Рішення

від 07.05.2012 по справі 1018/2775/2012

ОБУХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Ц.с. № 2/1018/433/12

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

07.05.2012 року

Обухівський районний суд Київської області у складі:

головуючого - судді Степанової О.С.,

при секретарях - Шалапуді Н.П., Поліщук О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Обухові цивільну справу за позовом заступника Генерального прокурора України ОСОБА_1, поданої в інтересах держави в особі Козинської селищної ради Обухівського району Київської області, Державного агентства земельних ресурсів України, Державного комітету України із земельних ресурсів, Державного агентства водних ресурсів України до Виконавчого комітету Козинської селищної ради Обухівського району Київської області, ОСОБА_3, ОСОБА_11, ОСОБА_5, ОСОБА_6, за участю третіх осіб що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 про визнання незаконними і скасування рішення, застосування наслідків нікчемності договорів купівлі-продажу, визнання недійсними державних актів на право власності на землю та повернення землі,

ВСТАНОВИВ:

Прокурор в інтересах держави в особі Козинської селищної ради Обухівського району Київської області, Державного агентства земельних ресурсів України, Державного комітету України із земельних ресурсів, Державного агентства водних ресурсів України, звернувся до суду з позовом в якому просив визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Козинської селищної ради від 27.02.2003 року №32 «Про надання та передачу в приватну власність земельних ділянок та надання дозволу на забудову»; визнати недійсними та скасувати державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку виданих на ім'я ОСОБА_11, ОСОБА_5., ОСОБА_3, ОСОБА_6; визнати за державою в особі Козинської селищної ради право власності на земельні ділянки загальною нормативною грошовою оцінкою 1 089 843 грн. 43 коп. по АДРЕСА_1 площею 0,1 га для ведення особистого селянського господарства та площею 0,8 га для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд та повернути їх у державну власність до земель запасу Козинської селищної ради Обухівського району Київської області.

В обґрунтування своїх позовних вимог прокурор зазначив, що проведеною Генеральною прокуратурою України перевіркою в рамках розслідування кримінальної справи, встановлено, що прийняття рішень про передачу земельних ділянок, які є предметом спору, у власність громадян ОСОБА_3, ОСОБА_11, ОСОБА_5, а також подальше їх відчуження є незаконними, оскільки рішення виконавчого комітету про безоплатну передачу у власність вказаних відповідачів спірних земельних ділянок прийнято з перевищенням своїх владних повноважень та в порушення норм чинного законодавства. В подальшому в порушення земельного законодавства України, були видані державні акти на право приватної власності на земельні ділянки по АДРЕСА_1, що знаходяться в прибережній захисній смузі річки Дніпра та його обвідного каналу, і є землями водного фонду, і крім того, згідно письмових доказів доданих до позову є ложем (дном) Канівського водосховища і не можуть передаватися у приватну власність. Будучи власниками земельних ділянок відповідачі відчужили їх згідно договорів купівлі-продажу третім особам, які в свою чергу відчужили їх відповідачу ОСОБА_6, тим самим були порушені права держави, про що прокуратурі стало відомо на початку 2012 року, в зв'язку з чим прокурор просить в судовому порядку відновити йому строк позовної давності, та задовольнити позов в повному обсязі. (а.с.1-12).

В судовому засіданні прокурор Комаса О.Ю. позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити з підстав наведених в позові.

Особи в інтересах яких подано позов Козинська селищна рада Обухівського району Київської області, Державне агентство земельних ресурсів України, Державний комітет України із земельних ресурсів, Державне агентство водних ресурсів України, своїх представників в судове засідання не направили, про дату час та місце слухання справи були повідомлені належним чином. Державне агентство земельних ресурсів України, Державний комітет України із земельних ресурсів, Державне агентство водних ресурсів України направили на адресу суду листи в яких просили позов задовольнити та розглядати справу без участі їх представників.

