Постанова

від 09.04.2012 по справі 0670/902/12

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 0670/902/12

категорія 8.2

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2012 р. м.Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Семенюк М.М.,

при секретарі - Лисайчуку А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кемь"

до Державної податкової інспекції у м. Житомирі

про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення від 06.02.2012 року № 0000342301

встановив :

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Житомирі №0000342301 від 06.02.2012 року, яким збільшено суму грошового зобов"язання з податку на додану вартість у розмірі 102742,00грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 4335,00грн

В обґрунтування позову зазначив, що не погоджується з висновками акту перевірки в частині завищення сум податкового кредиту за період з 01.07.2010 року по 30.09.2011 року в сумі 102742,00грн., оскільки вимагання у платника податків доказів отримання податкових накладних рекомендованими листами з відбитками календарних поштових штемпелів є неправомірним, на що вказує ДПА України в своєму листі № 1120/7/15-3417-22 від 13.01.2012 року. Крім того, не погодився з висновком податкового органу, про те, що позивачем завищено податковий кредит на суму 22901,00грн., як такий що відображений по придбаним послугам, що не пов"язані з господарською діяльністю платника. Вважає, що ставити пов"язаність послуг, отриманих платником, з його господарською діяльністю в залежність від того, чи вірно чи невірно оформлені акти на ці послуги, як це зроблено відповідачем, є неправомірним.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував. При цьому пояснив, що відповідачем неправомірно віднесено до податкового кредиту 79841,00 грн., оскільки не надано документального підтвердження факту отримання податкових накладних попередніх податкових періодів у періодах включення їх до складу податкового кредиту.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі докази суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

У період з 26.12.2011 року по 13.01.2012 року посадовими особами Державної податкової інспекції у м.Житомирі проведено планову документальну виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю "Кемь" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010 року по 30.09.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 року по 30.09.2011 року, про що складено акт №392/23-1/36389780/0110 від 20.01.2012 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.5 п.7.4, п.7.1, п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року, ст.198, п.201.1, 201.4, 201.6,201.10 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість всього в сумі 102742,00грн., в т.ч.: липень 2010 року - 2500,00грн., серпень 2010 року - 4167,00грн., вересень 2010 року - 3500,00грн., жовтень 2010 року - 2667,00грн., листопад 2010 року - 2500,00грн., грудень 2010 року - 2000,00грн., січень 2011 року - 23083,00грн., лютий 2011 року - 1500,00грн., березень 2011 року - 2400,00грн., квітень 2011 року - 5830,00грн., травень 2011 року - 1768,00грн., червень 2011 року - 14265,00грн., липень 2011 року - 23416,00грн., серпень 2011 року - 13146,00грн.

За результатами проведеної перевірки державною податковою інспекцією у м.Житомирі прийнято податкове повідомлення-рішення №0000342301 від 06.02.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов"язання з податку на додану вартість у розмірі 102742,00грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 4335,00грн.

Суд не погоджується з висновками викладеними в акті перевірки з огляду на наступне.

В акті перевірки відображено, що встановлено факти віднесення позивачем до складу податкового кредиту певного звітного періоду податкових накладних, які виписані у попередніх податкових періодах. Для підтвердження фактичного отримання вказаних накладних на ТОВ "КЕМЬ" було направлено запит від 05.01.2012 року №549/10/23-1 з переліком всіх накладних попередніх податкових періодів.

Податковий орган вважає, що позивачем в ході перевірки не підтверджено факти отримання податкових накладних попередніх податкових періодів в розмірі 79841,00грн., в т.ч. січень 2011 року - 21416,00грн., квітень 2011 року - 5830,00грн., травень 2011 року - 1768,00грн., червень 2011 року - 14265,00грн., липень 2011 року - 23416,00грн., серпень 2011 року - 13146,00грн.

Закон України "Про податок на додану вартість" (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Пунктом 7.7 статті 7 цього Закону передбачений порядок визначення суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету та строки розрахунків з бюджетом.

Зокрема, суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.

Сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду є податковим кредитом.

Згідно підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

За змістом підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 вказаного Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 зазначеного Закону податкова накладна має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер, дату виписування, назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, податковий номер платника податку (продавця та покупця), опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг).

Згідно пп.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках та повинна містити обов'язкові реквізити: порядковий номер податкової накладної, дату виписування податкової накладної, повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість та ін. ( пп. 7.2.3, 7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість").

Відповідно до пп. 7.2.6. п. 7.2. ст..7 Закону України «Про податок на додану вартість» підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна.

