Постанова

від 27.04.2012 по справі 2а-2828/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 квітня 2012 року 12:40 № 2а-2828/12/2670

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі: головуючого судді Патратій О.В. за участю секретаря судового засідання Сервачинської І.М. та представників сторін:

від позивача: Кузь В.В.,

від відповідача: Кавунець В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Деколюкс» до Державної податкової інспекції у Деснянському районі міста Києва про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000040700 від 24 січня 2012 року, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Деколюкс»(далі -позивач, ТОВ «Деколюкс») з позовом до Державної податкової інспекції у Деснянському районі міста Києва (далі -відповідач, ДПІ у Деснянському районі м. Києва) про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000040700 від 24 січня 2012 року.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що відповідачем неправомірно визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість, так як ТОВ «Деколюкс»дотримано всіх вимог податкового законодавства.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідач безпідставно прийшов до висновку про неправомірне формування позивачем податкового кредиту за наслідками господарських операцій з ТОВ «Ліга-Груп»та ТОВ «Укртрансзапчастина», оскільки податковий кредит було сформовано позивачем на підставі належним чином оформлених податкових накладних, отриманих від ТОВ «Ліга-Груп»та ТОВ «Укртрансзапчастина», які були зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Як зазначав позивач, укладання договорів по перевезенню вантажів з ТОВ «Ліга-Груп»здійснювалося з метою виконання договорів, укладених позивачем з третіми особами, в свою чергу товари, які придбавались у ТОВ «Укртрансзапчастина», були використані позивачем у власній господарській діяльності. Операції з вказаними контрагентами підтверджуються належним чином оформленими первинними документами та є реальними, тому висновок відповідача про заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість ґрунтується виключно на припущеннях.

Крім того, позивач вказував на незаконність прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення на підставі акту зустрічної звірки, оскільки зустрічні звірки не є перевірками у розумінні Податкового кодексу України, за їх результатами складається довідка, а прийняття податкового повідомлення-рішення можливе лише на підставі акту перевірки.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просив позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач проти позову заперечував та просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що під час перевірки було встановлено, що позивачем в порушення п. п. 201.1 ст. 201, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України та статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»було безпідставно включено до складу податкового кредиту ПДВ у розмірі 188 965,00 грн. протягом серпня 2011 року, сформованого за наслідками операцій позивача з ТОВ «Укртрансзапчастина»та ТОВ «Ліга груп», правочини між якими є нікчемними в силу положень ч. 5 ст. 203, ч.1, 2 ст. 215, ст. 216, 228 ЦК, оскільки фактично господарських операцій з поставки товарів (надання послуг з транспортного перевезення) не відбувалося, що свідчить про протиправність таких правочинів, укладених з метою зменшення позивачем обсягу податкових зобов'язань.

Відтак, на думку відповідача, відсутні об'єкти, які підпадають під визначення ст. 185, 187, 188 Податкового кодексу України, а отже подальше постачання товарів (надання послуг) позивачем ТОВ «Соковий завод «Кодимський», ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Квант-Ефір», ТОВ «Гіксон»з відображенням вказаних операцій у податковій звітності, також не відповідає дійсності, що призвело до заниження суми, що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду за серпень 2011 року у розмірі 50 825,00 грн.

З огляду на вищевикладене, відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та просив суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 27 квітня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи, суд

В С Т АН О В И В:

Позивач -ТОВ «Деколюкс»(код ЄДРПОУ 32311024) зареєстроване Подільською районною у м. Києві державною адміністрацією 29.11.2002 року, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 603897 (том І, а.с. 105), та перебуває на податковому обліку в ДПІ у Деснянському районі м. Києва.

05.01.2012 року ДПІ у Деснянському районі м. Києва було проведено зустрічну звірку ТОВ «Деколюкс»щодо дотримання вимог податкового законодавства при проведені господарських операцій з ТОВ «Ліга-Груп»(код за ЄДРПОУ 36449011) за період з 01.08.2011 по 31.08.2011 р., ТОВ «Укртрансзапчастина»(код ЄДРПОУ 32393259) за період з 01.08.2011 по 31.08.2011 р.

За результатами проведеної зустрічної звірки було складено акт № 29/07-020/32311024 від 05 січня 2012 року (далі по тексту - Акт звірки, Акт) -том І, а. с. 13-24.

24 січня 2012 року на підставі вказаного Акту звірки ДПІ у Деснянському районі м. Києва було прийнято податкове повідомлення -рішення форми «Р»№ 0000040700 , яким позивачу за порушення ст. 185, ст. 187, ст. 188 Податкового кодексу України та ст. 662, 655 та 656 Цивільного кодексу України було визначено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» у розмірі 63 532,00 грн., в тому числі основного платежу -50 825,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 12 707,00 грн. (том І, а.с. 25).

Висновки Акту звірки ґрунтуються на тому, що в ході перевірки контрагента позивача - ТОВ «Ліга-Груп»не встановлено факту передачі товарів (послуг) від ТОВ «Ліга-Груп»до підприємств-покупців у зв'язку з відсутністю (не наданням для перевірки) актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, а також інших первинних документів.

Під час перевірки позивача було використано акт невиїзної позапланової перевірки ТОВ «Ліга-Груп»від 03.10.2011 № 1045/23-3/36449011 за період з 01.07.2011 по 31.08.2011 року, згідно якого «… співробітниками ВПМ ДПІ у Києво-Святошинському районі здійснено виїзд за місцем реєстрації ТОВ «Ліга-Груп»та встановлено, що за адресою: АДРЕСА_2 підприємство не знаходиться, про що складено відповідний акт, та допитано гр. ОСОБА_4, яка…є власником приміщення за вищенаведеною адресою, яка пояснила, що підприємство ТОВ «Ліга-Груп»їй не відомо, ніколи договорів оренди приміщення з ним не укладала… Враховуючи даний факт, співробітниками ВПМ ДПІ у Києво-Святошинському районі здійснено виїзд за місцем реєстрації директора ТОВ «Ліга-Груп», саме: АДРЕСА_1 та встановлено, що ОСОБА_1 за вказаною адресою проживає, проте на даний час у зв'язку зі скрутним матеріальним становищем знаходиться на заробітках».

