Рішення

від 07.05.2012 по справі 5017/946/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" травня 2012 р.Справа № 5017/946/2012

Господарський суд Одеської області у складі:

судді В.С. Петрова

При секретарі Л.Е. Кришиневській

За участю представників:

від позивача - Клепар І.С.,

від відповідача -не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Хліб Інвестбуд" до Товариства з обмеженою відповідальністю „Агрофірма -„Весна" про стягнення 501 280,00 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Хліб Інвестбуд" звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Агрофірма -„Весна" про стягнення заборгованості за контрактом на поставку зерна майбутнього врожаю № КФ-0076 від 21.06.2011 р. в розмірі 501 280,00 грн., у т.ч. основного боргу в сумі 281 840,00 грн., пені в сумі 115 440,00 грн. та штрафу в розмірі 104 000,00 грн. Позовні вимоги обґрунтовані наступним.

21 червня 2011 року між позивачем як покупцем та відповідачем як продавцем було укладено контракт на поставку зерна майбутнього врожаю № КФ-0076, згідно п. 1.1. якого відповідач у визначений сторонами строк передає позивачу у власність наступний товар: найменування товару - ячмінь; ДСТУ - 3769:98; одиниця виміру - тонни; кількість - 400,000; ціна одиниці товару без ПДВ - 1083,33 грн.; ПДВ - 216,67 грн.; ціна одиниці товару з ПДВ - 1300,00 грн.; загальна вартість товару з ПДВ - 520 000,00 грн.

Пунктами 1.2. - 1.2.1. договору визначено, що період поставки до 30.11.2011 року. Поставка вважається здійсненою в момент підписання акту приймання-передавання товару на базисі поставки відповідно до умов цього контракту. Базис поставки ЕХW - ДП з іноземними інвестиціями „Сантрейд" (Саратська філія). Елеватор, на якому відбуватиметься поставка має бути попередньо узгоджений з покупцем.

Так, позивач зазначає, що відповідно до умов контракту (розділ 3) розрахунок за товар відбувався наступним чином:

1) покупець протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту вступу в силу договору застави, передбаченого п. 2.2. контракту та за умови прийняття страховою компанією на врахування страхових площ продавця в повному обсязі, згідно п. 4.5. цього контракту, зобов'язується перерахувати кошти (авансовий платіж) на поточний рахунок продавця в розмірі 50% від вартості контракту, передбаченої у п. 1.5. цього контракту, за вирахуванням суми, передбаченої п. 3.1.1. цього контракту;

2) покупець утримує 3,96% від суми контракту, передбаченої п. 1.5. контракту для сплати страхового платежу у порядку, передбаченому п. 4.5. контракту;

3) покупець здійснює наступний платіж у розмірі 20% від вартості контракту, передбаченої п. 1.5. контракту, не раніше 1 місяця з моменту отримання продавцем першого авансового платежу, на підставі отриманого листа-заявки продавця та позитивного звіту представника покупця про стан посівних площ;

4) остаточний розрахунок у розмірі 30% від вартості поставленої партії товару здійснюється покупцем протягом 15 робочих днів з моменту отримання покупцем документів, передбачених п. 2.3. контракту.

Таким чином, за ствердженням позивача, на виконання умов пунктів 3.1 -3.2.2 контракту позивачем як покупцем були проведені наступні розрахунки:

- 07.07.2011 р. на поточний рахунок продавця перераховано авансовий платіж у розмірі 260 000,00 грн. (50% від вартості контракту за вирахуванням страхового платежу, що становить 3,96% від вартості контракту), що підтверджується платіжним дорученням № 5987 від 07.07.2011 р.;

- 07.07.2011 р. на рахунок страховика (ПАТ „Страхова компанія „Провідна") перераховано страховий платіж за договором комплексного страхування майбутнього врожаю с/г культур № 11/1103651/1604/11 від 25.06.2011 р. у розмірі 21 840,00 грн. (3,96% від вартості контракту), що підтверджується платіжним дорученням № 5988 від 17.07.2011 р.

При цьому, як вказує позивач, наступний платіж у розмірі 20% від вартості контракту покупцем не сплачувався у зв'язку з відсутністю заявки продавця та позитивного звіту представника покупця про стан посівних площ.

