Ухвала

від 24.04.2012 по справі к/9991/3265/11-с

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" квітня 2012 р. м. Київ К/9991/3265/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:

Харченка В.В.

Бим М.Є.

Чалого С.Я.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційні скарги Державної інспекції з контролю за цінами в Автономній Республіці Крим та Товариства з обмеженою відповідальністю "Аеросвіт Курорт" на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 26 лютого 2010 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2010 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аеросвіт Курорт" до Державної інспекції з контролю за цінами в Автономній Республіці Крим про застосування адміністративно-господарських санкцій ,-

в с т а н о в и л а:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 26 лютого 2010 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2010 року, позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення № 105 від 18.12.2008 року Державної інспекції з контролю за цінами в АР Крим в частині застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аеросвіт Курорт»адміністративного-господарських санкцій за порушення державної дисципліни цін у розмірі 135944,85 грн. Визнано протиправним та скасовано припис № 105 від 18.12.2008 року Державної інспекції з контролю за цінами в АР Крим про виконання законних вимог щодо усунення порушень державної дисципліни цін в частині зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Аеросвіт Курорт»усунути порушення ст. 28 Закону України «Про місцеве самоврядування»шляхом здійснення перерахунків зі споживачами на необґрунтовано нараховану суму за період з 01.07.2008 року по 01.11.2008 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції Державна інспекція з контролю за цінами в Автономній Республіці Крим та Товариство з обмеженою відповідальністю "Аеросвіт Курорт" звернулися до Вищого адміністративного суду України з касаційними скаргами. Державна інспекція з контролю за цінами в Автономній Республіці Крим просить скасувати судові рішення, тоді як Товариство з обмеженою відповідальністю "Аеросвіт Курорт" просить ухвалити нову постанову про задоволення позовних вимог в повному обсязі. При цьому заявники касаційних скарг посилаються на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Аеросвіт Курорт»28.07.2004 року зареєстровано виконавчим комітетом Ялтинської міської ради АР Крим як юридична особа (ЕДРПОУ 33006418), про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію серії А00 №445001 від 28.07.2004 року.

Згідно з довідкою Головного управління статистики в АР Крим № 01.60-4.21/449 від 25.06.2007 року видами діяльності ТОВ «Аеросвіт Курорт»за КВЕД є надання інших місць для тимчасового проживання, не віднесених до інших групувань; діяльність готелів; медична практика; діяльність кафе; інші види рекреаційної діяльності.

Державною інспекцією з контролю за цінами в АР Крим в період з 25.11.2008 року по 12.12.2008 року проведено планову перевірку ТОВ «Аеросвіт Курорт» з питань дотримання вимог законодавства про ціни та ціноутворення за період з 01.01.2007 року по 01.11.2008 року.

За результатами перевірки складено акт № 0457 від 12.12.2008 року, в якому зафіксовано порушення позивачем в період з 01.11.2007 року по 01.06.208 року п. 2 рішення Фороської селищної ради від 26.12.2006 року № 134 «Про заходи щодо реалізації державної тарифної політики в сфері централізованого водопостачання та водовідведення», в частині необґрунтованої зміни тарифу на послуги водопостачання для інших споживачів; порушення в період з 01.06.2008 року по 01.07.2008 року вимог п. 5 ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»в частині введення тарифів для інших споживачів раніше 30-денного строку з моменту опублікування; порушення в період з 01.07.2008 року по 01.11.2008 року вимог п. 21 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2006 року № 959 «Про затвердження порядку формування тарифів та послуг по централізованому водопостачанню та водовідведенню», ст. 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», а саме перевищення рівня рентабельності.

За висновками перевірки у зв'язку з порушенням позивачем вимог чинного законодавства щодо встановлення тарифів на житлово-комунальні послуги ним було необґрунтовано отримано виручку у розмірі 93227,16 грн.

