Ухвала

від 18.04.2012 по справі 2а-8478/11/1270

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Широка К.Ю.

Суддя-доповідач - Яковенко М.М.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2012 року справа №2а-8478/11/1270 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя: Яковенко М.М.

судді: Бадахова Т.П., Ханова Р.Ф.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м.Луганську на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2012 року по адміністративній справі № 2а-8478/11/1270 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Принт-Експорт» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м.Луганську та Управління Державної казначейської служби України у м.Луганську Луганської області про скасування податкового повідомлення - рішення №00005422360/0 від 20.08.2010 року в частині зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за березень 2010 року у розмірі 948 645 грн. та стягнення з Державного бюджету України суми податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню за декларацією з податку на додану вартість за березень 2010 року, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2012 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Принт-Експорт» (надалі - позивач, ТОВ «Принт-Експорт») до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м.Луганську (надалі - ДПІ, податковий орган, відповідач - 1) та Управління Державної казначейської служби України у м.Луганську Луганської області (надалі - УДКС, відповідач-2) про скасування податкового повідомлення - рішення №00005422360/0 від 20.08.2010 року в частині зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за березень 2010 року у розмірі 948 645 грн. та стягнення з Державного бюджету України суми податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню за декларацією з податку на додану вартість за березень 2010 року задоволений у повному обсязі (а.с.164-165, 166170 т.3).

Визнано протиправним та скасоване податкове повідомлення - рішення №00005422360/0 від 20.08.2010 року в частині зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за березень 2010 року у розмірі 948 645 грн.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість по податковій декларації з ПДВ за березень 2010 року у розмірі 948 645 гривен. Вирішене питання про судові витрати.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач - 1 звернувся з апеляційною скаргою, пославшись на незаконність та необґрунтованість постанови суду першої інстанції, прийняту с порушенням норм матеріального та процесуального права, просив постанову суду першої інстанції скасувати і прийняти нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити повністю. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції не досліджено та не встановлено, за якими саме господарськими операціями було сформовано спірний податковий кредит, не надано будь-якої правової оцінки таким операціям, враховуючи їх специфіку, характер угод, не з'ясовано правомірність та реальність здійснення угод; безпідставно врахував висновок судово-економічної експертизи №2311/24; не враховано ту обставину, що право на відшкодування ПДВ з бюджету передбачає обов'язкову наявність такої підстави, як сплата платником податку у звітному періоді відповідних сум до бюджету. Вважають, що факт порушення контрагентами - постачальниками продавця своїх податкових зобов'язань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про відшкодування ПДВ (а.с.173-175 т.3).

Відповідач -2 Управління Державної казначейської служби у м.Луганську Луганської області подав заяву про приєднання до апеляційної скарги. У заяві про приєднання зазначив про зміни, які відбулися у назві установи, на що звертає увагу. Просив розглянути справу у відсутність їх представника.

У відповідності до пункту 2 частини 1 статті 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання. Усі сторони були належним чином повідомленні про час та місце розгляду справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення з наступних підстав.

Перегляд судового рішення суду першої інстанції здійснювався з урахуванням приписів ст..195 КАС України, в межах доводів апеляційної скарги.

Судами першої та апеляційної інстанцій, встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Принт-Експорт» (надалі - позивач, ТОВ «Принт-Експорт), ідентифікаційний код 35155783, зареєстроване як суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа, виконавчим комітетом Луганської міської ради 23.05.2007 за №1 382 102 0000 013252 (а.с.21), перебуває на податковому обліку в Ленінській МДПІ у м.Луганську, є платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом №100047550 НБ № 010411 про реєстрацію платника податку на додану вартість, виданим 19.06.2007 року (а.с. 23 т.1). Зазначені обставини не є спірними між сторонами.

