Постанова

від 10.05.2012 по справі 3110/12/2070

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

10 травня 2012 р. № 2-а- 3110/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Піскун В.О.,

при секретарі судового засідання - Мараєвій О.В.,

за участі:

представника позивача - Грузінової Н.О.,

представника відповідача - Німого О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Харпром" до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Харпром» (далі - ТОВ «Харпром») звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції, в якому просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення Харківської об'єднаної державної податкової інспекції від 31.01.2012р. №0011092340 на загальну суму 146668,00 грн. та №0011102340 на загальну суму 178493,00 грн..

В обґрунтування вимог адміністративного позову позивач зазначив, що за наслідками проведеної документальної позапланової невиїзної перевірки Харківською об'єднаною державною податковою інспекцією зроблено висновки про порушення ТОВ «Харпром» вимог податкового законодавства, які не ґрунтуються на підставах, визначених Податковим кодексом України, та документально не підтверджуються. Позивач вважає, що на час проведення перевірки мав в наявності належним чином оформлені документи, які податкове законодавство пов'язує з правом платника податків на формування податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат з податку на прибуток підприємств. Позивач стверджує, що взаємовідносини ТОВ «Харпром» з ТОВ Фірма «Ліон» склалися в межах звичайної господарської діяльності, мали реальний характер та підтверджені відповідними документами. При цьому позивач вважає, що за відсутності доказів вчинення ТОВ «Харпром» вимог податкового законодавства відповідач оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями покладає на позивача додатковий обов'язок по сплаті податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств, а таке обтяження є протиправним. Таким чином, позивач вважає, що Харківською об'єднаною державною податковою інспекцією при прийняті оскаржуваних податкових повідомлень - рішень було невірно застосовано норми чинного законодавства при неповному та неправильному встановленні всіх дійсних обставин справи, в зв'язку з чим вони підлягають скасуванню.

У судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги і доводи заявленого позову, просив суд прийняти рішення про його задоволення в повному обсязі.

Протокольною ухвалою суду відповідача - Харківську об'єднану державну податкову інспекцію, замінено його правонаступником - Харківською об'єднаною державною податковою інспекцією Харківської області Державної податкової служби (далі - Харківська ОДПІ).

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував, вважає їх необґрунтованими та просив суд відмовити в їх задоволенні в повному обсязі. При цьому посилався на те, що позивач в складі податкового кредиту з податку на додану вартість та в складі валових витрат з податку на прибуток підприємств задіяв суми по взаємовідносинам з ТОВ Фірма «Ліон», відносно якого Державною податковою інспекцією у Фрунзенському районі м. Харкова проведено документальну невиїзну перевірку та зроблено висновки про неможливість здійснення господарської діяльності в порядку, визначеному законодавством.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, дійшов наступного висновку.

Судом встановлено та не заперечується сторонами по справі, що ТОВ «Харпром» пройшло передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, набуло правового статусу юридичної особи, включено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України з ідентифікаційним кодом 37131701, як платник податків, зборів (обов'язкових платежів) знаходиться на обліку в Харківській об'єднаній державній податковій інспекції Харківської області Державної податкової служби, здійснює господарську діяльність в сфері оптової торгівлі.

Як вбачається з матеріалів справи, Харківською ОДПІ на підставі наказу № 1288 від 20.12.2011р. проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Харпром» з питань дотримання вимог податкового законодавства за лютий-квітень 2011 року по операціям з ТОВ Фірма «Ліон», за результатами якої було складено акт № 2965/234/37131701 від 30.12.2012р. (а.с. 13-24 том 1), висновками якого встановлені порушення ТОВ «Харпром»: п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 146667,00 грн., у тому числі за лютий 2011р. - на 46568,00 грн., за березень 2011р. - на 51683,00 грн. та за квітень 2011р. - на 48416,00 грн., ст. 138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 178492,00 грн., в тому числі за 1 квартал 2011р. - на 122814,00 грн. та за 2 квартал 2011р. - на суму 55678,00 грн.

На підставі висновків акту перевірки від 30.12.2012р. № 2965/234/37131701 Харківською ОДПІ згідно з п.п. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 та відповідно до п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України 31.01.2012р. прийнято податкові повідомлення-рішення № НОМЕР_1, яким ТОВ «Харпром» визначено грошові зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 178493,00 грн.. (ПДВ - 178492,00 грн., санкція - 1,00 грн.), та № НОМЕР_2, яким ТОВ «Харпром» визначено грошові зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 146668,00 грн. (податок на прибуток - 146667,00 грн., санкція - 1,00 грн.) (а.с. 9-12 том 1).