18.12.2008 року відповідачем винесено припис № 105, яким від ТОВ «Аеросвіт Курорт»вимагається усунути недоліки, встановлені в акті перевірки № 0457 від 12.12.2008 року, а саме: в місячний строк усунути порушення п. 2 рішення Фороської селищної ради від 26.12.2006 року № 134 «Про заходи щодо реалізації державної тарифної політики в сфері централізованого водопостачання та водовідведення», ст. 31, п. 5 ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст. 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», шляхом перерахунків з споживачами на необґрунтовано нараховану суму, у період з 01.01.2007 року по 01.11.2008 року, в розмірі 203598,66 грн.

Рішенням № 105 від 18.12.2008 року до позивача застосовані адміністративно-господарські санкції за порушення державної дисципліни цін, вирішено стягнути з ТОВ «Аеросвіт-Курорт»до Державного бюджету 93227,00 грн. необґрунтовано отриманої виручки та 186454,00 грн. штрафу.

Ст.19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Контроль за додержанням державної дисципліни цін здійснюється органами, на які ці функції покладено Урядом України. Вказані органи здійснюють контроль у взаємодії з профспілками, спілками споживачів та іншими громадськими організаціями.

Постановою Кабінету Міністрів України від 13 грудня 2000 року N1819, затверджено Положення про Державну інспекцію з контролю за цінами. Відповідно до цього Положення Державна інспекція з контролю за цінами є урядовим органом державного управління, який діє у складі Мінекономіки і підпорядковується йому.

Державна інспекція з контролю за цінами в АР Крим відповідно до Положення, затвердженого наказом Державної інспекції з контролю за цінами № 9 від 29.03.2001 року є територіальним органом Державної інспекції з контролю за цінами у складі Міністерства економіки України і підпорядковується їй.

Державна інспекція з контролю за цінами в АР Крим, реалізуючи свої завдання та функції у відносинах з фізичними та юридичними особами, є органом виконавчої влади та, відповідно, суб'єктом владних повноважень.

Згідно зі ст. 13 Закону Згідно зі ст. 13 Закону державний контроль за цінами здійснюється при встановленні і застосуванні державних фіксованих та регульованих цін і тарифів. При цьому контролюється правомірність їх застосування та додержання вимог законодавства про захист економічної конкуренції.

Відповідно до ст. 6 Закону в народному господарстві застосовуються вільні ціни і тарифи, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи.

Державне регулювання цін і тарифів здійснюється шляхом встановлення: державних фіксованих цін (тарифів); граничних рівнів цін (тарифів) або граничних відхилень від державних фіксованих цін і тарифів (ст. 8 Закону).

Відповідно до ст. 9 Закону державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи встановлюються на ресурси, які справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, на товари і послуги, що мають вирішальне соціальне значення, а також на продукцію, товари і послуги, виробництво яких зосереджено на підприємствах, що займають монопольне (домінуюче) становище на ринку.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які своїм рішенням установлюють ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги в розмірі, нижчому від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво (надання), зобов'язані відшкодовувати суб'єкту господарювання різницю між затвердженим розміром ціни (тарифу) та розміром економічно обґрунтованих витрат на виробництво (надання) зазначених послуг за рахунок коштів відповідних бюджетів.

Ціни і тарифи на житлово-комунальні послуги (в тому числі на електроенергію і природний газ для комунально-побутових потреб населення України), послуги громадського транспорту і зв'язку встановлюються Кабінетом Міністрів України за погодженням з Верховною Радою України.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки встановлені Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

Згідно зі ст. 12 зазначеного житлово-комунальні послуги поділяються за функціональним призначенням та за порядком затвердження цін/тарифів.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення за своїм функціональним призначенням відноситься до комунальних послуг.

Статтею 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»встановлено, що залежно від порядку затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги вони поділяються на три групи:

1) перша група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують спеціально уповноважені центральні органи виконавчої влади;

2) друга група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують органи місцевого самоврядування для надання на відповідній території;

3) третя група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які визначаються виключно за договором (домовленістю сторін).

