Постанова

від 18.04.2012 по справі 2а-174/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

18 квітня 2012 року 16:31 № 2а-174/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Патратій О.В. при секретарі судового засідання Сервачинській І.М., за участю представників сторін:

від позивача: Різника В.С., Шолоха С.М.,

від відповідача: Шкодича Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дата Капітал» до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19 грудня 2011 року № 0011302310, № 0011292310,-

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Дата Капітал»(далі -позивач, ТОВ «Дата Капітал») з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва (далі -відповідач, ДПІ у Печерському районі м. Києва) про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 19 грудня 2011 року № 0011302310/0, № 0011292310.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 січня 2012 року відкрито провадження у даній справі та призначено справу до судового розгляду.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті із порушенням вимог законодавства, оскільки право позивача на включення витрат на оплату послуг, отриманих від ТОВ «Транспортно-Експедиційна Компанія «Київ-Логістикс», до складу валових витрат підтверджується усіма необхідними первинними документами, а податковий кредит було сформовано на підставі належним чином оформлених податкових накладних, виданих контрагентом. Відтак, висновки відповідача стосовно не підтвердження господарських операцій щодо придбання товарів (послуг) первинними документами позивач вважає необґрунтованими, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення - протиправним та такими, що підлягають скасуванню.

Представники позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі з підстав викладених у позові та додаткових поясненнях, просили суд адміністративний позов задовольнити в повному обсязі. Пояснили, що висновки акту перевірки відповідача, на підставі яких було прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення, суперечать вимогам податкового законодавства.

Відповідач проти позову заперечував та просив відмовити в його задоволенні, посилаючись на те, що під час перевірки було встановлено, що позивачем в порушення п. 5.1 пп. 5.3.9 п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»було безпідставно віднесено до складу валових витрати у розмірі 13 812,00 грн. та сформовано податковий кредит з ПДВ у сумі 11 050,00 грн. за наслідками проведених господарських операцій з ТОВ «ТЕК «Київ-Логістикс», оскільки вказане підприємство було зареєстроване без наміру здійснення підприємницької діяльності, з метою використання його реквізитів та розрахункових рахунків для перерахування грошових коштів, які у подальшому готівкою знімалися із рахунків підприємства, а первинні документи від імені вказаного підприємства підписувались неуповноваженою особою (не директором ОСОБА_4), а отже не могли бути використані для зменшення податкових зобов'язань ТОВ «Дата Капітал».

Крім цього, відповідач звертав увагу суду на те, що постановою Печерського районного суду м. Києва директора ТОВ «ТЕК «Київ-Логістикс»було звільнено за нереабілітуючими обставинами від кримінальної відповідальності за скоєння злочинів, передбачених ч. 1, ч. 2 ст. 205 (фіктивне підприємництво) та ч. 2 ст. 358 (підроблення офіційних документів) КК України, що підтверджує незаконність мети реєстрації вказаного підприємства. Враховуючи викладене, відповідач вважає, що угоди, укладені між ТОВ «Дата Капітал»та ТОВ «ТЕК «Київ-Логістикс»не спричиняють реального настання правових наслідків, тому не можуть бути підставою для формування валових витрат та податкового кредиту.

З огляду на вищевикладене, відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 18 квітня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Позивач -ТОВ «Дата Капітал»(код ЄДРПОУ 35811293) зареєстроване Печерською районною у м. Києві державною адміністрацією 13.03.2008 року, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців № 12789723 від 19.01.2012 року (а.с. 49-51), та перебуває на податковому обліку в ДПІ у Печерському районі м. Києва.

У період з 01.12.2011 р. по 05.12.2011 р. ДПІ у Печерському районі м. Києва було проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «Дата Капітал»з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «ТЕК «Київ-Логістикс»за період з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року.

За результатами проведеної перевірки було складено акт № 1569/23-10/35811293 від 05.12.2011 року (далі по тексту - Акт перевірки, Акт) - а.с. 8-20.

19 грудня 2011 року на підставі вказаного Акту перевірки ДПІ у Печерському районі м. Києва було прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0011302310 , яким позивачу за порушення пп. 5.3.9 п. 5.3. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" було нараховано суму податкового зобов'язання за платежем "податок на прибуток підприємств" у розмірі 17 265,00 грн., в тому числі основного платежу у розмірі 13 812,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 3 453,00 грн. (а.с. 6);

- № 001129230, яким позивачу за порушення пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»було нараховано суму податкового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість»у розмірі 13 813,00 грн., в тому числі основного платежу у розмірі 11 050,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 2 763,00 грн. (а.с. 7).