Таким чином, за ствердженнями позивача, він належно виконав свої обов'язки за контрактом, перерахувавши на користь продавця грошові кошти у розмірі 281 840,00 грн., що становить 50% вартості контракту. Проте, станом на 30.11.2011 року продавцем не було вчинено жодних дій, спрямованих на виконання своїх обов'язків за контрактом. Також позивачем було зазначено, що за інформацією, наявною у позивача, відповідач до страхової компанії не звертався.

У відповідності до п. 4.4. контракту позивачем 12.01.2012 року на адресу відповідача було надіслано лист-вимогу (вих. № 10/01), що підтверджується фіскальним чеком № 0373 та описом вкладення, із повідомленням про необхідність повернення коштів, перерахованих йому на виконання контракту у розмірі 281 840,00 грн. Зазначений лист повернено позивачу відділенням Укрпошти у зв'язку із незнаходженням адресата за вказаною адресою.

Однак, як стверджує позивач, 03.02.2012 року лист-вимогу було надіслано позивачем на адресу, що вказана в контракті як місцезнаходження відповідача, що підтверджується фіскальним чеком № 5888 та описом вкладення, проте цей лист був також повернений позивачу відділенням Укрпошти із тією ж самою мотивацією.

Позивач відмітив, що станом на 20.03.2012 року продавцем не було повернуто коштів та не здійснено поставку товару, тому покупець вправі застосувати до нього штрафні санкції, передбачені контрактом.

Так, позивач зазначає, що пунктом 5.3. контракту передбачено, що у разі виконання покупцем п. 3.1 та невиконання продавцем п. 1.1 цього контракту з продавця стягується пеня у розмірі з вартості недопоставленого товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 20 % від вартості цього контракту.

Таким чином, на думку позивача, у відповідності до п. 5.3. контракту станом на 20.03.2012 року відповідач зобов'язаний сплатити позивачу пеню у розмірі 115 440,00 грн. та штраф у розмірі 104 000,00 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 29.03.2012 р. порушено провадження по справі № 5017/946/2012 та справу призначено до розгляду в засіданні суду.

Відповідач відзив на позов не надав, також представник відповідача у судові засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи відповідач повідомлявся судом належним чином за фактичною адресою та адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб фізичних осіб-підприємців згідно спеціального витягу (а.с. 34-35).

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

21 червня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „Хліб Інвестбуд" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Агрофірма -„Весна" (продавець) було укладено контракт на поставку зерна майбутнього врожаю № КФ-0076 (а.с. 8-11), згідно п. 1.1. якого відповідач у визначений сторонами строк передає позивачу у власність наступний товар: найменування товару - ячмінь; ДСТУ - 3769:98; одиниця виміру - тонни; кількість - 400,000; ціна одиниці товару без ПДВ - 1083,33 грн.; ПДВ - 216,67 грн.; ціна одиниці товару з ПДВ - 1300,00 грн.; загальна вартість товару з ПДВ - 520 000,00 грн.

Згідно п. 1.2 контракту термін поставки товару визначений до 30 листопада 2011 року.

При цьому поставка вважається здійсненою в момент підписання акту приймання -передачі товару на базисі поставки відповідно до умов цього контракту (п. 1.2.1 контракту). Базис поставки -ДП з іноземними інвестиціями „Сантрейд" (Саратська філія) (п. 1.3 контракту). Елеватор, на якому відбуватиметься поставка, має бути попередньо погоджений з покупцем. Підтвердженням такого узгодження є лист-підтвердження покупця (п. 1.3.1 контракту).

Відповідно до п. 3.1 контракту покупець протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту вступу в силу договору застави, передбаченого п. 2.2. контракту та за умови прийняття страховою компанією на врахування страхових площ продавця в повному обсязі, згідно п. 4.5. цього контракту, зобов'язується перерахувати кошти (авансовий платіж) на поточний рахунок продавця в розмірі 50% від вартості контракту, передбаченої у п.1.5. цього контракту, за вирахуванням суми, передбаченої п. 3.1.1. цього контракту.

За умовами п. 4.5 цього контракту продавець протягом 3 робочих днів з моменту підписання контракту зобов'язаний укласти зі страховою компанією договір добровільного комплексного страхування майбутнього врожаю сільськогосподарської культури та надати покупцю акт огляду посівних площ продавця. Продавець протягом 5 банківських днів після отримання від страхової компанії акту огляду посівної площі продавця на предмет сходження посівів сплачує за продавця страхову премію за договором страхування в розмірі, передбаченим п. 3.1.1.

Так, в п. 3.1.1 контракту передбачено, що покупець утримує __ % від суми контракту, передбаченої п. 1.5. контракту для сплати страхового платежу у порядку, передбаченому п. 4.5. контракту.

