Рішення

від 04.07.2008 по справі 10/411/08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД

Запорізької

області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ

04.07.08                                                                                       

Справа №  10/411/08

Суддя   Алейникова Т.Г.

За позовом:

ПП ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)   

До відповідача :

Державне дослідне господарство «Запорізьке»( 70433, Запорізька обл.,

Запорізький р-н, с. Новоолександрівка, вул. Леніна, буд. 69)

Суддя Алейникова Т.Г.

у присутності представників:

позивача - ОСОБА_2,   дов..№310241 від 12.11.07р.    

відповідача - Штейніков О.А.,

дов.№256  від 18.10.07р.

СУТЬ СПОРУ:

        У судовому засіданні оголошено  резолютивну частину рішення.

        Заявлено позовні вимоги до Державного

дослідного господарства “Запорізьке” Запорізької державної

сільськогосподарської дослідної станції про визнання дійсним договору

купівлі-продажу №16 від 23 грудня 2007 року, 

та визнання права власності на нерухоме майно, придбане за вказаним

договором.    

        Ухвалою від 23.06.2008р. порушено

провадження у справі, судове засідання призначено на  04.07.2008р.

        Позивач наполягає на заявлених

вимогах,  які викладено у позовній заяві.

        Відповідач позов визнав повністю. У

судовому засіданні надано мотивований відзив на позов. За клопотанням

представників сторін справа розглядається без застосування засобів технічної

фіксації судового процесу.

        Вивчивши матеріали справи і вислухавши

пояснення представників сторін, судом встановлено:

         згідно Договору купівлі-продажу №16

від 23 грудня 2007 року, укладеного між суб'єктом підприємницької діяльності

ОСОБА_1 (далі -Позивач), та Державним Дослідним господарством «Запорізьке»,

(далі -Відповідач), де останній передав у власність першому об'єкт нерухомості

літній табір для телят з кормовим та вигульним майданчиком, 1975 року,

загальною площею 0,98 га, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2, (далі -Майно).

Відповідно до ст. 655 Цивільного

кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає

або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні

(покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і

сплатити за нього певну грошову суму.

Так, згідно з п. 1 договору,

відповідач передав, а позивач прийняв майно та оплатив його вартість на

умовах,  визначених договором.  

Виходячи із змісту договору (п. 4)

- до позивача переходить право власності на майно у разі внесення ціни договору

в порядку, передбаченого п. 2 Договору, після підписання сторонами акта

приймання-передачі майна. Ціна за майно в сумі 35280,00грн. внесена відповідачу

повністю та в строк, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового

ордеру. Передача майна була здійснена на підставі акту приймання-передачі 23

грудня 2007 року.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу

України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов

договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а

за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або

інших вимог, що звичайно ставляться.

Нормами ст. 334 Цивільного кодексу

України встановлено, що право 

власності  у  набувача майна за договором виникає з моменту

передання майна,  якщо інше не

встановлено  договором  або законом.

Відповідно до ст. 638 Цивільного

кодексу України  договір є укладеним,

якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами  договору є  умови 

про  предмет договору, умови,  що визначені законом як  істотні 

або є  необхідними  для договорів даного виду,  а також усі ті умови,  щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін

має бути досягнуто згоди.

Норми ст. 657 Цивільного кодексу

України передбачають, що  договір   купівлі-продажу   земельної  

ділянки,   єдиного майнового  комплексу, 

житлового  будинку  (квартири) 

або  іншого нерухомого  майна 

укладається  у  письмовій 

формі   і   підлягає нотаріальному посвідченню та

державній реєстрації.

Як вбачається, сторони повністю

досягли згоди щодо відчуження майна, а також порядку його відчуження. І таким

чином, вони виконали зобов'язання, що випливають із змісту правочину, зокрема і

про предмет договору, що підтверджується наданими доказами до матеріалів справи.

Проте, від нотаріального посвідчення договору відповідач ухиляється, пояснюючи,

що такої можливості він не має. 

Відповідно до ст. 220 Цивільного

кодексу України у  разі   недодержання   сторонами вимоги закону про нотаріальне

посвідчення договору, такий договір є нікчемним. Якщо сторони домовилися щодо

усіх істотних умов договору, що 

підтверджується  письмовими  доказами, 

і  відбулося повне або часткове

виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального

посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У  цьому 

разі  наступне  нотаріальне 

посвідчення   договору  не вимагається.

Отже, даний договір має бути

визнаний судом дійсним, нотаріального посвідчення якого подалі не треба.

На даний час, не завдаючи шкоди

навколишньому середовищу, суспільству, а також іншим фізичним та юридичним

особам, позивач на свій розсуд володіє,  

користується  і розпоряджається

належним йому майном.

Згідно зі ст. 328 Цивільного

кодексу України  право власності

набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право  власності вважається набутим

правомірно,  якщо інше прямо  не 

випливає  із  закону 

або  незаконність  набуття 

права власності не встановлена судом.