Під час перевірки було встановлено, що податковий кредит ТОВ «Дата Капітал»з податку на додану вартість за березень 2009 року та валові витрати з податку на прибуток за І квартал 2009 року було сформовано в тому числі на підставі первинних документів, виданих від імені ТОВ «ТЕК «Київ-Логістикс», яке має ознаки фіктивного. Зокрема, під час перевірки використано протокол допиту директора вказаного підприємств ОСОБА_4, допитаного в рамках кримінальної справи № 76-00279, який пояснив, що ТОВ «ТЕК-Логістик»було зареєстроване ним за грошову винагороду без наміру здійснення господарської діяльності. З пояснень ОСОБА_4 вбачається, що про вид господарської діяльності з метою здійснення якої ним було створено, йому не відомо, особисто до відповідних про отримання печатки він не звертався, ніяких функцій по керуванню фінансово-господарською діяльністю та прийняттю рішень по підприємству у якості директора ним не виконувалось, до статутного фонду підприємства ніяких коштів не вносив, майна не передавав, жодних первинних документів (договорів, актів здачі-прийняття робіт, податкових накладних, рахунків-фактур тощо) особисто не підписував.

Окрім цього, під час перевірки були використані пояснення громадянки ОСОБА_5, яка на даний час обіймає посаду директора ТОВ «ТЕК «Київ-Логістикс», надані працівникам ВБЕЗ Жовневого РУГУ МВС м. Тираспіль, відповідно до яких ОСОБА_5 за грошову винагороду було запропоновано підписати документи, згідно яких вона являється засновником ТОВ «ТЕК «Київ-Логістик», чим вона і скористалась, враховуючи своє скрутне становище. Згодом нею було підписано довіреність на невідому їй особу, яка уповноважувала останню на ведення справ від її імені.

Перевіряючими використано також акт перевірки ТОВ «ТЕК «Київ-Логістик»від 06.07.2011 року № 833/23-10/35573967, яким встановлено, що всі операції вказаного підприємства з постачальниками та покупцями мали безтоварний характер, а ТОВ «ТЕК «Київ-Логістик»здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам.

Враховуючи викладене, відповідач зробив висновок про порушення ТОВ «Дата Капітал»:

- підпункту 7.4.5. підпункту 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, у березні 2009 року у розмірі 11 050,00 грн.;

- підпункт 5.1 підпункту 5.3.9. пункту 5.3. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого неправомірно занижено суму податку на прибуток у розмірі 13 812,00 грн. в І кварталі 2009 року.

Окружний адміністративний суд міста Києва погоджується з висновком податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства, вважає доводи податкового органу доведеними, а податкові повідомлення-рішення - правомірними, виходячи з наступного.

Матеріали справи свідчать, що 10 лютого 2009 року між ТОВ «Дата Капітал»(Замовник) та ТОВ «ТЕК «Київ-Логістик»(Виконавець) укладено Договір № 10/022009 , відповідно до якого виконавець зобов'язувався надавати консультаційні послуги, що пов'язані з виробничою та комерційною діяльністю Замовника: надання консультацій, які потрібні Виконавцю для виконання робіт по розробці системи контролю за переміщенням автотранспорту та вантажів, що перевозяться автотранспортом; розробку рекомендацій по впровадженню даної системи контролю в залежності від географічного положення користувачів даної системи; надання аналітичної інформації про подібні існуючі системи, оцінку їх переваг та недоліків; надання консультацій послуг в сфері транспортної логістики, які необхідні для розробки системи контролю за переміщенням автомобілів та вантажів, що перевозяться автотранспортом; ведення звітності щодо витрат в рамках даного Договору, оформлення щомісячних звітів. На вимогу Замовника, Виконавець зобов'язується надавати інші консультаційно-інформаційні послуги що уточнюють, пояснюють та деталізують зазначені в п.1.1 Договору послуги (п. 1.1, 1.2 Договору) -а.с. 21-23.

На виконання вказаного договору між позивачем та ТОВ «ТЕК «Логістикс»було підписано акт приймання-передачі виконаних робіт № 1 від 30 березня 2009 року, за змістом якого Виконавець (ТОВ «ТЕК Логістик») було виконано роботи по наданню консультаційних послуг загальною вартістю 66 300, 00 грн., в тому числі ПДВ -11 050, 00 грн. (а.с. 24).

ТОВ «ТЕК «Київ-Логістик»виписало позивачу податкову накладну № 30030905 від 30.03.2009 року на суму 66 300,00 грн., в тому числі податок на додану вартість у розмірі 11 050,00 грн., який включено позивачем до податкового кредиту та відображено у податковій декларації з податку на додану вартість з березень 2009 року.