Згідно п. 3.2 контракту покупець здійснює наступний платіж у розмірі 20 % від вартості контракту. передбаченої п. 1.5. контракту не раніше 1 місяця з моменту отримання продавцем першого авансового платежу, на підставі отриманого листа-заявки продавця та позитивного звіту представника покупця про стан посівних площ. Платіж, передбачений п. 3.2 контракту, здійснюється протягом 7-ми днів з моменту отримання покупцем всіх вищевказаних документів (п. 3.2.1 контракту).

Пунктом 3.3 контракту передбачено, що остаточний розрахунок у розмірі 30% від вартості поставленої партії товару здійснюється покупцем протягом 15 робочих днів з моменту отримання покупцем документів, передбачених п. 2.3. контракту, зокрема:

- договору складського зберігання зерна між зерновим (товарним) складом та покупцем;

- складських документів на зерно, виписаних покупцю (за наявності відповідного базису поставки);

- акта приймання-передавання на весь обсяг товару;

- картки аналізу зерна або посвідчення про його якість, виданого Державною хлібною інспекцією;

- видаткових накладних на товар;

податкових накладних на залишок суми вартості зерна, не оплаченої за контрактом.

У відповідності з п. 8.5. контракту він діє з моменту його підписання і до 31 грудня 2011 року, а в частині розрахунків -до повного їх виконання сторонами.

Наразі в п. 2.2 контракту сторони домовились, що однією з істотних умов даного контракту є укладення договору застави майбутнього врожаю, який має бути нотаріально посвідчений у встановленому законом порядку. Предметом договору застави буде майно, визначене п. 1.1 цього контракту. Продавець усвідомлює та погоджується, що в разі невиконання ним своїх зобов'язань перед покупцем, які передбачені ст. 1 цього контракту та полягають в тому, що продавець поставляє покупцю товар в термін, передбачений п. 1.2 цього контракту, покупець має право задовольнити свої вимоги у спосіб, який обере на власний розсуд та в повному обсязі, що визначатиметься на момент фактичного задоволення таких вимог, включаючи проценти, неустойку, відшкодування збитків, завданих простроченням виконання зобов'язань, витрат, пов'язаних із зверненням стягнення на товар та його реалізацію (нотаріальні послуги, виконавчий збір тощо).

Так, 24.06.2011 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Хліб Інвестбуд" (заставодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Агрофірма -„Весна" (заставодавець) було укладено договір застави (а.с. 12), за яким позивач має право у випадку невиконання відповідачем своїх зобов'язань за основним договором одержати задоволення за рахунок передбаченого в п. 1.4 цього договору заставленого майна переважно перед іншими кредиторами заставодавця. Під основним договором в договорі застави розуміється контракт на поставку зерна майбутнього врожаю № КФ 0076 від 21.06.2011 р., термін поставки товару за яким до 30.11.2011 р. Предметом застави сторони визначили майно, яке стане власністю заставодавця після укладення договору застави майбутнього врожаю, а саме ячмінь в кількості 400 тон, вирощений на загальній площі 380 га, загальна вартість якого становить 520 000,00 грн.

Вищевказаний договір застави був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 24.06.2011 р. та зареєстровано в реєстрі за № НОМЕР_1

В свою чергу на виконання п. 4.5 вказаного контракту Товариством з обмеженою відповідальністю „Агрофірма -„Весна" 25.06.2011 р. було укладено з Приватним акціонерним товариством „Страхова компанія „Провідна" договір добровільного комплексного страхування майбутнього врожаю сільськогосподарської культури № 11/1103651/1604/11 (а.с. 42-50), предметом якого є майнові інтереси, що не суперечать закону та пов'язані з володінням та (або) користуванням та (або) розпорядженням майном, а саме майбутнім (очікуваним) врожаєм сільськогосподарської культури, зазначеної у додатку 1 до договору (далі -сільськогосподарської культури). За вказаним договором відповідачем було застраховано майбутній врожай ячменю на посівній площі 180 га, що відображено в додатку 1 до цього договору. При цьому страхова сума за договором склала 520 000,00 грн., страховий тариф -4,20%, а страховий платіж -21840,00 грн. Вигодонабувачем за вказаним договором є позивач, який згідно п. 8.3 договору страхування є платником страхового платежу відповідно до контракту на покупку зерна майбутнього врожаю. На виконання умов договору добровільного страхування майбутнього врожаю сільськогосподарської культури № 11/1103651/1604/11 від 25.06.2011р. представниками страховика та страхувальника 27.06.2011р. було складено акт огляду посівів, застрахованих за вказаним договором.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджено позивачем, останнім на виконання умов п. 3.1 - 3.2.2. контракту згідно платіжного доручення № 5987 від 07.07.2011 р. (а.с. 13) було перераховано на поточний рахунок відповідача авансовий платіж у розмірі 260 000,00 грн., а також згідно платіжного доручення № 5988 від 07.07.2011 р. (а.с. 14) на рахунок страховика -ПАТ „Страхова компанія „Провідна" було перераховано страховий платіж 21 840,00 грн. згідно договору комплексного страхування майбутнього врожаю с/г культур № 11/1103651/1604/11 від 25.06.2011 р.

