Постанова

від 18.05.2012 по справі 2а/0470/448/12

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2012 р. Справа № 2а/0470/448/12 Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Дєєв М.В., одноособово розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тімор - Д»

до Західно -Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції в

Дніпропетровській області

про визнання податкових повідомлень - рішень,-

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Тімор - Д» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Західно - Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції в Дніпропетровській області про визнання нечинними податкових повідомлень - рішень від 30.08.2011 року № 0002591543, № 0002601543 про зобов'язання сплати штрафів в сумі 1416 грн. 53 коп. та 335 грн. 31 коп. за платежем надходження від реалізованого палива податковими агентами і суб'єктами господарювання.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення прийняті на підставі необґрунтованих висновків, викладених в акті камеральної перевірки податкової звітності екологічного податку № 152/153/37172783 від 03.08.2011 року щодо порушення позивачем строків сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання по екологічному податку протягом строків, визначених п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим позивачу визначено суму грошового зобов'язання у вигляді штрафу за ставкою 10% згідно ст. 126 Податкового Кодексу України у сумі 1416 грн. 53 коп. та 335 грн. 31 коп. Застосовуючи до позивача санкції за несвоєчасну сплату суми грошового зобов'язання відповідач безпідставно не взяв до уваги положення пункту 7 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення"Податкового кодексу України, згідно з яким штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, посилаючись при цьому на обставини, викладені у позовній заяві. Проти розгляду справи в порядку письмового провадження не заперечував.

Відповідач, належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи явку свого представника у судове засідання не забезпечив, надіслав суду клопотання про розгляду справи без його участі. Крім того, від відповідача до суду надійшли заперечення проти позову, у яких зазначено, що відповідно до п.57.1 ст. 57 Податкового кодексу України встановлений строк сплати податкового зобов'язання за поданим деклараціям протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого Кодексом для подання податкової декларації. Позивачем було порушено граничний термін оплати узгодженого податкового зобов'язання, що є підставою для застосування штрафних (фінансових) санкцій, передбачених ст. 126 Податкового кодексу України.

У відповідності до ч. 6 ст. 128 КАС України, справу розглянуто в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Тімор - Д» зареєстроване виконавчим комітетом Павлоградської міської ради Дніпропетровської області 04.08.2010 року, та перебуває на обліку в Західно - Донбаській ОДПІ Дніпропетровської області, як платник податків.

Судом встановлено, що 06.05.2011 року ТОВ «Тімор - Д» були подані до Західно - Донбаської ОДПІ Дніпропетровської області податкові декларації з екологічного податку за І квартал 2011 року, згідно яких сума збору за забруднення навколишнього середовища пересувними джерелами складає по декларації № 9002902014 - 14165 грн. 32 коп., та по № 9002896273 - 3353 грн. 10 коп.

03.08.2011 року державним податковим інспектором відділу адміністрування платежів за землекористування, місцевих податків та зборів, ресурсних (рентних) та неподаткових платежів ОСОБА_1 було проведено камеральну перевірку з питань своєчасності сплати узгоджених податкових зобов'язань по екологічному податку за 1 квартал 2011 року, про що складено акт № 152/153/37172783. За результатами перевірки встановлено порушення пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, а саме, платник порушив терміни сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання по екологічному податку.

25.08.2011 року, не погодившись з висновками, викладеними у акті перевірки № 152/153/37172783 від 03.08.2011 року ТОВ «Тімор - Д» були подані до Західно - Донбаської ОДПІ Дніпропетровської області заперечення. Листом № 25004/10/15-3 від 25.08.2011 року перший заступник Західно - Донбаською ОДПІ Дніпропетровської області повідомив позивача, що вищевказана перевірка проведена та штрафні санкції розраховані з дотриманням вимог Податкового кодексу України. При цьому, зазначено, що фактично сума податку була зарахована до бюджету 24.05.2011 року, у зв'язку з цим в автоматичному режимі була розрахована штрафна санкція в розмірі 335 грн. 31 коп.

30.08.2011 року Західно - Донбаською ОДПІ Дніпропетровської області на підставі пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України прийняті податкові повідомлення-рішення № 0002591543, № 0002601543 про зобов'язання сплати штрафів в сумі 1416 грн. 53 коп. та 335 грн. 31 коп. за платежем надходження від реалізованого палива податковими агентами і суб'єктами господарювання.