Позивачем до відповідача Ленінської МДПІ у м.Луганську для вирішення питання про бюджетне відшкодування 20.04.2010 р. подана з необхідними додатками, податкова декларація з ПДВ №32376 за березень 2010 року із зазначенням від'ємного значення податку, що підлягає відшкодуванню з Державного Бюджету України на розрахунковий рахунок платника податку у розмірі 948645,00 грн. (а.с.9-10 т.1), з розрахунками суми бюджетного відшкодування та коригування сум ПДВ (а.с.11-12), заявою про повернення суми бюджетного відшкодування (а.с.13) та розшифровками податкових зобов'язань податкового кредиту в розрізі контрагентів (а.с.14), які зареєстровані у Ленінській міжрайонній державній податковій інспекції у м.Луганську.

Згідно з даними розрахунку суми бюджетного відшкодування, залишок від'ємного значення у розмірі 948645 грн., яка заявлена до бюджетного відшкодування за березень 2010 року по декларації поданої 20.04.2010 року, виникла у попередньому податковому періоді за лютий 2010 року.

Як вбачається з податкової декларації за лютий 2010 року поданої 22.03.2010 року, в розділі 2, податковий кредит складається з операцій здійснених на території України, що підлягають оподаткуванню за ставкою 20 % - 1175460, із суми ПДВ, що сплачено митним органам з операцій придбання імпортованих товарів (послуг) - 279628 грн. Зазначене знайшло своє відображення в строкі 10.1, 12.1. Загальна сума податкового кредиту у цьому звітному періоді склала 1455088 грн. В той же час, розмір податкового зобов'язання склав 506443 грн. - розділ 1 податкової декларації. Згідно розділу 3 податкової декларації сума від'ємного значення, як різниця між сумою податкового кредиту та зобов'язання склала 948645 грн., яка включена до складу податкового кредиту наступного звітного періоду. (строка 22.2) (а.с.106-114 т.3).

Як вбачається з додатку 5 до податкової декларації ПДВ за лютий 2010 року (вх..від 22.03.2010 року №17669) основним постачальником ТОВ «Принт-Експорт» у лютому було ТОВ «Поли-Пак» (іпн.363232712367), загальний розмір суми ПДВ у такому періоді по ТОВ «Поли-ПАК» склала, згідно цього додатку 5, складає 1119802, 31 грн., яка була відкоригована (згідно додатку 1 по податковій декларації за березень 2010 року а.с.11), на суму 3163 грн.

Колегія суддів звертає увагу, що інші контрагенти, що мали господарські відносини з позивачем, та на підставі яких, позивачем віднесено суми ПДВ (розмір яких є не значним (а.с.114 т.3) до податкового кредиту, не є спірним в межах даної справи, та стороною відповідача не оспорюється щодо правомірності формування податкового кредиту. В основу порушень, та як правило зменшення суми бюджетного відшкодування ПДВ відповідачем покладено взаємовідносини між позивачем та його контрагентом ТОВ «Поли-Пак», як з основним контрагентом. Податковим органом не було встановлені недоліки щодо ведення, оформлення документів податкової звітності, що дають право на формування податкового кредиту. Податковим органом не було виявлено жодних інших порушень по взаємовідносинам з іншими постачальниками позивача у спірному податковому періоді.

Відповідачем проведена невиїзна документальна перевірка позивача, за результатами якої складено акт №613/23-616/35155783 від 19.08.2010 «Про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ «Принт-Експорт» (код 35155783), з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок підприємства у банку за березень - червень 2010 року, які виникли за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з лютого по травень 2010 року (а.с.16-20).

20.08.2010 на підставі Акту перевірки від 19.08.2010 №613/23-616/35155783 Ленінською МДПІ у м.Луганську винесене податкове повідомлення - рішення №0000542360/0, яким ТОВ «Принт-Експорт» зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість за березень 2010 року у розмірі 948645,00 грн. (а.с.15 т.1).

