Ухвала

від 18.04.2012 по справі 2-а-8042/10/1570

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 квітня 2012 р.Справа № 2-а-8042/10/1570

Категорія:Головуючий в 1 інстанції: Білостоцький О.В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді -Осіпова Ю.В.,

суддів -Золотнікова О.С., Кравця О.О.,

при секретарі Коваленко І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Комінтерновському районі Одеської області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2010 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Гелеос»до Державної податкової інспекції у Комінтерновському районі Одеської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

11.09.2009 року ТОВ «Агро-Гелеос»звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до ДПІ у Комінтерновському районі Одеської області та, з врахуванням уточнень, просило визнати протиправними дії ДПІ: щодо проведення невиїзної документальної перевірки; щодо складання акту перевірки «Про неможливість проведення перевірки ТОВ «Агро-Гелеос» з питань підтвердження відомостей по взаємовідносинам з контрагентами, якими сформовано податкові зобов'язання та податковий кредит в січні, лютому, березні, квітні, травні та червні 2010р.»№1757/23/31432587 від 10.08.2010р., та щодо неприйняття податкових декларацій з податку на прибуток за 1 квартал 2010р. та податкових декларацій з ПДВ за січень, лютий, березень, квітень, травень та червень 2010р., а також зобов'язати ДПІ прийняти ці декларації та внести їх показники до електронної бази даних звітності, що ведеться в податкових органах на основі показників звітних документів платників податків.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2010 року позов ТОВ «Агро-Гелеос»задоволено повністю. Визнано протиправними дії ДПІ у Комінтерновському районі Одеської області щодо проведення невиїзної документальної перевірки; щодо складання акту перевірки «Про неможливість проведення перевірки ТОВ «Агро-Гелеос»з питань підтвердження відомостей по взаємовідносинам з контрагентами, якими сформовано податкові зобов'язання та податковий кредит в січні, лютому, березні, квітні, травні та червні 2010р.»№1757/23/31432587 від 10.08.2010р., та щодо неприйняття податкових декларацій з податку на прибуток за 1 квартал 2010р. та податкових декларацій з ПДВ за січень, лютий, березень, квітень, травень та червень 2010р. Зобов'язано ДПІ Комінтерновському районі Одеської області прийняти декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2010р. та податкові декларації з ПДВ за січень, лютий, березень, квітень, травень та червень 2010р. та внести їх показники до електронної бази даних звітності, що ведеться в податкових органах на основі показників звітних документів платників податків

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду 1-ї інстанції, 21.10.2010р. Державна податкова інспекція у Комінтерновському районі Одеської області подала апеляційну скаргу (на 1-му аркуші ), в якій зазначає, що судом, при винесенні оскаржуваної постанови порушено норми процесуального та матеріального права та просить скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 06.10.2010 року та прийняти нову постанову, якою ТОВ «Агро-Гелеос»відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

В судові засідання суду апеляційної інстанції представник відповідача, будучи своєчасно та належним чином повідомлений, тричі не з;явився з невідомих підстав, а тому, відповідно, суд розглянув справу на підставі наявних доказів та виключно в межах доводів апеляційної скарги.

Заслухавши суддю -доповідача, виступ представника позивача, який категорично заперечував проти задоволення апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що дана апеляційна скарга необґрунтована та задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

Позивач - підприємство ТОВ «Агро-Гелеос»зареєстровано рішенням Комінтернівської районної державної адміністрації Одеської області від 11.06.2001 року, про що зроблено запис в журналі обліку реєстраційних справ за номером 04057155Ю0010315, ідентифікаційний код 31432587. До Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців підприємство було внесено 04.03.2009 року, номер запису 538 120 0000 015746 (т.2 а.с.98-100 ). 20 червня 2001 року ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області позивача було зареєстровано платником податку на додану вартість та видано свідоцтво №40381807.

