Рішення

від 14.05.2012 по справі 5023/1465/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" травня 2012 р. Справа № 5023/1465/12

вх. № 1465/12

Суддя господарського суду Буракова А.М.

при секретарі судового засідання Чепак А.О.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 за дов. № 513/01 від 22.02.2012 року,

відповідача - не з'явився,

розглянувши справу за позовом Національного фармацевтичного університету, м. Харків

до Приватного підприємства "Сокол-Л", м. Харків

про стягнення заборгованості за Договором №1 від 28.11.2007 року в розмірі 11017,13 грн.

ВСТАНОВИВ:

Національний фармацевтичний університет, м. Харків (позивач) звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Приватного підприємства "Сокол-Л", м. Харків про стягнення суму основного боргу за Договором №1 від 28.11.2007 року в розмірі 10293,84 грн., сума інфляційного збільшення 28,63 грн., пеня - 570,63, сума 3% річних 124,03 грн. В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання покладених на відповідача обов'язків за договором №1 від 28.11.2007 року про відшкодування витрат балансоутримувача наутриманняя орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю, з урахуванням чого просить суд задовольнити позовні вимоги та стягнути з відповідача заявлену суму позову.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 23.03.2012 року було прийнято заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її розгляд у відкритому судовому засіданні на 16.04.2012 року о 10:45 годині.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 05.04.2012 року було виправлено допущені описки в Ухвалі господарського суду Харківської області 23.03.2012 року по справі № 5023/1465/12, а саме, частину другу резолютивної частини ухвали викладено у такій редакції:"Порушити провадження у справі та призначити її до розгляду у судовому засіданні на "17" квітня 2012 р. о(об) 10:45".

Ухвалою господарського суду Харківської області від "17" квітня 2012 р. розгляд справи було відкладено на 14 травня 2012 року 10:30 року.

Представник позивача в призначене судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд задовольнити позов у повному обсязі з підстав вікладених у позовній заяві. Надав пояснення по суті справи.

Представник відповідача в призначене судове засідання не з'явився, вимог попередньої ухвали суду не виконав, причини неявки суду не відомі. Проте, до господарського суду Харківської області 04.05.2012 року повернулась ухвала суду від 17.04.2012року, з поштовою довідкою з відміткою "за закінченням терміну зберігання".

Згідно довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України місцезнаходження відповідача є таким: 61016, м. Харків, вул. Кубасова, 1/10, кв. 11.

Відповідно до вимог частин 1, 3 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Виходячи з вимог ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до роз'яснень, викладених Вищим господарським судом у інформаційному листі №01-8/482 від 13.08.2008р. до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Крім того, в зазначеному інформаційному листі викладено й правову позицію, згідно з якою примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

На підставі вищевикладеного суд дійшов висновку про належне повідомлення учасників процесу про час та місце судового засідання.

Відповідач правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, процесуальне право на участь у судовому засіданні не реалізував.

Зважаючи на вищевикладене, суд вважає, що ним вжито всі заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, тому вважає за можливе розглядати справу за відсутності представника відповідача за наявними в справі матеріалами, як передбачено статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

28.11.2007 між Регіональним відділенням Фонду Державного майна України по Харківській області та Приватним підприємством «СОКОЛ-Л» було укладено договір оренди № 3533-Н.

Відповідно до умов п. 1.1. даного договору Регіональне відділення Фонду Державного майна (за договором оренди від 28.11.2007 р. № 3533-Н - Орендодавець) передає, а Приватне підприємство «СОКОЛ-Л» (за договором оренди від 28.11.2007 р. № 3533-Н - Орендар) приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно - нежитлові приміщення: кім. №№ 1-7, 22, 58-60 загальною площею 197,8 кв.м. на першому поверсі та підвальне приміщення - кім. № 1 загальною площею 32,6 кв.м. (далі - Майно), розміщене за адресою: м. Харків, вул. Тимурівців, 11-а, у 9-поверховій будівлі гуртожитку літ. «А-9», що перебуває на балансі Національного фармацевтичного університету (за договором оренди від 28.11.2007 р. № 3533-Н - Балансоутримувач).