Відповідач Виконавчий комітет Козинської селищної ради Обухівського району Київської області свого представника в судове засідання не направив, надіслав до суду заперечення, в яких просив справу розглядати у відсутності їх представника, відмовити в задоволенні позовних вимог в частині визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Козинської селищної ради №32 від 27.02.2003 року, в іншій частині поклалися на розсуд суду. В обґрунтування своїх заперечень відповідач зазначив про те, що: 1) строк позовної давності по оскарженню рішення органу місцевого самоврядування сплинув у 2006 році і підстав для його поновлення з поважних причин позивачем не наведено; 2) скасування рішення виконавчого комітету призведе до порушення прав 91 особи, більшість яких не повідомлені про розгляд справи; 3) при ухваленні рішення від 27.02.2003 року №32 виконавчим комітетом не порушувалися вимоги земельного і водного законодавства України, оскільки відведення земельних ділянок здійснювалося на підставі документації з землевідведення, що була погоджена з усіма установами, до компетенції яких входить погодження землевпорядної документації; 4) повноваження виділяти у приватну власність земельні ділянки виконавчий комітет Козинської селищної ради був наділений Рішенням №8 від 12.04.2002 року Козинської селищної ради, яке на момент розгляду даної справи не скасоване. (а.с.205-206)

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_6 -ОСОБА_13 проти позову заперечив, просив відмовити в його задоволенні в повному обсязі. В обґрунтування своєї позиції представник вказував на те, що твердження прокурора про знаходження земельних ділянок на землях водного в межах прибережних захисних смуг є необґрунтованими та не підтверджуються належними та допустимими доказами. Оскільки доказів того, що спірні земельні ділянки були викрадені або вибули з володіння Козинської селищної ради без її волі відсутні, то і підстави для повернення спірних земельних ділянок до земель запасу Козинської селищної ради також відсутні. Крім того, враховуючи Узагальнення ВСУ від 24.11.2008 року «Про практику розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними», за правилами недійсності правочинів не можна визнавати документи, які за своїм змістом не є правочинами; вбачається що до таких документів слід відносити, наприклад, рішення органів державної влади, свідоцтва про право власності на житло, про право на спадщину, про придбання майна з публічних торгів, державний акт на право власності на земельну ділянку, тощо. Крім того, представником відповідача була подана заява про застосування строків позовної давності. (а.с.196-203)

Другий представник відповідача ОСОБА_6 -ОСОБА_14, в судовому засіданні проти позову заперечив, та просив відмовити в його задоволенні з підстав наведених в судовому засіданні представником ОСОБА_13

Відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_11. ОСОБА_5, ОСОБА_6 та треті особи ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 в судове засідання не з'явилися, про дату час та місце слухання справи були повідомлені належним чином. Відповідно до ст. 169 ЦПК України, судом було вирішено можливим провести розгляд справи у відсутності нез'явившихся осіб.

З'ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх наданими сторонами доказами, суд прийшов до наступного.

Судом встановлено, що відповідно до рішення виконавчого комітету Козинської селищної ради від 27.02.2003 року №32 «Про надання та передачу в приватну власність земельних ділянок та надання дозволу на забудову»та додатку №1 до нього 91-му громадянину було передано безкоштовно у приватну власність земельні ділянки по 0,3 га загальною площею 27,3 га для будівництва та обслуговування індивідуального житлового будинку та ведення особистого селянського господарства в межах житлового масиву по АДРЕСА_1, серед яких були громадяни: ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_11. (а.с.13-15, 207-209)

На підставі вказаного рішення виконавчого комітету Козинської селищної ради громадяни ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_11 14.03.2003 року отримали державні акти на право власності на земельні ділянки №№НОМЕР_1,НОМЕР_2,НОМЕР_3 загальною площею 0,9 га. (а.с.16,18,20)

Не маючи наміру будувати жилі будинки та вести особисте селянське господарство, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_11 на підставі договорів купівлі-продажу від 01.04.2003 року №№1451,1465,1466 продали спірні земельні ділянки ОСОБА_7 (а.с.17,19,21-22)

ОСОБА_7, в свою чергу, на підставі договору від 11.04.2003 року №1683 продав спірні земельні ділянки у складі інших земель ОСОБА_8 (а.с.23-24)

