Постанова

від 03.05.2012 по справі 2а-2177/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

03 травня 2012 року № 2а-2177/12/2670

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі: головуючого судді Патратій О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТВК Аталант-Компані» про стягнення податкової заборгованості у розмірі 116 200, 10 гривень, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державна податкова інспекція у Дарницькому районі м. Києва (далі -позивач, ДПІ у Дарницькому районі м. Києва) звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТВК Аталант-Компані»(далі -відповідач, ТОВ «ТВК Аталант-Компані») про стягнення заборгованості до бюджету у розмірі 116 200,10 гривень.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що згадана сума є податковим боргом, не сплаченим у встановлений законом строк. Вжиті податковим органом заходи по стягненню цієї суми не призвели до позитивного результату -погашення податкового боргу, що стало підставою для звернення до суду з метою примусового стягнення коштів з рахунків платника податків відповідно до п. 20.1.18 ст. 20, п. 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 лютого 2012 року відкрито скорочене провадження у справі, враховуючи пред'явлення позивачем вимоги, передбаченої пунктом 3 частини першої статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала про відкриття скороченого провадження в адміністративній справі направлялась ТОВ «ТВК Аталант-Компані»за наявною у матеріалах справи адресою, яка внесена до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, та відповідно до ч. 3 ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України вважається врученою відповідачу.

У строк, встановлений ч. 3 статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідач не подав до канцелярії суду заперечення проти позову або заяву про визнання позову та доказів на спростування доводів позовної заяви.

Враховуючи вищенаведене, справа розглядається в порядку скороченого провадження на основі наявних у ній доказів.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд:

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «ТВК Аталант-Компані»(код за ЄДРПОУ 33937091) зареєстроване Дарницькою районною у м. Києві державною адміністрацією 20 грудня 2005 року та перебуває на податковому обліку в ДПІ у Дарницького району м. Києва з 21 грудня 2005 року, що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 26.01.2012 року № 12874685 та довідкою про взяття на облік платника податків форми 4-ОПП № 959/07 від 04.04.2007 року.

Станом на день розгляду справи у відповідача згідно з обліковою карткою платника податків обліковується заборгованість з податку на додану вартість, податку на прибуток та податку на доходи фізичних осіб у розмірі 116 200,10 грн., яка виникла у зв'язку з несвоєчасною сплатою податкових зобов'язань, самостійно визначених відповідачем у податковій звітності та нарахованих контролюючим органом.

Як вбачається з матеріалів справи, податкова заборгованість виникла у відповідача на підставі:

- податкового повідомлення-рішення форми «Р»№ 0064861502/37655 від 08.10.2010 року, яким відповідачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість»у розмірі 77 942,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 38 971,00 грн. за порушення пп. 7.5.1, п.7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР;

- податкового повідомлення-рішення форми «Р»№ 0003461502/20024 від 14.04.2011 року, яким до відповідача було застосовано штрафні (фінансові) санкції за платежем «податок на додану вартість»у розмірі 850,00 грн. за порушення п. 203.1 ст. 203 Податкового кодексу України.

Враховуючи те, що податкове зобов'язання відповідача за податковим повідомленням-рішенням № 0064861502/37655 від 08.10.2010 року виникли у період, коли був чинним Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»вiд 21.12.2000 р. № 2181-III (далі -Закон № 2181), який установлював порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів, порядок стягнення податкового боргу та порядок вжиття контролюючим органом заходів з метою погашення платниками податків податкового боргу, судом при вирішенні справи в даній частині застосовують норми вказаного Закону.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2. ст. 5 Закону № 2181 податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.

Виходячи з положень пп. 5.2.2, 5.2.4 ст. 5 Закону № 2181 у випадку оскарження рішення податкового органу про нарахування податкового зобов'язання в адміністративному або судовому порядку, такі зобов'язання вважаються узгодженими у день закінчення, відповідно, процедури адміністративного оскарження або у день набрання законної сили рішенням суду.

Податкове повідомленнями-рішення № 0064861502/37655 від 08.10.2010 року було вручене відповідачу 15.10.2010 року, про що свідчить наявне в матеріалах справи поштове повідомлення про вручення відправлення адресату.

Доказів оскарження податкового повідомлення-рішення № 0064861502/37655 від 08.10.2010 року в адміністративному або судовому порядку відповідачем суду не надано.

