Рішення

від 11.11.2008 по справі 14491-2007

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

14491-2007

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 103

РІШЕННЯ

Іменем України

11.11.2008Справа №2-15/14491-2007

За позовом Закритого акціонерного товариства «Туристична компанія «Мега – Тур» (61002, м. Харків, вул. Артема, 46, ідентифікаційний код  30588996)

До відповідача Відкритого акціонерного товариства «Пансіонат «Море» (98500, АР Крим, м. Алушта, вул. Набережна,25, ідентифікаційний код 19011733)

Про  розірвання договорів та стягнення  1003871,14  грн.

Суддя ГС АР Крим  І.А.Іщенко

                                        представники:

Від позивача – Дєвкіна Т.О., довіреність б/н від 27.07.2008 р., у справі

Від відповідача – не з'явився

Обставини справи: Закрите акціонерне товариство «Туристична компанія «Мега – Тур» звернулося до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Пансіонат «Море» про розірвання договорів про надання туристичних послуг на умовах надання квоти місць № 49 від 07.04.2004 р. та № 047/05/К від 04.04.2005 р., укладених між Закритим акціонерним товариством «Туристична компанія «Мега – Тур» та Відкритим акціонерним товариством «Пансіонат «Море», про стягнення залишку суми попередньої оплати в розмірі 1003871,14 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що виконання зазначених договорів завдає збитки позивачу, який знаходить в процедурі банкрутства, та виконання цих договорів створює умови, що перешкоджають відновленню платоспроможності боржника, що призвело до необхідності звернення з позовом до господарського суду АР Крим за захистом порушеного права.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечує з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву № 453 від 08.11.2007 р.

12.01.2008 р. до господарського суду АР Крим надійшли письмові пояснення по суті позовних вимог з правовим обґрунтуванням позовних вимог, згідно з якими позивач з посиланням на статтю 652 Цивільного кодексу України зазначає, що під час виконання спірних договорів мала місце істотна зміна обставин, які спричинили для сторін непередбачувані наслідки, що у свою чергу відповідно до статті 652 Цивільного кодексу України є підставою для розірвання договорів.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 15.01.2008 р. провадження у справі було зупинено, у справі призначено судову економічну експертизу. На вирішення експерта поставлені наступні запитання: а) визначити розмір перерахованих Закритим акціонерним товариством «Туристична компанія «Мега – Тур» грошових коштів Відкритому акціонерному товариству «Пансіонат «Море» за договором № 49 про надання туристичних послуг на умовах надання квоти місць від 07.04.2004 р.

б) визначити розмір залишку невикористаних грошових коштів Закритого акціонерного товариства «Туристична компанія «Мега – Тур» за Договором № 49 про надання туристичних послуг на умовах надання квоти місць від 07.04.2004 р..

в) визначити розмір перерахованих Закритим акціонерним товариством «Туристична компанія «Мега – Тур» грошових коштів Відкритому акціонерному товариству «Пансіонат «Море» за договором № 047/05/К про надання туристичних послуг на умовах надання квоти місць від 04.04.2005 р.

г) визначити розмір залишку невикористаних грошових коштів Закритого акціонерного товариства «Туристична компанія «Мега – Тур» за Договором № 047/05/К про надання туристичних послуг на умовах надання квоти місць від 04.04.2005 р.

29.07.2008 р. до господарського суду надійшли матеріали справи з висновком судового експерта № 5 від 28.07.2008 р.

Ухвалою господарського суду АР Крим провадження у справі було поновлено.

10.09.2008 р. до господарського суду АР Крим надійшов відзив на позов, в якому відповідач заперечує проти позовних вимог, з підстав, викладених у відзиві, просить суд у позові відмовити у повному обсязі.

У судовому засіданні 07.10.2008 р. представником позивача надана заява в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України, відповідно якої просить суд визнати недійсним пункт 3.25 Договору про надання туристичних послуг на умовах надання квоти місць № 047/05/К від 04.04.2005 р., розірвати договори про надання туристичних послуг на умовах надання квоти місць № 047/05/К від 04.04.2005 р. та № 49 від 07.04.2004 р., укладених між ЗАТ «Туристична компанія «Мега-Тур» та ВАТ «Пансіонат «Море», стягнути з відповідача залишок суми попередньої оплати в розмірі 993308,68 грн.

