривень, за штрафними (фінансовими санкціями) 361,75 гривень.

В порядку адміністративного оскарження позивачем було подано скаргу до ДПА у Дніпропетровській області. Рішенням ДПА у Дніпропетровській області №23870/10/25-008 від 11.08.2011 року збільшено на 2 143, 63 гривні суму грошового зобов'язання по податку на прибуток, визначену в податковому повідомленні-рішенні №0000222335/19055 від 16.06.2011 року, а скаргу залишено без задоволення, податкове повідомлення-рішення №0000232335/19054 від 16.06.2011 року залишено без змін, а скаргу на зазначене податкове повідомлення-рішення без задоволення. В результаті чого, Лівобережною МДПІ м. Дніпропетровська було винесене податкове повідомлення-рішення №0000332335/15644 від 12.08.2011 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 2143,63 гривень, в тому числі за основним платежем - 1714,90 гривень, за штрафними (фінансовими санкціями) 428,73 гривень.

Позивачем було подано повторну скаргу до ДПА України, однак рішенням ДПА України №3913/6/10-2115 від 20.10.2011 року податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу підприємства без задоволення.

Як вбачається з матеріалів справи та акту перевірки, на підставі податкової накладної від 18.08.2008 року №595 ТОВ «Механіка» придбало, а ТОВ «Виробничо-фінансова група «Техноплюс ЛТД» продало товар, а саме: круг ф 60 мм ст.У8А - 0,435 тон, круг ф 150 мм ст.45 - 0,5702 тон на загальну суму 6946, 50 гривень, яка підписана від ТОВ «ВФГ «Техноплюс ЛТД» ОСОБА_5. Податкові зобов'язання по податковій накладній від 18.08.2008 року №595 ТОВ «Виробничо-фінансова група «Техноплюс ЛТД» задекларовані не були. Позивачем також надано до суду копію видаткової накладної №609 від 20.08.2008 року на загальну суму 6859,60 гривні на покупця - Мелітопольський філіал ТОВ «Механіка» та платіжне доручення №500 від 18.08.2008 року на загальну суму 6946,50 гривень, де платник Мелітопольська філія ТОВ «Механіка». Згідно довідки з ЄДРПОУ Мелітопольська філія ТОВ «Механіка» - без права юридичної особи та знаходиться: Запорізька область, м.Мелітополь. вул. Індустріальна, б.59. Також надано звіт про використання матеріалів від ТОВ «Виробничо-фінансова група «Техноплюс ЛТД» Мелітопольською філією ТОВ «Механіка».

Суд зазначає, що правові відносини з приводу формування податкового кредиту з податку на додану вартість на час виникнення та існування спірних відносин були врегульовані Законом України «Про податок на додану вартість» вiд 03.04.1997 № 168/97-ВР (надалі - Закон України «Про податок на додану вартість») згідно з п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 якого податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Згідно вимог пп. 7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 цього Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту. Згідно з пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). Згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Також, відповідно до п. 5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР (надалі - Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств») (чинний на момент виникнення правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Згідно пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті. Пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99р. №996-XIV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Актом перевірки зафіксовано, що Лівобережною МДПІ м. Дніпропетровська згідно довідки №8700/23-3/34230953 від 27.10.2010 року про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «ВФГ «Техноплюс ЛТД» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 12.04.2006 року по 21.04.2010 року встановлено, що у ТОВ «ВФГ «Техноплюс ЛТД» відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій: відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби.

У зв'язку з відсутністю транспортних засобів у ТОВ «ВФГ «Техноплюс ЛТД», з урахуванням відстані між контрагентами та тоннажу товару, з огляду на приписи статті 644, статей 908, 909 Цивільного кодексу України та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України 14.10.97 № 363, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року за № 128/2568, позивачем не надано до суду належних та допустимих доказів транспортування товару.