Як з'ясовано судом, наступний платіж у розмірі 20% від вартості контракту позивачем як покупцем не сплачувався у зв'язку з відсутністю заявки відповідача як продавця та позитивного звіту представника покупця про стан посівних площ.

Однак, за ствердженнями позивача, відповідач в свою чергу не вчинив жодних дій, спрямованих на виконання своїх обов'язків за контрактом щодо поставки обумовленого товару, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом про повернення сплачених ним коштів на виконання вказаного контракту.

Так, відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж , якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В свою чергу відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Так, вищевказаний контракт на поставку зерна майбутнього врожаю, є підставою для виникнення у сторін за цим договором господарських зобов'язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання його сторонами.

Так, згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Ч. 1 ст. 173 ГК України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною 1 ст. 174 ГК України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Так, як з'ясовано судом та не спростовано відповідачем, останній не виконав прийняті на себе зобов'язання по поставці товару згідно вказаного контракту з огляду на відсутність відповідних доказів поставки товару в матеріалах справи.

У відповідності з ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

За умовами п. 1.2 та п. 1.2.1 поставка товару мала бути здійснена до 30.11.2011 р., про що мав бути складений акт приймання-передавання товару. Також згідно листа ПАТ „Страхова компанія „Провідна" № 17-12/3370 від 16.03.2012 р. відповідач до страхової компанії із заявою про настання страхового випадку не звертався.

Відповідні докази, які б підтверджували факт поставки відповідачем обумовленого контрактом товару у встановлений строк, або неможливості виконання цього зобов'язання з поважних причин, в матеріалах справи відсутні. Адже частиною другою статті 22 ГПК України передбачено, що сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання тощо; обґрунтовувати свої вимоги і заперечення поданими суду доказами (ч. 2 ст. 43 ГПК України), якими в силу ст. 32 ГПК України є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інших обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Так, невиконання зобов'язання або виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов'язання.

В свою чергу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Однак, пунктом 4.4. контракту визначено, що у разі невиконання продавцем своїх зобов'язань або за наявності очевидних підстав у покупця вважати, що він не виконає своїх зобов'язань у встановлений строк або виконає їх не в повному обсязі, покупець має право зупинити виконання своїх зобов'язань (в тому числі передбачені п.п. 3.2.-3.3. контракту), відмовитися від їх виконання частково або в повному обсязі. В такому випадку продавець зобов'язаний повернути покупцю все отримане за цим контрактом протягом 10 днів з моменту такого встановлення, що підтверджується листом-вимогою покупця.

Так, у відповідності до п. 4.4. контракту позивачем 12.01.2012 року на адресу відповідача було надіслано лист-вимогу вих. № 10/01 від 10.02.2012 р. (а.с. 15),, що підтверджується фіскальним чеком № 0373 та описом вкладення у лист (а.с. 16), із повідомленням про необхідність повернення коштів, перерахованих йому на виконання контракту у розмірі 281 840,00 грн. Зазначений лист було повернуто позивачу відділенням Укрпошти у зв'язку із незнаходженням адресата за вказаною адресою.

Також позивачем 03.02.2012 року було надіслано відповідачу лист-вимогу на адресу, що вказана в контракті як місцезнаходження відповідача, що підтверджується фіскальним чеком № 5888 та описом вкладення, проте вказаний лист був також повернутий позивачу відділенням Укрпошти з тих же підстав.

Між тим, як з'ясовано судом, відповідач на вимогу позивача не повернув останньому перераховану ним на виконання контракту суму коштів.