10.08.2010 року працівниками ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області -радником податкової служби ІІІ рангу Стояновим Д.Д. та інспектором податкової служби ІІ рангу Кушніром А С. було складено Акт від 10.08.2010 року №1757/23/31432587 «Про неможливість проведення перевірки ТОВ «Агро-Гелеос»з питань підтвердження відомостей по взаємовідносинам з контрагентами, яким сформовано податкові зобов'язання та податковий кредит в січні, лютому, березні, квітні, травні та червні 2010 року»(т.1 а.с.9-23 ).

Як зазначає в своєму позові ТОВ «Агро-Гелеос», та як вбачається із змісту вказаного вище спірного Акту, фактично вищевказаними посадовими особами відповідача було проведено невиїзну документальну перевірку позивача, за результатами якої перевіряючи дійшли висновку про нікчемність договорів, укладених ТОВ «Агро-Гелеос»з його контрагентами. Також, окружним судом встановлено, що незважаючи на назву Акту, в його тексті перевіряючими неодноразово вказується саме про проведення перевірки відповідача, а в п.3 Акту ними прямо зазначено, що 10.08.2010 року було проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ «Агро-Гелеос»(т.1 а.с.12 ).

В судовому засіданні суду 1-ї інстанції представник відповідача визнав факт проведення 10.08.2010 року невиїзної документальної перевірки позивача та, в свою чергу, фактично погодився з тим, що назва акту №1757/23/31432587 дійсно була викладена перевіряючими невірно. Таким чином, позивач вважає дії посадових осіб по проведенню вищевказаної перевірки протиправними.

Вирішуючи справу по суті, суд першої інстанції виходив з того, що у відповідача були відсутні будь-які законні підстави для не прийняття податкових декларацій з ПДВ та відсутні належні докази заповнення їх позивачем з порушенням діючого законодавства, у зв'язку з чим, позов підлягає задоволенню.

Судова колегія погоджується з такими висновками суду 1-ї інстанції та вважає їх обґрунтованими та заснованими на законі, з огляду на наступне.

Згідно ст.13 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»№509- XII, посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримуватись Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.

Право на проведення перевірок органами ДПС визначено п.1 ч.1 ст.11 Закону України №509-ХІІ. Згідно цієї норми Закону, органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі ), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків і зборів (обов'язкових платежів ), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі ), крім Національного банку України та його установ.

Пунктом 1.2 «Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства»(затв. Наказом ДПА України від 10.08.2005 року №327 ), встановлено, що «невиїзною документальною перевіркою»вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів ), незалежно від способу їх подачі.

Окрім того, наказом ДПА України №355 від 27.05.2008р. затверджені «Методичні рекомендації щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби при організації та проведенні перевірок платників податків», в п.2.4 яких зазначено, що «невиїзна документальна перевірка»проводиться у приміщенні органу ДПС на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів ), та документів, наданих платником податків або отриманих від контролюючих, правоохоронних та інших органів державної влади, а також інших відомостей, отриманих у встановленому законодавством порядку.

Пунктом 2.3 вказаних Методичних рекомендацій також встановлено, що «невиїзні документальні перевірки»можуть проводитися посадовими особами органу ДПС з письмового дозволу керівника (заступника керівника ) органу ДПС про проведення перевірки, за наявності таких обставин:

- у разі надходження від платника податків на запит органу ДПС пояснень та документів, достатніх для проведення невиїзної документальної перевірки (в тому числі і з питань перевірки відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків );

- у разі надходження до органу ДПС після проведення планової та позапланової виїзної перевірки платника податків щодо дотримання ним вимог податкового законодавства матеріалів перевірок інших суб'єктів господарювання з питань правових відносин з платником податків, що свідчать про порушення платником податків податкового законодавства, та надання платником податків пояснень та їх документального підтвердження, достатніх для проведення невиїзної документальної перевірки, на обов'язковий письмовий запит органу ДПС;

- у разі надходження до органу ДПС у встановленому порядку інформації та даних, що свідчать про окремі порушення платником податків податкового законодавства, та надання платником податків пояснень та їх документального підтвердження, достатніх для проведення перевірки, на обов'язковий письмовий запит органу ДПС;

- в інших випадках, передбачених законодавством.