13.10.2008 р. до господарського суду АР Крим надійшли заперечення відповідача на заяву про зміну предмету позову, в якій відповідач зазначає, що позовні вимоги про визнання недійсним пункту 3.25 Договору № 047/05/К від 04.04.2005 р. повинні бути залишені без розгляду, оскільки вказані вимоги не є доповненням позовних вимог у розумінні статті 22 Господарського процесуального кодексу України, а є новими вимогами, які є самостійним окремим позовом.

Суд вважає за можливе заяву позивача задовольнити, прийняти зміну позовних вимог,  оскільки це не порушує чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси та не суперечить  частині 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України, відповідно якої позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Розгляд справи відкладався у порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні оголошувалася перерва. Після закінчення перерви слухання справи було продовжено.

Строк розгляду справи був продовжений по клопотанню сторін в порядку статті 69 Господарського процесуального кодексу України.

                  Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ :

07.04.2004 р. між Відкритим акціонерним товариством «Пансіонат «Море» (Пансіонат) та Закритим акціонерним товариством «Туристична компанія «Мега – Тур» (Фірма) був укладений договір № 49 про надання туристичних послуг на умовах надання квоти місць. (а.с. 27-30 Т.1)

Згідно з пунктом 1.1. Договору його предметом є надання Пансіонатом комплексу туристичних послуг з бронювання, розміщення, харчування та курортного обслуговування туристів Фірми на умовах придбання квоти місць в період з 20 травня по 21 вересня 2004 року.

Пунктом 1.2 Договору сторони домовилися  про використання в цьому договорі і всіх додатках до нього наступних визначень:

послуги - комплекс туристичних послуг з бронювання, розміщення, харчування і курортного обслуговування туристів фірми;

загальний період квоти - 124 календарних дня з 30 травня 2004 р. по 21 вересня 2004 року.

Певний період квоти - певний термін в межах загального періоду квоти.

Квота місць - квота місць, гарантовано оплачувана фірмою згідно графіку, приведеному в додатку 1,2 до даного договору, з правом відмови на умовах обумовлених в цьому договорі і можливістю перенесення невикористаної частини суми квоти, вказаної в Додатку 1 за певний період і /або загальний період квоти на подальші періоди ( за винятком періодів з 28.12.2004 року по 10.01.2005 роки і з 28.04.2005 р. по 10.05.2005 роки), але не більше ніж до 19.05.2005 року.

Квотна договірна вартість номера - договірна вартість номера певної категорії в межах терміну дії цього договору.

Сума квоти - загальна вартість послуг за поданням квоти місць за загальний період квоти, незалежно від фактично наданих послуг.

Пунктом 3.11 встановлено, що Фірма має право реалізовувати додаткові місця Пансіонату за цінами, вказаними в нижчеприведеному переліку. При цьому реалізація додаткових місць входить в залік виконання зобов'язань по виконанню суми квоти.

Відповідно до пункту 3.17. Пансіонат на договірних умовах з Фірмою за договірними цінами може реалізовувати, а також відкликати квоту місць Фірми, внаслідок чого проводиться взаєморозрахунок суми квоти, вироблюваних платежів згідно графіка оплати вартості реалізації туристичних послуг (квотній договірній вартості).

Згідно з пунктом 3.18 якщо фірма має залишок грошових коштів, пов'язаний з виконанням зобов'язань сумі квоти за станом на 21 вересня 2004 р. і виконані всі умови пунктів 4.1., 4.5 цього Договору, то Фірма дістає можливість перенесення реалізації невикористаної частини суми квоти місць на період з 21 вересня 2004 р. по 20 травня 2005 р. (за винятком періодів з 28.12.2004 р. по 10.01.2005 р., і з 28.04.2005 р. по 10.05.2005 р.) з оформленням Додаткової угоди до цього Договору. При цьому залік по виконанню зобов'язань по сумі квоти проводиться між сторонами в 2004-2005 рр. з урахуванням коефіцієнта 0,78 по відношенню затвердженим цінам Пансіонату, що діють, з оформленням Додаткової угоди до цього Договору.