Згідно висновку спеціаліста Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру сектору техніко-криміналістичного забезпечення роботи Святошинського РУ ГУМВС України в м. Києві від 29.09.2011 р. № 1641 податкову звітність за липень та серпень 2011 року гр. ОСОБА_1 не підписував.

У зв'язку з вищевикладеним відповідач дійшов висновку, що у ТОВ «Ліга-Груп»відсутній об'єкт оподаткування податком на додану вартість операцій з підприємствами-постачальниками. Таким чином, за результатами перевірки від 03.10.2011 № 1045/23-3/36449011 задекларовані за липень 2011 року по серпень 2011 року податкові зобов'язання зменшені до 0 грн. та задекларований податковий кредит зменшено до 0 грн.

Щодо іншого контрагента позивача - ТОВ «Укртрансзапчастина», перевіркою встановлено, що відповідно до акту невиїзної позапланової перевірки ТОВ «Укртрансзапчастина»від 03.10.2011 № 1076/23-3/32393259 за період з 01.07.2011 по 31.08.2011 «… співробітниками ВПМ ДПІ у Києво-Святошинському районі опитано гр. Проценка В.К., який згідно реєстраційних даних є засновником та керівником ТОВ «Укртрансзапчастина». В ході проведення допиту, гр. Проценко В.К. пояснив, що фінансово-господарських документів не підписував, звітності не складав та до органів ДПС не подавав. Фінансово-господарську діяльність не проводив».

Згідно висновку експерта Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУМВС України в Київській області Сектору з ТКЗР Броварського МВ. Експертним висновком від 14.09.2011 № 158, податкову звітність гр. Проценка В.К. «ймовірно»не підписував.

Згідно податкової звітності ТОВ «Укртрансзапчастина»відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, складські та торгівельні приміщення, транспорт та торгівельне обладнання, сировини, матеріалів для здійснення основного виду діяльності.

Таким чином, за результатами перевірки ТОВ «Укртрансзапчастина»від 03.10.2011 № 1076/23-3/32393259 задекларовані податкові зобов'язання зменшені до 0 грн. та задекларований податковий кредит зменшено до 0 грн.

З огляду на наведені обставини відповідачем було зроблено висновок про те, що операції позивача з вищевказаними контрагентами не проводилися, відсутній факт передачі товарів, та, як наслідок, у ТОВ «Деколюкс»відсутній об'єкт оподаткування з податку на додану вартість, податку на прибуток операцій в розумінні п. 185.1. ст. 185 ПК України.

Таким чином, перевіркою встановлено, що на порушення п. 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України ТОВ «Деколюкс»включено до податкового кредиту суму ПДВ на загальну суму 188 965,0 грн. в т.ч. по ТОВ «Укртрансзапчастина»в розмірі -134799,0 грн. та по ТОВ «Ліга-Груп»в розмірі -54166,0 грн.

Окрім того, в Акті звірки зазначено, що взаємовідносини по ланцюгу постачання товару ТОВ «Укртрансзапчастина»- ТОВ «Деколюкс»- ТОВ «Соковий завод Кодимський»(код 36788318); ТОВ «Укртрансзапчастина»- ТОВ «Деколюкс»- ТОВ «Гіксон»(код 33304023); ТОВ «Укртрансзапчастина»- ТОВ «Деколюкс»- ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Квант-Ефір»(код 16398080) задекларовані з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цими правочинами (ст. 234 Цивільного кодексу України).

Окружний адміністративний суд міста Києва не погоджується з висновками Акта звірки, що стали підставою для визначення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість, виходячи з наступних мотивів.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Деколюкс»та ТОВ «Ліга-Груп»укладено Договір № 3006 від 30.06.2011 р. , за умовами якого виконавець (ТОВ «Ліга-Груп») прийняв на себе зобов'язання по виконанню автотранспортного перевезення вантажу за дорученням замовника (ТОВ «Деколюкс»). Виконавець зобов'язався перевозити вантажі по маршрутах і в терміни, погоджені замовником. Договірна ціна на послуги визначається згідно з кількістю і дальністю поїздок за підсумками розрахункового місяця. (том І, а.с. 75-76.)

На виконання умов договору № 3006 від 30.06.2011 р. ТОВ «Ліга-Груп»у період серпня 2011 року здійснило перевезення позивачу вантажу на загальну суму 325 000,00 грн., в тому числі ПДВ -54 166,67 грн., що підтверджується актами виконаних робіт : № 101 від 31.08.2011 року (том І, а.с. 77); № 102 від 31.08.2011 року (том І, а.с. 81) та додатками до них: № 1 до акту виконаних робіт № 101 від 31.08.2011 року (том І, а.с. 78-79); № 1 до акту виконаних робіт № 102 від 31.08.2011 року (том І, а.с. 82-83).

За наслідками перевезення вантажів ТОВ «Ліга-Груп»були виписані на користь ТОВ «Деколюкс»податкові накладні : № 101 від 31.08.2011 року (том І, а.с. 80); № 102 від 31.08.2011 року (том І, а.с. 84).

Вказані податкові накладні відображені в реєстрах податкових накладних, а суми ПДВ були включені до складу податкового кредиту у відповідних податкових періодах.

Матеріалами справи підтверджується, що розрахунки між ТОВ «Деколюкс»ТОВ «Ліга-Груп»проводились у безготівковій формі, що підтверджується виписками проведених операцій по рахунку № 26007301017682 ТОВ «Деколюкс»(том І, а.с. 85-94).

Факт оплати товару по даним господарським операціям контролюючим органом не заперечується.

Суми податку на додану вартість за вказаними операціями віднесені позивачем до показників розділу ІІ «Податковий кредит»податкової декларації з ПДВ за серпень 2011 у сумі 54 166,60 грн.

Між ТОВ «Деколюкс»та ТОВ «Укртрансзапчастина»укладено Договір № 08/02-1 від 08.02.2011 р. , за умовами якого постачальник (ТОВ «Укртрансзапчастина») зобов'язувався передати у власність покупця (ТОВ «Деколюкс») товар. Кількість та ціни поставки відображаються у накладних (том І, а.с. 28-29.)