Таким чином, системний аналіз зазначених норм вказує на те, що «невиїзні документальні перевірки»проводяться податковим органом на підставі наданих платником податків не тільки декларацій, а й інших документів, оскільки проводити перевірку правильності та повноти нарахування та сплати податків можливо лише за наявності усіх необхідних документів. У такому випадку лише платник податків, тобто особа, яка проводила нарахування та сплату податків, може надати документи первинного бухгалтерського обліку у повному обсязі, без чого неможливо зробити обгрунтовані та правильні висновки. Посадові ж особи ДПІ, в свою чергу, не наділені повноваженнями щодо зміни порядку та підстав проведення перевірок та визначення їх виду, оскільки все це вже встановлено Законом і може бути змінено виключно лише шляхом внесення відповідних змін до цього Закону.

Отже, за таких обставин, на думку колегії суддів, дії відповідача - ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області щодо проведення даної невиїзної документальної перевірки ТОВ «Агро-Гелеос»10.08.2010 року є безпідставними, а також такими, що вчинені з порушенням приписів чинного законодавства України, а тому, відповідно, суд 1-ї інстанції цілком обґрунтовано визнав їх протиправними.

Крім того, як встановлено апеляційним судом з матеріалів справи та Акту №1757/23/31432587 від 10.08.2010 року, фахівцями ДПІ дану перевірку було проведено без відома та без присутності директора ТОВ «Агро-Гелеос», або уповноважених ним осіб, оскільки на момент проведення та складання акту, місцезнаходження ТОВ «Агро-Гелеос»ніби то не було встановлено.

Так, в акті вказано, що ДПІ у Комінтернівському районі, відповідно до п.2 ч.6 ст.11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»№509-Х1І від 04.12.1990р., було здійснено вихід за місцезнаходженням юридичної особи (т.б. позивача) - Одеська область, Комінтернівський район, с.Першотравневе, вул.Степова,13 та встановлено відсутність платника податків за місцезнаходженням юридичної особи, про що був складений акт №235/15 від 29.07.2010 року. Однак, зазначений акт представником відповідача ні до суду 1-ї інстанції, ні до суду 2-ї інстанції, наданий для огляду так і не був. Разом з тим, наведена в акті норма Закону передбачає підставу для проведення позапланової перевірки платника податків у разі неподання у встановлений строк податкової декларації або розрахунків, якщо їх подання передбачено законом.

До того ж, в акті зазначено, що декларацію з податку на прибуток підприємства за 1 квартал 2010 року позивачем надано не було. Що ж стосується декларацій позивача з ПДВ, то перевіряючими в акті вказано досить суперечливу інформацію: так, в деяких частинах акту вказано, що податкові декларації з ПДВ по ТОВ «Агро- Гелеос»за квітень, травень 2010 року мають статус не визнаної податкової звітності, декларація з ПДВ за червень 2010 року також не надана (т.1 а.с.12 ), а в деяких розділах акту вказано про ненадання позивачем податкових декларацій за квітень, травень та червень 2010 року (т.1 а.с.14 ), а в деяких взагалі - про відсутність податкових декларацій з ПДВ ТОВ «Агро-Гелеос»за усі звітні періоди 1-го півріччя поточного року (т.1 а.с.18 ).

