Постанова

від 06.12.2011 по справі 2а-7814/10/1470

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54002 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв

16:24

06.12.2011 Справа № 2а-7814/10/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Мельника О. М.

за участю секретаря судового засідання Зощака В.В., розглянувши адміністративну справу

за позовомСПД ОСОБА_1, АДРЕСА_1

доВознесенська об'єднана ДПІ Миколаївської області, пров. Б.Іпатових, 6,Вознесенськ,Миколаївська область,56500

провизнання не чинним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0008861702/0 від 11.10.10 р.,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання не чинним та скасування податкового повідомлення-рішення №0008861702 від 11.10.2010 року Вознесенської об'єднаної Державної податкової інспекції Миколаївської області.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що він мав законні підстави для включення сум ПДВ, сплачених та підтверджених податковими накладними, до складу податкового кредиту, оскільки п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що лише відсутність податкової накладної чи митної декларації позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг). На час здійснення господарських операцій ПП «Мет-Профіль»було включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мало не анульоване (дійсне) свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ, тобто мало право на видачу податкових накладних. Позивач не може нести відповідальність за недекларування та несплату податків контрагентом.

Відповідач проти позовних вимог заперечує, вказуючи на те, що наявність у покупця (позивача) належним чином оформлених податкових накладних не є безумовною підставою для включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків, оскільки відомості, які містяться в таких документах не відповідають дійсності як у випадку нездійснення таких операцій, або якщо угоди, результати виконання яких відобразились в податковому обліку збільшенням податкового кредиту, є нікчемними в силу спрямованості на порушення публічного порядку, зокрема на незаконне заволодіння майном держави (відшкодування ПДВ), у підприємства відсутні трудові ресурси, складські приміщення, операції здійснювались з метою штучного формування кредиту, вбачається відсутність поставок товару.

Під час розгляду справи, представники сторін підтримали доводи, викладені у адміністративному позові та запереченнях проти нього.

Заслухавши думку представників сторін, дослідивши всебічно, повно та об'єктивно наявні в справі докази, допитавши свідків суд встановив наступне.

30.09.2010 року відповідачем проведено документальної невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) з питань встановлених розбіжностей за результатами автоматизованого співставлення розшифровок податкового зобов'язання та податкового кредиту в розрізі контрагентів та правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість з ПП „МЕТ-ПРОФІЛЬ"(код ЄДРПОУ 33387309) за липень 2010 року та серпень 2010 року. На підставі дослідження даних автоматизованої системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України за липень 2010 року та серпень 2010 року підприємство ПП „МЕТ-ПРОФІЛЬ" не відобразило податкові зобов'язання з податку на додану вартість, вбачається відсутність поставок товару (робіт, послуг), а ФОП ОСОБА_1 сформував податковий кредит з податку на додану вартість на загальну суму 118400.51 грн. за липень 2010 року та на загальну суму 170676,37 грн. за серпень 2010 року за рахунок підприємства, що надавало послуги по формуванню «віртуального»податку на додану вартість без поставки товару (робіт, послуг).

Ні підставі зазначеного перевіряючою зроблено висновок про порушення п.п.7.4.1. п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5. п.п.7.7.1, п.7.7 ст.7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»із змінами та доповненнями, в результаті чого нарахована сума ПДВ 289082,88грн (двісті вісімдесят дев"ять тисяч вісімдесят дві грн.. 88коп.) в т.ч. липень 2010р. 118406.51грн. та за серпень 2010р. 170670.37грн.. яка підлягає сплаті платником податку до бюджету.

Ні підставі встановлених порушень відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0008861702 від 11.10.2010 року, згідно якого позивачеві визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 329831,82 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 289082,88 грн. та фінансові санкції в сумі 40748,94 грн.

Суд дійшов висновку про протиправність та необхідність скасування податкового повідомлення-рішення №0008861702 від 11.10.2010 року виходячи з наступного.

Чинне законодавство України не передбачає право відповідача визнавати дані угоди нікчемними, проте наділяє відповідача правом звернення до суду з позовом про визнання угод недійсними. Однак даним правом відповідач не скористався, до суду не звернувся.

Згідно пункту 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до частин 1, 5 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства та має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно частин 2, 3 статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Визнання правочину недійсним судом не вимагається лише у тому випадку, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно статті 228 ЦК України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Інших підстав для визнання правочину нікчемним чинним законодавством України не передбачено.