Відповідно до п. 5.12 Договору, відповідач зобов'язується здійснювати витрати, пов'язані з утриманням орендованого майна. Протягом 15 робочих днів після підписання цього Договору укласти з Балансоутримувачем орендованого Майна договір про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання орендованого Майна, у тому числі на компенсацію плати за землю, або договори з відповідними комунальними службами на надання комунальних послуг Орендарю, з наданням Орендодавцю копії цих Договорів.

На виконання вимог п. 5.12 Договору оренди від 28.11.2007 р. № 3533-Н, 28.11.2007 р. між Національним фармацевтичним університетом (Позивач) та Приватним підприємством «СОКОЛ-Л» (Відповідач) було укладено договір № 1 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю (Договір №1).

Як свідчать матеріали справи, Договір оренди та Договір №1 були пролонговані на підставі Додаткових угод до 27.11.2011р.

Відповідно до п. 1.1. Договору № 1, позивач забезпечує обслуговування, експлуатацію та ремонт будівлі, що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Тимурівців, 11-а (будівля), загальною площею 230,4 кв.м., а також утримання прибудинкової території, а відповідач бере участь у витратах позивача на виконання вказаних робіт пропорційно до займаної ним площі в цій будівлі, якщо інше не випливає з характеру послуг, наданих позивачем за Договором.

Відповідно до п. 2.2 Договору № 1, відповідач зобов'язується не пізніше 10-го числа місяця, наступного за звітним місяцем, вносити плату на рахунок позивача за санітарне обслуговування прибудинкової території та допоміжних приміщень будівлі, технічне обслуговування Будівлі відповідно до загальної площі приміщення, а також за комунальні послуги згідно з п. 2.1.1 цього Договору.

Згідно п. 2.1.1. п. 2.1. Договору № 1, розмір плати за обслуговування і ремонт будівлі, прибудинкової території, утримання допоміжних приміщень будівлі залежить від складу робіт і послуг, які надаються позивачу житлово-експлуатаційними, ремонтно- будівельними організаціями та іншими суб'єктами господарювання, і визначається розрахунком щомісячних платежів (кошторисом витрат) за обслуговування та ремонт Будівлі, комунальних та інших послуг Позивача згідно з додатком 8.2 до цього Договору.

Як вбачається з додатку №1 до Договору №1 про відшкодування витрат балансоутримувачу, сторони погодили перелік та розрахунок комунальних послуг, які згідно з умовами договору зобов'язався відшкодовувати Відповідач. Рахунки, що виставлялися позивачем відповідачу до сплати формувалися на підставі розрахунків комунальних підприємств за спожиті Позивачем ресурси.

Як свідчать матеріали справи, з метою забезпечення орендованих приміщень будівлі тепловою енергією Позивач уклав угоди з комунальними підприємствами. Так, приміщення, яке є предметом Договору №1 забезпечувалося відповідними ресурсами на підставі договору №14241 купівлі- продажу теплової енергії в гарячій воді від 01.03.2011 року, укладеного з комунальним підприємством «Харківські теплові мережі»; договору №871 про закупівлю послуг за державні кошти (вивезення твердих побутових відходів) від 05.05.2011, укладеного з приватним підприємством «Мега-Транс»; договору №1712 на відпуск та споживання води від 01.01.2005, укладеного з комунальним підприємством «ВТП «Вода»; договору № V- 1887/01-5-2 на приймання стічних вод (надання послуг водовідведення) від 26.07.2010, укладеного з комунальним підприємством «Харківкомуночиствод».

За вказаним договором за комунальні послуги, які надавалися Відповідачу, Позивач проводив оплату на користь КП «Харківські теплові мережі», ПП «Мега-Транс», КП «ВТП «Вода», КП «Комуночиствод», з наступним включенням витрачених сум до розрахунків відшкодування витрат Позивача на утримання орендованого Відповідачем майна та надання комунальних послуг відповідно до підпункту 2.1.1. пункту 2.1 Договору №1.

Позивач свої обов'язки за Договором №1 виконав належним чином. Для відшкодування понесених Позивачем витрат на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг Відповідачу були надані акти виконаних робіт та розрахунки з відшкодування витрат, у яких вказано розмір вартості наданих КП «Харківські теплові мережі», ПП «Мега-Транс», КП «ВТП «Вода», КП «Комуночиствод» послуг, сплачених Позивачем.