На виконання умов договору № 08/02-1 від 08.02.2011 р. ТОВ «Укртрансзапчастина»у період серпня 2011 року поставило позивачу товар на загальну суму 808 794,08 грн., в тому числі ПДВ - 134 799,01 грн., що підтверджується видатковими накладними : № 75 від 01.08.2011 року (том І, а.с. 30); № 76 від 03.08.2011 року (том І, а.с. 32); № 77 від 05.08.2011 року (том І, а.с. 34); № 78 від 05.08.2011 року (том І, а.с. 36); № 79 від 09.08.2011 року (том І, а.с. 38); № 80 від 11.08.2011 року (том І, а.с. 40); № 81 від 12.08.2011 року (том І, а.с. 42); № 82 від 15.08.2011 року (том І, а.с. 44).

Як вбачається зі змісту видаткових накладних, предметом поставки були різного роду будівельні матеріали (геотекстиль, жгути, цвяхи, пісок, шнур, дошки, тощо) та мазут.

За наслідками поставки товарів ТОВ «Укртрансзапчастина»були виписані на користь ТОВ «Деколюкс»податкові накладні: № 75 від 01.08.2011 року (том І, а.с. 31); № 76 від 03.08.2011 року (том І, а.с. 33); № 77 від 05.08.2011 року (том І, а.с. 35); № 78 від 05.08.2011 року (том І, а.с. 37); № 79 від 09.08.2011 року (том І, а.с. 39); № 80 від 11.08.2011 року (том І, а.с. 41); № 81 від 12.08.2011 року (том І, а.с. 43); № 82 від 15.08.2011 року (том І, а.с. 45).

Вказані податкові накладні відображені в реєстрах податкових накладних, а суми ПДВ були включені до складу податкового кредиту у відповідних податкових періодах.

Матеріалами справи підтверджується, що розрахунки між ТОВ «Деколюкс»ТОВ «Укртрансзапчастина»проводились у безготівковій формі, що підтверджується виписками проведених операцій по рахунку № 26007301017682 ТОВ «Деколюкс»(том І, а.с. 85-94).

Факт оплати товару по даним господарським операціям контролюючим органом не заперечується.

Суми податку на додану вартість за вказаними операціями віднесені позивачем до показників розділу ІІ «Податковий кредит»податкової декларації з ПДВ за серпень 2011 у сумі 134 799,00 грн.

Як зазначено Вищим адміністративним судом України в інформаційному листі від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби», а також у інформаційному листі від 02 червня 2011 року № 742/11/13-11, процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи:

1) встановлення факту здійснення господарської операції (в т. ч. дослідження усіх первинних документів, які належить складати залежно від певного виду господарської операції);

2) встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції (в т.ч. з'ясування можливої обізнаності платника щодо можливих дефектів у правовому статусі його контрагентів);

3) встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку (зокрема, наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку);

4) встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Оскільки 01.01.2011 року набрав чинності Податковий Кодекс України № 2755-111, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, тому судом при вирішенні спору застосовуються норми Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 14.1.181. 14 статті ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу;

Пунктом 198.1. ст. 198 ПК України встановлено право суб'єкта підприємницької діяльності на віднесення сум сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Положеннями пункту 3 ст. 198 Кодексу, встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що достатніми підставами для включення ТОВ «Деколюкс»до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання або виготовлення ним товарів чи послуг; використання зазначених товарів, робіт та послуг у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням, з врахуванням рівня звичайних цін.

З Акту звірки вбачається, що позивач в податковій декларації з податку на додану вартість за серпень 2011 року в складі податкового кредиту відобразив суми податку на додану вартість, в тому числі на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Ліга-Груп»та ТОВ «Укртрансзапчастина», та які сплачені (нараховані) ним, в зв'язку з перевезенням вантажів та придбанням товарів.

За приписами пункту 198.2. ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Оскільки податкові накладні на користь позивача були виписані в серпні 2011 року і перевезення вантажів та поставка товарів відбулася у цей же період, що підтверджується актами виконаних робіт та видатковими накладними, то в силу приписів ст. 198 ПК України право ТОВ «Деколюкс»на віднесення сум податку до податкового кредиту виникло, відповідно, у серпні 2011 року.

Податковий кодекс України визначає лише окремі випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду, це: не пов'язаність здійсненої операції з господарською діяльністю, фіктивність операцій, відсутність поставки, та відсутність у платника податків на момент звірки податкових накладних або видача її особою, яка не є платником ПДВ.

Підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, згідно пункту 201.10 ст. 201 ПК України являється податкова накладна, яка видається платником податку , який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця.

У податковій накладній повинні бути зазначені наступні реквізити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору; код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Відповідно до вимог статті 183 ПК України право платника податку на податковий кредит і виписку податкових накладних виникає після добровільної реєстрації особи як платника податку або особи, яка відповідає вимогам, визначеним підпунктом 6 пункту 180.1 статті 180 цього Кодексу та з початком податкового періоду, з якого така особа вважатиметься платником податку.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, контрагент позивача -ТОВ «Ліга-Груп» (код за ЄДРПОУ 36449011 ) був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку та мав свідоцтво платника ПДВ № 100220096 від 02.04.2009, що підтверджується інформацією, наданою на запит суду ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області (вих. № 61/9/15-317 від 19.03.2012) -том І, а.с. 124.

Вказане свідоцтво було анульоване 07 лютого 2012 року відповідно до рішення ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області № 1011/10/15-317 від 07.02.2012 р. (том І, а.с. 129-131), в той час як податкові накладні на корись позивача були видані у серпні 2011 року , тобто на момент здійснення господарських операцій вказане свідоцтво було чинним і ТОВ «Ліга-Груп»мало право видавати податкові накладні на кожну поставку товарів, робіт (послуг).

ТОВ «Укртрансзапчастина» (код за ЄДРПОУ 32393259) -був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку та мав свідоцтво платника ПДВ № 100261405 від 14.05.2008 р., що підтверджується інформацією, наданою на запит суду ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області (вих. № 60/9/15-317 від 19.03.2012) -том І, а.с. 116.