Згідно додатку № 1 до даного договору сума квоти становить 1576787,10 грн.

У зв'язку з домовленістю сторін про зміну загальної суми договору на підставі зміни суми четвертого платежу, загальна сума договору № 49 від 07.04.2004 р. склала 1503839,15 грн. (а.с. 156 Т.1)

Згідно з Додатковою угодою № 2 від 13.09.2004 р. до вказаного Договору загальна сума договору склала 1495138,67 грн. (а.с. 157 Т.1)

Згідно з Додатковою угодою № 3 від 15.07.2005 р. до вказаного Договору сторони дійшли згоди, що згідно акту звіряння від 29.06.2005 р. до Договору № 49 від 07.04.2004 р. реалізація невикористаної частини суми квоти Фірми у розмірі 449663,51 грн. переноситься на період з 01.01.2005 р. по 20.05.2006 р. (за виключенням періодів з 28.12.2005 р. по 10.01.2006 р. та з 28.04.2006 р. по 10.05.2006 р.). При цьому залік по виконанню зобов'язань по сумі квоти здійснюється сторонами в 2005-2006 р.р. в 2005-2006 р. з урахуванням коефіцієнту 0,795 по відношенню до діючих затверджених цін пансіонату. (а.с. 158 Т.1)

Так, згідно матеріалів справи а також експертного висновку № 5 від 28.07.2008 р. всього за період дії квоти з виконанням умов договору позивачем було використано послуг на суму 1052457,43 грн.

04.04.2005 р. між Відкритим акціонерним товариством «Пансіонат «Море» (Пансіонат) та Закритим акціонерним товариством «Туристична компанія «Мега – Тур» (Фірма) був укладений договір № 047/05/К про надання туристичних послуг на умовах надання квоти місць. (а.с. 33-37 Т.1)

Згідно з пунктом 1.1. Пансіонат надає, а Фірма купує певну кількість номерів на період з 20.05.2005 р. по 15.09.2005 р.

Відповідно до пункту 3.11. документом, підтверджуючим факт надання Пансіонатом сплачених Фірмою туристичних послуг, є акт виконаних робіт, складений на підставі щомісячних звірок між Сторонами і підписаний уповноваженими представниками Сторін не пізніше за останнє число звітного місяця.

Пунктом 3.15. Договору встановлено, що залік Пансіонатом додаткових місць, згідно пункту 3.14. договору, в межах суми квоти, здійснюється за відсутності заборгованості Фірми перед Пансіонатом відповідно до Додатку № 2 цього Договори.

Пансіонат на договірних умовах з Фірмою за договірними цінами може реалізовувати, а також відкликати квоту місць Фірми впродовж всього терміну даного Договору, внаслідок чого проводиться взаєморозрахунок суми квоти, вироблюваних платежів згідно графіка оплати, вартості реалізації туристичних послуг. (пункт 3.21)

Якщо фірма має залишок грошових коштів, пов'язаний з виконанням зобов'язань за даним договором на 15 вересня 2005 р. і не має заборгованості по термінах платежів згідно додатку № 2 дані договори, то Фірма дістає можливість перенесення реалізації невикористаної частини суми квоти місць на період з 01 жовтня 2005 р. по 20 травня 2006 р. (за винятком періодів з 28.12.2005 р. по 07.01.2006 р., і з 28.04.2006 р. по 10.05.2006 р.). При цьому залік по виконанню зобов'язань по сумі квоти проводиться між сторонами в 2005-2006 рр. з урахуванням коефіцієнта 0,78 по відношенню до затверджених цін Пансіонату, що діють, на період розміщення замовлення з оформленням Додаткової угоди до цього Договору. (пункт 3.22)

Згідно з пунктом 3.25 Договору залишок невикористаних грошових коштів Фірми, пов'язаний з виконанням зобов'язань станом на 20.05.2006 р. не повертається та не компенсується послугами Пансіонату.

