Рішення

від 17.05.2012 по справі 5013/284/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"17" травня 2012 р.Справа № 5013/284/12 Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Макаренко Т.В. розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 5013/284/12

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Укрпромекспорт", м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Алькон", Кіровоградська область, м. Долинська

про стягнення 13699,48 грн.

ПРЕДСТАВНИКИ:

від позивача - участі не брали;

від відповідача - участі не брали;

Позивач належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання про що свідчить рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень від 29.03.2012 року та від 18.04.2012 року.

Господарський суд враховує, що ухвала про порушення провадження у даній справі від 27.03.2012 року та про відкладення розгляду даної справи від 17.04.2012 року направлені на юридичну адресу відповідача, яка зазначена у Спеціальному витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за № 13797664 від 16.05.2012 року, відповідно 28.03.2012 року та 18.04.2012 року.

Згідно пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 року №75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Вказана правова позиція викладена в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 13.08.2008 року №01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року".

З урахуванням викладених обставин, враховуючи належне оформлення відмітки про відправку відповідачеві ухвал у справі №5013/284/12 від 27.03.2012 року та від 17.04.2012 року, господарський суд вважає, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Укрпромекспорт" звернулося до господарського суду з позовною заявою про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Алькон" суми основної заборгованості - 12000,00 грн; суми неустойки (пені) - 1329,52 грн; три відсотка річних в сумі 257,63 грн; інфляційні втрати в сумі 112,33 грн.

Позивач надіслав до суду клопотання № 10/05-2 від 10.05.2012 року в якому просить суд здійснювати розгляд даної справи без участі представника ТОВ "Торговий Дім "Укрпромекспорт".

Відповідач відзив на позов та інших витребуваних документів до суду не подав, уповноваженого представника для участі в судовому засіданні по даній справі не забезпечив, хоча належним чином повідомлений про дату, час і місце проведення засідання по справі.

Частина 3 статті 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторін добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами.

Згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву та витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Враховуючи наведені норми та з огляду на належне повідомлення сторін про дату, час і місце судового засідання і фактичну можливість подати ними до суду витребувані документи, господарський суд вважає можливим розглянути справу № 5013/284/12 за відсутністю представників сторін та за наявними у справі документами.

Розглянувши наявні матеріали справи, дослідивши та оцінивши подані позивачем докази, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Між товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Укрпромекспорт" (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Алькон" (покупець) 04.08.2011 року укладено договір поставки № УП086 (далі - Договір), згідно пункту 1.1 якого постачальник зобов'язався передати у власність, а покупець зобов'язався прийняти і оплатити товар, асортимент, кількість та ціна якого зазначені у Специфікаціях, що є невід'ємними частинами Договору.

Ціна на товар встановлюється за домовленістю сторін, з урахуванням ПДВ і вказується у рахунках-фактурах та інших супровідних документах. Ціна фіксується на строк дії рахунку, який в ньому вказаний. Загальна сума Договору визначається на підставі сплачених рахунків (розділ 2 Договору).

Сторони узгодили, що розрахунки по даному Договору здійснюються у національній валюті у безготівковій грошовій формі. Оплата всієї вартості товару вказується у рахунку, здійснюється шляхом 100% передоплати. Датою оплати вартості товару вважається дата зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника (розділ 3 Договору).

Згідно п. 5.4 Договору, якщо покупець фактично отримав товар у більшій кількості ніж було оплачено, від зобов'язався сплатити різницю протягом 3 банківських днів з моменту відвантаження на підставі видаткової накладної.

В п. 7.2 Договору сторони передбачили, у випадку порушення покупцем умов та строків встановлених у п. 5.4 Договору, останній зобов'язався сплатити постачальнику неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення та за весь період заборгованості.

Даний Договір відповідно до п.п. 11.1, 11.2 набрав чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2011 року, у випадку, якщо жодна із сторін у 10-дений строк до закінчення терміну дії Договору не заявить про розірвання даного договору, він автоматично вважається пролонгованим на тих самих умовах терміном на 1 календарний рік.

Договір підписано та скріплено печатками сторін.

Матеріалами справи підтверджено належне виконання позивачем умов Договору.

Постачальником поставлено покупцеві товар (металопрокат) всього на загальну суму 514330,37 грн, що засвідчено видатковими накладними: № РН-0000237 від 29.08.2011 року на суму 178877,75 грн, № РН-0000240 від 30.08.2011 року на суму 165876,60 грн, № РН-0000249 від 31.08.2011 року на суму 169576,02 грн (а.с 15-17), а також довіреністю № 128 від 26.08.2011 року (а.с 18).