В обґрунтування свого висновку про заниження позивачем податкового зобов'язання з ПДВ за липень-серпень 2010 року на суму відповідач також посилається на "безтоварний"характер господарських операцій, що здійснювались позивачем та ПП "Мет-профіль" по договору від 01.06.2010 року №01/06.

Судом встановлено, що нікчемність правочину відповідачем в акті не встановлено та не доведено належними засобами доказування в судовому засіданні.

Так, в червні 2010р. між ФОП ОСОБА_1 та ПП «Мет-Профіль»(ідентифікаційний код 33387309) було укладено договір № 01/06 купівлі-продажу шкіряної сировини великої рогатої худоби та свиней.

На виконання цього договору ПП «Мет-Профіль»було відвантажено відповідно до видаткових накладних № 082301 від 23.08..2010р., № 081704 від 17.08.2010р., № 080701 від 07.08.2010р., № 080603 від 6.08.2010р.№ 070602 від 06.07.2010р., № 071203 від 12.07.2010р., № 071604 від 16.07.2010р., №072304 від 23.07.2010р. -100448,47 кг. шкір ВРХ на загальну суму 1734497,1 грн., в тому числі ПДВ - 289082,87 грн. Факт отримання товару підтверджується актами приймання-передачі від 06..07.2010р., 12.07.2010р., 16.07.2010р., 23.07.2010р., 07.08.2010р., 17.08.2010р., 23.08.2010р., 06.08.2010р.

ФОП ОСОБА_1 за отриманий товар від ПП «Мет-Профіль»було проведено оплату відповідно до платіжних доручень від 05.07.2010р. № 172, від 06.07.2010р. № 173, від 15.07.2010р. № 178, від 15.07.2010р. №179, від 27.07.2010р. № 183, від 28.07.2010р. № 184, від 28.07.2010р. №185, від 02.08.2010р. №195, від 06.08.2010р. № 196, від 10.08.2010р. № 197, від 12.08.2010р. № 183, від 16.08.2010р. № 201, від 16.08.2010р. № 202, від 18.08.2010р. № 203, від 26.08.2010р. № 205, від 27.08.2010р. № 206 на загальну суму 1451000,00 грн.

Сторонами зазначений договір було виконано в повному обсязі.

Так, товар-мокросолоні шкіри ВРХ було перевезено відповідно договору на перевезення вантажів автомобільним транспортом від 01.04.2009р. № 1 з доповненням ві 01.01.2010р. фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2

ОСОБА_2 був допитаний в якості свідка в судовому засіданні та підтвердив факт перевезення мокросолоних шкір ВРХ з м.Одеса до м.Вознесенська на замовлення ФОП ОСОБА_1, надав пояснення щодо місця завантаження та розвантаження автомобільного транспорту відповідно до актів №7 та №8 виконаних робіт за договором транспортного обслуговування №1 від 01.04.2009 року

У відповідності до ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до преамбули Закону №168/97-ВР, зазначений Закон, серед іншого, визначає статус платників податку на додану вартість, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету. Стаття 7 зазначеного Закону визначає порядок, підстави та терміни формування податкового кредиту.

Підпункт 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР, норми якого підлягають застосуванню до спірних відносин, визначають, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, у тому числі у зв'язку з придбанням послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

Згідно п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Підпункт 7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону №168/97-ВР передбачає, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Абзац третій даного підпункту передбачає, що право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.5 Порядку заповнення податкової декларації, затвердженого наказом ДПА України №165 від 30.05.1997 (із змінами та доповненнями), податкова накладна вважається недійсною лише у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку, тобто особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Як свідчить акт перевірки та пояснення представника відповідача під час розгляду справи, на момент видачі позивачу податкових накладних ПП "Мет-профіль"перебувало у Державному реєстрі підприємств та організацій України, та перебувало на податковому обліку як платник ПДВ, і, відповідно, мало право на видачу податкових накладних.

Податкові накладні отримані позивачем від ПП "Мет-профіль" та використані при формуванні позивачем податкового кредиту за липень-серпень 2010 року досліджувались відповідачем при проведенні перевірки. Будь-яких порушень при їх складанні або підстав для визнання їх недійсними відповідачем не було виявлено та не відображено у акті перевірки. Доказів того, що викладені у податкових накладних, виданих позивачу його першим контрагентом - ПП "Мет-профіль", відомості не відповідають дійсності, під час розгляду справи відповідачем суду не надано.

За вказаних обставин, надання податковому органу належним чином всіх оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Що стосується посилання відповідача на те, що ПП "Мет-профіль" не задекларувало податкові зобов'язання за липень-вересень 2010 року, слід зазначити, що Закон №168/97-ВР не передбачає відповідальності платників податків за дії інших платників.