Але, незважаючи на посилання позивача в акті про ненадання ТОВ «Агро-Гелеос»декларацій з податку на прибуток та ПДВ, працівниками ДПС робиться висновок на підставі аналізу матеріалів податкової звітності, реєстраційних документів, звітів та інших документів про відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної фінансово-господарської діяльності в силу відсутності у ТОВ «Агро-Гелеос»технічного персоналу, основних засобів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, при встановлених обсягах реалізації товарів (робіт, послуг ). Це, на думку фахівців ДПС, дало змогу поставити під сумнів факт здійснення суб'єктом господарювання задекларованого основного виду діяльності. Крім того, відповідачем в акті робиться висновок і про відсутність трудових ресурсів, складських приміщень, виробничих потужностей для здійснення будь-яких видів діяльності, проведення операцій з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, здійснення операцій через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, відсутність реального товарного характеру операцій.

Також, в спірному Акті працівники ДПС дійшли до висновку і про те, що операції між ТОВ «Агро-Гелеос»та контрагентами - постачальниками не підтверджуються, виходячи з урахування реального часу здійснення операції, відсутності майна, наявності трудових курсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, засобів для транспортування та іншого майна, отже здійснені без мети реального настання правових наслідків з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, чим порушено ст.ст.203,228 ЦК України щодо укладання правочину, який суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний порядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже, згідно із ч.1,2 ст.215 і ст.216 ч.1 ЦК України, мають ознаки «нікчемності».

Водночас з зазначеного акту вбачається, що наведені у ньому висновки фактично зроблені податковим органом лише на підставі акту про незнаходження позивача за місцезнаходженням юридичної особи, та у тому числі податкових декларацій ТОВ «Агро- Гелеос»з ПДВ з січня по червень 2010 року, на відсутність яких вказували перевіряючі особи в акті.

Даний факт не заперечував і представник відповідача в судовому засіданні суду 1-ї інстанції, який, в свою чергу, стверджував, що підставою для таких висновків податкового органу був лише факт відсутності позивача за місцезнаходженням підприємства.

Як вбачається із тексту Акту (аркуш 6 ), наведені у ньому висновки зроблені лише на підставі податкової звітності контрагентів шляхом співставлення додатків №5 за допомогою підсистеми «Співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту на рівні ДПА України», документи ж бухгалтерського та податкового обліку не надавались. З цим погодився і представник відповідача.

Таким чином, судова колегія вважає, що окружним судом було правильно встановлено, що висновки відповідача щодо факту відсутності поставок за договорами, укладеними між ТОВ «Агро-Гелеос»та його контрагентами, зроблені без вивчення усіх необхідних первинних документів та без проведення відповідних зустрічних перевірок контрагентів позивача.

Згідно п.4.2 «Методичних рекомендацій щодо взаємодії органів державної податкової служби при проведенні перевірок податкових декларацій з ПДВ з врахуванням інформації розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ у розрізі контрагентів»(затв. наказом ДПА України №266 від 18.04.2008р. ), під час проведення «документальної невиїзної перевірки»працівники підрозділів оподаткування юридичних осіб мають право, одержувати від платників податків (або їх посадових осіб ) пояснення з питань, що виникають під час перевірок та стосуються реалізації повноважень органів державної податкової служби; запрошувати платників податків або їх представників для перевірки правильності нарахування та своєчасності сплати податків та зборів такими платниками податків; вимагати від платників податків, діяльність яких перевіряється, усунення виявлених порушень податкового законодавства.

А відповідно до п.4.9 цих «Методичних рекомендацій…», працівник підрозділу оподаткування юридичних, фізичних осіб органу ДПС, на обліку якого знаходиться платник ПДВ (постачальник ), що не подає податкову звітність, та органу ДПС, на обліку якого знаходиться платник ПДВ (отримувач ), відповідно п.3 ст.11, п.3 ст.11-1 Закону №509, звертаються в письмовій формі до таких платників ПДВ з метою одержання пояснення та їх документального підтвердження щодо здійснення господарських операцій постачання товарів, послуг та правомірності формування податкового кредиту платником ПДВ (отримувачем ).

Якщо платник ПДВ (постачальник ) подає податкову звітність, то орган ДПС діє відповідно до п. 4.10 цих «Методичних рекомендацій»(т.б. після прийняття, обробки податкової звітності, передачі її на центральний рівень, автоматизованої перевірки розшифровок податкової звітності, отримання таких результатів проводиться перевірка такої звітності підрозділами органу ДПС ).