В основу встановленого порушення, покладено п.1.8 ст.1, п.п.7.3.1, п.7.3, п.п.7.7.2, п.7.7 ст.7 Закону №168. Щодо обставин, які вплинули на зазначені порушення, визначено неможливість підтвердити ТОВ «Принт-Експорт» заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок платника у банку за березень 2010 року на суму 948645,00 грн. (а.с.20), оскільки враховуючи дані Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань контрагентів на рівні ДПА України неможливо проведення зустрічних перевірок по ланцюгам постачання до виробника, або імпортера.

Так в акті перевірки зазначено, що згідно додатку 5 до податкової декларації з ПДВ за лютий 2010 року (вх. №17669 від 22.03.10) встановлено, що основним постачальником ТОВ «Принт-Експорт» у лютому 2010 року був: 1. ТОВ «Поли-Пак» (іпн.363232712367, м.Луганськ, вул. Звейнека,2).

Згідно аналізу Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань контрагентів на рівні ДПА України по ланцюгам постачання встановлено, що основними постачальниками ТОВ «Полі-Пак» у лютому 2010 року були: - 1 ланка постачання ТОВ «Луганська компанія «Скарн» (код 36409513), стан-10-запит на встановлення місцезнаходження. Сума ПДВ - 248198,33 грн., - 2 ланка постачання ТОВ «Науково-виробнича фірма «Луганськвуглепостачання» (код 36486116), стан-10-запит на встановлення місцезнаходження. Сума ПДВ 11060463,33 грн., - 2 ланка постачання ТОВ «Луганськекспоенерго» (код 36561617), стан-10-запит на встановлення місцезнаходження. Сума ПДВ 2779225,47 грн., - 2 ланка постачання ПП «Виробничо-комерційна фірма «Еквілунс» (код 33701475), стан-10-запит на встановлення місцезнаходження. Сума ПДВ 2779225,47 грн. Сума ПДВ 6325092,00 грн., - 3 ланка постачання ПП «Торгова фірма «Еталон-Комфорт» (код 36827917), стан-10-запит на встановлення місцезнаходження. Сума ПДВ 2779225,47 грн. Сума ПДВ 45656550,00 грн.

Згідно проведеного аналізу ланцюгів постачання, встановлено, що податковий кредит сформовано підприємствами, які мають незадовільні стани (ліквідовані, закриті підприємства, підприємства банкроти, підприємства, які відсутні за місцезнаходженням). Згідно Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань контрагентів на рівні ДПА України по ланцюгам постачання не встановлені підприємства-виробники або імпортери. Таким чином, враховуючи дані Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань контрагентів на рівні ДПА України неможливо проведення зустрічних перевірок по ланцюгам постачання до виробника, або імпортера та не має можливим підтвердити факт надмірної сплати податку, як це передбачено п.1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість», а також не можливо встановити період виникнення податкових зобов'язань по всьому ланцюгу постачання, як це зазначено у п.п. 7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Колегія суддів зазначає, п.п. 7.7.4 п.7.7 ст.7 Закону №168 встановлює наявність права платника податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, порядок звернення до відповідного податкового органу із заявою про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. Зазначені умови, позивачем були дотримані.

Податковий орган, відповідно до п.п.7.7.5 п.7.6 ст.7 Закону №168 провів відповідну документальну невиїзну перевірку правомірності заявлених сум до повернення, з урахуванням виявлених на його думку порушень, вчинив дії визначені п.п.7.7.7 п.7.7. ст.7 Закону №168.

Визначаючи порушення Закону №168, безпосередньо п.1.8, п.п.7.3.1, п.7.3 ст.7, п.п.7.7.2 п.7.7. ст.7 Закону №168, податковий орган прийшов до помилкового висновку.

Так, п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону №168 визначений час виникнення податкових зобов'язань по поставці товарів (робот, послуг), в залежності від тієї чи іншої події.