З акту перевірки № 2965/234/37131701 від 30.12.2012р. вбачається, що фактичною підставою для відображення в ньому порушень вимог податкового законодавства і прийнятих за ним податкових повідомлень - рішень став висновок Харківської ОДПІ про безпідставне включення позивачем до складу витрат з податку на прибуток та податку на додану вартість витрат по взаємовідносинам з ТОВ Фірма «Ліон», з огляду на нереальність таких взаємовідносин, що призвело до завищення витрат та, відповідно, заниження податку на додану вартість та податку на прибуток. Такі висновки відповідача ґрунтуються на результатах проведеної ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ Фіма «Ліон», результати якої оформлені актом № 2843/23-212/30590155 від 31.08.2011р. (а.с. 154-180 том 2).

Суд не погоджується з такими висновками Харківської ОДПІ з огляду на наступне.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» під валовими витратами виробництва та обігу слід розуміти суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальних формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Положеннями п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що господарською діяльністю є будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальних формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Відповідно до п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбанням електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті. Згідно із приписами п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-яких витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Таким чином, визначальною ознакою валових витрат є їх безпосередній зв'язок з господарською діяльністю платника податку, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають були фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарських операцій.

Аналогічні положення містяться в Податковому кодексі України, що підлягає застосуванню з при обчисленні податку на додану вартість з 01.01.2011р. та при обчисленні податку на прибуток з 01.04.2012р..

Зокрема, суд зазначає, що за приписами п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України під витратами слід розуміти суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником). Конкретний склад витрат, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток, та порядок їх визначення регламентовано в ст. 138 Податкового кодексу України.

Положеннями п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду" визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України визначено, що платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця видається податкова накладна, яка є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Пунктом 198.2 ст. 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Водночас, за приписами п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, які передбачають, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Положеннями ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Таким чином, первинні документи, що фіксують здійснення господарських операцій, є основою для податкового обліку. Такий висновок узгоджується з положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, якими визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Таким чином, виходячи із системного аналізу вказаних норм, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

За наслідком дослідження матеріалів справи на предмет підтвердження фактичного здійснення позивачем господарських операцій, за якими ТОВ «Харпром» сформовано дані податкового обліку, судом встановлено наступне.

Взаємовідносини ТОВ «Харпром» з ТОВ Фірма «Ліон» склалися в межах договору № 02/02 від 02.02.2011р. (а.с. 37-39 том 1), за яким відповідно до належним чином оформлених видаткових та податкових накладних, копії яких містяться в матеріалах справи та досліджені судом, протягом лютого-квітня 2011р. придбано з метою подальшої реалізації барабани, дошки, комплектуючі на загальну суму 879997,50 грн. (в т.ч. ПДВ - 146667,00 грн.) (а.с. 40-157 том 1).

Відповідно до журналу виданих довіреностей на отримання товарів за 2011 рік та наказу №4 від 01.09.2010 року про прийняття на посаду товар від ТОВ Фірма «Ліон» було отримано ОСОБА_3 менеджером ТОВ «Харпром» (а.с. 75-80 том 3).

Матеріали справи свідчать, що транспортування товарно-матеріальних цінностей здійснювалось транспортом покупців та постачальників позивача зі складів постачальників на склади покупців. До матеріалів справи долучені надані ТОВ «Харпром» копії товарно-транспортних накладних, які підтверджують транспортування придбаного товару (а.с. 46-106, 119-122 том 2). Стосовно доводів відповідача про те, що товарно-транспортні накладні не були надані для перевірки суд вважає за необхідне зазначити наступне. Положеннями Податкового кодексу України товарно-транспортна накладна не передбачена в якості обов'язкового первинного документа, на підставі якого визначається об'єкт оподаткування та/або податкові зобов'язання. Наявність товарно-транспортної накладної є обов'язковою тільки при автомобільних перевезеннях, однак їх обов'язковість обумовлена не положеннями Податкового кодексу України, а нормами ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт". При цьому, товарно-транспортна накладна включена в перелік документів, необхідних для здійснення перевезень вантажів автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні на договірній основі, а відповідно до п. 2 Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполучені, затвердженого постановою КМУ № 207 від 25.02.2009р., в такому випадку достатньо наявності накладної або іншого документу, який підтверджує право власності на вантаж.

Розрахунки за придбаний позивачем у ТОВ Фірма «Ліон» товар проведені шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень, та шляхом проведення сторонами договору № 02/02 від 02.02.2011р. взаємозаліку, що підтверджується актом заліку зустрічних однорідних вимог (а.с. 158-163 том 1).

В підтвердження повного виконання сторонами договору № 02/02 від 02.02.2011р. своїх зобов'язань позивачем надано до суду акт звіряння взаємних розрахунків між ТОВ «Харпром» та ТОВ Фірма «Ліон» (а.с. 164-165 том 1).