Якщо платник ПДВ (постачальник) не подає податкову звітність та пояснення передбачені п.4.2 «Методичних рекомендацій»на звернення органу ДПС протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту платником ПДВ, працівник підрозділу оподаткування юридичних, фізичних осіб: складає Акт про неподання податкової декларації з ПДВ та готує матеріали для прийняття повідомлення-рішення відповідно до наказу ДПА України №253 від 21.06.2001р. (п.п. 4.11; 4.11.1 ).

Разом з тим, судом 2-ї інстанції встановлено, що працівниками ДПІ у Комінтернівському районі в межах проведення «невиїзної документальної перевірки»не було надано позивачу - ТОВ «Агро-Гелеос», господарська діяльність якого перевірялась, жодного запиту з приводу надання пояснень щодо наявності та можливості підтвердження первинними документами взаємовідносин з контрагентами, переліченими в акті перевірки.

Таким чином, судами обох інстанцій встановлено, що не дотримавши приписів ч.1 ст.13 Закону України №509-ХІІ щодо вичерпного використання своїх прав в ході реалізації своїх повноважень та порушивши вимоги ч.2 ст.19 Конституції України, відповідачем було фактично проігноровано необхідність формування будь-якої доказової бази в підтвердження наведених в акті висновків, та не отримано жодних фактичних даних на їх обґрунтування та підтвердження.

Окрім того, слід зазначити, що відповідачем до судів обох інстанцій взагалі не було надано беззаперечних доказів, які б підтверджували відсутність поставок товарів за договорами ТОВ «Агро-Гелеос»з контрагентами, зазначеними в акті перевірки, а тому висновок ДПІ про укладання угод без мети реального настання правових наслідків, на думку суду, є виключно припущенням відповідача, не підтвердженим будь-якими належними доказами.

Отже, такі дії суб'єкта владних повноважень щодо складання офіційних документів, на підставі яких можуть прийматися акти індивідуальної дії, є неприпустимими з огляду на вимоги Конституції та законів України, тому що роблячи висновок про порушення будь-яким суб'єктом правовідносин приписів діючого законодавства, орган державної влади зобов'язаний чітко встановити склад такого порушення, зазначивши у чому саме воно полягає та якими фактичними даними це підтверджується. Крім того, суб'єкт владних повноважень, відповідно до вимог ст.71 КАС України, повинен підтвердити та довести правомірність зроблених ним висновків.

Разом з тим, слід зазначити, що для спростування висновків ДПІ про нікчемність договорів, укладених ТОВ «Агро-Гелеос»з контрагентами, представником позивача надано до окружного суду усі первинні документи податкового та бухгалтерського обліку, а саме: договори поставки товарів, рахунки, видаткові накладні, податкові накладні, а також податкові декларації за 2010 рік, які у повному обсязі підтверджують дійсність господарських відносин між вказаними у них суб'єктами господарювання та реальний товарний характер проведених операцій (т.1 а.с.31-252; т.2 а.с.1-73,78-82 ). Проти цього факту представник відповідача в судовому засіданні окружного суду не заперечував.

Так, згідно з ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.202 Цивільного кодексу України, «правочин»- це дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що Зумовлені ним.

Відповідно до ст.638 ЦК України, договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. А згідно зі ст.181 ГК України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Відповідно до змісту ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його сторонами, а правочин, який вчиняє юридична особа, підписується сторонами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою. Згідно зі ст.215 ЦК України, підставою для недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені ч.ч.1-3,5,6 ст.203 ЦК України

Таким чином, уважно дослідивши матеріали справи та надані представником позивача первинні документи, судова колегія, як і суд 1-ї інстанції вважає, що ТОВ «Агро-Гелеос» та його контрагентами повністю були дотримані усі необхідні вимоги, встановлені ст.203 Цивільного Кодексу України та досягнуто згоди з усіх істотних умов при укладанні цих договорів.