Вказане свідоцтво було анульоване 08 грудня 2011 року, копію рішення про анулювання свідоцтва не було надано у зв'язку з виїмкою документів ГВПМ ДПІ у Печерському районі м. Києва (том І, а.с. 121-122). Тобто, на момент здійснення господарських операцій та видачі податкових накладних на користь позивача -серпень 2011 року - вказане свідоцтво було чинним і ТОВ «Укртрансзапчастина»мало право видавати податкові накладні на кожну поставку товарів, робіт (послуг).

Подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість не позбавляє правового значення податкові накладні, які були видані ТОВ «Ліга-Груп»та ТОВ «Укртрансзапчастина»до прийняття про анулювання свідоцтва платника ПДВ.

Крім того, суд зазначає, що визнання недійсними установчих документів юридичної особи чи фізичної особи-підприємця та подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість самі по собі не спричиняють недійсності всіх угод , укладених з моменту державної реєстрації такої особи до моменту виключення її з державного реєстру, та не позбавляють правового значення видані за цими господарськими операціями податкових накладних, про що вказано, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 13 січня 2009 року, реєстраційний номер в ЄДРСР 3060678.

В свою чергу податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи (№ 101 від 31.08.2011 року № 102 від 31.08.2011 року, № 75 від 01.08.2011 року, № 76 від 03.08.2011 року, № 77 від 05.08.2011 року, № 78 від 05.08.2011 року, № 79 від 09.08.2011 року, № 80 від 11.08.2011 року, № 81 від 12.08.2011 року, № 82 від 15.08.2011 року), відповідають вимогам, встановленим пунктом 201.1. статті 201 ПК України та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 25.01.2011 року № 41 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16 лютого 2011 року за № 197/18935 стосовно порядку оформлення та підстав їх видачі.

Таким чином, позивачем було дотримано спеціальні вимоги щодо документального підтвердження спірних сум податкового кредиту, а отже і правомірність відображення їх у податковій звітності.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, зокрема, акту перевірки ТОВ «Ліга-Груп»№ 1075/23-3/36449011 від 03.10.2011 р. (том ІІ, а.с. 32-43), останнім було відображено податкові зобов'язання за наслідками господарських операцій з ТОВ «Деколюкс»у розмірі 54 166,60 грн. (том ІІ, а.с. 36), що повністю відповідає задекларованим позивачем сумам податкового кредиту за цей період.

Також, у відповідності до акту перевірки ТОВ «Укртрансзапчастина»№ 1076/23-3/32393259 від 03.10.2011 р. (том І, а.с. 244-253), останнім було відображено податкові зобов'язання за наслідками господарських операцій з ТОВ «Деколюкс»у розмірі 134 799,00 грн. (том І, а.с. 247), що повністю відповідає задекларованим позивачем сумам податкового кредиту за цей період.

Отже, суми податку на додану вартість, сплачені ТОВ «Деколюкс»на користь ТОВ «Ліга-Груп»та ТОВ «Укртрансзапчастина»у складі вартості товарів, були включені та відображені у податкових деклараціях ТОВ «Ліга-Груп»та ТОВ «Укртрансзапчастина», що спростовує посилання відповідача на відсутність податкових зобов'язань у ТОВ «Ліга-Груп»та ТОВ «Укртрансзапчастина»за серпень 2011 року по взаємовідносинам із ТОВ «Деколюкс».

Суд також зазначає, що у разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, контрагенти були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

При цьому слід ураховувати вимоги статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», згідно з якою відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Наявні в матеріалах справи витяг № 13403231 від 23.03.2012 року та довідка серії № 13403363 від 23.03.2012 року з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців підтверджують, що ТОВ «Ліга-Груп» станом на момент здійснення господарських операцій було зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та знаходилось за адресою: 08162, Київська область, Києво-Святошинський район, смт. Чабани, вул. Машинобудівельників, буд. 1, та продовжує перебувати у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на момент розгляду даної справи (том І, а.с. 155-167, том І, а.с. 147-151 ).

Відповідно до витягу № 13403189 від 23.03.2012 року та довідка № 13403335 від 23.03.2012 року з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців підтверджують, що ТОВ «Укртрансзапчастина» станом на момент здійснення господарських операцій було зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та знаходилось за адресою: 08132, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Чорновола, буд. 51, та продовжує перебувати у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на момент розгляду даної справи (том ІІ, а.с. 144-146, том І, а.с. 134-143).

Як вбачається з вказаних довідок, контрагенти позивача -ТОВ «Ліга-Груп»та ТОВ «Укртрансзапчастина»на момент проведення господарських операцій не були ліквідовані, діяльність їх в установленому законом порядку не була припинена, з ЄДРПОУ підприємства не виключені. Відтак, вказані підприємства не мали дефектів у своєму правовому статусі та мали право укладати правочини та вчиняти інші юридично значимі дії.

Вирішуючи питання про реальність виконання договору з поставки товарів (послуг) між ТОВ «Деколюкс»та ТОВ «Ліга-Груп», ТОВ «Укртрансзапчастина», придбання таких товарів (послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності, суд зазначає наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Згідно вункту 14.1.36 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

За даними Довідки АБ № 184942 з Єдиного державного реєстру підприємців та організацій України від 14.02.2011 р. до основних видів діяльності ТОВ «Деколюкс»належать: «Інші види оптової торгівлі» (51.90.0), «Будівництво будівель»(45.21.1), «Монтаж металевих конструкцій»(45.25.4), «Посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту» (51.19.0), «Діяльність агентств нерухомості»(70.31.0), «Оренда інших машин та устаткування»(71.34.0) -том І а.с. 158 .