Далі, на підставі договору купівлі-продажу від 21.05.2003 року №2065 ОСОБА_8 продав спірні земельні ділянки ОСОБА_9, яка за договором купівлі-продажу від 08.10.2004 року №2973 продала їх знову ОСОБА_8 (а.с.25-26,28-29)

10.10.2005 року, ОСОБА_8 за договорами купівлі-продажу №№1045,1048 продав спірні земельні ділянки ОСОБА_10, який в свою чергу за договорами купівлі-продажу від 22.03.2006 року №№1826,1831 продав їх ОСОБА_6 (а.с.32-39)

29.05.2006 року на підставі договору купівлі продажу №1831 від 22.03.2006 року ОСОБА_6 було отримано державний акт на право власності на земельну ділянку №НОМЕР_4, який підтверджував, що він є власником земельної ділянки площею 0,1000 га у межах згідно з планом, що розташована за адресою АДРЕСА_1. Цільове призначення вказаної земельної ділянки -ведення особистого селянського господарства. (а.с.40)

Також, 29.05.2006 року на підставі договору купівлі продажу №1826 від 22.03.2006 року ОСОБА_6 було отримано державний акт на право власності на земельну ділянку №НОМЕР_5, який підтверджував, що він є власником земельної ділянки площею 0,8000 га у межах згідно з планом, що розташована за адресою АДРЕСА_1. Цільове призначення вказаної земельної ділянки -будівництво та обслуговування житлового будинку і господарських споруд. (а.с.41)

Суд вважає, що між сторонами виникли спірні земельні правовідносини щодо правомірності набуття, реалізації та оформлення відповідачами та третіми особами права власності на земельні ділянки.

Встановивши спірні правовідносини суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

Вирішуючи спір, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулась з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, тобто встановити чи є особа, за позовом якої (або в інтересах якої) порушено провадження у справі належним позивачем, відсутність права на позов в матеріальному розумінні тягне за собою прийняття рішення про відмову в задоволенні позову, незалежно від встановлених судом обставин, оскільки лише наявність права обумовлює виникнення у інших осіб відповідного обов'язку перед особою, якій таке право належить, яка може вимагати виконання такого обов'язку від інших осіб.

Отже лише встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність, чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно приймає рішення про захист порушеного права, або відмовляє позивачу у захисті встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених позовних вимог.

Згідно ч.1 ст.10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відповідно до ст.45 ч.1 ЦПК України, у випадках встановлених законом, прокурор може звертатися до суду із заявами про захист прав, свобод, та інтересів інших осіб, або державних чи суспільних інтересів та брати участь у цих справах, а згідно ст.36-1 Закону України "Про прокуратуру" встановлено, що підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою, а відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08 квітня 1999 року у справі №1-1/99 (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) встановлено, що прокурори та їх заступники подають до суду позови саме в інтересах держави, а не в інтересах підприємств, установ і організацій незалежно від їх підпорядкування і форм власності, таким чином суд вважає звернення прокурора в інтересах держави в особі - Козинської селищної ради Обухівського району Київської області, Державного агентства земельних ресурсів України, Державного комітету України із земельних ресурсів, Державного агентства водних ресурсів України.

Статтею 256 ЦК України встановлено, що «позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права та інтересу»; статтею 257 ЦК України встановлено, що «загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки», статтею 261 ЦК України встановлено, що «перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила», статтею 257 ЦК України встановлено, що «позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленої до винесення ним рішення».

Суд вважає, що особи в інтересах яких подано позов не могли своєчасно довідатись про обставини, за яких порушено або могло бути порушено права держави в частині неправомірної передачі відповідачам спірних земельних ділянок, а обґрунтування про те, що позивачам та органам прокуратури стало достовірно відомо про порушення прав та законних інтересів держави, а також осіб, причетних до таких порушень законодавства при проведенні відповідної перевірки у січні 2012 року в рамках розслідування кримінальної справи №66-1165 порушеної 17.02.2012 року Генеральною прокуратурою України за фактом шахрайського заволодіння земельною ділянкою площею 0,9 га розташованої по АДРЕСА_1 за ознаками злочину передбаченого ч.4 ст. 190 КК України, тобто в межах строку позовної давності, є доведеним. Дані обставини підтверджуються, а заперечення представників відповідача ОСОБА_6 та Виконавчого комітету Козинської селищної ради спростовуються, письмовими доказами доданими до позову, а саме актом А19/06 перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 17.02.2012 року, копією постанови про порушення кримінальної справи від 17.02.2012 року та ін., які в розумінні ст.ст. 58,59 ЦПК України, є належними та допустимими доказами (а.с.44, 51-72)