Законом України "Про податок на додану вартість" або ж іншим нормативно-правовим актом не встановлено будь-яких обмежень, ніж наявність належним чином оформленої податкової накладної, щодо включення до податкового кредиту суми сплаченого податку.

Відповідно до п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов"язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно з п.198.6 ст.198 Кодексу, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв"язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу.

З огляду на викладене, суд не приймає до уваги посилання представника відповідача на те, що позивач мав відносити до складу податкового кредиту суми ПДВ фактично по отриманню товару, а не по виписці податкових накладних.

У випадку, коли право платника на податковий кредит підтверджується податковими накладними, отриманими після закінчення податкових періодів, в яких фактично відбулись господарські операції, суми ПДВ, вказані у таких податкових накладних, можуть бути включені до складу податкового кредиту в податковому періоді, в якому такі податкові накладні отримані.

Таким чином, позивачем правомірно сформований податковий кредит в періоді отримання відповідних податкових накладних.

За наведених обставин, суд вважає, що ПДВ у сумі 79841,00грн. позивачем були віднесені до складу податкового кредиту з дотриманням вимог чинного податкового законодавства та не потягли за собою заниження зобов'язань платника податків за відповідні звітні періоди в цілому.

Крім того, як вбачається з акту перевірки, на думку податкового органу, "підприємством включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по придбаним послугам, що не пов"язані з господарською діяльністю платника та невірно оформлені (не містять інформації про фактично отримані послуги) від ТОВ "Саніко" код за ЄДРПОУ 33644056, в сумі 22901,00грн., в т.ч. за липень 2010 року - 2500,00грн., серпень 2010 року - 4167,00грн., вересень 2010 року - 3500,00грн., жовтень 2010 року - 2667,00грн., листопад 2010 року - 2500,00грн., грудень 2010 року - 2000,00грн., січень 2011 року - 1667,00грн., лютий 2011 року - 1500,00грн., березень 2011 року - 2400,00грн. по податковим накладним".

Як встановлено судом, між позивачем та ТОВ "Сеніко" було укладено договір про надання послуг з обслуговування (щоденного і технічного) та ремонту автомобільних транспортних засобів, на підтвердження виконання яких позивачем надано акти надання- отримання послуг з додатками.

З акту перевірки вбачається, що єдиною підставою для збільшення суми ПДВ по вказаним послугам стало те, що позивачем під час перевірки надано акти, які не містять інформацію про фактично отримані послуги, в зв"язку з чим, на думку податкового органу, позивачем безпідставно віднесено до податкового кредиту суми податку на додану вартість по придбаним послугам, які не пов"язані з господарською діяльністю позивача.

В судовому засіданні представник відповідача не зміг надати пояснень з даного порушення.

Відповідно до п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов"язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов"язаних з визначенням об"єктів оподаткування та /або податкових зобов"язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов"язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

У листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року №742/11/13-11 проаналізовано відповідні законодавчі норми та наголошено на тому, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, тобто достовірні первинні документи.

При цьому, зазначено, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов"язаннях платника податків у зв"язку з його господарською діяльністю мали місце.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи зі змісту наведеної норми, саме на податкові органи покладається обов"язок надати достатні докази на обґрунтування висновків про порушення платником податків норм податкового законодавства, на підставі яких такому платнику визначено відповідні грошові зобов"язання.

Враховуючи викладене та те, що позивачем надані докази того, що податкові накладні попередніх звітних періодів ним були отримані в у відповідних місяцях 2011 року, а відповідачем це не спростовано, суд приходить до висновку, що позивачем правомірно включено до складу податкового кредиту цих місяців суми податку в розмірі 79841,00 грн., відповідно до податкових накладних попередніх податкових періодах, оплату по яким відповідач не спростовує, а також те, що виконані роботи по обслуговуванню та ремонту автомобільних транспортних засобів використані в господарській діяльності позивача, а тому податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Житомирі від 06.02.2012 року № 0000342301 визнає протиправними і скасовує.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, суд -

постановив :

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Житомирі від 06.02.2012 року № 0000342301.

Присудити Товариству з обмеженою відповідальністю "Кемь" понесені ним судові витрати у розмірі 1071,00 грн. з Державного бюджету України, зобов'язавши орган Державної казначейської служби України стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунків Державної податкової інспекції у м. Житомирі.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строків апеляційного оскарження, якщо апеляційної скарги не було подано.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя: М.М. Семенюк

Повний текст постанови виготовлено: 16 квітня 2012 р.