          Сума квоти за договором становить 1162764,72 грн.

У зв'язку з домовленістю сторін про зміну загальної суми договору, остання згідно додаткової угоди № 2 від 25.04.2005 р. становить 1148823,00 грн.

Згідно додаткової угоди № 3 від 12.05.2005 р. загальна сума квоти склала 1142505,00 грн.

Згідно додаткової угоди № 4 від 30.05.2005 р. загальна сума квоти склала 1131595,92 грн.

З матеріалів справи а також з експертного висновку вбачається, що всього виконання квоти по наданню послуг з 20.05.2005 р. по лютий 2006 р. склало на суму 580968,48 грн.

Отже, невикористаною за Договором № 49 від 07.04.2004 р. та Договором № 047/05/К від 04.04.2005 р. залишилася сума у розмірі 993308,68 грн.

Так, дослідивши правову природу договорів, можна дійти висновку, що ВАТ «Пансіонат «Море», надавши ЗАТ «ТК „Мега-тур» квоту місць, втрачало право реалізовувати номери будь-якій іншій особі  протягом визначеного договорами № 49 та № 047 строку — загального періоду квоти. В свою чергу ЗАТ «Туристична компанія «Мега-тур», отримало право вільно, самостійно, на основі власного комерційного розрахунку, керуючись іншими принципами підприємницької діяльності, реалізовувати, іншими способами розпоряджатися придбаною квотою місць.

Суд вважає помилковим твердження позивача стосовно того, що платежі, здійснені ним за Договорами № 49 и № 047  є авансовими. Платежі, які були здійснені ЗАТ «Туристична компанія «Мега-тур» згідно з додатками до договорів № 49 и № 047 являються поетапною (згідно з графіком платежів) виплатою загальної вартості квоти місць. Це передбачено розділом 3 договору  № 49. та розділом 3 договору № 047 та вже було встановлено судом раніше. Такий порядок виконання зобов'язань відповідає статті  529 Цивільного кодексу України, за змістом якої передбачена можливість виконання зобов'язань частинами, якщо це встановлено договором.

Під час дії договорів № 49 та № 047   ЗАТ   «Туристична компанія «Мега-тур» не повністю реалізувало придбану за цими договорами квоту місць.

Більш того, позивачу  ЗАТ  «Туристична компанія «Мега – Тур» була надана можливість згідно з умовами договорів використати нереалізовану частину квоти місць поза встановлений договорами № 49 та № 47 загальний період квоти: до 20.05.2006 р. за Договором № 49 від 07.04.2004 р., та до 19.05.2006 р. за Договором № 047 від 04.04.2005 р.

Проте позивач не скористалося вказаною можливістю, та не реалізувало свою можливість використати залишок квоти у встановлені терміни.

Позивач згідно заяви про зміну позовних вимог просить суд стягнути з відповідача залишок суми попередньої оплати у розмірі 993308,68 грн.

Як вже встановлено судом вище, вказана сума не є попередньою оплатою, а є належним виконанням стороною за Договором умов договорів у встановлені договорами строки.

Отже, сума у розмірі 993308,68 не є також і дебіторською заборгованістю пансіонату перед ЗАТ «ТК «Мега-тур», як зазначає на це позивач у позовній заяві, оскільки ця сума є, по суті, вартістю придбаної, але в подальшому не реалізованої у результаті здійснення самостійної господарської діяльності ЗАТ «Туристична компанія «Мега-тур» іншим особам частини квоти місць.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачає, що учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Сума квоти відповідно до умов Договору мала бути використана позивачем у строки, встановлені Договором, тобто погашення суми квоти здійснюється шляхом надання відповідачем туристичних послуг в строки, встановлені умовами договорів. Умовами Договорів, зокрема пунктів 1.2 сума квоти не ставиться в залежність від фактично наданих послуг, зафіксованих Додатками 1.

Матеріали справи свідчать про те, що ВАТ «Пансіонат «Море» належним чином виконало свої зобов'язання щодо надання квоти місць, обслуговування туристів ЗАТ «Туристична компанія «Мега-тур».