В силу ч. 1, 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Реалізація покупцем права на вимогу про повернення суми попередньої оплати означає, що він відмовився від прийняття виконання неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно положень ч. 3 ст. 612 Цивільного кодексу України, якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає частково обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача суми коштів, сплачених за контрактом на поставку зерна майбутнього врожаю № КФ-0076 від 21.06.2011 р. Так, за умовами п. 4.4 контракту та згідно приписів ч. 2 ст. 693 ЦК України позивач наділений правом вимоги від відповідача як продавця, який не передав обумовлений контрактом товар, повернути отриману за контрактом суму попередньої оплати , а саме суми в розмірі 260 000,00 грн., що склала 50% від вартості контракту. При цьому ні умовами контракту, ні приписами чинного законодавства не передбачено обов'язку відповідача повернути позивачу кошти, які були сплачені позивачем як страховий платіж на рахунок страховика за договором комплексного страхування майбутнього врожаю с/г культур № 11/1103651/1604/11 від 25.06.2011 р. у розмірі 21 840,00 грн., у разі нездійснення відповідачем поставки товару. За таких обставин, суд не вбачає правових підстав для стягнення з відповідача сплачених позивачем третій особі суми страхового платежу внаслідок невиконання відповідачем обов'язку по поставці товару.

Наразі слід зазначити, що позивач у разі відмови від контракту не позбавлений права на відшкодування цих коштів як понесених збитків. Проте такі вимоги позивачем не заявлялись, будь-яких заяв про зміну підстав позову також до суду не було подано. Як випливає зі змісту позову та встановлено судом в ході розгляду справи, у даній справі позивачем були заявлені вимоги саме про повернення коштів, перерахованих позивачем і отриманих відповідачем за контрактом.

Крім того, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України передбачає сплату неустойки у разі порушення зобов'язання.

Як передбачено частиною 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

Згідно положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як визначено п. 5.3 контракту на поставку зерна майбутнього врожаю № КФ-0076 від 21.06.2011 р. передбачено, що у разі виконання покупцем п. 3.1. та невиконання продавцем п. 1.1. цього контракту з продавця стягується пеня у розмірі 0,2 % вартості недопоставленого товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 20 % від вартості цього контракту.

При цьому, як передбачає частина 1 ст. 551 Цивільного кодексу України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.

За приписами ч. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Крім того, згідно ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Ч. 1, 2, 4 ст. 217 ГК України передбачають, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.

В силу положень ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Враховуючи те, що позивач належним чином були виконані зобов'язання, передбачені п. 3.1 договору, а відповідачем не були своєчасно виконані зобов'язання за вказаним контрактом щодо здійснення поставки товару і передачі його позивачу, на думку суду, позивачем правомірно нараховано відповідачу пеню за період з 01.12.2011 р. -20.03.2012 р., яка складає 115 440,00 грн. (520 000,00 грн.х 0,2% х 111 дн.), а також штраф у розмірі 20% від вартості контракту, що складає 104 000,00 грн., згідно наданого позивачем розрахунку розміру пені та штрафу (а.с. 19).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно положень ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Оцінюючи надані сторонами докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги „Хліб Інвестбуд" частково обґрунтовані, тому підлягають частковому задоволенню.

Враховуючи вищевикладене та у зв'язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Хліб Інвестбуд" до Товариства з обмеженою відповідальністю „Агрофірма -„Весна" про стягнення 501 280,00 грн. задовольнити частково.

2. СТЯГНУТИ з Товариства з обмеженою відповідальністю „Агрофірма -„Весна" (65028, м. Одеса, вул. Генерала Цвєтаєва, буд. 3/5; код ЄДРПОУ 32404899) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Хліб Інвестбуд" (04050, м. Київ, вул. Мельникова, 12; код ЄДРПОУ 33307354) суму коштів, сплачених за контрактом на поставку зерна майбутнього врожаю № КФ-0076 від 21.06.2011 р., в розмірі 260000/двісті шістдесят тисяч/грн. 00 коп., пеню в розмірі 115 440/сто п'ятнадцять тисяч чотириста сорок /грн. 00 коп., штраф в розмірі 104 000/сто чотири тисячі/грн. 00 коп., витрати по сплаті судового збору в розмірі 9 588 /дев'ять тисяч п'ятсот вісімдесят вісім/ грн. 00 коп.

3. В задоволенні решти частини позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „Хліб Інвестбуд" до Товариства з обмеженою відповідальністю „Агрофірма -„Весна" відмовити

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 14.05.2012 р.

Суддя Петров В.С.