Відповідно до розрахунків витрат за червень 2011 року, вересень 2011 року, жовтень 2011 року, листопад 2011 року на користь Університету підлягає сплаті сума у розмірі 10 293, 84 грн., з яких за червень 2011 року - 3935,12 грн., за вересень 2011 року - 1594,37 грн., за жовтень 2011 року - 1598,03 грн., за листопад 2011 року - 3166,32 грн.

14 листопада 2011 року на адресу Відповідача були направлені розрахунки витрат та акти виконаних робіт за червень 2011 року, вересень 2011 року, жовтень 2011 року, що підтверджується описом поштового відправлення №6105706998525 та фіскальним чеком №6105706998525.

Як вбачається з матеріалів справи, 23 грудня 2011 року на адресу Відповідача була надіслана вимога про сплату заборгованості, за спожиті комунальні послуг у розмірі 10 293, 84 грн. в строк сім днів з моменту її отримання, до вказаної вимоги був доданий також розрахунок з відшкодування витрат за листопад 2011 року та акт виконаних робіт та наданих послуг за листопад 2011 року від 30 листопада 2011 року. Проте, як свідчать матеріали справи відповідач на вимогу не відреагував, та суму боргу не сплатив.

Статтею 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, передбачено, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Відповідно до частини 7 статті 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд встановив, що відповідач не виконав свої зобов'язання за Договором № 1 щодо внесення плати за санітарне обслуговування прибудинкової території та допоміжних приміщень Будівлі, технічне обслуговування Будівлі відповідно до загальної площі приміщення, а також за комунальні послуги, з урахуванням чого станом на 22.02.2012року у Відповідача утворилася заборгованість перед позивачем у розмірі 10 293, 84 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

Крім того, позивач заявив до стягнення з відповідача, інфляційні нарахування суми заборгованості у розмірі 28,63 грн., 3% річних у розмірі 124,03 грн., пеню за несвоєчасне внесення орендної плати у розмірі 570,63 грн.

В силу вимог ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши нарахування надані позивачем, інфляційних нарахуваннь суми заборгованості у розмірі 28,63 грн., 3% річних у розмірі 124,03 грн., суд приходить до висновку, що даний розрахунок не суперечить вимогам чинного законодавства, нарахований вірно, з урахуванням чого позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до частини 1 статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч.1 та ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 2.2.6 Договору № 1 передбачено, що при несвоєчасному внесенні плати, відповідач зобов'язаний сплачувати пеню із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми наданих послуг за кожен день прострочки.

Згідно з ч.6. ст. 232 Господарсько Кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши нарахування пені за несвоєчасне внесення орендної плати у розмірі 570,63 грн., суд приходить до висновку, що наданий позивачем розрахунок суперечить вимогам чинного законодавства, тому, виходячи з вищевикладеного, задоволенню підлягає сума пені в розмірі 309,09 грн., в частині стягнення 261,54 грн. суд відмовляє, у зв"язку з невірним нарахуванням.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 526, 530, 549, 610, 611, 625, 629, 759, 762 Цивільного кодексу України, статтями 193,198, 217, 230, 285 Господарського кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 44, 47-49, ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "СОКОЛ-Л" (61016, м. Харків, вул. Кубасова, 1/10, кв. 11, р/р 26002008125001 у ХФ АТ «Укрінбанк», МФО 351243, код ЄДРПОУ 34631886) на користь Національного фармацевтичного університету (61002, м.Харків, вул. Пушкінська, 53, р/р 35228005000099 в ГУ ДКУ в Харківській області, МФО 851011, код ЄДРПОУ 02010936) суму основного боргу в розмірі 10 293,84 грн. суми пені в розмірі 309,09 грн., інфляційні нарахування суми заборгованості у розмірі 28,63грн., 3% річних у розмірі 124,03 грн. та 1571,29 грн. судового збору.

Видати відповідний наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення пені в сумі 261,54 грн. - відмовити.

Суддя Буракова А.М.

Повний текст рішення по справі 5023/1465/12 складено та підписано 15.05.2012 року.