П.п.7.7.2 п.7.7. ст.7 Закону №168 визначений порядок встановлення суми податку, яка підлягає сплаті до державного бюджету або бюджетному відшкодуванню. При чому, зазначеним пунктом встановлено, що якщо в слідуючому податковому періоді сума, розрахована відповідно до п.п.7.7.1, та має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка рівняється сумі податку, фактично сплаченої отримувачем товарів, послуг в попередньому податкових періодах постачальникам таких товарів. Крім того п. «б» цього положення передбачена можливість включення від'ємного значення після бюджетного відшкодування включення до складу податкового кредиту слідуючого податкового періоду.

Колегія суддів звертає увагу, що Позивачем надано суду всю первинну документацію, на підставі якої здійснювалася господарська діяльність за період, протягом якого сформовано податковий кредит за березень 2010 року. Досліджена судом первинна документація відповідає вимогам, установленим ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Стороною Ленінської МДПІ у м.Луганську не заперечується факт, що акти приймання виконаних робіт, вантажно - митні декларації, податкові накладні за своєю формою та змістом відповідають вимогам закону, і суму бюджетного відшкодування зменшено саме на підставі того, що неможливо провести зустрічні перевірки по всьому ланцюгу постачання.

Колегія суддів зазначає, що під час судового розгляду, призначена та проведена судово-економічна експертиза. При досліджені представлених документів, та додатково витребуваних експертом, перевірялась повнота та правильність заповнення реквізитів досліджуваних об'єктів (наявність дати, підписів осіб); встановлювалась відповідність бухгалтерської та податкової документації законодавчим актам та нормативній базі; проводився арифметичний підрахунок.

Наявність здійснення господарських операцій у лютому 2010 року, які складаються з операцій здійснених на території України, що підлягають оподаткуванню за ставкою 20 % - 1175460 грн. та із суми ПДВ, що сплачено позивачем митним органам з операцій придбання імпортованих товарів (послуг) - 279628 грн., знайшло своє відображення в таблиці №1, 2 висновку експерта. Визначена сума ПДВ у розмірі 11754460 відповідача сумі вказаної у декларації поданої позивачем до податкового органу.

Як вбачається з матеріалів справи, що підтверджується і висновками експерта, податкові накладні, які видані на адресу позивача, оформлені у відповідності з вимогами Закону №168, не визнані судом не дійсними, а тому є такими, що дають підстави для включення на підставі них сум коштів до податкового кредиту. Зазначені податкові накладні значаться в реєстрах отриманих та виданих податкових накладних; вантажно-таможні декларації оформлені у відповідності з вимогами діючого законодавства, зареєстровані в реєстрі отриманих накладних; при співставленні податкового обліку ТОВ «Принт-Експорт» з даними декларацій з ПДВ підтверджується їх відповідність; документально підтверджується також отримання позивачем товарів та послуг від підприємств контрагентів; документально підтверджується оплата податку на додану вартість у складі за придбані від своїх контрагентів товари (послуги), в тому числі від ТОВ «Поли-Пак»; документально підтверджується отримання ТОВ «Принт-Експорт» права на податковий кредит, заявлена сума бюджетного відшкодування якого, є обґрунтованою та відповідає вимогам законодавства.

Як вбачається, з матеріалів справи позивач сформував податковий кредит за операціями з придбання у основного постачальника товарів (послуг) ТОВ «Поли-Пак», що підтверджується наявним договором, актами сдачи-приймання робіт (товарів, послуг), видатковими накладними, податковими накладними. Асортимент товару вказаний у цих відповідних документах - Луга-бар, луга-фреш, кліпси. Зазначений товар необхідний позивачу для здійснення його господарської діяльності, що відповідає меті та діяльності підприємства. (а.с.72, 198, т.1, 14-33, 165-236 т.2). Зазначений товар позивач використав у своїй господарській діяльності, і це не є спірним між сторонами. За придбаний товар (послуги) позивач повністю розрахувався, що підтверджується виписками з банківських рахунків.