На виконання умов п. 3.2 Договору покупець здійснив попередню оплату за куплений товар, проте як зазначає позивач та вбачається з матеріалів справи, а саме з видаткових накладних (а.с 15-17) , відповідач фактично отримав товару у більшій кількості ніж було ним оплачено.

За розрахунком позивача різниця склала 34330,37 грн.

Таким чином, з урахуванням умов Договору, а саме п. 5.4, відповідач за отриманий товар у більшій кількості ніж було оплачено, зобов'язався сплатити різницю протягом 3 банківських днів з моменту відвантаження на підставі видаткової накладної.

З метою досудового врегулювання спору, позивачем на адресу відповідача була направлена претензія № 1 від 28.09.2011 року на суму 34330,37 грн.

Проте, відповідачем у справі зобов'язання по Договору в частині доплати надмірно отриманого товару виконав частково: 14.10.2011 року сплачено 16330,37 грн; 08.11.2011 року - 6000,00 грн про що свідчать виписки з банківського рахунку, які подані позивачем до матеріалів справи.

Відповідно до розрахунку позивача заборгованість відповідача станом на день звернення до суду склала 12000,00 грн.

За змістом статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором поставки, відтак до правовідносин, що виникли між сторонами на підставі даного договору слід застосовувати положення законодавства, що регулюють правовідносини поставки.

У відповідності до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених вказаним Кодексом.

За правилами статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Правовідносини купівлі-продажу регулюються главою 54 Цивільного кодексу України.

Так, у відповідності до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З урахуванням вказаних обставин, а також тої обставини, що відповідачем у справі позовні вимоги не заперечено, факти, викладені в позовній заяві, не спростовано, господарський суд вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 12000,00 грн обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Оскільки відповідачем заборгованість сплачена не в повному обсязі та з порушенням встановлених договором строків, позивач нарахував пеню в сумі 1329,52 грн за загальний період з 06.09.2011 року по 02.03.2012 року.

Господарський суд враховує, що пунктом 7.2 Договору передбачено, у випадку порушення покупцем умов та строків встановлених у п. 5.4 Договору, останній зобов'язався сплатити постачальнику неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення та за весь період заборгованості.

Стаття 217 Господарського кодексу України встановлює у сфері господарювання такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

У відповідності до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

З урахуванням викладеного вище, виходячи з наявних в матеріалах справи доказів, позовні вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 1329,52 грн за загальний період з 06.09.2011 року по 02.03.2012 року підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача за прострочку виконання зобов'язань за Договором втрати від інфляції в сумі 112,33 грн, три відсотка річних в сумі 257,63 грн за період з вересня 2011 року по березень 2012 року, згідно розрахунку (а.с 9).

У відповідності до вимог статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд враховує, що вимога кредитора про сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Враховуючи наведені вище правові норми, господарський суд вважає, що позовні вимоги про стягнення втрат від інфляції в сумі 112,33 грн, 3% річних в сумі 257,63 грн за вказаний період заявлені правомірно і підлягають задоволенню.

Відповідач не надав господарському суду доказів, які спростовують позовні вимоги чи звільняють його від цивільної відповідальності.

Згідно статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивачем у справі дотримано зазначені вище процесуальні вимоги, відтак позовні вимоги господарським судом задовольняються в повному обсязі.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України на відповідача покладаються судові витрати на судовий збір.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 75, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Алькон", (Кіровоградська область, м. Долинська, вул. Леніна, 24, код ЄДРПОУ 33733533) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Укрпромекспорт", (01042, м. Київ, вул. Чигоріна, буд. 55, н/п 14, офіс 1-9В літ. А; адреса для кореспонденції: 01033, м. Київ, вул. Шота Руставелі, 44, оф.77-а, код ЄДРПОУ 37569769) суму основної заборгованості - 12000,00 грн; суму неустойки (пені) - 1329,52 грн; три відсотка річних в сумі 257,63 грн; інфляційні втрати в сумі 112,33 грн, всього 13699,48 грн, а також судовий збір в сумі 1609,50 грн.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили та направити стягувачу.

Згідно ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.

Копії рішення надіслати позивачеві на адресу:

- 01042, м. Київ, вул. Чигоріна, буд. 55, н/п 41, офіс 1-9 В літ.А;

- 01033, м. Київ, вул. Шота Руставелі, 44, оф.77-а;

відповідачеві на адресу:

- 28500, Кіровоградська область, м. Долинська, вул. Леніна, 24.

Суддя Т.В. Макаренко