Отже, те, що здіснення господарської (самостійної, систематичної, ініціативної, на власний ризик) діяльності ЗАТ «Туристичною компанією «Мега-тур» не було досягнуто повної реалізації придбаної квоти  місць туристам,  не покладає  на ВАТ «Пансіонат «Море» обов'язку відшкодувати залишок невикористаної суми квоти згідно наведених вище умов договорів № 49 та № 047.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи носить індивідуальний характер.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень способом, встановленим для доведення такого роду фактів.

Позивачем всупереч вказаним вимогам закону не представлено суду доказів у підтвердження того, на підставі чого, будь то умова Договору чи пряма вказівка Закону, на відповідача покладений обов'язок відшкодувати залишок невикористаної позивачем частини квоти.

На підставі викладеного,  судом не вбачається обґрунтованих правових підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення залишку суми попередньої оплати у розмірі 993308,68 грн., отже в цій частині у позові слід відмовити.

Стосовно позовних вимог про розірвання Договорів про надання туристичних послуг на умовах надання квоти місць № 047/05/К від 04.04.2005 р. та № 49 від 07.04.2004 р., укладених між ЗАТ «Туристична компанія «Мега-Тур» та ВАТ «Пансіонат «Море», суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Частиною 10 статті 17 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» закріплено право керуючого санацією в трьохмісячний строк з дня прийняття рішення про санацію відмовитися від виконання договорів боржника, укладених до порушення провадження у справі про банкрутство, не виконаних повністю або частково, якщо  виконання договору завдає збитків боржнику; договір є довгостроковим (понад один рік) або розрахованим на одержання позитивних результатів для боржника в довгостроковій перспективі, крім випадків випуску продукції з технологічним циклом, більшим за строки санації боржника; виконання договору створює умови, що перешкоджають відновленню платоспроможності боржника.

Сторона договору, щодо якого прийнято рішення керуючим санацією про відмову від його виконання, має право в тридцятиденний строк з дня прийняття рішення керуючим санацією вимагати в установленому порядку відшкодування збитків, які виникли у зв'язку з відмовою від виконання договору, в процедурі провадження у справі про банкрутство.

Матеріали справи свідчать, що ухвалою господарського суду Харківської області від 01.03.2006 р. у справі № Б-39/15-06 було порушено провадження у справі про банкрутство ЗАТ «Туристична компанія «Мега-Тур» та відносно боржника відкрита процедура санації. (а.с. 90-91 Т.1)

В процесі розгляду справи судом встановлено, що на момент звернення позивача з відповідним позовом до суду (10.10.2007 р.) термін дії спірних договорів вже сплинув:

договір № 49 - згідно додаткової угоди від 15.07.2005 року № 3, якою право реалізації невикористаної частини суми квоти перенесено на період з 01.10.2005 р. 20.05.2006 року;

договір № 047 - пунктом 8.1. договору передбачено, що договір вступає в дію з моменту   перерахування    Фірмою    першого    платежу    за    квоту    місць    та  діє до 20 травня 2006 року".

Статтею 631 Цивільного кодексу України визначено поняття строку договору. Так, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

На момент звернення позивача з позовом до суду про розірвання договорів вже сплинув строк, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки, зокрема минув строк, протягом якого позивач міг реалізувати своє право щодо використання наданої йому відповідачем квоти.

Отже, не може бути розірваний договір, який вже припинив свою дію виконанням та закінченням строку, на який він був укладений.

Крім того, підставою для розірвання договорів позивачем зазначено статтю 652 Цивільного кодексу України. Так, позивач посилається, що під час виконання сторонами договорів № 49 від 07.04.2004 р. та № 047/05/К від 04.05.2006 р. мала місце істотна зміна обставин, які спричинили для сторін непередбачувані наслідки.

Такою істотною зміною обставин на думку позивача є факт виникнення перевищення кредиторської заборгованості над активами товариства, які позивач не міг усунути після їх виникнення.