За таких обставин, позивачем пропущено строк позовної давності з поважних причин, а тому суд вважає можливим його відновити.

Відповідно до ст.14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, право власності на землю гарантується, це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону, а згідно ст. 125 ЗК України встановлено, що право власності на земельну ділянку виникає після одержання її власником документу, що посвідчує право власності на земельну ділянку, а згідно ст.126 ЗК України встановлено, що право власності на земельну ділянку посвідчується державними актами.

Статтею 116 ЗК України встановлено, що громадяни набувають право власності земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених Земельним кодексом України; набуття права на землю громадянами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність; безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним Кодексом України, а згідно статті 118 даного кодексу встановлено, що громадянин, зацікавлений у одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності у межах норм безоплатної приватизації, подають заяву до відповідної державної адміністрації або ради за місцем знаходження земельної ділянки; у заяві зазначаються бажані розміри та мета її використання; відповідна адміністрація або рада розглядає заяву і в разі згоди на передачу земельної ділянки надає дозвіл на розробку проекту її відведення.

Таким чином для отримання земельної ділянки у власність, шляхом приватизації, зацікавлена особа повинна звернутися з заявою до відповідної адміністрації або ради, за місцем знаходження земельної ділянки, про передачу її заявнику і орган до якого звернувся заявник повинен вирішити питання про надання або не надання земельної ділянки заявнику.

Згідно статей 26,59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», статті 12, п.12 розділу Х Земельного Кодексу України встановлено, що виключно на засіданнях ради приймаються рішення про передачу земельних ділянок комунальної власності у власність громадян відповідно до Земельного Кодексу України. Виконавчі комітети рад не налічені повноваженнями вирішувати ці питання.

Отже, рішення про передачу земельних ділянок у власність громадянам має право приймати відповідний орган державної виконавчої влади, який в силу вимог ст. ст. 6, 19 Конституції України зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином рішення виконавчого комітету Козинської селищної ради від 27.02.2003 року №32 «Про надання та передачу в приватну власність земельних ділянок та надання дозволу на забудову»в частині що стосується виділення земельних ділянок громадянам ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_11, прийнято з перевищенням повноважень та в порушення ст.ст.6,14,19 Конституції України, ст.ст. 12, 116, 118, 121 п.12 Розділу 10 Земельного кодексу України, п.34 ч.1 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», оскільки розпоряджатися спірними земельними ділянками має право лише Козинська селищна рада.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що спірні земельні ділянки знаходяться в прибережній захисній смузі річки Дніпра та його обвідного каналу, тобто згідно вимог ч.1 ст.58 Земельного кодексу України є землями водного фонду. Дана обставина підтверджується актом А19/06 перевірки дотримання вимог земельного законодавства складеного Управлінням державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель 17.02.2012. року, який в розумінні ст..ст.58,59 ЦПК України є належним та допустимим доказом, як і матеріали проекту організації будівництва водосховища Канівської гідроелектростанції, з яких вбачається, що спірні земельні ділянки є (знаходяться) ложем (дном) Канівського водосховища. (а.с.44,45-49)

З огляду на викладені обставини, суд приходить до висновку, що при прийнятті рішення виконавчого комітету Козинської селищної ради від 27.02.2003 року №32 «Про надання та передачу в приватну власність земельних ділянок та надання дозволу на забудову»в частині що стосується виділення земельних ділянок громадянам ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_11 було також порушено ст..ст. 87-89 Водного кодексу України та ст..ст. 58-60 Земельного кодексу України.