Судом встановлено, що перевезення вантажів ТОВ «Ліга-Груп»здійснювалося на замовлення позивача з метою виконання договорів укладених із третіми особами -ТОВ «Сіка Україна»(Договір поставки № 1020100017 від 29.07.2010 р., додаткові угоди -том І а.с. 222-236), ПП «Сеал»(Договір № СЕ-24/02 купівлі-продажу від 01.02.2011 р. -том І а.с. 159), ТОВ «Будівельна компанія «Ярослав» (Договір поставки № 24/12-2010/03 від 24.12.2010 р. -том І а.с. 160-162), ТОВ «Мегастрой-Комплект»(Договір поставки № 01/2010 від 22.12.2010 р. -том І а.с. 163-168), за умовами яких позивачем здійснювався самовивіз придбаного товару та/або доставка проданого товару . Фактична поставка товару за вказаними угодами підтверджується видатковими накладними : № 21120-0804 від 03.08.2011 р.; № 21120-0805 від 03.08.2011 р.; № 21120-0813 від 04.08.2011 р.; № 21120-0821 від 04.08.2011 р.; № 21120-0817 від 04.08.2011 р.; № 21120-0814 від 04.08.2011 р.; № 21120-0822 від 04.08.2011 р.; № 21120-0823 від 04.08.2011 р.; № 21120-0828 від 05.08.2011 р.; № 21120-0835 від 08.08.2011 р.; № 21120-0849 від 11.08.2011 р.; № 21120-0859 від 12.08.2011 р.; № 21120-0864 від 12.08.2011 р.; № 21120-0866 від 15.08.2011 р.; № 21120-0868 від 15.08.2011 р.; № 21120-0879 від 17.08.2011 р.; № 21120-0883 від 18.08.2011 р.; № 21120-0886 від 18.08.2011 р.; № 21120-0887 від 18.08.2011 р.; № 21120-0894 від 19.08.2011 р.; № 21120-0895 від 19.08.2011 р.; № 21120-0900 від 19.08.2011 р.; № 21120-0901 від 22.08.2011 р.; № 21120-0913 від 25.08.2011 р.; № 21120-0922 від 26.08.2011 р.; № 21120-0929 від 29.08.2011 р.; № 21120-0931 від 29.08.2011 р.; № 21120-0949 від 30.08.2011 р.; № 21120-0951 від 30.08.2011 р.; № 564 від 02.08.2011 р.; № РН-0000588 від 04.08.2011 р.; № 640 від 08.08.2011 р.; № РН-0000641 від 08.08.2011 р.; № 643 від 08.08.2011 р.; № РН-0000644 від 08.08.2011 р.; № 689 від 09.08.2011 р.; № 700 від 10.08.2011 р.; № 741 від 10.08.2011 р.; № 158 від 15.08.2011 р.; № РН-0000993 від 26.08.2011 р.; № 159 від 15.08.2011 р.; № 896 від 19.08.2011 р.; № 942 від 23.08.2011 р.; № 994 від 26.08.2011 р.; № 996 від 26.08.2011 р.; № 997 від 26.08.2011 р.; № 180 від 26.08.2011 р.; № 181 від 26.08.2011 р.; № 182 від 26.08.2011 р. (том ІІ, а.с. 96-147).

Крім того, на вимогу суду позивачем була надана документація на підтвердження фактичного переміщення товару по взаємовідносинам між позивачем та його контрагентом - товарно-транспортні накладні, оформлені за формою 1-ТН , встановленою згідно Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерством транспорту України від 14.10.1997 №363, а саме: ТТН сер. БЗС № 002602 від 02.08.2011 р.; сер. БЗС № 002611 від 04.08.2011 р.; сер. БЗС № 002614 від 08.08.2011 р.; сер. БЗС № 002615 від 08.08.2011 р.; сер. БЗС № 002616 від 09.08.2011 р.; сер. БЗС № 002617 від 10.08.2011 р.; сер. БЗС № 002621 від 12.08.2011 р.; сер. БЗС № 002622 від 15.08.2011 р.; сер. БЗС № 002623 від 15.08.2011 р.; сер. БЗС № 002624 від 15.08.2011 р.; сер. БЗС № 002625 від 15.08.2011 р.; сер. БЗС № 002676 від 15.08.2011 р.; сер. БЗС № 002677 від 15.08.2011 р.; сер. БЗС № 002678 від 15.08.2011 р.; сер. БЗС № 002688 від 19.08.2011 р.; сер. БЗС № 002690 від 23.08.2011 р.; сер. БЗС № 002693 від 26.08.2011 р.; сер. БЗС № 002699 від 26.08.2011 р.; сер. БЗС № 002694 від 26.08.2011 р.; сер. БЗС № 002695 від 26.08.2011 р.; сер. БЗС № 002696 від 26.08.2011 р.; сер. БЗС № 002697 від 26.08.2011 р.; сер. БЗС № 002698 від 26.08.2011 р.; сер. БЗС № 002601 від 01.08.2011 р.; сер. БЗС № 002603 від 03.08.2011 р.; сер. БЗС № 002605 від 04.08.2011 р.; сер. БЗС № 002604 від 04.08.2011 р.; сер. БЗС № 002608 від 04.08.2011 р.; сер. БЗС № 002607 від 04.08.2011 р.; сер. БЗС № 002606 від 04.08.2011 р.; сер. БЗС № 002609 від 04.08.2011 р.; сер. БЗС № 002610 від 04.08.2011 р.; сер. БЗС № 002612 від 05.08.2011 р.; сер. БЗС № 002613 від 08.08.2011 р.; сер. БЗС № 002618 від 11.08.2011 р.; сер. БЗС № 002619 від 12.08.2011 р.; сер. БЗС № 002620 від 12.08.2011 р.; сер. БЗС № 002679 від 15.08.2011 р.; сер. БЗС № 002680 від 15.08.2011 р.; сер. БЗС № 002681 від 17.08.2011 р.; сер. БЗС № 002682 від 18.08.2011 р.; сер. БЗС № 002683 від 18.08.2011 р.; сер. БЗС № 002684 від 18.08.2011 р.; сер. БЗС № 002685 від 19.08.2011 р.; сер. БЗС № 002686 від 19.08.2011 р.; сер. БЗС № 002687 від 19.08.2011 р.; сер. БЗС № 002689 від 22.08.2011 р.; сер. БЗС № 002691 від 25.08.2011 р.; сер. БЗС № 002692 від 26.08.2011 р.; сер. БЗС № 002700 від 29.08.2011 р.; сер. БЗС № 8968377 від 29.08.2011 р.; сер. БЗС № 8968378 від 30.08.2011 р.; сер. БЗС № 8968379 від 30.08.2011 р. (том І, а.с. 169-191, том І а.с. 192-221).