Так, у пункті 1.3 ст.1 Закону №168/97-ВР платника податку визначено як особу, яка згідно із цим законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особою, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно з вимогами п.10.2 ст.10 Закону №168/97-ВР платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д"п.10.1 ст.10, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідні до закону.

Пунктом 1.7 ст.1 Закону України „Про податок на додану вартість" визначено поняття податкового кредиту як суми, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначене згідно із цим законом. Пункт 1.8 ст.1 цього закону встановлює, що бюджетним відшкодуванням є сума, яка підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим законом.

Аналіз зазначених правових норм дозволяє зробити висновок про те, що сама по собі несплата податку продавцем або його контрагентами - постачальниками (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування.

У разі невиконання контрагентом платника податків зобов'язань по сплаті податків до бюджету негативні наслідки (відповідальність) настають лише для нього. Зазначена обставина не може бути підставою для позбавлення добросовісного платника податків права на формування податкового кредиту та відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має документальне підтвердження розміру податкового кредиту.

Крім того суд не погоджується з даними доводами відповідача виходячи з наступного.

Статтею 1 Закону України від 16.07.99 р. N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ -це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 р. N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Як вбачається з матеріалів справи сторонами було виконано договір в повному обсязі, виконання договору підтверджено відповідними видатковими накладними № 082301 від 23.08..2010р., № 081704 від 17.08.2010р., № 080701 від 07.08.2010р., № 080603 від 6.08.2010р.№ 070602 від 06.07.2010р., № 071203 від 12.07.2010р., № 071604 від 16.07.2010р., №072304 від 23.07.2010р. -100448,47 кг. шкір ВРХ на загальну суму 1734497,1 грн., в тому числі ПДВ - 289082,87 грн. Факт отримання товару підтверджується актами приймання-передачі від 06..07.2010р., 12.07.2010р., 16.07.2010р., 23.07.2010р., 07.08.2010р., 17.08.2010р., 23.08.2010р., 06.08.2010р. та відповідно платіжними дорученнями від 05.07.2010р. № 172, від 06.07.2010р. № 173, від 15.07.2010р. № 178, від 15.07.2010р. №179, від 27.07.2010р. № 183, від 28.07.2010р. № 184, від 28.07.2010р. №185, від 02.08.2010р. №195, від 06.08.2010р. № 196, від 10.08.2010р. № 197, від 12.08.2010р. № 183, від 16.08.2010р. № 201, від 16.08.2010р. № 202, від 18.08.2010р. № 203, від 26.08.2010р. № 205, від 27.08.2010р. № 206 на загальну суму 1451000,00 грн., що підтверджує правильність та правоту доводів позивача.

Крім вжиття заходів офіційного з'ясування обставин у справі, судом була надана податковому органу можливість довести, що укладена між позивачем та ПП "Мет-профіль" угода спрямована на отримання податкових пільг, а не на досягнення господарсько-фінансового результату. Однак, належних доказів в підтвердження фактів "безтоварності"операцій з поставки позивачу шкірсировини, відповідачем суду не надано.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що укладена між ФОП ОСОБА_1 та ПП "Мет-профіль" угода від 01 червня 2010р. № 01/06 спрямована на реальне настання наслідків, обумовлених нею, виконана сторонами в повному обсязі та відповідає положенням цивільного, господарського і податкового законодавства. Крім того, у суду немає підстав вважати зазначену угоду такою, що порушує публічний порядок та спрямована на незаконне заволодіння майном держави.

Що стосується нарахування відповідачем у податковому повідомленні-рішенні № 0008861702/0 від 11.10.2010р. штрафних санкцій, 40748,94 грн., то з цього приводу суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Вимогами пункту 17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"від 21.12.2000 №2181-ІІІ який діяв на час виникнення спірних правовідносин, визначено, що штрафні санкції, встановлені зазначеним пунктом, накладаються на платника податків лише за порушення податкового законодавства.

Оскільки відповідачем не доведено суду фактів порушення ФОП ОСОБА_1 норм податкового законодавства, які б могли стати підставою для застосування до нього штрафних санкцій, то застосування до ФОП ОСОБА_1 штрафних (фінансових) санкції, передбачених п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 цього закону, не відповідає вимогам чинного законодавства України.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст. 2, 7, 17, 94, 158, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Вознесенської об'єднаної державної податкової інспекції у Миколаївській області №0008861702 від 11.10.2010 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення встановлених строків залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку.

Суддя О.М. Мельник