Матеріалами справи підтверджується, що оплата ТОВ «Дата Капітал»на користь ТОВ «ТЕК «Київ-Логістик»була здійснена в безготівковій формі, що підтверджується платіжним дорученням № 76 від 31 березня 2009 року на суму 66 300,00 грн.

Враховуючи надання до перевірки вищевказаних первинних документів, позивач вважає, що ним були дотримані всі умови, передбачені Законами України «Про податок на додану вартість»та «Про оподаткування прибутку підприємств», для формування податкового кредиту і валових витрат, в зв'язку з чим ТОВ «Дата Капітал»має право на відображення у податковому обліку господарської операції з ТОВ «ТЕК «Київ-Логістик».

Проте, надаючи правову оцінку обставинам справи, суд не може погодитись з доводами позивача та критично ставиться до наданих ТОВ «Дата Капітал»первинних документів бухгалтерського обліку, підтверджуючих здійснення господарської операції з ТОВ «ТЕК «Київ-Логістик», з огляду на нижченаведене.

Підстави віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту, на час виникнення спірних правовідносин, визначались Законом України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР.

Відповідно до положень підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 вказаного Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку ; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п. 7.4.5. п.7.4. цієї ж норми Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) , не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

В силу ж п.п. 7.2.6. п.7.2. ст.7 Закону, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість»необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема, виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для визначення податкового кредиту з податку на додану вартість, якщо відомості, які містяться в таких документах, не відповідають дійсності, зокрема, у випадку не здійснення самих операцій.

Аналогічні висновки з питань визначення правомірності формування валових витрат, можна зробити також з положень п. 5.1., 5.2.1., 5.3.9. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(чиннного на момент виникнення спірних правовідносин), відповідно до яких правові наслідки у вигляді виникнення у платника податків права на формування валових витрат виникають лише у разі реального вчинення операцій.

Так, пунктом 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п.5.3.9. п.5.3. ст.5 цього ж Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Також обов'язковою передумовою для формування валових витрат з наведених норм, за виключенням обмежень, установлених пунктами 5.3.-5.7. ст.5 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств", є фактичне подальше використання таких витрат у власній господарській діяльності позивача та документальне підтвердження належності таких витрат складу валових витрат.

Відповідно до п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Виходячи із системного аналізу норм Закону України «Про податок на додану вартість»та Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Водночас, ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, на переконання суду, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Вказана правова позиція неодноразово висловлювалось Вищим адміністративним судом України при розгляді справ даної категорії справ (зокрема, в ухвалі від 26.10. 2010 р. по справі № К-5746/07, номер у ЄДРСР 12492841, в ухвалі від 08.07.2010 р. по справі № К-23280/07, номер у ЄДРСР 10370705, тощо) та викладена у Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість та валові витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції , яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Між тим, за відсутності факту здійснення господарської операції, відповідні суми не можуть включатись до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. При цьому, про відсутність факту здійснення господарської операції можуть свідчити, зокрема, такі обставини: результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала); відсутність фізичних, технічних та технологічних можливостей певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції (наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо); відсутність можливості здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо та інші обставини.

В даному випадку, як вбачається з матеріалів справи та встановлено ДПІ у Печерському районі м. Києва під час проведення перевірки, надані позивачем первинні документи бухгалтерського обліку є формально складеними та не підтверджують фактичне здійснення господарської операції між ТОВ «Дата Капітал»та ТОВ «ТЕК «Київ-Логістик», оскільки останнє, як продавець, не мало трудових ресурсів (технічного персоналу), основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, виробничих активів, складських приміщень для зберігання товарів та фактично було створене без мети здійснення підприємницької діяльності.

Відповідно до податкової звітності, поданої ТОВ «ТЕК «Київ-Логістикс»до ДПІ у Печерському районі м. Києва - довідки форми 1 ДФ за І квартал 2009 року - загальна чисельність працюючих за 1 - 4 квартали 2009 р. на вказаних підприємствах складала 1 особу -директора підприємства (а.с. 66).

Як вбачається з матеріалів, наданих ДПІ у Печерському районі м. Києва, у ТОВ «ТЕК «Київ-Логістик»основні засоби та виробничі запаси відсутні . Так, згідно декларації з податку на прибуток ТОВ «ТЕК «Київ-Логістик»за 1 квартал 2009 року підприємство не декларувало наявність балансової вартості запасів та основних фондів, не проводило розрахунок амортизації (том ІІІ, а.с. 82-85).

