Постанова

від 15.05.2012 по справі 5042/12/2070

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

15.05.2012 р. справа № 2а- 5042/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Сліденко А.В.,

за участі:

секретаря судового засідання - Алексєєнко О.В.,

представників:

позивача - Ківа О.В.,

відповідача - Казимир Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом

Приватного підприємства "Фірма "Контакт" до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби проскасування рішень , -

встановив:

Позивач, Приватне підприємство «Фірма «Контакт», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом (а.с. 3-7), в якому просив скасувати податкові повідомлення -рішення відповідача, Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області ДПС №000111531 від 04.04.2012р. та №000121531 від 04.04.2012р.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що спірні податкові повідомлення - рішення суперечать ч.3 ст.2 КАС України, оскільки за відсутності визначених законом підстав покладають на платника податків додатковий обов'язок по оплаті грошового зобов'язання на користь Державного бюджету України. Так, на думку позивача, господарські взаємовідносини між ПП «Фірма «Контакт» та контрагентом -ТОВ «Промспец Консалтинг»відбулись за правочином, котрий повністю відповідає вимогам закону, зобов'язання сторонами спірного правочину виконані належно, тобто в повному обсязі та своєчасно, будь-яких претензій між сторонами спірного правочину не існує, реальність господарських операцій підтверджується правильно оформленими первинними документами та фактом оплати вартості товару. Посилаючись на вказані мотиви, позивач стверджував про відсутність у ПП «Фірма «Контакт»наміру на безпідставне отримання податкової вигоди у спірних правовідносинах. У судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги і доводи заявленого позову, просив суд прийняти рішення про задоволення позову.

Відповідач, Західна міжраніонна державна податкова інспекція м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, з поданим позовом не погодився, подав письмові заперечення (а.с. 121-122).

В обгрунтування заперечень проти позову відповідач зазначив, що за результатами перевірки діяльності контрагента позивача -ТОВ «Промспец Консалтинг»ДПІ у Жовтневому районі міста Харкова було складено акт №1253/15-05-12/37091549 від 01.06.2011р., де викладено судження про неможливість здійснення даним суб'єктом права будь-якої господарської діяльності. На думку відповідача, повноважень та підстав на зміну або перевірку згаданого висновку Західна МДПІ не має, згідно з законом згаданого висновку є цілком достатньо для судження про заниження ПП податкових зобов'язань з податку на прибуток та з податку на додану вартість. До перевірки платником податків не подано ніяких документів про фізичне переміщення товару, що свідчить про нереальність господарських операцій. Наявні у платника податків первинні документи не підтверджують фактичного здійснення господарських операцій, позаяк складені лише «про людське око», а відтак, в розумінні ст.44 Податкового кодексу України не можуть бути визнані належними первинними документами. У судовому засіданні представник відповідача підтримала доводи і вимоги заперечень проти позову, просила суд ухвалити рішення про відмову в задоволенні позову.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Позивач, Приватне підприємство «Фірма «Контакт», пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу юридичної особи, включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України з ідентифікаційним кодом - 34757581, знаходиться на обліку як платник податків, зборів (обов'язкових платежів) в Західній МДПІ м.Харкова Харківської області ДПС.

Вказані обставини визнані сторонами по справі в ході судового засідання, у суду не має сумнівів в добровільності визнання перелічених обставин та їх достовірності, стосовно вказаних обставин відсутній спір, а тому перелічені обставини згідно з ч.1 ст.11, ч.2 ст.49, ч.1 ст.71, ч.3 ст.72, ч.2 ст.76 КАС України перед судом додатково не доказуються.

22.03.2012р. Західною МДПІ була проведена документальна невиїзна позапланова перевірка ПП «Фірма «Контакт»(ідентифікаційний код -34757581) з питання проведення фінансово-господарських операцій з ТОВ «Промспец Консалтинг»(ідентифікаційний код -37091549) в частині правомірності нарахування податкового зобов'язання та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.02.2011р. по 28.02.2011р.

Результати перевірки оформлені актом від 26.03.2012р. №27/15-313/34757581 (а.с.34-40).

04.04.2012р. з посиланням на даний акт МДПІ було винесено податкове повідомлення-рішення №000111531 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 1.302,10грн. (основний платіж -1.301,10грн., штраф -1,00грн.) та податкове повідомлення -рішення №000121531 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток в загальному розмірі 1.627,38грн. (основний платіж -1.626,38грн.; штраф -1,00грн.) (а.с. 8-9).