Товарно-транспортна накладна належить до первинної транспортної документації, застосування якої для всіх суб'єктів господарської діяльності незалежно від форм власності є обов'язковим.

Відтак, надані позивачем товарно-транспортні накладні належним чином засвідчують факт перевезення товарно-матеріальних цінностей ТОВ «Ліга-Груп».

Таким чином, перевезення вантажів ТОВ «Ліга-Груп»здійснювалося на замовлення позивача з метою здійснення звичайної господарської діяльності по посередництву в торгівлі товарами широкого асортименту , що спрямована на отримання доходу.

Судом також встановлено, що придбані у ТОВ «Укртрансзапчастина»матеріали позивач купував з метою подальшого продажу іншим особам, зокрема, ТОВ «Соковий завод Кодимський» за Договором № 03/08 від 03.08.2011 р. (підтвердженням виконання даного договору є накладна № 201 від 03.08.2011 р., податкова накладна № 1 від 03.08.2011 р., накладна № 204 від 05.08.2011 р., податкова накладна № 7 від 05.08.2011 р., накладна № 205 від 05.08.2011 р., податкова накладна № 8 від 05.08.2011 р., накладна № 207 від 09.08.2011 р., податкова накладна № 9 від 09.08.2011 р., накладна № 208 від 11.08.2011 р., податкова накладна № 11 від 11.08.2011 р., накладна № 209 від 12.08.2011 р., податкова накладна № 14 від 12.08.2011 р., які містяться в матеріалах справи том І, а.с. 50-61); ТОВ «Гіксон» згідно Договору № 17/Т від 15.07.2011 р. (підтвердженням виконання даного договору є накладна № 206 від 04.08.2011 р., податкова накладна № 4 від 04.08.2011 р., накладна № 210 від 05.08.2011 р., податкова накладна № 6 від 05.08.2011 р., податкова накладна № 15 від 12.08.2011 р. -том І, а.с. 65-69); ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Квант-Ефір» (підтвердженням виконання є рахунок-фактура № 02/08-1 від 02.08.2011 р., довіреність № 871 від 15.08.2011 р., накладна № 210 від 15.08.2011 р., податкова накладна № 5 від 04.08.2011 р., податкова накладна № 10 від 15.08.2011 р. -том І, а.с. 72-74).

Крім того, з метою з'ясування обставин щодо реальності господарських операції з перевезення вантажів судом було витребувано у позивача докази транспортування (перевезення) товару (товарно-транспортні накладні).

Позивачем на вимогу суду було надано пояснення та докази на їх підтвердження, з яких вбачається, що перевезенню матеріалів по накладній № 75 від 01.08.2011 р. здійснювалося автоперевізником ТОВ «Ліга Груп»безпосередньо контрагенту позивача, якому в подальшому зазначені матеріали були реалізовані - ТОВ «Гіксон», що підтверджується товарно-транспортною накладною серії БЗС № 002601 від 01.08.2011 р. (том І, а.с. 193). Перевезення товару по накладних № 76 від 03.08.2011 р., № 77 від 05.08.2011 р., № 78 від 05.08.2011 р., № 79 від 09.08.2011 р., № 80 від 11.08.2011 р № 81 від 12.08.2011 р., № 82 від 15.08.2011 р. також здійснювалося ТОВ «Укртрансзапчастина»безпосередньо на склади контрагентів-покупців позивача - ТОВ «Соковий завод Кодимський», ТОВ «Гіксон», ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Квант-Ефір»- у зв'язку з чим товарно-транспортні накладні у позивача відсутні, оскільки в даному випадку вони були передані вантажоодержувачам. Вказаний порядок транспортування товарів не суперечить закону.

Таким чином, придбання товару у ТОВ «Укртрансзапчастина»здійснювалося позивачем з метою здійснення звичайної господарської діяльності по торгівлі матеріалами , що спрямована на отримання доходу.

Викладене підтверджує, що господарські операції позивача з ТОВ «Ліга-Груп»та ТОВ «Укртрансзапчастина»є реальними та підтверджуються необхідними документами, а товари, що придбавалися позивачем у ТОВ «Укртрансзапчастина», придбавалися з метою використання та були реалізовані позивачем в подальшому у власній господарській діяльності, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

В Інформаційному листі від 20 липня 2010 року №1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби»Вищий адміністративний суд України зазначив: "…у чинному законодавстві України відсутнє визначення поняття "добросовісний платник податків". Так само законодавство не містить певних критеріїв добросовісності платника податків. Водночас, слід визнати обґрунтованим застосування на практиці цього підходу, оскільки подібне розмежування платників податків дозволяє індивідуалізувати юридичну відповідальність особи та забезпечити дотримання правопорядку у галузі оподаткування навіть за наявності певних прогалин у законодавстві.

У разі, якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву у їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних. Прикладом подібного підходу Верховного Суду України є, зокрема, Постанова від 9 вересня 2008 року (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР 2362425)".

Посилання відповідача на висновок спеціаліста Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру сектору техніко-криміналістичного забезпечення роботи Святошинського РУ ГУМВС України в м. Києві від 29.09.2011 р. № 1641 (том ІІ, а.с. 56-60) та висновок від 14.09.2011 № 158 Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУМВС України в Київській області Сектору з ТКЗР Броварського МВ (том ІІ, а.с. 7-30) не може бути взяте судом до уваги на підтвердження фіктивності угод, оскільки вказаний висновок стосується підписів від імені директора ТОВ «Ліга-Груп»ОСОБА_1 та підписів від імені директора ТОВ «Укртрансзапчастина»Проценка В.К. лише на податкових деклараціях цих підприємств з податку на додану вартість. Відносно виписаних ТОВ «Ліга-Груп»на користь позивача податкових накладних, та інших первинних документів, складених між позивачем та ТОВ «Ліга-Груп», почеркознавча експертиза не проводилась.

Крім того, висновок експерта не містить чіткої відповіді на питання щодо виконання Проценко Валерієм Костянтиновичем підпису на досліджуваних документах, оскільки експерт зазначив, що підписи від імені Проценка В.К. виконані ймовірно не Проценко Валерієм Костянтиновичем, а іншою особою.