У відповідності до ст.204 ЦК України, правочин, до яких віднесені лише зазначені договори є правомірними, якщо його недійсність не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним.

Як вбачається з наданих представником позивача до суду 1-ї інстанції документів (договорів, накладних, актів тощо ), в них міститься повний опис кожної господарської операції та підтвердження її виконання, тобто вони у світлі вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 року №996-ХІУ, є первинними документами, що, в свою чергу, фактично спростовує висновок ДПІ у Комінтернівському районі щодо безтоварності операцій між позивачем та контрагентами.

Крім того, слід зазначити, що твердження відповідача про незнаходження ТОВ «Агро-Гелеос»за місцезнаходженням підприємства також спростовується наступним.

Так, Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців»від 15.05.2003р. №755-IV встановлено, що «місцезнаходження юридичної особи» - це адреса органу або особи, які, відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону, виступають від її імені (ст.1).

Як вбачається з матеріалів справи, представник відповідача у своїх поясненнях стверджував, що працівники ДПІ тривалий час не могли знайти місцезнаходження позивача, вони виїжджали за адресою: с.Першотравневе Комінтернівського району Одеської області, вул.Степова,13, надсилали повідомлення Державному реєстратору у відповідності до роз'яснення Державний комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва №7572 від 08.09.2008 року щодо підтвердження відомостей про місцезнаходження юридичної особи.

В обгрунтування своїх тверджень представник відповідача надав лише акт обстеження місцезнаходження суб'єкта господарювання за юридичною адресою від 09.09.2010 року та копію пояснення мешканця с. Першетравневе - ОСОБА_2 (т.2 а с. 95-96 ). Інших доказів на підтвердження своїх висновків представником відповідача надано не було.

Але, разом з тим, з вказаного пояснення вбачається, що у с.Першотравневому існувало 3 (три) вулиці із назвою Степова. Крім того, як було встановлено в судовому засіданні, позивач з 12.08.2010 року вже був зареєстрований за адресою: с. Красносілка Комінтернівського району Одеської області, вул.Двадцять Дев'ята, будинок в„–587 .

Також ще слід звернути увагу й на той факт, що у спірному акті перевірки від 10.08.2010 року №1757/23/31432587 вказано, що у 2008-2009 роках працівниками ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області проводились виїзні перевірки позивача за місцезнаходження ТОВ «Агро-Гелеос»(т.1 а.с.12), тобто факт неможливості знаходження юридичної особи сам по собі фактично також спростовується цим самим актом, який в день його складання - 10 серпня 2010 року був підписаний особисто директором ТОВ «Агро-Гелеос» (т.1. а.с.22 ).

Згідно п.п.2.3.4. п.2.3 розділу 2 «Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства»(затв. наказом ДПА України №327 від 10.08.2010р. ), не допускається відображення в акті перевірки необгрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання.

Також, слід зазначити, що при розгляді даної категорії справ суд перевіряє, чи використовувались повноваження податковим органом з тією метою, з якою вони надані, обгрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії ); неупереджено; добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, а досягнення яких спрямована ця дія.

До того ж, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається саме на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Але, в даному випадку, відповідач та його представник не надав суду належних і беззаперечних доказів в підтвердження правомірності та обгрунтованості проведення спірної перевірки ТОВ «Агро-Гелеос»з його контрагентами 10.08.2010 року, складання акту №1757/23/31432587 щодо формування ними податкових зобов'язань та податкового кредиту, а особливо доказів на підтвердження правомірності висновків про нікчемність укладених позивачем договорів з контрагентами.

Виходячи з викладеного, судова колегія вважає, що окружний суд цілком обгрунтовано визнав дії податкової інспекції щодо складання акту перевірки «Про неможливість проведення перевірки ТОВ «Агро-Гелеос»з питань підтвердження відомостей по взаємовідносинам з контрагентами, яким сформовано податкові зобов'язання та податковий кредит в січні, лютому, березні, квітні, травні та червні 2010 року»від 10.08.2010 року №1757/23/31432587»протиправними.

