Постанова

від 18.04.2012 по справі 2а-1084/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

18 квітня 2012 року № 2а-1084/12/2670

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Патратій О.В.,

розглянувши порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Дочірнього підприємства «Київське обласне дорожнє управління» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» до Управління Пенсійного фонду України у Іванківському районі Київської області про визнання незаконною та скасування вимоги про сплату боргу № Ю-1 від 03.01.2012 року,-

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Дочірнє підприємство «Київське обласне дорожнє управління»Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»(далі -позивач, ДП «Київське обласне дорожнє управління») з позовом до Управління Пенсійного фонду України у Іванківському районі міста Київської області (далі -відповідач, УПФУ у Іванківському районі Київської області) про визнання незаконною та скасування вимоги про сплату боргу № Ю-1 від 03.01.2012 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 січня 2012 року відкрито провадження у даній справі та призначено справу до судового розгляду.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що вимога про сплату єдиного боргу з єдиного соціального внеску суперечить вимогам статті 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»та вимогам ухвали Господарського суду міста Києва від 09 вересня 2011 року про порушення провадження у справі про банкрутство Дочірнього підприємства «Київське обласне дорожнє управління»Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», оскільки винесена щодо зобов'язань позивача зі сплати єдиного внеску, які виникли до введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, відповідно вимога є незаконною та такою, що підлягає скасуванню.

У судовому засіданні 29 березня 2012 року представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Відповідач уповноваженого представника до суду не направив, подав клопотання про розгляд справи без його участі.

У своїх запереченнях відповідач зазначив, що у зв'язку з несвоєчасною сплатою єдиного внеску протягом вересня-листопада 2011 року у ДП «Київське обласне дорожнє управління»утворилась заборгованість у розмірі 39 007, 65 грн. що стало підставою для винесення спірної вимоги. Крім того, відповідач пояснив, що ДП «Київське обласне дорожнє управління»повідомило про порушення відносно нього справи про банкрутство лише 10 жовтня 2011 року, а отже до цього часу відповідач був необізнаний з приводу виникнення вказаної обставини.

У судове засідання 29 березня 2012 року уповноважений представник відповідача не з'явився, відповідач належним чином повідомлений судом про дату, час та місце судового розгляду відповідно до вимог ч. 8 ст. 35 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі ч. 6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, в тому числі враховуючи неприбуття відповідача та відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд прийняв рішення про розгляд справи у письмовому провадженні, при цьому запропонувавши особам, які беруть участь у справі, надати додаткові пояснення, документи та матеріали через канцелярію Окружного адміністративного суду міста Києва.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд:

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство «Київське обласне дорожнє управління»Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», ідентифікаційний код 33096517, місцезнаходження: 03151, м. Київ, вул. Народного ополчення, 11-А, зареєстроване як юридична особа 20.08.2004 року.

Згідно з даними витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №13204494 позивач має відокремлені підрозділи, в тому числі філію «Іванківське районне дорожнє управління», ідентифікаційний код 33293572, місцезнаходження: 07200, Київська область, Іванківський район, селище міського типу Іванків, вул. Івана Проскури, 77.

Як вбачається з матеріалів справи, УПФУ в Іванківському районі Київської області було направлено філії «Іванківське районне дорожнє управління»ДП «Київське обласне дорожнє управління»ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»вимогу № Ю-1 від 03.01.2012 року про сплату заборгованості по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування відповідно до ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Не погоджуюсь з вказаною вище вимогою, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Вирішуючи справу по суті суд виходив з наступного.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку встановлені, зокрема, Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»від 8 липня 2010 року №2464-VI (далі -Закон №2464-VI).

Відповідно до ст.6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»платник єдиного внеску зобов'язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до п.5 ст.9 даного Закону, сплата єдиного внеску здійснюється виключно у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки територіальних органів Пенсійного фонду, відкриті в органах Державного казначейства України для його зарахування.

Пунктом 5 статті 9 даного Закону встановлено, що платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.

Згідно п.10 ст.9 даного Закону, днем сплати єдиного внеску вважається: 1) у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки Пенсійного фонду - день списання банком або Державним казначейством України суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок Пенсійного фонду; 2) у разі сплати єдиного внеску готівкою - день прийняття до виконання банком або іншою установою - членом платіжної системи документа на переказ готівки разом із сумою коштів у готівковій формі.

Згідно з частиною восьмою статті 9 Закону № 2464-VІ платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. Базовим звітним періодом є календарний місяць, а для платників, зазначених в абзацах третьому та четвертому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, -календарний рік.

Частинами 11, 12 статті 9 вказаного Закону передбачено, що єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Згідно зі статтею 25 Закону №2464-VI рішення, прийняті органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами (частина перша). Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів (частина третя). Територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею (частина четверта).