Таким чином, виходячи з положень пп. 5.2.1. п. 5.2. статті 5 Закону № 2181, податкові зобов'язання за вищевказаним податковим повідомленням-рішенням вважаються узгодженими у день отримання відповідачем вказаного повідомлення-рішення (до чого згідно пп. 6.2.4 Закону № 2181 прирівнюється розміщення на дошці податкових оголошень).

Відповідно до п. 5.3.1 п. 5.3 вказаної вище статті у разі визначення податкового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах "а" - "в" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, платник податків зобов'язаний погасити нараховану суму податкового зобов'язання протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення, крім випадків коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру апеляційного узгодження.

У випадках апеляційного узгодження суми податкового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити її узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом десяти календарних днів, наступних за днем такого узгодження (пп. 5.3.2 п. 5.3 ст. 5 Закону).

Відповідно до пп. 5.4.1. п. 5.4 статті 5 Закону № 2181 узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Оскільки сума податкового зобов'язання, визначена податковим повідомленням-рішення № 0064861502/37655 від 08.10.2010 року, не була сплачена відповідачем у встановлений строк, то виходячи з положень пп. 5.4.1. Закону № 2181, ця сума грошового зобов'язання набула статусу податкового боргу.

Виходячи з положень Закону № 2181 право на стягнення податкового боргу виникає після надіслання (вручення) контролюючим органом першої та другої податкових вимог платникові податків (про що вказано також у Інформаційному листі ВАСУ від 24.12.2010 р. № 1843/11/13-10).

Згідно з пп. 6.2.1. - 6.2.4. п. 6.2. статті 6 Закону № 2181 у разі, коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків першу та другу податкові вимоги, які вважаються врученими, якщо їх передано під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

Відповідно до пп. 6.2.3 п. 6.2 ст. 6 Закону № 2181 податкові вимоги надсилаються в наступному порядку:

а) перша податкова вимога - не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобов'язання та виникнення права податкової застави на активи платника податків, обов'язок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк;

б) друга податкова вимога - не раніше тридцятого календарного дня від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги, у разі непогашення платником податків суми податкового боргу у встановлені строки. Друга податкова вимога додатково до відомостей, викладених у першій податковій вимозі, може містити повідомлення про дату та час проведення опису активів платника податків, що перебувають у податковій заставі, а також про дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач з дотриманням вимог пп. 6.2.1, 6.2.2, 6.2.3 пункту 6.2 статті 6 Закону № 2181 направив відповідачу поштою першу податкову вимогу № 1/2243 від 26.10.2010 р. на суму 116 163,50 грн. та другу податкову вимогу № 2/2695 від 17.12.2010 р. на суму 116 163,50 грн.

Перша та друга податкові вимоги були направлені відповідачу поштою та у зв'язку із відсутністю адресата за адресою його місцезнаходження були повернуті поштовим відділення податковому органу.

Згідно абз. 3 пп. 6.2.4. п. 6.2.4 Закону № 2181, у разі коли податковий орган або пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення або податкові вимоги у зв'язку з незнаходженням посадових осіб, їх відмовою прийняти податкове повідомлення або податкову вимогу, незнаходженням фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків, податковий орган розміщує податкове повідомлення або податкові вимоги на дошці податкових оголошень, встановленій на вільному для огляду місці біля входу до приміщення податкового органу. При цьому день розміщення такої податкової вимоги вважається днем її вручення.

Як вбачається з матеріалів справи, у зв'язку з неможливістю вручення податкових вимог № 1/2243 від 26.10.2010 р. та № 2/2695 від 17.12.2010 р. позивачем відповідно з положеннями ст. 6.2.4 Закону України № 2181 були розміщені зазначені податкові вимоги на дошці податкових оголошень, що підтверджується Актом № 2243 від 15.11.2010 року та Актом № 2/2695 від 17.12.2010 р.

Отже, враховуючи вищевикладене, податкові вимоги № 1/2243 від 26.10.2010 р. та № 2/2695 від 17.12.2010 р., вважаються врученими відповідачу, відповідно, 15 листопада 2010 року та 17 грудня 2010 року.

Стосовно податкового зобов'язання, визначеного податковим повідомленням-рішенням № 0003461502/20024 від 14.04.2011 року, яке виникло в 2011 році, суд зазначає, що вказане грошове зобов'язання виникло у період, коли набув чинності Податковим кодексом України (далі - ПК України), тому правовідносини в даній частині регулюються нормами вказаного Кодексу.