Згідно висновків судово-економічної експертизи (а.с.119-127т.3), зазначено, що документально непідтверджені висновки акту відповідача-1 від 19.08.2010 року в частині завищення ТОВ «Принт-Експорт» заявленої суми бюджетного відшкодування за березень 2010 року на суму 948 645 грн. Доводи відповідача, що суд безпідставно врахував висновок судово-економічної експертизи №2311/24, є необґрунтованими. Колегія суддів, зазначає, що висновок експерта є належним та допустимим доказом в межах даної справи. Оцінюючи висновок експерта від 16.12.2011 року, колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції правомірно прийнятий до уваги. Зазначеним висновком експерта, підтвердженні обставини справи та узгоджуються з наявними у справі доказами у їх взаємній сукупності.

Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції повністю встановив фактичні обставини справи та надав належну їм оцінку. Колегія суддів зазначає, що податковий кредит позивачем сформований по господарським операціям із своїми контрагентами, перелік яких визначений в додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість за звітний податковий період лютий 2010 року поданої у березні 2010 року, що було предметом експертного дослідження та знайшло своє відображення в таблицях 1, 2 висновку експерта.

Матеріалами справи (договорами, специфікаціями, податковими накладними, актами приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг), рахунками, рахунками-актами приймання виконаних послуг, рахунками-фактурами, видатковими накладними, реєстром ватажних митних декларацій, вантажними митними деклараціями, залізничними накладними) підтверджено здійснення позивачем у лютому 2010 року, в якому виникло від'ємне значення податку на додану вартість, та березні 2010 року, в якому заявлено бюджетне відшкодування податку на додану вартість, експортних та імпортних операцій, товарність господарської діяльності позивача та фактичну сплату позивачем - отримувачем товарів (робіт, послуг) сум податку на додану вартість в ціні товарів (робіт, послуг) постачальникам таких товарів (робіт, послуг).

У судової колегії не виникає сумніву щодо правомірності та реальності, товарності здійснених господарських операцій у лютому 2010 року між позивачем та його контрагентами, на підставі яких був сформований податковий кредит з ПДВ. Доказів того, що зазначені господарські відносини, мали фіктивний характер, або мають ознаки нікчемності перед судом не доведено.

Доводи відповідача про не врахування судом першої інстанції тієї обставини, що право на відшкодування ПДВ з бюджету передбачає обов'язкову наявність такої підстави, як сплата платником податку у звітному періоді відповідних сум до бюджету, колегія суддів не приймає до уваги.

Нормами Закону не передбачений обов'язок покупця товару - платника податку сплачувати нарахований йому продавцем у складі ціни товару податок на додану вартість безпосередньо до державного бюджету. За приписами підпункту «а» підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 наведеного Закону умовою бюджетного відшкодування покупцю є сплата ним податку у складі ціни товарів (послуг) продавцю, а не сплата останнім податку до бюджету. Саме нормами зазначеного Закону, з урахуванням його преамбули, регулюються всі питання, пов'язані із визначенням та сплатою податку на додану вартість. Посилання відповідача на п.1.8 ст.1 Закону №168, яким визначено, що сума, яка підлягає поверненню платнику податку із бюджету, в зв'язку з надмірною його сплатою, як на безпідставність заявленої суми ПДВ до відшкодування за рахунок державного бюджету, внаслідок її не сплати до такого бюджету в межах спірних правовідносин є недоречним. В даному випадку мова йде не про бюджетне відшкодування надмірно сплаченої суми ПДВ до бюджету, а відшкодування суми коштів ПДВ, пов'язаних з фактичною сплатою податку на додану вартість у складі ціни товарів (робіт, послуг) постачальникам таких товарів (робіт, послуг). Зазначені положення мають різне правове навантаження.

Колегія суддів зазначає, що позивачем виконані всі вимоги Закону №168, щодо обчислення та нарахування бюджетного відшкодування сум податку на додану вартість.