Його засновник та директор ОСОБА_4 в порушення діючого законодавства фінансово-господарською діяльністю не займався, ніяких договорів, видаткових, податкових накладних та інших документів первинного бухгалтерського обліку не підписував, поставок товарів не здійснював та нікому не доручав вчиняти будь-які дії від імені. Зазначені обставини підтверджуються протоколом допиту від 22 січня 2010 року (а.с. 78-78) та постановою Печерського районного суду м. Києва від 23 березня 2010 року по кримінальній справі № 1-266/10, що набрала законної сили, згідно якої гр. ОСОБА_4 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення злочинів, передбачених ст. 205 ч.1, ст. 358 ч. 2 (підроблення документів) Кримінального кодексу України. Звільнення від кримінальної відповідальності ОСОБА_4 відбулось на підставі ч. 1. ст. 47 КК України у зв'язку з передачею підсудного на поруки трудового колективу ПП «Фінпап-Україна», тобто з нереабілітуючих підстав (а.с. 70).

Як зазначено у Постанові Пленуму Верховного Суду України № 12 «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності»звільнення від кримінальної відповідальності - це відмова держави від застосування щодо особи, котра вчинила злочин , установлених законом обмежень певних прав і свобод шляхом закриття кримінальної справи, яке здійснює суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України (далі - КК), у порядку, встановленому Кримінально-процесуальним кодексом України (далі - КПК).

Згідно пункту 5 наведеної Постанови особу можна звільнити від кримінальної відповідальності з передачею на поруки (ст. 47 КК) за умови, що вона вперше вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості . Підставою такого звільнення є щире розкаяння особи, яке свідчить про її бажання спокутувати провину перед колективом підприємства, установи чи організації та виправити свою поведінку. Особу, яка не визнала себе винною у вчиненні злочину, передавати на поруки не можна.

Таким чином, звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ч. 1. ст. 47 КК України не свідчить про виправдання особи, оскільки кримінальна справа припиняється з нереабілітуючих для неї підстав, тобто судом визнається факт вчинення особою певного злочину , однак не застосовуються встановлені законом заходи відповідальності, обмеження певних прав і свобод особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 Кримінального кодексу України фіктивне підприємництво -це створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона.

Таким чином, закриття провадження у справі відбулось з нереабілітуючої підстави, а обставини встановлені у вказаній постанові суду в силу ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають доведенню в рамках даної справи.

За таких обставин суд вважає встановленим факт причетності ОСОБА_4 до вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України (фіктивне підприємництво), який полягав, у створенні суб'єкта підприємницької діяльності ТОВ «ТЕК «Київ-Логістикс», без мети здійснення господарської (підприємницької) діяльності, а виключно з метою прикриття незаконної діяльності.

Ніякої реальної фінансово-господарської діяльності ТОВ «ТЕК «Київ-Логістикс»не здійснювало, тобто по суті було фіктивним, а отже і не могло виконувати послуги за договором № 10/022009 від 10.02.2009 року, укладеним з ТОВ «Дата Капітал»та надавати консультаційні послуги на користь останнього.

Крім того, за вимогами п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом, а відповідно до п. 18 наказу ДПА України від 30.05.97р. № 165, зареєстрованого в Мін'юсті України 23.06.97р. за №233/2037 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), яким затверджено Порядок заповнення податкової накладної, всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податків здійснювати поставку товарів (послуг) , та скріплюються печаткою такого платника податку -продавця.

За змістом п. 5 даного Порядку у взаємозв'язку з п. 18 Порядку, податкова накладна, видана/підписана не уповноваженою особою, є недійсною .

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції , одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 цього ж Закону).

Таким чином, податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, одним з обов'язкових реквізитів яких є особистий підпис уповноваженої особи, яка підписала цей документ на підтвердження здійснення господарської операції.

Обов'язковими реквізитами у праві визнаються обов'язкові дані, які мають бути в будь-якому документі для визнання його дійсним , таким, що має юридичну силу.

Отже, підписання первинних документів уповноваженою особою на підтвердження фактичного здійснення операції надає документу юридичну силу, робить його дійсним та, відповідно, є підставою для виникнення відповідних податкових наслідків за фактично здійсненою операцією.

У разі підписання первинного документу не уповноваженою особою, такий документ не створює будь-яких правових наслідків у бухгалтерському, а отже і у податковому обліку (у вигляді виникнення валових витрат та права на податковий кредит), як і документ на якому імітовано або підроблено підпис уповноваженої особи.