При розгляді ж та прийнятті остаточного рішення по позовним вимогам ТОВ «Агро-Гелеос»про визнання дій ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області щодо неприйняття податкових декларацій позивача протиправними та зобов'язання відповідача прийняти податкові декларації та нести їх показники до електронної бази даних звітності, судова колегія виходить з наступного.

Так, представником позивача в судових засіданнях суду обох інстанцій було зазначено (і проти цього не заперечував представник відповідача в суді 1-ї інстанції ), що працівники ДПІ відмовились від прийняття податкових декларацій ТОВ «Агро-Гелеос»з податку на прибуток за 1 квартал 2010 року та податкових декларацій з податку на додану вартість за січень 2010 року, лютий 2010 оку, березень 2010 року, квітень 2010 року, травень 2010 року, червень 2010 року всупереч вимогам чинного законодавства.

При цьому, представник позивача зазначив, що дані документи були відправлені на адресу відповідачі поштою рекомендованими листами, що, в свою чергу, підтверджується наявними в матеріалах справи поштовими повідомленнями про отримання відповідачем податкової звітності позивача за 2010 рік. Однак, незважаючи на це, надіслані на адресу відповідача документи не приймалися ДПІ, як податкова звітність, дані податкових декларацій не заносилися до електронної бази даних звітності, у зв'язку з чим, до цього часу фактично неможливо провести співставлення додатків №5 за допомогою підсистеми «Співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту на рівні ДПА України», чим вже тривалий час грубо порушуються права позивача та його контрагентів.

Як вже було зазначено вище, в матеріалах справи наявні усі копії повідомлень про вручення відповідачу вказаних рекомендованих листів ТОВ «Агро-Гелеос», які були реально отримані відповідачем ще до моменту проведення невиїзної документальної перевірки (т.1 а.с.190,199,208, т.2 а.с.80 ), і даний факт повністю підтверджує отримання відповідачем податкових декларацій ТОВ «Агро-Гелеос»з податку на прибуток за 1-й квартал 2010 року та податкових декларацій з ПДВ за січень 2010р., лютий 2010р., березень 2010р., квітень 2010р., травень 2010р. і червень 2010 року.

Проти цього факту представник відповідача в судовому засіданні суду 1-ї інстанції також не заперечував, а тому, окружний суд, у відповідності до вимог ст. 72 КАС України, правильно вважав ці обставини встановленими. Як вбачається з матеріалів справи, представник відповідача з цього приводу зазначив, що податковим органом дійсно було отримано вищезазначену податкову звітність, однак вона має статус «невизнаної», а тому працівниками ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області не обробляється та її показники не враховуються. І в обгрунтування цих дій податкового органу представник відповідача знову ж таки посилається лише тільки на відсутність ТОВ «Агро-Гелеос»за місцезнаходженням юридичної особи.

Разом з тим, згідно п.п.4.1.2 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№2181-ІІІ від 21.12.200 року, «прийняття податкової декларації»є обов'язком контролюючого органу. При чому, податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо ) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному Законом.

Податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними вдовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому випадку, контролюючий орган повинен звернутися до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками.

Згідно «Методичних рекомендацій щодо централізованого приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в органах ДПС України», «податкова звітність»це сукупність документів, що подаються платниками податків до органів державної податкової служби у строки, встановлені законодавством, на підставі к здійснюються нарахування та/або сплата податків, зборів (обов'язкових платежів).