Колегія суддів погоджує висновки суду першої інстанції, що право платника податку на відшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість не пов'язане із закінченням перевірок до кінцевого виробника та фактом підтвердження сплати податку контрагентами позивача по всьому ланцюгу постачання, оскільки від'ємне значення податку на додану вартість є коштами платника податку, які він сплатив продавцям (постачальникам) товарів (робіт, послуг) в ціні таких товарів (робіт, послуг). Не ставиться в залежність право позивача на бюджетне відшкодування податку на додану вартість від проведення зустрічних перевірок по ланцюгам постачання до виробника або імпортера. Порушення норм податкового законодавства контрагентами позивача породжує негативні наслідки безпосередньо для контрагентів позивача і не може впливати на право позивача на бюджетне відшкодування податку на додану вартість.

Колегія суддів також зазначає, що безпідставність визначення порушення податкового законодавства, та як наслідок прийняття податкового повідомлення - рішення, унеможливлює зобов'язувати податковий орган подати висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету. Позовні вимоги про стягнення з Державного бюджету України суми податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню за декларацією з податку на додану вартість за березень 2010 рокує належним способом захисту порушеного права позивача, який відповідає об'єкту порушеного права і у спірних правовідносинах є достатнім та необхідним, а тому позовні вимоги визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають повному задоволенню.

Механізм реалізації відшкодування податку на додану вартість, був визначений «Порядком відшкодування податку на додану вартість» затверджений спільним Наказом ДПА України та Державного казначейства України №200/86 від 21.05.2001 року, зареєстрований в Міністерстві юстиції України від 08.06.2001 року №489/5680, межі повноважень органів казначейства, на час виникнення спірних правовідносин, були встановлені Постановою КМ України №1232 від 21.12.2005 року.

В той же час, спосіб реалізації порушеного права позивача на даний час, можливий, з урахуванням ст.43 Бюджетного кодексу України, Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845, яким визначений механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення.

Відповідачем не доведено перед судом та не надано належних та допустимих доказів, які підтверджували, що позивач діяв без належної обачності й обережності, і йому могло бути відомо про порушення, які можливо допускали його контрагенти, безпосередньо як основний- ТОВ «Поли-Пак» та його контрагенти в 1-3 ланках ланцюга, так і інші.

Доводи того, що контрагенти допустили порушення податкового законодавства, безпосередньо в частині своїх податкових зобов'язань також безпідставні. Ні під час проведеної перевірки, ані під час протягом всього розгляду справи, відповідачем не надано суду жодних беззаперечних доказів на підтвердження таких доводів. Відповідач лише висловлює своє суб'єктивне судження з цього приводу, в той же час не наводить не лише правових обґрунтувань, як і не наводить доказів для таких тверджень.

Щодо позиції апелянта, що позивач придбавав продукцію через посередників, які за юридичною адресою не знаходились, до податкового органу не звітували, перевірки останніх провести неможливо, є безпідставними та необґрунтованими. Доказів на підтвердження таких тверджень, в тому числі і тих, які б підтверджували висновки податкового органу викладені в акті перевірки від 19.08.2010 року до теперішнього часу так надано не було.

За актом перевірки, податковим органом - відповідачем в основу порушень податкового законодавства позивача, та як наслідок прийнятого оскаржуваного податкового - повідомлення рішення, покладено саме аналіз Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань на рівні ДПА України контрагентів 1-3 ланки по ланцюгам постачання до ТОВ «Поли-Пак», який був одним із основним постачальником ТОВ «Принт-Експорт».

В то же час, згідно змісту акту перевірки, то визначеними підставами для висновків відповідача, стало не будь-які обставини, що вказують на порушення цими контрагентами - продавцями по ланцюгу постачання своїх податкових зобов'язань, а саме наявність Запитів на встановлення їх місцезнаходження.