Судом взято до уваги вирок Самарського районного суду м.Дніпропетровська від 13.08.2009 року, який набрав законної сили, що підтверджується матеріалами справи, за яким ОСОБА_5 визнано винним по ч.2 ст.205, ч.3 ст.28, ст.202, ч.1 ст.366 Кримінального кодексу України, який в перевіряємий період був директором ТОВ «Виробничо-фінансова група «Техноплюс ЛТД» здійснив фіктивне підприємництво, а саме придбав суб'єкт підприємницької діяльності ТОВ «Виробничо-фінансова група «Техноплюс ЛТД», з метою прикриття незаконної діяльності по наданню фінансових послуг, здійснення операцій небанківських фінансових послуг з переведення грошових коштів та їх видачі у готівковій формі без придбання статусу фінансової установи і отримання відповідної ліцензії, змістом якого є те, що первинні документи ТОВ «Виробничо-фінансова група «Техноплюс ЛТД» підписані директором ОСОБА_5 містили завідомо неправдиву інформацію про не проведені в дійсності угоди. ОСОБА_5 будучи директором ТОВ «Виробничо-фінансова група «Техноплюс ЛТД» відкрив рахунки в банківських установах, серед яких рахунок на який позивачем було перераховано суму в 6946,50 гривень, а саме рахунок НОМЕР_1 в АКБ «Черноморський банк реконструкції та розвитку» м. Сімферополь, МФО 384577.

Частиною 4 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою. З положень наведеної норми процесуального закону витікає, що вирок Самарського райсуду від 13.08.2009 року по кримінальній справі №1-298/2009 має бути врахований окружним адміністративним судом при вирішенні даної справи, яким встановлені неправомірні діяння посадових осіб контрагентів позивача, оскільки саме дії директора ТОВ «Виробничо-фінансова група «Техноплюс ЛТД» ОСОБА_5 спричинили настання таких наслідків як винесення відповідачем спірних податкових повідомлень-рішень.

Досліджуючи обставини реальності здійснення господарської операції позивача з контрагентом ТОВ «ВФГ «Техноплюс ЛТД», на підставі якої ним були сформовані дані податкового обліку, суд приймає на підтвердження даних податкового обліку лише достовірні первинні документи, тобто ті, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно норм чинного законодавства України, наявність належним чином оформлених податкових накладних є підставою для включення до податкового кредиту платника сум податку на додану вартість за такими накладними, однак фіктивність операцій, недостатність доказів їх реального вчинення виключає правомірність визначення платником податкового кредиту за такими операціями, незважаючи на наявність у нього податкових накладних, що за формою відповідають вимогам чинного законодавства, а також доказів сплати продавцю вартості товару з податку на додану вартість.

Суд зазначає, що встановлення факту нереальності вчинення господарської операції не потребує з'ясування змісту умислу учасників такої операції. Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку - учасників відповідної операції та відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Установлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.

Актом перевірки встановлено відсутність реального вчинення господарської операції між ТОВ «Механіка» та ТОВ «ВФГ «Техноплюс ЛТД». П.3 Розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 року № 984 визначає, що акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Як встановлено судом, в ході проведення перевірки позивача відповідачем досліджено питання реальності проведених господарських операцій з метою встановлення факту відповідності задекларованих наслідків господарської операції позивача у податковому обліку фактичним обставинам, що відповідає повноваженням органів державної податкової служби.

Таким чином, за відсутності факту (реально вчиненої господарської операції) придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Згідно положень статей 54, 58 Податкового кодексу України податковий орган у випадку виявлення факту заниження платником податків податкового зобов'язання, рівно як і у випадку виявлення факту завищення платником податків податкового зобов'язання, в тому числі і внаслідок декларування неіснуючого об'єкта оподаткування, податковий орган обтяжений законодавцем обов'язком прийняти відповідне податкове повідомлення-рішення та згідно статті 123 Податкового кодексу України нарахувати штрафні (фінансові) санкції.

Ч.1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд, згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Враховуючи викладене, оцінивши докази, які є у справі, згідно з вимогами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позивачем надано недостатньо доказів реального вчинення господарської операції, а тому суд вважає, що податкові повідомлення-рішення від 16.06.2011 року №0000232335/19054, від 16.06.2011 року №0000222335/19055, від 12.08.2011 року №000332335/15644, винесені Лівобережною міжрайонною державною податковою інспекцією м.Дніпропетровська на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений законодавством України, позовні вимоги ТОВ «Механіка» є необґрунтованими, у зв'язку з чим, суд відмовляє в задоволенні адміністративного позову.

Розподіл судових витрат слід здійснити відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 71, 86, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Механіка» до Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська про скасування податкових повідомлень-рішень відмовити у повному обсязі.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 15.05.2012р.

Суддя Н.В. Боженко