Позивачем на підставі отриманих від ТОВ Фірма «Ліон» податкових накладних та включених ним до реєстру виданих та отриманих податкових накладних, відповідні суми ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ Фірма «Ліон» були включені до складу податкового кредиту та відображені в деклараціях з податку на додану вартість за лютий-квітень 2011 року, поданих до податкового органу (а.с. 90-129 том 3).

Під час розгляду справи судом встановлено, що жодних зауважень чи претензій до правоздатності і дієздатності сторін за спірним правочином, відповідності спірного правочину вимогам закону, належності складання первинних документів за спірним правочином відповідачем ані при проведенні перевірки, ані в ході судового розгляду не пред'являлось. Судом також встановлено, що мотиви фізичної відсутності товару у спірних правовідносинах, невикористання товару у господарській діяльності позивача, вартісних показників придбаних товарів, оплаті вартості придбаного товару не були покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірних рішень.

Окрім того, оцінивши наявні в справі докази, суд зазначає, що приєднані до справи копії первинних документів засвідчують факт виконання позивачем та контрагентом позивача зобов'язань за спірним правочином у повному обсязі, у тому числі зобов'язань по передачі товару, зобов'язань по оплаті вартості товару за переліченим вище правочином шляхом перерахування безготівкових грошових коштів.

Суд також зазначає, що вказані первинні документи відповідають приписам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за № 168/704) та не спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, що призводить до зміни в структурі активів платника податків.

Судом встановлено, що товар, придбаний у ТОВ Фірма «Ліон» за договором № 02/02 від 02.02.2011р., був реалізований позивачем протягом лютого-квітня 2011 року з націнкою з метою отримання прибутку в адресу ПАТ «Завод «Південкабель» в межах договору № 33 від 01.11.2010р. та в адресу БПФ «ШЕВА» в межах договору № 11/04 від 11.04.2011р. (а.с. 166-169 том 1, а.с. 107-108 том 2), що підтверджено долученими до матеріалів справи належним чином оформленими первинними документами, які складаються в межах здійснення звичайної господарської діяльності: видатковими, податковими та товарно-транспортними накладними, довіреностями на отримання товарів, актом заліку зустрічних однорідних вимог, деклараціями з податку на прибуток підприємства за 1-2 квартал 2011 року (а.с. 170-250 том 1, а.с. 1-45, 109-118 том 2, а.с. 130-161 том 3).

Таким чином, суд вважає доведеним реальність господарської операції, здійсненої між ТОВ «Харпром» та ТОВ Фірма «Ліон» та її зв'язок з господарською діяльністю позивача, а висновки акту перевірки № 965/234/37131701 від 30.12.2012р. про порушення ТОВ «Харпром» вимог податкового законодавства спростовуються наявними в матеріалах справи належними та допустимими доказами щодо фактичного здійснення господарських операцій, які знайшли своє відображення в даних податкового обліку позивача.

Як вбачається зі змісту акту перевірки № 2965/234/37131701 від 30.12.2012р., єдиним і достатнім доказом щодо порушення позивачем порядку та умов формування податкового кредиту та валових витрат слугували висновки акту перевірки, складеного ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова з питань дотримання вимог податкового законодавства ТОВ Фірма «Ліон» від 31.08.2011р. № 2843/23-212/30590155. З цього приводу суд зазначає, що виключно дана обставина не може вважатись належним доказом порушення вимог податкового законодавства ТОВ «Харпром». Аналізуючи положення ст. ст. 54, 58, 76, 86 Податкового кодексу України, Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772), Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків (затверджено наказом Державної податкової адміністрації України 22.12.2010р. № 985, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30.12.2010р. за №1440/18735), суд зазначає, що специфіка правових актів індивідуальної дії, які ухвалюються органами податкової служби у формі податкових повідомлень - рішень з приводу самостійного визначення грошових зобов'язань платників податків, полягає у тому, що фактичні підстави для ухвалення цих актів містяться в документальних результатах контролю за діяльністю платника податків (матеріалах перевірки), а правові підстави та владні приписи - безпосередньо в самих податкових повідомленнях -рішеннях.

Окрім цього, суд зазначає, що чинне законодавство не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб. Покупець - платник податку на додану вартість не несе відповідальності за податкові зобов'язання продавця.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, відповідачем не було доведено належними та допустимими доказами відсутність реального характеру господарської операції між ТОВ «Харпром» та ТОВ Фірма «Ліон».

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що вимоги позивача є правомірними, обґрунтованими та такими, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 94, 160, 161, 162, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Харківський окружний адміністративний суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Харпром" до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень - рішень - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкові повідомлення - рішення Харківської об'єднаної державної податкової інспекції від 31.01.2012 року № НОМЕР_2 на загальну суму 146668,00 грн. та № НОМЕР_1 на загальну суму 178493,00 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 15.05.2012 року.

Суддя Піскун В.О.