Одним із загальних принципів цивільного законодавства є принцип свободи договору, який знайшов своє відображення у статтях 3 та 627 Цивільного кодексу України. Свобода договору включає й вільне визначення сторонами його умов, де фіксуються взаємні права та обов'язки учасників.

Цивільне законодавство базується на принципі обов'язкового виконання сторонами зобов'язань за договором. За загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 652 Цивільного кодексу України, на підставі якої пред'явлено позов, передбачає можливість розірвання договору у зв'язку з істотною зміною обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору. Розірвання договору з цієї підстави на вимогу заінтересованої сторони в судовому порядку можливе за наявності одночасно чотирьох умов, вказаних у частині другій статті 652 Цивільного кодексу України, а саме:

1)          в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2)          зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3)          виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4)          із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Таким чином, сама по собі істотна зміна обставин не є підставою для розірвання договору. Вимагаючи розірвання договору з цієї підстави позивач, з урахуванням положень статті 33 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку доказування, повинен довести, зокрема, впевненість сторін у момент укладення договору в тому, що така зміна обставин не настане.

Отже, з огляду на викладене, у суду відсутні обґрунтовані правові підстави для задоволення позову в цій частині.

Заявою позивача про зміну позовних вимог, позовні вимоги були доповнені вимогою про визнання недійсним пункту 3.25 Договору про надання туристичних послуг на умовах надання квоти місць № 047/05/К від 04.04.2005 р.

Згідно з пунктом 3.25 Договору № 047/05/К від 04.04.2005 р. залишок невикористаних грошових коштів Фірми, пов'язаний з виконанням зобов'язань станом на 20.05.2006 р. не повертається та не компенсується послугами Пансіонату.

Оцінивши в сукупності представлені докази, наявні в матеріалах справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню з наступних підстав.

          Відповідно  до   статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права і обов'язки виникають з дій осіб,  передбачених  актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, які не передбачені цими актами, але аналогічно породжують цивільні права та обов'язки.

          При цьому, у відповідності з частиною 2 вказаної  норми підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є:

1) договори і інші  правочини;

2) створення літературних, художніх творів, винаходів і інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3) спричинення  майнової (матеріального) і моральної шкоди іншій особі;

4) інші юридичні факти.

          Відповідно до статті 12 Цивільного кодексу України особа здійснює свої  цивільні права вільно, на власний розсуд.

          Згідно зі статтею 13 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює в межах, наданих їй договором.

          Стаття 14 Цивільного кодексу України містить положення про те, що цивільні обов'язки виконуються в межах, встановлених договором.

          Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою — третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (частина 3 статті 215 Цивільного кодексу України).

          В  свою  чергу стаття 203 Цивільного кодексу України, передбачає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до пункту 5 частини  статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; законодавство, на підставі якого подається позов.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (стаття 34 Господарського процесуального кодексу України).

Проте, зі змісту заяви про зміну позовних вимог взагалі не вбачається жодного посилання на конкретну підставу для визнання пункту угоди недійсним, зокрема зазначення який саме пункт статті 203 Цивільного кодексу України був порушений.

          Позивачем не представлено суду жодного доказу того, що зміст спірного пункту 3.25 договору № 047/05/К від 04.04.2005 р. суперечить положенням Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Суд вважає необхідним дотримуватися принципів судочинства, що встановлені статтею 129 Конституції України, нормами якої вказано, що основними засадами судочинства  є зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Тобто, суд вважає потрібним застосувати принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів, а саме розглянути спір з урахуванням лише підстав позову, що вказані позивачем.

          Позивачем всупереч вимогам статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України не представлено нормативного обґрунтування позовних вимог, не наведено жодної підстави з посиланням на конкретну норму статті 203 Цивільного кодексу України для визнання пункту угоди недійсним.

Таким чином, суд вважає необхідним відмовити в задоволенні позову в частині визнання недійсним пункту 3.25 договору № 047/05/К від 04.04.2005 р.

У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення в порядку статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний 11.11.2008 р. у відповідності до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, 82-85  Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У позові відмовити.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Іщенко І.А.