Визначення податковим органом таких підстав, в межах спірних правовідносин, що унеможливлюють та не надають позивачу права формування для себе податкового кредиту з ПДВ по ланцюгу постачання до прямого та безпосереднього контрагента позивача «ТОВ «Поли-Пак» жодним законодавчим актом, що регулює податкові правовідносини, в тому числі Законом №168/97-ВР не встановлено та не передбачено. Крім того, колегія суддів звертає увагу, що в основу порушень не покладено безпосередньо - відсутність за юридичною адресою цих контрагентів перелічених в акті перевірки, не звітування до податкового органу, неможливість здійснення їх перевірки.

В даному випадку, колегія суддів зазначає, що намагання відповідача під час судового оскарження прийнятого рішення - ППР, винаходити нові підстави та доводи, як на виправдовування своїх недоліків належного виявлення підстав, під час проведення такої перевірки, неправомірності заявлення до стягнення ПДВ, є в даному випадку недоречним. Відповідачем в основу, на їх думку порушень податкового законодавства, покладено саме ті недоліки, які ними виявлені та покладені в основу свого рішення. Відшукування нових підстав, які не були покладені в основу такого рішення є безпідставним.

Колегія суддів звертає увагу, що при прийнятті рішення, ДПІ повинно з'ясувати усі необхідні обставини, на підставі яких приймається рішення. Рішення суб'єкту владних повноважень повинно бути обґрунтованим.

Перекладання свого обов'язку щодо доказування обставин справи, що стосується встановлення факту правопорушення позивача, та як правило на обґрунтованість прийнятого відповідачем рішення на суд, який за думкою відповідача повинен доводити правомірність прийнятого його рішення, є недоречним.

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Натомість, суд зазначає, що акт невиїзної документальної перевірки, який став підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення не містить обґрунтованих підстав для зменшення позивачу бюджетного відшкодування за березень 2010 року.

Саме ДПІ повинно приймати рішення на підставі усіх встановлених обставинах справи, яким суд надає оцінку та такому рішенню, та не може перебирати на себе функцію виконання обов'язків податкового органу. Жодних порушень правил бухгалтерського та фінансового обліку відповідач не довів. Відсутність доведення факту правопорушення, та неналежна оцінка міжгосподарських відносин призвела до невідповідності висновків контролюючого органу фактичним обставинам справи.

Наявність документів, які були предметом дослідження невиїзної документальної перевірки ТОВ «Принт-Експорт», та сукупність представлених доказів, які були предметом дослідження в суді першої та апеляційної інстанції, в тому числі і висновок експерта, на підставі яких судом першої інстанції прийняте рішення про задоволення вимог позивача, та як правило на безпідставність визначення порушень податкового законодавства, надають усі законні підстави вважати, що відповідачем безпідставно зроблені висновки щодо неможливості підтвердити заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ за березень 2010 року. Навпаки, наявність таких документів прямо вказують на законність формування податкового кредиту на суму бюджетного відшкодування ПДВ за березень 2010 року.

Колегія суддів, зазначає, що з урахуванням ч.3 ст.2 КАС України, прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення від 20.08.2010 року, в частині зменшення суми бюджетного відшкодування за березень 2010 року в розмірі 948645 грн. є необґрунтованим, та таким, що не ґрунтується на вимогах Закону №168/97-ВР.

У судовому засіданні відповідачем - 1 не доведено фактичного порушення вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування податкового кредиту та права на заявлення до відшкодування від'ємного значення з податку на додану вартість.

Відповідно до ст..200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Доводи апелянтів не спростовують правильності прийнятого судом першої інстанції рішення.

Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційні скарги без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись статтями 2, 11, 159, 160, 167, 184, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м.Луганську - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2012 року по адміністративній справі № 2а-8478/11/1270 - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя М.М. Яковенко

Судді Т.П.Бадахова

Р.Ф.Ханова