Відповідно до пункту 6.10 «Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», затвердженої постановою Правління Пенсійного фонду України від 27вересня 2010 року №21-5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27 жовтня 2010 року за №994/18289, за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.09.2011 р. у справі №44/258-б порушено провадження у справі про банкрутство Дочірнього підприємства «Київське обласне дорожнє управління»ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника з моменту порушення провадження у справі відповідно до вимог статті 11 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»(пункт 1 ухвали); зупинено виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів, строк виконання яких настав до введення мораторію) (абзац другий пункту 5 ухвали); зупинено заходи, спрямовані на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію (абзац третій пункту 5 ухвали).

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Відповідно до абз. 6 ст.1 Закону № 2343-XII, грошові зобов'язання, які виникають після порушення справи про банкрутство, є поточними вимогами.

Відповідно до частини 4 статті 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду.

Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Дія мораторію поширюється лише на задоволення вимог конкурсних кредиторів, що ж стосується зобов'язань поточних кредиторів, то за цими зобов'язаннями згідно із загальними правилами нараховується неустойка (штраф, пеня), застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків та зборів (обов'язкових платежів).

Таким чином, мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань, які виникли після введення мораторію, але зупиняє виконання тих грошових зобов'язань, що виникли до моменту введення мораторію.

При цьому, як вбачається з визначення терміну «мораторій», його режим поширюється на ті зобов'язання, термін виконання яких (за визначенням ч.2 ст.251 ЦК України, термін певний момент у часі) настав (розпочався строк виконання) до дня введення мораторію, тобто якщо початок строку виконання зобов'язань припадає на дату, яка передує введенню мораторію.

З огляду на наведене, оскільки мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після введення мораторію, то, відповідно, і не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення. Невиконання таких зобов'язань є правопорушенням.

Відповідна правова позиція висловлена верховним Судом України в постанові від 25 червня 2011року в справі за позовом Державного підприємства «Науково-виробничий комплекс «Фотоприлад»до Управління Пенсійного фонду України в Соснівському районі міста Черкаси про визнання протиправним та скасування рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, вимога від 03.01.2012 р. № Ю-1 про сплату заборгованості з єдиного внеску в розмірі 39 007,97 грн., прийнята відповідачем щодо заборгованості філії «Іванківське районне дорожнє управління»ДП «Київське обласне дорожнє управління»ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»зі сплати заборгованості з єдиного внеску станом на 01.01.2012 р. , тобто після дня введення мораторію (09.09.2011 року).

За висновком суду, оскільки мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань, які виникли після введення мораторію, заборгованість позивача зі сплати єдиного внеску за вересень - листопад 2011 року, є поточним зобов'язанням та повинна сплачуватись ним в загальному порядку.

Представник позивача стверджував, що ним у повному обсязі було сплачено суму заборгованості по єдиному внеску за вересень - листопад 2011 року, яку на його думку відповідачем помилково зараховано в рахунок погашення заборгованості з єдиного внеску починаючи з серпня 2011 року.

В той же час, з наданих представником позивача платіжних доручень на підтвердження сплати коштів з єдиного соціального внеску у період з вересня 2011 року по листопад 2011 року, вбачається, що єдиний соціальний внесок за вказаний період не було сплачено в повному обсязі.

Так, згідно звіту з єдиного державного соціального внеску за вересень 2011 року, загальна сума єдиного внеску, що підлягає сплаті становить 42 646,47 грн., у той же час наданими платіжними дорученнями № 245 від 17.10.2011 р., № 247 від 17.10.2011р., № 246 від 17.10.2011р., № 244 від 17.10.2011р., № 294 від 18.10.2011р., № 283 від 17.11.2011р., № 293 від 18.10.2011р., № 317 від 15.11.2011р. підтверджується сплата єдиного внеску у розмірі 11 625,22 грн.

Згідно звіту з єдиного державного соціального внеску за жовтень 2011 року, загальна сума єдиного внеску, що підлягає сплаті, становить 42 936,92 грн., у той же час наданими платіжними дорученнями № 290 від 18.11.2011 р., № 291 від 18.11.2011 р., № 288 від 18.11.2011 р., № б/н від 18.11.2011 р., № 286 від 18.11.2011 р.; № 287 від 18.11.2011 р. підтверджується сплата єдиного внеску у розмірі 42 933,26 грн.

Таким чином, станом на 01.01.2012 року за позивачем обліковувалась заборгованість по сплаті єдиного внеску, яка виникла після введення мораторію та яку позивача повинен сплачувати повністю без будь-яких обмежень.

Враховуючи наведене в сукупності та виходячи із встановлених судом обставин, оцінивши надані позивачем та відповідачем докази в контексті наведених вище вимог законодавства, суд дійшов висновку про недоведеність позивачем протиправності вимоги УПФУ в Іванківському районі Київської області № Ю-1 від 03.01.2012 року, відповідність якої вимогам законодавства встановлена під час розгляду справи. З огляду на зазначене, позовні вимоги позивача визнаються судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись вимогами ст.ст. 69-71, 94, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

У задоволені позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Патратій О.В.