08.09.2011 року на вищевказані податкові повідомлення - рішення позивачем була подана скарга до Державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області. Рішенням останньої № 32226/10/25-008 від 04.11.2011 року оскаржувані податкові повідомлення - рішення залишені без змін, а скарга без задоволення.

14.11.2011 року ТОВ «Тімор - Д» було подано скаргу на оскаржувані податкові повідомлення - рішення до Державної податкової служби України, рішенням якої за № 6513/6/10- 2215 від 30.11.2011 року, податкові повідомлення - рішення залишені без змін, а скарга без задоволення.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.

Згідно п. 46.1 ст. 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Згідно п.49.1, п. 49.2 ст. 49 Податкового кодексу України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, за кожний звітний період щодо кожного окремого податку, незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.

Підпунктом 49.18.2. ст. 49 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює, зокрема, календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

Розділом VІІІ Податкового кодексу України врегульовані питання, пов'язані з обчисленням та сплатою екологічного податку.

Відповідно до підпункту 250.1. ст. 250 ПК України, базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному кварталу.

Згідно до підпункту 250.2 ст.250 ПК України, платники податку, крім тих, які визначені пунктом 240.2 статті 240 цього Кодексу, та податкові агенти складають податкові декларації за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, подають їх протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) кварталу, до органів державної податкової служби та сплачують податок протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, за винятком податкових агентів, визначених підпунктом 241.2.2 пункту 241.2 статті 241 цього Кодексу, які сплачують податок до або в день подання митної декларації.

Пунктом 57.1. ст. 57 зазначеного Кодексу встановлено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідальність за несплату узгодженої суми податкового зобов'язання протягом граничних строків передбачена пунктом 126.1 Податкового кодексу України, згідно якого у разі якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Відповідно до п. 2.3. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 р. № 22, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 р. за № 377/8976, відповідальність за правильність заповнення реквізитів розрахункового документа несе особа, яка оформила цей документ і подала до обслуговуючого банку.

Судом встановлено, що згідно декларації екологічного податку за 1 квартал 2011 року від 06.05.2011 року № 9002902014 ТОВ «Тімор - Д» було самостійно узгоджено податкове зобов'язання за паливо реалізоване податковими агентами у сумі 14165 грн. 32 коп. по строку сплати 20.05.2011 року. Переплата на дату нарахування 20.05.2011 року була відсутня, отже податковий борг складав 14165 грн. 32 коп. На сплату екологічного податку за реалізоване паливо податковими агентами по м. Павлоград позивачем до установи банку ПАТ КБ «ПриватБанк» 20.05.2011 року було надано платіжне доручення № 650 в сумі 14165 грн. 32 коп. Проте, при заповнені реквізитів в платіжному дорученні підприємство допустило помилку: вказано розрахунковий рахунок: «33113362700032» надходження від забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення), замість «33110365700032» (надходження від реалізованого палива податковими агентами).

Фактично сума боргу погашена платіжним дорученням від 31.05.2011 року № 1341 в сумі 4165 грн. 32 коп.

Щодо суми податку, сплаченої по Павлоградському району в розмірі 3353 грн. 10 грн., по екологічному податку за реалізоване паливо податковими рентами за 1 квартал 2011 року задекларована сума сплати до міського бюджету Привовчанської сільської ради складає 3353 грн. 10 коп. згідно декларації екологічного податку за 1 квартал 2011 року від 06.05.2011 року № 9002896273. Грошові зобов'язання в розмірі 3353 грн. 10 коп. сплачені до відповідного бюджету на підставі платіжного доручення № 653 від 20.05.2011 року.

При цьому, установою банка ПАТ КБ «ПриватБанк» вказану суму коштів перераховано 20.05.2011 року, про до свідчить відмітка банку. Однак, фактично до бюджету Привовчанської сільської ради грошові кошти надійшли 24.05.2011 року (тобто з порушенням строків сплати податку), про що свідчать дані КОР, у зв'язку з чим до підприємства була розрахована штрафна санкція.

В платіжному дорученні підприємством були вказані наступні реквізити: код бюджетної класифікації 19010500, розрахунковий рахунок 3311236570023, код ОКПО 24237474, МФО 805012.