Так, відповідно до приписів п. 4.5 вказаних «Методичних рекомендацій», якщо надана органу ДПС платником податків податкова звітність заповнена ним з порушенням правил, зазначених у затвердженому порядку заповнення, то вона може бути не визнана таким органом ДПС як податкова декларація лише тільки з підстав, якщо:

- у ній не зазначено обов'язкових реквізитів або не проставлено прочерк у показниках, які не заповнюються;

- її не підписано відповідними посадовими особами (факсиміле не дозволяється );

- не скріплено печаткою платника податків;

- відсутні обов'язкові додатки до податкової звітності, передбачені порядком заповнення відповідної звітності;

- неможливо прочитати текст або цифри внаслідок пошкодження (наприклад, документи, залиті чорнилом або іншою рідиною, потерті );

- наявні порвані аркуші, підчищення, помарки, виправлення, дописки і закреслювання;

- подана ксерокопія звітних документів;

- звітність з податку на додану вартість, подана не платником ПДВ.

Таким чином, лише у таких випадках працівники структурного підрозділу ОДПС, до функцій якого лежить приймання податкової звітності, в усній формі попереджають платника податків про виявлені недоліки і право невизнання органом ДПС такої податкової звітності відповідно до норм Закону №2181.

Якщо ж платник податків наполягає на прийнятті такої звітності, то звітність приймається, реєструється та, разом зі службовою запискою, передається до галузевого підрозділу для дальшого зберігання у звітній частині особової справи платника податків. При цьому, на примірнику, що залишається у платника податків, проставляється штамп "ОТРИМАНО, попереджено про можливість невизнання".

В подальшому, структурним підрозділом ОДПС, до функцій якого належить приймання податкової звітності у триденний термін від дня отримання звітності (але не пізніше наступного дня від граничного строку подання ), надсилається платнику податків повідомлення про невизнання ОДПС цієї податкової звітності як податкової декларації із зазначенням конкретних підстав неприйняття та пропозицією надати нову податкову декларацію, оформлену належним чином.

Однак, як встановлено з матеріалів справи, в порушення вказаних вище вимог законодавства, відповідач зазначені дії не вчинив, а представник відповідача, в свою чергу, у судовому засіданні суду 1-ї інстанції не навів жодних доказів стосовно заповнення позивачем вище вказаних податкових декларацій з порушенням затвердженого порядку їх заповнення та надання до податкового органу, а також не надав жодних доказів направлення товариству «Агро-Гелеос»пропозиції про надання нових податкових декларацій з вказівкою причин їх неприйняття.

Таким чином, суд приходить до висновку, що дії ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області щодо неприйняття податкових декларацій ТОВ «Агро-Гелеос»з податку на прибуток за 1 квартал 2010 року та податкових декларацій з ПДВ за січень-червень 2010 року є протиправними та не заснованими на законі.

Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Також, разом з тим, слід зазначити, що згідно із приписами ст.ст.11,71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, у відповідності до ст.86 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

При цьому, у відповідності до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, що, в свою чергу, в даному випадку не було зроблено відповідачем при розгляді справи в судах 1-ї та 2-ї інстанцій.

Окрім того, при прийнятті остаточного рішення по справі, колегія суддів також вважає за необхідне прийняти до уваги і ту обставину, що постанови слідчого СВ ПМ ДПА України в Одеській області про порушення кримінальної справи стосовно директора ТОВ «Агро-Гелеос»ОСОБА_3 від 16.06.2010р. і 19.07.2010р. постановою Приморського райсуду м.Одеси від 23.07.2010р. були скасовані у зв'язку з відсутністю в його діях складу злочину, передбаченого ч.2 ст.212 КК України. Дана постанова районного суду набрала законної сили у відповідності із прийнятими ухвалою апеляційного суду Одеської області від 28.07.2010р. та постановою судді Верховного суду України від 20.10.2010р.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж у скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін.

Отже, за таких обставин, колегія суддів апеляційної інстанції, діючи в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, відповідно до ст.200 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову окружного суду -без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Комінтерновському районі Одеської області - залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2010 року -без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Головуючий: Осіпов Ю.В.

Судді: Золотніков О.С.

Кравець О.О.