Як з'ясовано судом, фактичною підставою для винесення спірних рішень слугувало відображене в акті від 26.03.2012р. №27/15-313/34757581 судження суб'єкта владних повноважень про порушення ПП «Фірма «Контакт»ч.5 ст.203, ч.ч.1 і 2 ст.215, ч.1 ст.216 Цивільного кодексу України, п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України, п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме: віднесення платником податків на розрахунки з Державою по податку на прибуток та по податку на додану вартість видатків з оплати вартості товару та ПДВ за первинними документами, котрі були складені ТОВ «Промспец Консалтинг»в межах нікчемного правочину і в силу цьому не є законодавчо визначеними підствами для збільшення валових витрат обігу та виробництва і податкового кредиту з ПДВ.

Перевіряючи юридичну та фактичну обгрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення, а також суджень, відображених суб'єктом владних повноважень в акті від 26.03.2012р. №27/15-313/34757581, на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 10.02.2011р.р. між позивачем, ПП «Фірма «Контакт» (в якості -покупця) та ТОВ «Промспец Консалтинг»(в якості -продавця) було укладено договір №38, предметом якого є поставка товарно-матеріальних цінностей: запасних частин на підйомно-транспортне обладнання (ліфти) (а.с.44-46).

Оцінивши згаданий правочин за правилами ст.86 КАС України, суд відзначає, що спірний правочин був укладений між правоздатними і дієздатними юридичними особами, за формою та змістом спірний правочин не суперечить закону, предметом спірного правочину не є речі, що обмежені в цивільному обороті, сторони спірного правочину мають правовий статус платників ПДВ.

Таким чином, спірний договір визнається судом належним та допустимим доказом наявності між позивачем та контрагентом позивача факту вчинення правочину в розумінні ст.202 Цивільного кодексу України.

На підтвердження доводу про реальність господарських операцій, що були проведені в межах спірного правочину, позивачем подані до суду виписані ТОВ «Промспец Консалтинг»видаткова накладна №645 від 10.02.2011р. на суму 7.806,62грн. (в т.ч. і ПДВ -1.301,10грн.) та податкова накладна №341 від 10.02.2011р. на суму 7.806,62грн. (в т.ч. і ПДВ -1.301,10грн.) (а.с.47-48).

Вирішуючи спір, суд бере до уваги, що вимоги до оформлення первинних документів визначені нормами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", відповідно до ч.2 ст.9 якого первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та деталізовані приписами Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом -Положення №88), згідно з п.2.4 якого первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст.86 КАС України, суд відмічає, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

За таких обставин, суд доходить висновку, що оглянуті документи не мають дефектів форми або змісту, котрі в силу ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом -Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Витребувані судом на виконання вимог ст.11 КАС України та приєднані до справи документи засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань за спірним правочином шляхом перерахування безготівкових грошових коштів, що підтверджується банківською випискою (а.с.50, 50 зворот).

Разом з тим, досліджуючи питання руху активів у спірних правовідносинах, суд виходить з того, що за змістом норм Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Закону України "Про податок на додану вартість", Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", Податкового кодексу України наявність первинних документів є обов'язковою, але не достатньою умовою для збільшення платником валових витрат і податкового кредиту, так як факт виконання зобов'язання за правочином зумовлює складання й інших документів, а відтак, фізичне створення особою лише первинного документа не є беззаперечним доказом реальності конкретної господарської операції.

Суд вважає, що згідно з законом валові витрати і податковий кредит з ПДВ можуть бути сформовані платником податків лише за реально проведеною господарською операцією, тобто за господарською операцією, котра спричинила зміни у структурі та стані активів і зобов'язань суб'єкта господарювання, за умови, що проведення господарської операції підтверджується також і іншими документами, складання яких передбачено законодавством та є загальноприйнятим за звичаями ділового обороту.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що реальність господарської операції з придбання товарів має підтверджуватись також документами про фізичне переміщення придбаних товарів у просторі та документами про зберігання придбаних товарів.

З цього приводу суд відмічає, що відповідно до норм ч.2 ст.48 Закону України "Про автомобільний транспорт" та норм Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні (затверджено постановою КМУ від 25.02.2009р. №207), документами на перевезення вантажів автомобільним транспортом є дорожній лист або товарно-транспортна накладна.

В силу абз.27 п.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (затверджено наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997р., зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.02.1998р. за №128/2568; далі за текстом -Правила №363) товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Підпунктом 11.1 п.11 Правил №363 визначено, що товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля є основними документами на перевезення вантажів.

Згідно з п.п. 11.5, 11.7 п.11 Правил №363 товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом); перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається перевізнику.

Таким чином, у позивача, як отримувача товарів, обов'язково має залишатись один примірник товарно-транспортної накладної.