Відображені в Акті звірки пояснення гр. ОСОБА_4 про те, що підприємство ТОВ «Ліга-Груп»їй не відомо взагалі, як і те, що ОСОБА_1 на даний час у зв'язку зі скрутним матеріальним становищем перебуває на заробітках, а також на пояснення гр. Проценка В.К., у яких останній заперечує свою причетність до господарської діяльності ТОВ «Укртрансзапчастина», -не може бути підтвердженням того, що операції з поставки товарів з такими підприємствами фактично не відбувались, а також, що всі правочини, укладені з цими підприємствами, були вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства та порушує публічний порядок.

Відповідач не надав суду доказів того, що посадових осіб ТОВ «Ліга-Груп»та ТОВ «Укртрансзапчастина»було притягнуто до кримінальної відповідальності за завідоме укладення протиправних правочинів з метою ухилення від сплати податків або отримання безпідставної податкової вигоди з бюджету тощо.

Суд також звертає увагу на те, що обставини, за якими певні документи контрагентів ймовірно підписані іншими особами, ніж тими, чиї прізвища зазначені у документах, ще не означає фальсифікації самого документа і не має наслідком визнання протиправними господарських операцій, які фактично відбулись і цей факт підтверджується документально. Крім того, це жодним чином не призводить до втрат Державного бюджету.

З врахуванням того, що позивачем надано первинні документи, що стосуються господарської операцій за участю ТОВ «Ліга-Груп»та ТОВ «Укртрансзапчастина», які фактично підтверджують реальне здійснення правочину і досягнення позивачем законної мети їх здійснення - придбання та перевезення товарів для здійснення господарської статутної діяльності направленої на отримання прибутку - висновки відповідача про безтоварність господарських операцій, вчинених за участю ТОВ «Ліга-Груп»та ТОВ «Укртрансзапчастина»з мотивів не спрямованості правочинів на реальне настання наслідків, є надуманими та такими, що ґрунтуються на припущеннях. В спірному акті звірки та в судовому засіданні відповідачем не наведено допустимих та достатніх доказів на підтвердження умовиводу про порушення позивачем податкового законодавства.

При цьому, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Тобто, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес»АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками , якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Відповідачем не надано суду доказів обізнаності позивача про можливі порушення порядку здійснення господарської діяльності та/або порушення податкового законодавства, які допускалися його контрагентами.

Посилання відповідача на відсутність у ТОВ «Ліга-Груп»та ТОВ «Укртрансзапчастина»найманих працівників, виробничого обладнання, транспортного, торгівельного обладнання тощо не може бути взяте судом до уваги на підтвердження фіктивності угод з огляду на наступне.

На запит Суду ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області було надано інформацію, що ТОВ «Ліга-Груп»згідно поданого податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків і сум утриманого з них податків за Ф №1-ДФ до податкової інспекції району за період з 01.07.2011 по 30.09.2011 року кількість працівників становить 4 особи (том І, а.с. 125).

Згідно наданої на запит Суду інформації відносно ТОВ «Укртрансзапчастина»вбачається, що у податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків і сум утриманого з них податків за Ф №1-ДФ до податкової інспекції району за період з 01.07.2011 по 30.09.2011 року кількість працівників становить 3 особи (том І, а.с. 123-124).

А тому, зазначена відповідачем в Акті звірки інформація щодо відсутності у підприємств найманих працівників не відповідає дійсності.

Відповідачем не проаналізовано, які ресурси потрібні були б підприємствам для перевезення вантажів (ТОВ «Ліга-Груп») та для реалізації товару (ТОВ «Укртрансзапчастина») позивачу. Враховуючи характер здійснюваних між сторонами операцій -продаж товарів та перевезення товарів -виконання таких договорів не вимагало від виконавців великої кількості працівників та спеціального технічного обладнання.

До того ж, висновки податкового органу не враховують нічим не обмеженого права підприємства укладати цивільно-правові угоди оренди приміщень, устаткування та автотранспорту та використання залучених за такими цивільно-правовими угодами трудових та інших ресурсів у власній господарській діяльності.

Як вбачається з Акту звірки, підставою для висновку контролюючого органу щодо відсутності у ТОВ «Ліга-Груп»та ТОВ «Укртрансзапчастина»трудових ресурсів, виробничого обладнання, транспортного, торгівельного обладнання слугувала лише податкова звітність цих підприємств.

Суд вважає, що подана до податкового органу податкова звітність не може бути беззаперечним доказом відсутності на підприємстві основних фондів та трудових ресурсів, оскільки підтвердженням наявності або відсутності у підприємства основних фондів (власних, орендованих) та трудових ресурсів є не документи податкового обліку, а відповідні документи бухгалтерського обліку.

Крім того, як зазначалось вище, факт відсутності вказаних ресурсів у підприємств податковим органом не перевірявся , а такий висновок зроблений на підставі податкової звітності, яка не містить достатньої інформації, на підставі якої можливо обґрунтувати такі висновки.

Таким чином, висновки податкового органу про безтоварність оподатковуваної угоди зроблені на підставі необґрунтованих та недоведених припущень. Відповідачем не надано суду достовірних доказів, якими б спростовувався рух активів у процесі здійснення вказаних господарських операцій, відсутність спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарських операцій та відсутність зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), з господарською діяльністю позивача.

В контексті наведеного суд зазначає, що під час розгляду справи відповідач не навів жодних обставин та доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності сторін цих операцій , незвичності цих операцій для цих осіб, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б в сукупності могли свідчити, про фіктивність вчинених операцій , відсутність факту поставки робіт/послуг, а також того, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагенту були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Що стосується посилання відповідача на нікчемність правочинів, укладених між позивачем та ТОВ «Ліга-Груп», та ТОВ «Укртрансзапчастина», суд дійшов висновку, що зміст зазначених правочинів не суперечить актам цивільного законодавства; а відповідач не надав доказів, які б підтверджували, що зміст угод не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договору або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

За змістом ч. 1 ст. 228 ЦК України, у редакції, чинній як на момент здійснення розглядуваних господарських операцій, так і на момент винесення оскаржуваних рішень ДПІ, правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а тому згідно ч. 2 цієї статті є нікчемним.