Так, згідно вимог ч.4 ст. 59 Земельного кодексу України, громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, а також озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо.

Наведена норма закону підтверджує думку прокурора про те, що надання у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд та ведення особистого селянського господарства земельної ділянки водного фонду з особливим режимом використання, зокрема прибережної захисної смуги, суперечить чинному земельному та водному законодавству.

Ураховуючи викладене, виконавчий комітет Козинської селищної ради всупереч вимог закону, перевищуючи повноваженнями, розпорядився земельними ділянками водного фонду, які не можуть передаватися у приватну власність.

Крім того, в порушення ст. 121 Земельного кодексу України в оспорюваному рішенні виконкому та в державних актах на право приватної власності на землю не зазначено окремо площі земельних ділянок за видами використання, що унеможливлює висновок про дотримання норм безоплатної приватизації землі.

Згідно з ч.10 ст. 59 закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Статтею 21 ЦК України, передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії або нормативно-правовий акт, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

З огляду на викладені обставини, суд вважає, що рішення виконавчого комітету Козинської селищної ради від 27.02.2003 року №32 «Про надання та передачу в приватну власність земельних ділянок та надання дозволу на забудову»в частині виділення земельних ділянок громадянам ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_11 має бути визнано незаконним та скасовано, а позовні вимоги в цій частині задоволені.

Не підлягають задоволенню позовні вимоги прокурора в частині визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Козинської селищної ради від 27.02.2003 року №32 «Про надання та передачу в приватну власність земельних ділянок та надання дозволу на забудову»в частині виділення земельних ділянок іншим 88 громадянам згідно додатку №1 до вказаного рішення, у зв'язку з відсутністю будь якого обґрунтування з цього приводу та недоведеністю своїх позовних вимог в цій частині.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом та вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

До прийняття рішення та видачі державних актів спірна земельна ділянка перебувала у державній власності. Виконавчий комітет Козинської селищної ради не був наділений чинним законодавством повноваженнями щодо розпорядження нею.

Дії селищної ради щодо прийняття Рішення Козинської селищної ради Обухівського району Київської області від 12.04.2002 року №8, вчинені всупереч вимогам чинного законодавства, оскільки селищна рада не мала права делегувати свої повноваження виконавчому комітету. Крім того, з тексту даного рішення не є зрозумілим яких саме земельних ділянок стосується дане рішення.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку що державні акти на право власності на земельну ділянку видані ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_11, з грубим порушенням чинного законодавства.

Станом на час видачі оспорюваних актів виконавчий комітет Козинської селищної ради не мав повноважень на розпорядження спірними земельними ділянками, а державні акти, в яких підставою їх надання вказано рішення виконавчого комітету Козинської селищної ради від 27.02.2003 року №32, видано всупереч вимогам ст.ст. 6, 14, 19 Конституції України, ст.ст. 12, 116, 118,121, п.12 Розділу 10 Земельного кодексу України, п.34 ч.1 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст.ст. 87-89 Водного кодексу України та 58-60 Земельного кодексу України, що також вказує на недійсність даних актів.

Крім того, зазначене в оспорюваних державних актах цільове призначення землі надає можливість здійснювати будівництво житлових будинків, а фактично ділянки не відносяться, до земель житлової та громадської забудови, є землями водного фонду, знаходяться в межах прибережної захисної смуги, виходячи з цього також державні акти відповідачів мають бути визнані недійсними, а позовні вимоги в цій частині задоволені.

Згідно ст.202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори), а згідно ст.215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою ст.203 ЦК України, а саме - зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, а згідно статті 216 ЦК України встановлено, що у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержане; вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою; суд може застосувати наслідки недійсності правочину з власної ініціативи.

Частиною 2 ст.215 ЦК України передбачено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним не вимагається. Відповідно до ст.228 ЦК України правочин, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, вважається таким, що порушує публічний порядок, та є нікчемним.

Згідно роз'яснення Пленуму Верховного Суду України у постанови від 06 листопада 2009 року №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами тощо.