Згідно з пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до п. 58.1 ПК України, у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V ПК України, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Відповідно до п. 58.3. ст. 58 ПК України податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) юридичній особі, якщо його передано посадовій особі такої юридичної особи під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення. Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її законному представникові або надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого її місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг.

У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Як вбачається з матеріалів справи, податкове повідомлення-рішення № 0003461502/20024 від 14.04.2011 року було вручено відповідачу особисто під підпис 14.04.2011 року.

Відповідно до пп. 56.17.5 п. 56.17, ст. 56 ПК України податкові зобов'язання, визначені контролюючими органами, вважаються узгодженими у день закінчення процедури адміністративного оскарження.

Згідно з пунктом 56.1 ст. 56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Абзацом 5 п. 56.18 ст. 56 ПК України передбачено, що при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Доказів оскарження вищезазначеного податкового повідомлення-рішення в адміністративному або судовому порядку відповідач суду не надав, відтак визначене податковим органом податкове зобов'язання, відповідно до пп. 56.17.5, п. 56.1 ст. 56 ПК України, вважається узгодженим.

Відповідно до п. 57.3 ст. 57 ПК України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у пп. 54.3-54.3.6 п. 54.3 ст. 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів , що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Доказів сплати податкового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні-рішенні № 0003461502/20024 від 14.04.2011 року, відповідач суду не надав.

Згідно з підпунктом 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПКУ сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання вважається податковим боргом.

Враховуючи те, що грошові зобов'язання, які були узгоджені відповідачем, не були погашені протягом граничного строку, вони відповідно до п.п. 14.1.175 п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України вони визнаються податковим боргом.

Крім того, у зв'язку з несвоєчасною сплатою відповідачем сум податкових зобов'язань було нараховано пеню у розмірі 36,60 грн.

Станом на момент розгляду справи загальний розмір заборгованості відповідача становить 116 200,11 гривень (116 163,50 грн. + 850,00 грн. + 36,60 грн.).

Згідно п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України у разі, коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу.

Як зазначалось вище, податкові вимоги були направлені відповідачу згідно діючого на той час Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Законом України № 2181-ІІІ та Порядком направлення органами державної податкової служби України податкових вимог платникам податків, затвердженим наказом ДПА України від 03.07.2001 р. № 266, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 16.07.2001 р. за № 595/5786 передбачено направлення платнику лише першої та другої податкових вимог при наявності у нього податкового боргу.

Оскільки податковий борг за вказаними вимогами відповідачем до цього часу не переривався та не погашено в повному обсязі, то нові вимоги прийняттю не підлягали, оскільки у податкового органу відсутні повноваження направляти платнику податків наступні податкові вимоги до повного погашення боргу, визначеного у попередніх податкових вимогах.

У зв'язку з тим, що відповідач не відреагував на вищезазначені вимоги та не погасив заборгованість, інші вимоги податковим органом не формувались.

Розділ «Перехідні положення»Податкового кодексу України не передбачає виставлення вимог наново у разі надіслання їх у відповідності до Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Податковий кодекс України також не надає право на направлення нових податкових вимог до повного погашення боргу, визначеного у попередніх податкових вимогах.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки податковий борг відповідача з моменту виставлення вказаних вище вимог не погашався, то нові вимоги податковим органом направленню не підлягали.

Відповідачем не надано суду доказів на спростування вищенаведених доводів позивача, в тому числі доказів погашення податкового боргу.

Відповідно до п. 87.1 ст. 87 Податкового кодексу України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Згідно п. 95.1 ст. 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності -шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Відповідно до п. 93.5 ст. 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Пунктом 20.1.8 ст. 20 Податкового кодексу України органам державної податкової служби надано право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Беручи до уваги встановлені судом обставини, враховуючи те, що вжиті позивачем заходи щодо стягнення податкового боргу не призвели до позитивного результату (погашення податкового боргу), який станом на день розгляду справи становить 116 200,10 гривень, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись вимогами ст. ст. 69-71, ч. 4 ст. 94, 160-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТВК Аталант-Компані» (код ЄДРПОУ 33937091; адреса: 02096, м. Київ, вул. Бориспільська, 3-А) на користь Державного бюджету України заборгованість у розмірі 116 200,10 гривень (сто шістнадцять тисяч двісті гривень грн. 10 коп.) на розрахунковий рахунок № 31116029700003 до УДКСУ у Дарницькому районі міста Києва, код одержувача 38021179, МФО 820019, кодова строка 14010100.

3. Постанова підлягає негайному виконанню.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддя О.В. Патратій