При цьому відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник (ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Згідно п. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону.

Відповідно до п.3 ст.31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»органи місцевого самоврядування затверджують ціни/тарифи на житлово-комунальні послуги в розмірі економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво.

У разі зміни вартості житлово-комунальних послуг виконавець/виробник не пізніше ніж за 30 днів повідомляє про це споживача з визначенням причин зміни вартості та наданням відповідних обґрунтувань з посиланням на погодження відповідних органів (п.5 ст.32 вказаного Закону).

Відповідно до п.2 ч.1 ст.28 Закону України «Про місцеве самоврядування у Україні»до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження: встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів щодо оплати побутових, комунальних, транспортних та інших послуг, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності відповідної територіальної громади; погодження в установленому порядку цих питань з підприємствами, установами та організаціями, які не належать до комунальної власності.

Згідно до ч.6 ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради в межах своїх повноважень приймає рішення. Рішення виконавчого комітету приймаються на його засіданні більшістю голосів від загального складу виконавчого комітету і підписуються сільським, селищним, міським головою, головою районної у місті ради.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, тарифи на водопостачання та водовідведення на території Фороської селищної ради затверджені Рішенням № 134 від 26.12.2006 року Фороської селищної ради «Про заходи щодо реалізації державної тарифної політики у сфері централізованого водопостачання і водовідведення».

Згідно з пунктом 2 зазначеного рішення тарифи на послуги водопостачання та водовідведення для інших споживачів на 2007 року залишені на рівні 2006 року в розмірі: водопостачання -7,20 грн. за 1 м3, водовідведення -8,45 грн. за 1 м3.

В акті перевірки № 0457 від 12.12.2008 року зазначено про те, що позивач в порушення п. 2 рішення Фороської селищної ради № 134 від 26.12.2006 року необґрунтовано завищив тарифи на водопостачання в період з березня 2007 року по червень 2008 року на 3,90 грн. за 1 м3, тобто тариф на послугу водопостачання застосовувався у розмірі 11,10 грн. за 1 м3.

За розрахунками Державної інспекції з контролю за цінами в АР Крим у зв'язку з завищенням тарифу на водопостачання в період з березня 2007 року по червень 2008 року позивач необґрунтовано отримав виручку у розмірі 101032,82 грн.

Однак, у зв'язку з тим, що перевірку було проведено в листопаді 2008 року, відповідачем при розрахунку адміністративно-господарських санкцій були застосовані норми ст. 250 Господарсько-процесуального Кодексу України, відповідно до якої адміністративно-господарські санкції застосовуються до суб'єкту господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше року з дня порушення.

На підставі зазначеного вище, відповідачем був зроблений остаточний розрахунок безпідставно отриманої виручки за період з листопада 2007 року по червень 2008 року у розмірі 47912, 21 грн.

Судами попередніх інстанцій для з'ясування питання щодо нормативного обґрунтування ТОВ «Аеросвіт Курорт»тарифів на водопостачання було призначено по справі судово-економічну експертизу. За результатами проведеної експертизи, складено висновок № 729 від 08.09.2009 року ОСОБА_4 Кримського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, в якому зазначено, що ТОВ «Аеросвіт Курорт»у період з березня 2007 року по червень 2009 року мало право на зміну тарифів на водопостачання та встановлення їх у розмірі 11,10 грн. за 1 м3, що на 3,90 грн. за 1 м3 перевищує розмір тарифу, встановленого Рішенням № 134 від 26.12.2006 року Фороської селищної ради, з наступних підстав. Крім того, експертом були досліджені документи бухгалтерської звітності ТОВ «Аеросвіт Курорт», у тому числі, договори із контрагентами про водопостачання, оборотно-сальдова відомість по рахунку 364 «Услуги по ВиК (юрлицам)»за період з листопада 2007 року по червень 2008 року, первинні документи бухгалтерського та податкового обліку ТОВ «Аеросвіт Курорт»за вказаний період.