Факт незаконності набуття зазначеними громадянами права власності на земельні ділянки виключає саму можливість відчуження права власності на ці землі іншій особі на законних підставах.

Зважаючи на те, що договори купівлі-продажу спірних земельних ділянок спрямовані на протиправне відчуження об'єкта права Українського народу земель водного фонду, зайнятих прибережною смугою, які не підлягають передачі з державної до приватної власності, указані правочини є такими, що порушують публічний порядок, тобто є нікчемними.

Згідно з ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Ураховуючи, що спірні земельні ділянки вибули з володіння держави в особі Козинської селищної ради всупереч вимогам законодавства, у осіб, на користь яких у подальшому було відчужено спірне майно, не виникло право власності, а укладені ними правочини є нікчемними, а тому вони не можуть бути підставою для виникнення будь-яких прав і обов'язків, з огляду на що всі юридичні факти, які виникли на підставі цих договорів, не можуть вважатися такими, що виникли на законних підставах.

Дана позиція підтверджена постановою пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" згідно якої зазначено, що нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом.

Виходячи з даної позиції Пленуму Верховного Суду України відповідачі не набули права власності на земельні ділянки на підставі договорів купівлі-продажу від 01.04.2003 року №1451, №1465, №1466 укладених ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_11 з ОСОБА_7, від 11.04.2003 №1683 ОСОБА_7 з ОСОБА_8, від 21.05.2003 року №2065 ОСОБА_8 з ОСОБА_9, від 08.10.2004 року №2973 ОСОБА_9 з ОСОБА_8, від 10.10.2005 року №№1045,1048 ОСОБА_8 із ОСОБА_10, від 22.03.2006 №№1826,1831 ОСОБА_10 з ОСОБА_6, так як право власності на спірні земельні ділянки не належало попереднім власникам-відповідачам виконавчому комітету Козинської селищної ради, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_11, їх державні акти на право приватної власності на землю визнані недійсними, а тому суд вважає за необхідне також визнати недійсними та скасувати державну реєстрацію актів на право власності на земельні ділянки ОСОБА_6, виданих йому 29.05.2006 року серії ЯГ №173213 та №172314.

Згідно зі ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Прийняття виконавчим комітетом Козинської Селищної ради незаконного рішення про безоплатну передачу громадянам із земель державної власності спірних земельних ділянок, їх подальше неодноразове відчуження є свідченням невизнання права державної власності на спірну земельну ділянку в особі Козинської селищної ради, яка в силу вимог ст.12 та п.12 Розділу 10 Земельного кодексу України наділена повноваженнями щодо розпорядження ними.

Статтею 392 ЦК України передбачено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Земельні ділянки вибули із державної власності всупереч законодавства та волі держави в особі уповноваженого на те органу, що дає підстави для пред'явлення вимог про витребування їх із чужого незаконного володіння та передачі до земель запасу. Така ж позиція висвітлена в Узагальненні практики розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними Верховного Суду України від 24.11.2008 року.

Оскаржуваним рішенням і діями щодо передачі спірних земельних ділянок у приватну власність та подальшого їх відчуження порушено право власності держави на землі водного фонду, які не можуть передаватися з державної у приватну власність, а також інтереси держави у сфері контролю за використанням та охороною земель, ефективного використання земель водного фонду їх збереження.

Відповідно до ст. 84 Земельного кодексу України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності, право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій відповідно до закону.

Спірні земельні ділянки розташовані в адміністративних межах Козинської селищної ради Обухівського району Київської області, а тому суд вважає за необхідне повернути у державну власність до земель запасу Козинської селищної ради Обухівського району Київської області право власності на земельні ділянки загальною нормативною грошовою оцінкою 1 089 843 гривні 43 копійки по АДРЕСА_1 (кадастровий номер 3223155400:08:003:0036) площею 0,1 га для ведення особистого селянського господарства та (кадастровий номер 3223155400:08:003:0037) площею 0,8 га для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд .

Керуючись ст. 121 Конституції України, ст.ст. 10, 11, 15, 57, 60, 209, 212-214 ЦПК України, ст.ст. 78, 81, 116, 118, 152, 153 ЗК України, ст.ст. 204, 215, 216, 321, 373, 386, 387, 388, 391, 392 ЦК України, ст.ст. 5, 85, 88, 89 ВК України, суд -

ВИРІШИВ:

Заступнику Генерального прокурора України ОСОБА_1, відновити строк позовної давності для подачі позову в інтересах держави в особі Козинської селищної ради Обухівського району Київської області, Державного агентства земельних ресурсів України, Державного комітету України із земельних ресурсів, Державного агентства водних ресурсів України до Виконавчого комітету Козинської селищної ради Обухівського району Київської області, ОСОБА_3, ОСОБА_11, ОСОБА_5, ОСОБА_6, за участю третіх осіб що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 про визнання незаконними і скасування рішення, застосування наслідків нікчемності договорів купівлі-продажу, визнання недійсними державних актів на право власності на землю та повернення землі.

Позов заступника Генерального прокурора України ОСОБА_1 -задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Козинської селищної ради від 27.02.2003 року №32 «Про надання та передачу в приватну власність земельних ділянок та надання дозволу на забудову»в частині надання та передачі в приватну власність а також надання дозволу на забудову земельних ділянок що розташовані в смт.Козин в межах житлового масиву по АДРЕСА_1 таким громадянам як, ОСОБА_3 площею - 0,30 га, ОСОБА_5 площею - 0,30 га, та ОСОБА_11 площею - 0,30 га.

Визнати недійсними та скасувати державну реєстрацію Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-КВ №067625 виданого 14.03.2003 року на ім'я ОСОБА_11 на земельну ділянку по АДРЕСА_1 площею 0,3 га для будівництва та обслуговування індивідуального житлового будинку та ведення особистого селянського господарства;

Визнати недійсними та скасувати державну реєстрацію Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-КВ №067626 виданого 14.03.2003 року на ім'я ОСОБА_5 на земельну ділянку по АДРЕСА_1 площею 0,3 га для будівництва та обслуговування індивідуального житлового будинку та ведення особистого селянського господарства;

Визнати недійсними та скасувати державну реєстрацію Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-КВ №067627 виданого 14.03.2003 року на ім'я ОСОБА_3 на земельну ділянку по АДРЕСА_1 площею 0,3 га для будівництва та обслуговування індивідуального житлового будинку та ведення особистого селянського господарства;

Визнати недійсними та скасувати державну реєстрацію Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серії ЯГ №173213 виданого 29.05.2006 року на ім'я ОСОБА_6 на земельну ділянку по АДРЕСА_1 площею 0,1 га для ведення особистого селянського господарства;

Визнати недійсними та скасувати державну реєстрацію Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серії ЯГ №173214 виданого 29.05.2006 року на ім'я ОСОБА_6 на земельну ділянку по АДРЕСА_1 площею 0,8 га для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарський споруд.

Визнати за державою в особі Козинської селищної ради право власності на земельні ділянки загальною нормативною грошовою оцінкою 1 089 843 (один мільйон вісімдесят дев'ять тисяч вісімсот сорок три) гривні 43 копійки по АДРЕСА_1 (кадастровий номер 3223155400:08:003:0036) площею 0,1 га для ведення особистого селянського господарства та (кадастровий номер 3223155400:08:003:0037) площею 0,8 га для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд.

Повернути у державну власність до земель запасу Козинської селищної ради Обухівського району Київської області земельні ділянки загальною нормативною грошовою оцінкою 1 089 843 (один мільйон вісімдесят дев'ять тисяч вісімсот сорок три) гривні 43 копійки по АДРЕСА_1 (кадастровий номер 3223155400:08:003:0036) площею 0,1 га для ведення особистого селянського господарства та (кадастровий номер 3223155400:08:003:0037) площею 0,8 га для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд.

В іншій частині позов заступника Генерального прокурора України ОСОБА_1 -залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано у строк, встановлений ст. 294 ЦПК України. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Київської області.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Апеляційна скарга подається Апеляційному суду Київської області через Обухівський районний суд Київської області.

Суддя: