Рішення

від 04.11.2008 по справі 4001.1-2008

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

4001.1-2008

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 103

РІШЕННЯ

Іменем України

04.11.2008Справа №2-15/4001.1-2008

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лаковар» (79058, м. Львів, вул. Хімічна, 4 ідентифікаційний код 30052566)

До відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю « Лакофарбова компанія «Крим» (96012, АР Крим, м. Армянськ, Північна промзона, 96012, АР Крим, м. Армянськ, а/с-21, ідентифікаційний код 32362807)

Про стягнення 328 202,47 грн.

Суддя ГС АР Крим І.А. Іщенко

                                        представники:

Від позивача – не з'явився

Від відповідача  – Жиленко С.В., директор  

Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Лаковар» звернулось до Господарського суду АР Крим із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю « Лакофарбова компанія «Крим»  про стягнення 328 202,47 грн.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 30.10.2007 у справі № 2-7/11203-2007 позов задоволено частково.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю „Лакофарбова компанія „Крим” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Лаковар” суму заборгованості у розмірі 204804,90 грн., пеню у сумі 81570,86 грн., 3 % річних у розмірі 1676,10 грн., 8036,05 грн. інфляційних втрат, збитки у розмірі 7821,85 грн., 3243,02 грн. державного мита та 116,39 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позову відмовлено.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю „Лаковар” в доход Державного бюджету України державне мито в сумі 6,00 грн.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 20.12.2007р. рішення Господарського суду АР Крим від 30.10.2008р. по справі № 2-7/11203-2007 залишено без змін.

Постановою Вищого Господарського суду України від 19.03.2008р.  рішення Господарського суду АР Крим від 30.10.2007р. та Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 20.12.2007р. у справі № 2-7/11203-2007 скасовано в частині стягнення пені, а справа в цій частині передана на новий розгляд до Господарського суду АР Крим, в іншій частині рішення Господарського суду АР Крим від 30.10.2007р. та Постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 20.12.2007р. у справі № 2-7/11203-2007 залишена без змін.

Ухвалою  Верховного суду України від 29.05.2008 р. відмовлено у порушенні провадження з перегляду у касаційному порядку постанови Вищого господарського суду України від 129.03.2008 р. у справі № 2-7/11203-2007.

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 01.07.2008р. справа № 2-7/11203-2007 прийнята до провадження суддею Господарського суду АР Крим Краповою З.І. з привласненням їй номеру 2-14/4001.1-2008.

Резолюцією Виконуючого обов'язки  Голови Господарського суду АР Крим С.А. Чумаченко у зв'язку з призначенням судді господарського суду Курапової З.І. на посаду судді Севастопольського апеляційного адміністративного суду, справа № 2-14/4001.1-2008 була передана в провадження судді Господарського суду АР Крим І.А. Іщенко, справі привласнений номер № 2-15/4001.1-2008.

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 30.09.2008 р. справа прийнята у провадження та призначена до слухання.

Позивач явку представника у судове засідання не забезпечив. У поясненнях  відповідно до постанови Вищого господарського суду України від 19.03.2008р. підтримує позовні вимоги у частині чинення пені у розмірі 101963,57 грн. та просить розглянути справу без участі свого представника.

Представник відповідача у поясненнях просить змінити рішення Господарського суду АР Крим та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду в частині стягнення пені у розмірі 81570,86 грн. на стягнення пені у розмірі 9077,33 грн.

Суд вважає, що матеріали справи в достатній мірі характеризують правовідносини, що склалися між сторонами, та вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника  відповідача, суд

ВСТАНОВИВ :

Рішенням Господарського суду АР Крим від 30.10.2007 у справі № 2-7/11203-2007 та постановою Севастопольського апеляційного господарського суду АР Крим від 20.12.2007р. у справі № 2-7/11203-2007 встановлена заборгованість  Товариства з обмеженою відповідальністю «Лакофарбова компанія «Крим» перед ТОВ «Лаковар» у розмірі 204804,90 грн. за невиконання відповідачем прийнятих на себе обов'язків за договором купівлі – продажу № 1 від 04.01.2007 р. з повної та своєчасної оплати вартості переданого товару.

Крім того, цими рішеннями суду встановлений обов'язок відповідача сплати на користь позивача 3 % річних у розмірі 1676,10 грн., 8036,05 грн. інфляційних втрат та 7821,85 грн. збитків, в частині стягнення збитків у розмірі 4500,00 грн. за сплачені юридичні послуги у задоволенні позову відмовлено.

Зазначені обставини, встановлені рішеннями суду попередніх інстанцій у справі № 2-7/11203-2007, підтверджені  при перевірці матеріалів справи Вищим господарським судом України, рішення Господарського суду АР Крим від 30.10.2007 та постанова Севастопольського апеляційного господарського суду АР Крим від 20.12.2007р. у справі № 2-7/11203-2007 в цій частині залишені без змін.