Західно-Донбаською ОДПІ було направлено запит до УДК у Павлоградському районі для отримання обґрунтованої відповіді щодо правильності вказаних реквізитів та причини несвоєчасного надходження коштів до бюджету.

Згідно листа Державного казначейства при сплаті податку в платіжному дорученні в графі «одержувач» замість «м/б При вовчанська с/р 19010500» позивачем вказало «ОГК по Павлоградському району». У зв'язку з помилкою, платіжне доручення залишилось в Управлінні платіжних систем ГУДКУ у Дніпропетровській області без виконання на рахунку «До з'ясування».

Після звернення Західно-Донбаської ОДПІ про ненадходження до бюджету Привовчанської с/р по коду 19010500 вищезазначеного платежу, управління Державного казначейства у Павлоградському районі звернулось до Управління платіжних систем Головного управління Державного казначейства у Дніпропетровській області з уточненням реквізиту, після чого платіж було зараховано 24.05.11 року по коду 19010500 на р/р 3311236570023.

Таким чином, судом встановлено, що позивачем порушено 57.1. статті 57 Податкового кодексу України та несвоєчасно сплачено узгоджену суму податкового зобов'язання.

Проте, суд критично ставиться до тверджень відповідача щодо правильного нарахування штрафних санкцій, з огляду на наступне.

Сфера дії Податкового кодексу України, відповідно до ст. 1 цього Кодексу, поширюється на відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

При визначенні штрафних (фінансових) санкцій податковий орган керувався ст. 126 Податкового кодексу України. Однак, приймаючи оскаржувані податкові повідомлення -рішення податковим органом не було враховано приписів п. 7 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, в якому зазначено, що штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.

Суд звертає увагу, що ця норма є нормою тимчасового застосування штрафів в обмежених розмірах, диференційованих за часом вчинення платником податків порушення податкового законодавства.

Враховуючи, що позивачем порушено приписи ст. 126 Податкового кодексу України саме у період з 1 січня по 30 червня 2011 року, то застосування штрафу за такі порушення повинно визначатися із урахуванням п. 7 підрозділу 10 розділу ХХ зазначеного Кодексу.

Суд не бере до уваги доводи податкового органу щодо застосування п. 7 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України виключно за порушення податкового законодавства при обчисленні податкових зобов'язань, оскільки повноваження податкового органу будь -якого рівня щодо більш широкого тлумачення чи встановлення будь-якого правила для застосування тих чи інших норм ПК України -податковим законодавствам не передбачено.

За таких обставин, суд доходить висновку, що відповідачем не вірно застосовано норми Податкового кодексу України, що знайшло своє відображення у оскаржуваних податкових повідомленнях -рішеннях, які підлягають скасуванню.

Щодо визначення способу захисту порушеного права, суд вважає за необхідне зазначити наступне. Позивач просить визнати нечинними податкові повідомлення - рішення від 30.08.2011 року № 0002591543, № 0002601543.

Зміст позовних вимог полягає у визнанні нечинними податкових повідомлень - рішень, які є актами індивідуальної дії. Водночас, такий спосіб захисту (вимога про визнання акта нечинним), як випливає з системного аналізу статей 105, 162, 171 Кодексу адміністративного судочинства України, може стосуватися лише випадків оскарження нормативно-правових актів.

Таким чином, враховуючи положення ч.2 ст.11 КАС України, а також те, що оскаржувані позивачем рішення є актами індивідуальної дії, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, визнавши оскаржувані рішення протиправними та скасувавши їх.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів суду підставність та обгрунтованість прийнятих ним податкових повідомлень - рішень.

Відповідно до ч. 1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова особа чи службова особа).

На підставі викладеного,керуючись ст.ст. 94, 160-162, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Тімор - Д» - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 30.08.2011 року № 0002591543, № 0002601543 про зобов'язання сплати штрафів в сумі 1416 грн. 53 коп. та 335 грн. 31 коп. за платежем надходження від реалізованого палива податковими агентами і суб'єктами господарювання.

Судові витрати в розмірі 28 грн. 23 коп. (двадцять вісім гривень двадцять три копійки) присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Тімор - Д» з Державного бюджету України.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 186 КАС України.

Суддя М.В. Дєєв