За результатами вивчення зазначених документів та співставлення їх з нормами чинного законодавства, експерт дійшов висновку, що за зазначеними договорами про водопостачання контрагентами позивача є юридичні особи -споживачі третьої групи у розумінні п. 3 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», яким ТОВ «Аеросвіт Курорт»на підставі п. 2 ч. 1 ст. 21 Закону було запропоновано при укладенні договору тарифи на житлово-комунальні послуги.

Судами попередніх інстанцій зроблено обґрунтований висновок, що відповідно до ч. 5 ст. 82 КАС України висновок експерта для суду не є обов'язковим, однак незгода суду з ним повинна бути вмотивована в постанові або ухвалі. Не погоджуючись з висновком експерта про те, що позивачем правомірно в період з листопада 2007 року по червень 2008 року було підвищено тарифи на водопостачання, тому суму у розмірі 47912, 21 грн., отриману позивачем внаслідок підвищення тарифів, слід віднести до необґрунтовано отриманої виручки, суди виходили з наступного.

Як було зазначено вище, тарифи на послуги водопостачання та водовідведення для інших споживачів на 2007 року залишені на рівні 2006 року відповідно до рішення № 134 від 26.12.2006 року Фороської селищної ради на рівні водопостачання -7,20 грн. за 1 м3, водовідведення -8,45 грн. за 1 м3, що не заперечується сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, тарифи на послуги водопостачання та водовідведення затверджені та встановлені саме рішенням Фороської селищної ради.

Відповідно до ст. 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»порядок формування цін/тарифів на кожний вид житлово-комунальних послуг першої і другої груп (пункти 1 та 2 частини першої статті 14 цього Закону) визначає Кабінет Міністрів України. .

Органи місцевого самоврядування затверджують ціни/тарифи на житлово-комунальні послуги в розмірі економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво.

В даному випадку, тарифи, визначені у договорі про водопостачання контрагентам не можуть суперечити тарифам, встановленим рішенням Фороської селищної ради, такі договори повинні укладатися лише з метою конкретизації правовідносин, що виникають між виконавцем та споживачем, та ні в якому разі не можуть суперечити нормам, встановленим нормативними актами, зокрема, рішенню селищної ради.

Що стосується посилання позивача на те, що тарифи на послуги водопостачання та водовідведення були встановлені на рівні, нижчому економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво, то суд зазначає, що відповідно до ст. 9 Закону України «Про ціни та ціноутворення», ч. 4 ст. 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»в такому випадку позивач мав право на відшкодування різниці між затвердженим розміром тарифу та розміром економічно обґрунтованих витрат на виробництво (надання) послуг водопостачання та водовідведення за рахунок коштів відповідних бюджетів, право ж самостійно змінювати тарифи, що вже були затверджені органом місцевого самоврядування, позивачу нормами чинного законодавства надано не було.

Згідно з ч. 9 ст. 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»спори щодо формування та затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги, а також відшкодування втрат підприємств, що пов'язані із затвердженням цін/тарифів на житлово-комунальні послуги нижчими від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво, вирішуються в судовому порядку.

Відомості щодо оскарження рішення № 134 від 26.12.2006 року Фороської селищної ради, а також інформація щодо скасування вказаного рішення в матеріалах справи відсутні.

Колегія суддів погоджуються з висновком судів першої та апеляційної інстанцій щодо обґрунтованості висновку Державної інспекції з контролю за цінами в АР Крим, який зроблений в акті перевірки № 0457 від 12.12.2008 року, про отримання позивачем за період з листопада 2007 року по червень 2008 року необґрунтованої виручки у розмірі 47912, 21 грн. та застосування до позивача адміністративного-господарських санкцій за порушення державної дисципліни цін у розмірі 47912, 21 грн. на підставі рішення № 105 від 18.12.2008 року.