Відповідно до п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду , постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

В процесі розгляду справи, зазначені факти встановлено не було та відповідачем не було надано доказів на підтвердження недотримання сторонами в момент укладення договорів вимог, встановлених частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України, що є підставою для визнання правочинів недійсними.

З огляду на встановлені під час розгляду справи обставини суд вважає, що податковий орган безпідставно прийшов до висновку про нікчемність договорів, укладених між позивачем та ТОВ «Ліга-Груп», та ТОВ «Укртрансзапчастина», оскільки відсутні належні підстави вважати, що правочини між вказаними особами є такими, що порушують публічний порядок та були спрямовані на незаконне заволодіння майном держави.

Окрім цього, з 01.01.2011 року набули чинності зміни, внесені до Цивільного кодексу України, зокрема, було викладено частину першу статті 203 у новій редакції та доповнено статтю 228 частиною третьою. На підставі ч. 3 ст. 228 ЦК України доводити недійсність правочинів (господарських зобов'язань) органи державної податкової служби зобов'язані виключно у судовому порядку.

В матеріалах справи відсутні докази на предмет визнання недійсними в установленому порядку вищевказаних договорів та порушення законодавства України в момент складання наявних у позивача податкових накладних.

Слід зазначити, що відповідач не звертався до суду із позовом про визнання недійсним договору укладеного позивачем з ТОВ «Ліга-Груп», та ТОВ «Укртрансзапчастина».

Тому суд вважає, що податковий орган безпідставно дійшов висновку про нікчемність оподатковуваних угод та протиправно поставив під сумнів розмір податкового кредиту з ПДВ, задекларованого позивачем по взаємовідносинам з ТОВ «Ліга-Груп», та ТОВ «Укртрансзапчастина».

Крім того, суд погоджується з доводами позивача про безпідставне прийняття оскаржуваного рішення на підставі акту звірки.

Як встановлено судом з матеріалів справи податковим органом проводилась саме зустрічна звірка відповідно до положень п. 73.5 ст. 73 Податкового кодексу України, про що свідчить як назва складеного акту, так і посилання у вступній частині акта та по змісту всього Акту про проведення саме зустрічної звірки на підставі п. 73.5 ст. 73 Податкового кодексу України.

Разом з тим, згідно п. 73.5 ст. 73 Податкового кодексу встановлено, що зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 4 Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 р. № 1232 орган державної податкової служби (виконавець), який проводить зустрічну звірку, складає довідку за наявності інформації, для отримання якої надіслано запит органом державної податкової служби (ініціатором), та її документального підтвердження. У разі відсутності запитуваної органом державної податкової служби (ініціатором) інформації орган державної податкової служби (виконавець) надсилає завірений печаткою запит про подання інформації та її документального підтвердження суб'єкту господарювання за його адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) рекомендованим листом з повідомленням про вручення чи особисто вручає суб'єкту господарювання або його законному чи уповноваженому представникові під розписку.

Згідно з п. 6 Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок у разі отримання від суб'єкта господарювання інформації, визначеної у запиті, та її документального підтвердження (протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження суб'єкту господарювання запиту) орган державної податкової служби проводить зустрічну звірку.

Як встановлено судом, всупереч наведеного Порядку та положень статті 73 ПК України суб'єкту господарювання не надсилався, перевірка проведена виключно на підставі податкової звітності позивача та з використанням актів перевірок контрагентів, а також даних бази даних «АІС податки», картки платника та Інформаційно-аналітичної системи «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України».

Відповідно до п. 7 Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок за результатами проведеної зустрічної звірки складається довідка, яка підписується суб'єктом господарювання (законним чи уповноваженим представником) і посадовими особами органу державної податкової служби та особисто вручається суб'єкту господарювання або його законному чи уповноваженому представникові під розписку або надсилається суб'єкту господарювання за його адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) рекомендованим листом із повідомленням про вручення.

В порушення вказаної норми податковим органом за результатами проведеної зустрічної звірки складено акт , а не довідку .

Що стосується висновків акту про виявлені порушення норм податкового законодавства, суд звертає увагу на те, що у податкового органу відсутні повноваження по здійсненню в рамках проведення зустрічних звірок контролю за додержанням податкового законодавства. Визначені чинним законодавством заходи, які здійснюються податковим органом з метою проведення зустрічних звірок суб'єктів господарювання, мають на меті лише отримання від таких осіб податкової інформації.

Функції щодо контролю за дотриманням податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, реалізується останніми шляхом проведення перевірок у випадках та в порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Так, в силу приписів пункту 83.1 статті 83 Податкового кодексу України, податкова інформація є підставою для прийняття посадовими особами органів державної податкової служби відповідних висновків під час проведення перевірок .

Оформлення результатів перевірок здійснюється шляхом складання акта перевірки , який є носієм доказової інформації та повинен містити висновки посадових осіб податкового органу про порушення суб`єктом господарювання законодавства.

У свою чергу, метою проведення зустрічної звірки платника податків є виключно отримання податкової інформації, тобто, зібрання відомостей, які розкривають процес поточної господарської діяльності платника податків, дані про його контрагентів, кількісні, якісні та інші характеристики отриманих та наданих товарів (робіт, послуг).

Враховуючи, що зустрічні звірки не є перевірками платника податків, письмовий документ, який складається після проведення зустрічної звірки (довідка) та у разі неможливості її проведення (акт) не може містити у собі висновки посадових осіб податкового органу про порушення суб`єктом господарювання вимог чинного законодавства, у тому числі, і про реальність, повноту, достовірність господарських операцій такої особи.

Враховуючи, що вказаний акт звірки (перевірки) став підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині скасування податкового повідомлення-рішення є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Окрім того, відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України на користь позивача підлягають відшкодуванню судові витрати (судовий збір) з Державного бюджету України.

Керуючись вимогами ст.ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Деснянському районі міста Києва № 0000040700 від 24 січня 2012 року.

3. Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Деколюкс»судові витрати у розмірі 636,00 грн. (шістсот тридцять шість гривень 00 копійок).

Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва Державної податкової служби.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Патратій О.В.

Повний текст постанови складено та підписано: 10 травня 2012 року.