Як зазначено Вищим адміністративним судом України в Інформаційному листі від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби»фальшивість документа , що надає права або звільняє від обов'язків, може бути підставою для відмови у наданні відповідного права, в тому числі і права на бюджетне відшкодування.

В той же час, з аналізу матеріалів справи вбачається, що підпис у первинних документах, якими підтверджується здійснення господарських операцій між ТОВ «Дата Капітал»та ТОВ «ТЕК «Київ-Логістик»виконані від імені останнього неуповноваженою особою , тобто не директором вказаного підприємства -ОСОБА_4, який фінансово-господарську діяльність від імені даного підприємства не здійснював.

Посилання позивача на те, що первинні документи (договір, акт здачі-прийняття робіт, податкова накладна тощо) підписувалися від імені ТОВ «ТЕК «Київ-Логістик»гр. ОСОБА_6, уповноваженим ОСОБА_4 на укладання договорів та підписання інших первинних документів від імені підприємства, не приймаються судом до уваги, адже з пояснень ОСОБА_4 вбачається, що він не уповноважував третіх осіб проводити фінансово-господарську діяльність ТОВ «ТЕК «Київ-Логістик»від його імені. Більше того, з пояснень ОСОБА_4 вбачається, що жодних документів фінансово-господарської діяльності підприємства він не підписував, печатку та реєстраційні документи підприємства він ніколи не отримував та не використовував , що свідчить про неможливість підписання ним та проставляння печатки на довіреності від імені підприємства.

З огляду на наведені обставини, суд приходить до висновку, що у Товариства з обмеженою відповідальністю «Дата Капітал»незважаючи на наявність формально оформлених первинних документів, відсутнє право на відображення у податковому обліку господарської операції з придбання послуг у ТОВ «ТЕК «Київ-Логістикс», оскільки реальність цієї господарської операції спростована матеріалами справи.

Також, варто зазначити, що посилання позивача на ст. 204 Цивільного кодексу України та відсутність рішення суду про визнання правочину між ТОВ «Дата Капітал»та ТОВ «ТЕК «Київ-Логістикс»недійсним або нікчемним не заслуговують уваги, оскільки відсутність такого рішення сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Стаття 204 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним, не може застосовуватись в податкових відносинах. Натомість відповідні відносини у сфері оподаткування регулюються підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України. Указана норма встановлює презумпцію правомірності рішень платника податку в тому, що в разі якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість. За змістом указаної норми відповідні витрати і податковий кредит вважаються сформованими платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

При цьому з урахуванням норм статей 61 та 44 Податкового кодексу України саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

Установлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11 установлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину , який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що наслідки порушення податкового законодавства застосовуються незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов'язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності .

Зібраними у справі та дослідженими судом доказами у їх сукупності підтверджується, що послуги позивачу ТОВ «ТЕК «Київ-Логістикс»фактично не надавались та позивачем не придбавались.

Створення ТОВ «ТЕК «Київ-Логістикс»для фіктивного підприємництва свідчить про відсутність у підприємства будь-яких можливостей на виконання господарських зобов'язань за укладеною з ТОВ «Дата Капітал»угодою та відсутністю будь-яких фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань та досягнення економічного результату. Як встановлено у судовому засіданні, позивач та особи, що діяли від імені ТОВ «ТЕК «Київ-Логістикс», ставили за мету не виконання договору, а складання документів, які б дали правові підстави отримати податкову вигоду шляхом зменшення податкових зобов'язань.

Оскільки наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податків, при цьому господарські операції мають бути відображені в податковому обліку відповідно до їх реального змісту, тому з огляду на фіктивність діяльності ТОВ «ТЕК «Київ-Логістикс», непідтвердження товарності господарських операцій з надання послуг за договором, укладеним позивачем з цим контрагентом, та використання послуг у господарській діяльності позивача, витрати на придбання цих послуг не можуть вважатися такими в контексті положень підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

За таких обставин, висновок Відповідача про порушення Позивачем - підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»є обґрунтованим та правомірним.

Враховуючи те, що судом встановлено правомірність винесення податковим органом податкових повідомлень-рішень від 19 грудня 2011 року № 0011302310/0, № 0011292310, суд приходить до висновку про достатність підстав у податкового органу для прийняття спірних повідомлень-рішень, якими визначено позивачу податкові зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток за розглядуваними господарськими операціями, у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення позовних вимог про визнання вказаних рішень протиправними та їх скасування.

Керуючись вимогами ст.ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Патратій О.В.

Повний текст постанови складено та підписано: 24 квітня 2012 року.