Також рішенням Господарського суду АР Крим від 30.10.2007 р., залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду АР Крим від 20.12.2007р. у справі № 2-7/11203-2007, з посиланням на вимоги статей 546, 549, 551 Цивільного кодексу  України та враховуючи п. 6.5. договору, яким передбачено майнову відповідальність за порушення вимог договору у вигляді пені в розмірі 0,5 % від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, стягнуто  з відповідача пеню в розмірі 81570,86 грн., розмір якої був зменшений на 20% на підставі пункту 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України.

Але Постановою Вищого господарського суду України від 19.03.2008 р. у справі № 2-7/11203-2007 р. вказана справа направлена на новий розгляд до господарського суду АР Крим у частині позовних вимог щодо стягнення пені.

Згідно частини 1 статті 111-12 Господарського процесуального кодексу України  вказівки,  що  містяться  у постанові касаційної інстанції,  є обов'язковими для суду першої інстанції під  час  нового  розгляду справи.

Розглянувши матеріал справи, суд вважає що позов в частині стягнення пені у розмірі 101963,57 грн.  підлягає задоволенню частково з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що в пункті 6.5 договору купівлі – продажу № 1 від 04.01.2007 р. сторони передбачили майнову відповідальність у вигляді пені в розмірі 0,5 % від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, а також відшкодовування понесених Продавцем збитків

Оскільки прострочення платежу відбулось зі сторони відповідача, що підтверджено матеріалами справи та встановлено рішенням Господарського суду АР Крим від 30.10.2007 у справі № 2-7/11203-2007, залишеним без змін в цій частині постановою Вищого господарського суду України від 19.03.2008 р. у справі № 2-7/11203-2007 р., позивачем правомірно нарахована пеню за прострочення виконання зобов'язання щодо оплати товару у період з  18.04.2007 р. по 07.08.2007 р.

Позивачем при нарахуванні суми пені були застосовані відсотки, передбачені Договором, а саме 0,5 % від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Також у письмових поясненнях позивач посилається на те, що відповідач при розгляді справи № 2-7/11203-2007 не ставив  вимогу про визнання недійсним п. 6.5 договору № 1 від 04.01.2007 р. як такого, що суперечить законодавству,  а отже у зв'язку з простроченням відповідачем строків проведення розрахунків за придбаний товар, встановлена п. 6.5 Договору № 1 від 04.01.2007 р. майнова відповідальність у вигляді пені у розмірі 0,5 % від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу підлягає стягненню у повному обсязі.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу  України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу  України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов'язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.   

Відповідно до частини 1 статті 231 названого Кодексу законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Приписами пункту 6 вказаної статті унормовано, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законодавством або договором.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань регулюються Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”.  

Статями 1, 3 цього Закону встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, суд робить висновок, що  відповідно до вимог чинного законодавства сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, тому встановлена сторонами у договорі відповідальність за прострочення виконання зобов'язання у більшому розмірі не суперечить матеріальному праву.

Проте, положення Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" не встановлюють обмежень щодо визначення розміру пені, а передбачають обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.

Відтак, заявлена позивачем сума пені у розмірі 101963,57 грн. за період з 18.04.2007 р. по 07.08.2007 р. підлягає зменшенню.

Листом НБУ від 06.06.2006 р. N 14-011/1373-6039 з 10.06.2006 р. облікова ставка НБУ встановлена на рівні 08,5%.

Листом  НБУ від 17.05.2007 р. N 14-011/1150-5118 з 01.06.2007 р. облікова ставка НБУ встановлена на рівні 8,0%.

Отже, з 18.04.2007 р. по 26.04.2007 р. – 108832,50 грн.(сума заборгованості) х 9 дн. (кількість днів прострочення) х 17% (подвійна облікова ставка НБУ) / 365 дн. = 456,20 грн.

З 27.04.2007 р. по 13.05.2007 р. – 100000,00 грн. х 17 дн. х 17% / 365 = 791,78 грн.

З 14.05.2007 р. по 23.05.2007 р. – 214804,90 грн. х 10 дн. х 17% / 365 = 1000,46грн.

З 24.05.2007 р. по 31.05.2007 р. – 204804,90 грн. х 8 дн. х 17% / 365 = 763,11грн.

З 01.06.2007 р. по 07.08.2007 р. – 204804,90 грн. х 68 дн. х 16% / 365 = 6104,87 грн.

Таким чином, стягненню з відповідача підлягає сума пені у розмірі 9116,42 грн.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 82-84  Господарського процесуального кодексу  України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позовні вимоги в частинні стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лакофарбова компанія «Крим»  пені у розмірі 101963,57 грн. задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лакофарбова компанія «Крим» (96012, АР Крим, м. Армянськ, Північна промзона, 96012, АР Крим, м. Армянськ, а/с-21, ідентифікаційний код 32362807) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лаковар» (79058, м. Львів, вул. Хімічна, 4 ідентифікаційний код 30052566) 9116,42 грн. пені.

3.          В частині позову щодо стягнення пені у розмірі 92847,15 грн. відмовити.

4.          Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Іщенко І.А.