Оприбуткування товарів без наявності товарно-транспортної накладної, в разі фізичного переміщення товарів в просторі за допомогою автомобільного транспорту, нормами чинного законодавства не передбачено, що повністю кореспондується зі змістом п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та ст.44 Податкового кодексу України.

З пояснень представника позивача судом встановлено, що у спірних правовідносинах товар від ТОВ «Промспец Консалтинг»до позивача, ПП «Фірма «Контакт», доставлявся автомобільним транспортом.

На підтвердження зазначеного доводу позивач подав до суду договір №1 на транспортні послуги від 01.01.2011р., укладений між позивачем, ПП «Фірма «Контакт»(в якості замовника), в особі директора ОСОБА_3 та гр. ОСОБА_3 (як виконавцем), а також товарно-транспортну накладну (а.с.51-52).

Розглядаючи справу, суд бере до уваги приписи ст.86 КАС України, якими передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).

Керуючись положеннями наведеної норми процесуального закону, суд не вважає за можливе визнати договір на транспортні послуги та товарно-транспорту накладну належними та допустимими в розумінні ст.70 КАС України доказами фізичного переміщення товару у спірних правовідносинах між ТОВ «Промспец Консалтинг»та позивачем, ПП «Фірма «Контакт», позаяк, по-перше, всупереч вимогам ст.ст.238 і 243 Цивільного кодексу України згаданий правочин фактично укладений від імені перевізника та замовника однією і тією ж фізичною особою-громадянином, по-друге, всупереч ч.2 ст.799 договір найму транспортного засобу, укладений за участі фізичної особи, не пройшов процедуру нотаріального посвідчення, по-третє, листом від 17.02.2012р. ОСОБА_3 як директор ПП «Фірма «Контакт»повідомив податковий орган, що у спірних правовідносинах транспортування здійснювалось від автостанції Південної залізниці на трамваї.

Отже, судом у ході розгляду справи достеменно встановлено, що позивач, ПП «Фірма «Контакт», в особі директора гр. ОСОБА_3 давав суперечливі та взаємовиключні пояснення стосовно обставин транспортування товару у спірних правовідносинах від ТОВ «Промспец Консалтинг»до ПП «Фірма «Контакт».

З огляду на викладене, суд робить висновок про відсутність в матеріалах справи належних та допустимих доказів отримання позивачем, ПП «Фірма «Контакт», товару саме від ТОВ «Промспец Консалтинг», що однозначно і безсумнівно зумовлює наявність у складених від імені ТОВ «Промсепц Консалтинг»видаткової накладної №645 від 10.02.2011р. та податкової накладної №341 від 10.02.2011р. дефекту походження.

Суд також відзначає, що в ході розгляду справи позивачем не подано жодних документів про зберігання товару.

Системно аналізуючи положення ст.ст.44 і 198 Податкового кодексу України, п.5.1 та п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»в кореспонденції з приписами ст.ст.202, 203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України, суд доходить висновку, що платник податків має право віднести на збільшення валових витрат обігу та виробництва і на збільшення податкового кредиту з ПДВ лише ті суми видатків та податків, що були сплачені на користь контрагентів у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) з метою подальшого використання таких товарів (робіт, послуг), по-перше, в межах оподатковуваних ПДВ господарських операцій, по-друге, в межах господарської діяльності такого платника податків, по-третє, за господарськими операціями, котрі фактично відбулись за правочинами, укладеними за наявності ділової мети та наміру отримати дохід.

Відсутність будь-якої з перелічених вище умов згідно з законом унеможливлює віднесення видатків і ПДВ як до складу валових витрат обігу та виробництва, так і до складу податкового кредиту.

Дослідивши наявні докази в їх сукупності за правилами ст.86 КАС України та беручи до уваги встановлені у ході розгляду справи обставини спірних взаємовідносин, суд доходить висновку про те, що наявність у позивача видаткових та податкових накладних не може бути визнана достатньою підставою для формування валових витрат обігу та виробництва і податкового кредиту з ПДВ, позаяк факт реальності господарських операцій між ПП «Фірма «Контакт»та ТОВ «Промспец Консалтинг»не знайшов свого підтвердження добутими доказами.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Оскільки судовим розглядом не встановлено факту порушення спірними податковими повідомленнями-рішеннями прав та охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин, то в задоволенні позову належить відмовити.

Керуючись ст.ст. 8 і 19 Конституції України, ст.ст.7-11, ст.ст.158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Адміністративний позов Приватного підприємства "Фірма "Контакт" до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування рішень - залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили згідно з ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення (у разі застосування судом ч.3 ст.160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Постанова у повному обсязі виготовлена 16.05.2012р.

Суддя А.В. Сліденко