Право власності згідно з п. 1 ст.

182 Цивільного кодексу України, інші речові права на нерухомі речі, обмеження

цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Аналогічну норму містять вимоги ст. 4 Закону України “Про державну реєстрацію

речових прав на нерухоме майно та їх обмежень”. 

Статтею 20 Господарського кодексу

України передбачено, що держава забезпечує захист прав і законних інтересів

суб'єктів господарювання та споживачів і кожен з них має право на захист своїх

прав і законних інтересів.

Згідно п. 1.5 Тимчасового положення

про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого Наказом

Міністерства юстиції України від 07.02.2002 р. № 7/5 і зареєстрованого в

Міністерстві Юстиції України 18.02.02 р. за № 157/6445, далі -Тимчасове

положення, обов'язковій реєстрації підлягає право власності на нерухоме майно

фізичних та юридичних осіб, у тому числі іноземців та осіб без громадянства

іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій іноземних держав, а також

територіальних громад в особі органів місцевого самоврядування та держави в

особі органів, уповноважених керувати державним майном.

Згідно Переліку

правовстановлювальних документів, на підставі яких проводиться реєстрація прав

власності на об'єкти нерухомого майна, передбаченого зазначеним вище Тимчасовим

положенням, одним з таких правовстановлювальних документів є рішення судів,

третейських судів про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна та

про встановлення факту права власності на об'єкти нерухомого майна.

       Згідно ст. 19 Закону України “Про

державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” реєстрація

прав власності проводиться на підставі рішень суду, що набрали законної сили.

      Таким чином, вище зазначені обставини та

надані суду документи підтверджують право позивача на державну реєстрацію права

власності на майно для здійснення своєї підприємницької діяльності та

задоволення потреб.

 Відповідно до ч.3 ст. 334 Цивільного кодексу

України право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному

посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту

набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого

нотаріально, дійсним.

      Відповідно до ст. 181 ЦК України, до

нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а

також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим

без їх знецінення та зміни їх призначення. Таким чином майно, що відчужене за

Договором слід віднести до нерухомого, оскільки його переміщення взагалі неможливе

без зміни його цільового призначення та знецінення.

       Виходячи з вищенаведеного, суд доходить

висновку, що  шляхом укладення та

виконання договору №16 від 23грудня 2007р. купівлі-продажу   позивач набув право власності на літній

табір для телят з кормовим та вигульним майданчиком, 1975 року, загальною

площею 0,98 га, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2, що є об'єктом нерухомості.

       Докази визнання вищезазначеного договору

недійсним (неукладеним) або докази незаконності набуття права власності,

встановлені судом, відсутні.

       З матеріалів справи вбачається, що

відповідач не оспорює і не заперечує проти факту наявності у позивача права

власності на вищезазначений об'єкт.

      З огляду на викладене, вимоги позивача

законні, обґрунтовані та підтверджуються зібраними в справі доказами, а тому

підлягають задоволенню.

       Державне мито і витрати на

інформаційно-технічне забезпечення судового процесу  відносяться на відповідача.

       Керуючись ст.ст.49, 82-84 Господарського

процесуального Кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

       Позов задовольнити.

       Визнати літній табір для телят з

кормовим та вигульним майданчиком, 1975 року, загальною площею 0,98 га, що

знаходиться за адресою АДРЕСА_2 - об'єктом нерухомості.

       Визнати дійсним договір купівлі -продажу

№16 від 23грудня 2007 року,   укладений

між Приватним підприємцем ОСОБА_1, ідент.НОМЕР_1 (АДРЕСА_1) та Державним

дослідним господарством “Запорізьке” Запорізької державної сільськогосподарської

дослідної станції, код ЄДРПОУ 00724821 (70433, Запорізька  обл., Запорізький район, с.Новоолександрівка,

вул.Леніна 69).

       Визнати за Приватним підприємцем ОСОБА_1,

ідент.НОМЕР_1 (АДРЕСА_1)  право власності

на об'єкт нерухомості  літній табір для

телят з кормовим та вигульним майданчиком, 1975 року, загальною площею 0,98 га,

що знаходиться за адресою АДРЕСА_2.  

       Стягнути з Державного  дослідного господарства “Запорізьке”

Запорізької державної сільськогосподарської дослідної станції, 70433,

Запорізька область, Запорізький район, с. Новоолександрівка, вул. Леніна, 69,

р/р 260094209 в ЗОД Райффайзенбанк “Аваль”, МФО 373061, код ЄДРПОУ 00724821 на

користь   Приватного підприємця ОСОБА_1,

ідент.НОМЕР_1 (АДРЕСА_1) державне мито в сумі 522 /П'ятсот двадцять дві/

грн.80коп. та 118 /Сто вісімнадцять/ грн.00коп. витрат на інформаційно-технічне

забезпечення судового процесу.  Видати

наказ.

 Суддя                                                                                           

 Т.Г.Алейникова