Відповідно до акту перевірки № 0457 від 12.12.2008 року ТОВ «Аеросвіт Курорт»також було порушено ч. 5 ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», відповідно до якої у разі зміни вартості житлово-комунальних послуг виконавець/виробник не пізніше ніж за 30 днів повідомляє про це споживача з визначенням причин зміни вартості та наданням відповідних обґрунтувань з посиланням на погодження відповідних органів.

Фороською селищною радою 22.05.2008 року було прийнято рішення № 104 «Про заходи щодо реалізації державної тарифної політики в сфері централізованого водопостачання та водовідведення», яким були встановлені тарифи на послуги водопостачання та водовідведення в розмірі: водопостачання - 10,44 грн. за 1 м3, водовідведення -11,65 грн. за 1 м3.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, зазначені тарифи були доведені до відома споживачів шляхом опублікування в газеті «Кримська газета»від 11.06.2008 року.

Відповідно до ч. 5 ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»у разі зміни вартості житлово-комунальних послуг виконавець/виробник не пізніше ніж за 30 днів повідомляє про це споживача з визначенням причин зміни вартості та наданням відповідних обґрунтувань з посиланням на погодження відповідних органів.

Суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що позивачем у червні було необґрунтовано отримано виручку у розмірі 20417,21 грн.

Проте, в акті перевірки відповідач зазначив той факт, що, оскільки сума за спожиті послуги водопостачання та водовідведення іншими споживачами у червні 2008 року склала 19428,96 грн., то сума необґрунтовано отримана позивачем у зазначений період відсутня.

Перевіркою позивача з питань дотримання вимог законодавства в сфері ціноутворення також було встановлено порушення ТОВ «Аеросвіт Курорт»п. 21 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2006 року № 959 «Про затвердження порядку формування тарифів на послуги по централізованому водопостачанню та водовідведенню».

Порушення позивача виявилось у підвищенні тарифів на послуги водопостачання та водовідведення з перевищенням максимально встановлених 12% рентабельності, внаслідок чого було необґрунтовано отримано виручку у розмірі 45314,95 грн.

Так, п. 3 Рішення Фороської селищної ради від 22.05.2008 року № 104 «Про заходи щодо реалізації державної тарифної політики в сфері централізованого водопостачання та водовідведення»надані повноваження по встановленню тарифів для інших споживачів з урахуванням витрат та інвестиційної складової, не відшкодованих тарифом для населення.

Даним рішенням встановлені базові тарифи в розмірі: водопостачання 3,24 грн. за 1 м3, водовідведення -3,23 грн. за 1 м3, та тарифи для населення в розмірі водопостачання 1,40 грн. за 1 м3, водовідведення -1,00 грн. за 1 м3.

Відповідно до п. 21 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2006 року № 959 «Про затвердження порядку формування тарифів на послуги по централізованому водопостачанню та водовідведенню рівень рентабельності формується з урахуванням необхідності сплати податку на прибуток підприємств та спрямування частини отриманого прибутку на технічне переоснащення підприємств і не повинен перевищувати в цілому по підприємству 12 відсотків.

Проведеним по даному питанню дослідженням експерта встановлено наступне.

За наданими на дослідження документами базовий тариф на послуги з водопостачання і водовідведення, застосований позивачем для юридичних осіб у період з 01.07.2008 року по 01.11.2008 року складає 2,70 грн. та 2,69 грн., відповідно за 1 м3 без урахування рентабельності та податку на додану вартість.

З урахуванням 12% рентабельності та 20% податку на додану вартість базові тарифи послуг з водопостачання та водовідведення будуть складати 3,63 та 3,61 грн., відповідно, що відповідає розрахунку споживача собівартості 1 м3 води та стоків за умовою компенсації витрат, понесених за рахунок відпуску води та комунальні потреби юридичними особами.

Таким чином, твердження відповідача у акті перевірки № 0457 від 12.12.2008 року про завищення ТОВ «Аеросвіт Курорт»при розрахунку тарифів на послуги водопостачання та водовідведення для інших споживачів невідшкодованих витрат по затвердженим тарифам для населення є необґрунтованим та таким, що не підтверджується первинними документами бухгалтерського і податкового обліку позивача за досліджений період, наданими на судову експертизу.

Колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій щодо відсутності порушень з боку позивача в частині встановлення та застосування тарифів на послуги водопостачання та водовідведення в період з 01.07.2008 року по 01.11.2008 року, тому вважає висновки Державної інспекції з контролю за цінами в АР Крим в цій частині обґрунтованими та такими, що відповідають дійсним обставинам справи.

Як було зазначено вище, відповідачем до позивача на підставі припису № 105 від 18.12.2008 року та рішення № 105 від 18.12.2008 року були застосовані адміністративно-господарські санкції у розмірі 279681,00 грн. за порушення вимог законодавства з питань ціноутворення, з них 143736,15 грн. становить необґрунтована отримана виручка за період з 01.11.2007 року по 01.06.2008 року та штраф за зазначене порушення, а також необґрунтовано отримана виручка за період з 01.07.2008 року по 01.11.2008 року та штраф у двократному розмірі у загальній сумі 135944,85 грн.

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про ціни та ціноутворення» вся необґрунтовано одержана підприємством, організацією сума виручки в результаті порушення державної дисципліни цін та діючого порядку визначення вартості будівництва, що здійснюється із залученням коштів Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів, а також коштів державних підприємств, установ та організацій підлягає вилученню в доход відповідного бюджету залежно від підпорядкованості підприємства, організації. Крім того, в позабюджетні фонди місцевих Рад стягується штраф у двократному розмірі необґрунтовано одержаної суми виручки. Вказані суми списуються з рахунків підприємств і організацій в банківських установах за рішенням суду.

Порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами встановлений відповідною Інструкцією, затвердженою наказом міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства фінансів України від 03.12.2001 року № 298/519, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України від 18.12.2001 року № 1047/6238.

Згідно з п 1. 4 зазначеної Інструкції підставою для застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін є одержання суб'єктами господарювання необґрунтованої виручки в результаті порушення ними чинного в періоді, що перевіряється, порядку встановлення та застосування цін і тарифів, які регулюються уповноваженими органами відповідно до вимог законодавства.

Крім того, судами попередніх інстанцій зроблено вірний висновок щодо відсутності порушень державної дисципліни цін з боку позивача в період з 01.07.2008 року по 01.11.2008 року, суд вважає протиправним застосування до нього адміністративно-господарських санкцій у розмірі 135944,85 грн.

Колегія суддів погоджується з встановленим судами першої та апеляційної інстанції, що припис № 105 від 18.12.2008 року в частині зобов'язання позивача усунути порушення ст. 28 Закону України «Про місцеве самоврядування»шляхом здійснення перерахунків зі споживачами на необґрунтовано нараховану суму за період з 01.07.2008 року по 01.11.2008 року та рішення № 105 від 18.12.2008 року в частині застосування до позивача адміністративно-господарських санкцій у розмірі 135944,85 грн., прийняті Державної інспекцією з контролю за цінами в АР Крим необґрунтовано, упереджено, протиправно, з порушенням вимог чинного законодавства, тому підлягають скасуванню зазначеній частині

Доводи касаційних скарг зазначених висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи порушено норми матеріального та процесуального права.

Суд касаційної інстанції залишає без задоволення касаційну скаргу, а рішення - без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України,-

у х в а л и л а :

Касаційні скарги Державної інспекції з контролю за цінами в Автономній Республіці Крим та Товариства з обмеженою відповідальністю "Аеросвіт Курорт" залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 26 лютого 2010 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2010 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає крім, як в строки, з підстав та в порядку, передбаченому главою 3 розділу IV КАС України.

Суддя В.В. Харченко