Рішення

від 28.02.2008 по справі 11/627пн

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Луганської області 91016, м

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Луганської

області  91016,

м.Луганськ пл.Героїв ВВВ 3а тел.55-17-32

ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ СУД Луганской

области  91016,

г.Луганск пл.Героев ВОВ 3а тел.55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ

28.02.08                                                                                

Справа № 11/627пн.

Господарський суд Луганської

області у складі судді  Москаленко

М.О., при секретарі Мелеховій О.С., розглянувши матеріали справи за

позовом 

Приватного підприємця ОСОБА_1, м.

Луганськ

до Приватного підприємця

ОСОБА_2, м. Луганськ      

3-я особа, що не заявляє

самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_3, м. Луганськ

3-я особа, що не заявляє

самостійних вимог на предмет спору Товариство з обмеженою відповідальністю

"Татася", м. Луганськ

про

усунення перешкод у праві власності та користуванні нежитловим приміщенням

магазину та земельною ділянкою

в

присутності представників сторін:

від позивача -ОСОБА_1, паспорт

НОМЕР_1, виданий Артемівський РВ ЛМУ УМВС України в Луганській області

03.11.1999

від 

відповідача - ОСОБА_2. Огли, паспорт НОМЕР_2, виданий

Артемівський РВ ЛМУ УМВС України в Луганській області 20.04.2002  

від

3-ої особи - ОСОБА_3., паспорт НОМЕР_3, виданий Артемівський РВ ЛМУ УМВС

України в Луганській області  

від

3-ої особи - ТОВ "Татася" - Бут Д.В., дов. б/н від 28.12.2007

в с т а н о в

и в:

Суть спору:  позивачем заявлено вимогу про

усунення перешкод  у здійсненні права

власності на об»єкт нерухомості -нежитлове приміщення магазину загальною площею

144, 1кв. м, що знаходиться за адресою: м. Луганськ, кв. Мирний, 1ж, та у

користуванні земельною ділянкою площею 144,1 кв. м, на якій розташований

вказаний об»єкт нерухомості, шляхом зобов»язання відповідача не чинити

будь-яких дій, які можуть спричинити шкоду вказаному об»єкту нерухомості. 

Позовні  вимоги позивачем обґрунтовані фактом

укладення 18.09.2007 між позивачем у 

даній справі та третьою особою ОСОБА_3 договору купівлі -продажу

нежитлового приміщення магазину загальною площею 144,1 кв. м, що знаходиться за

адресою: м. Луганськ, кв. Мирний, 1ж. За доводами позивача у справі

підтвердженням права власності позивача є відповідні витяг з Державного реєстру

право чинів (том 1, а.с. 13), витяг про реєстрацію права власності на нерухоме

майно (том 1, а.с. 14), технічний паспорт на вказане вище нежитлове приміщення.

Посилаючись

на те, що рішенням господарського суду Луганської області від 20.02.2006 у

справі № 13/2пн відповідача судом було зобов»язано звільнити  земельну ділянку площею 86 кв. м, розташовану

на території ринку Мирний за адресою м. Луганськ, кв. Мирний (напроти

супермаркету «Селена»), яка передбачена схемою генплану ринку для розміщення

металевих споруд -торгівельних павільйонів з позначками № 22 та № 23, а також

зобов»язано демонтувати за свій рахунок металеву конструкцію -кафе «Корсар»та

складське приміщення із шлакоблоку, що знаходиться за вказаною вище адресою, позивач

зазначив, що вказані нежитлові приміщення (металеві конструкції)

знаходяться на місці розташування належного позивачеві на праві власності

об»єкту нерухомості. За таких обставин позивач вважає, що зареєстроване на

законних підставах право власності на придбаний ним за договором

купівлі-продажу об»єкт нерухомості, а також право користування відповідною

земельною діяльною підлягають захисту судом.

Як на доказ того, що колишні

об»єкти нерухомості відповідача, що підлягають зносу за вказаним вище рішенням

господарського суду, та належна відповідачеві будівля магазину за адресою м.

Луганськ, кв. Мирний, 1ж, розташовані на одному й тому ж місці, позивач

посилається на схему генплану ринку на кв. Мирний, а також на копію заяви

позивача до Луганської міської ради із викопійовкою розташування відповідної

земельної ділянки та розташованих на вказаній земельній ділянці об»єктів нерухомості.

Як на підтвердження  того, що відповідач здійснює дії, спрямовані

на позбавлення позивача права користування придбаним нежитловим приміщенням,

позивач послався на факт наявності постанови начальника Артемівського РВ УМВС

України у Луганській області про відмову у порушенні кримінальної справи за

фактом зрізування невідомими особами за допомогою технічних засобів металевих

навісів над літнім майданчиком на території будівлі магазину, що є власністю

позивача (том 1, а.с. 52). 

Крім того, у адресованих суду

додаткових письмових поясненнях позивач зазначив, що він не знав та не міг

знати під час укладення 18.09.2007 договору купівлі-продажу нежитлового

приміщення магазину загальною площею 144, 1 кв. м, що знаходиться за адресою м.

Луганськ, кв. Мирний, 1ж, про наявність суперечок стосовно вказаного об”єкту

нерухомості.

Письмовим відзивом на позовну заяву

відповідач проти позову заперечив, посилаючись на відсутність з  його боку 

будь-яких порушень права власності позивача на вказані вище об»єкти нерухомості.

Третя особа, що не заявляє

самостійних вимог на предмет спору, 

ОСОБА_3.  письмовим відзивом на

позовну заяву та додатковими письмовими поясненнями зазначив, що позовні вимоги

є обґрунтованими та підлягають задоволенню, оскільки право власності на вказані

вище об»єкти нерухомості, розташовані за адресою м. Луганськ, кв. Мирний, 1ж,

може бути порушене  та підлягає захисту.

Під час судового розгляду справи

ухвалою господарського суду Луганської області 

від 10.01.2008 у даній справі до участі у справі як третя особа, що не

заявляє самостійних вимог на предмет спору, судом було залучено Товариство з

обмеженою відповідальністю «Татася».

Відзивом на позовну заяву  та додатковими письмовими поясненнями третя

особа -ТОВ «Татася», проти позовних вимог заперечила, посилаючись на такі

обставини:

- ТОВ «Татася»є законним

користувачем земельної ділянки площею 0,9159 гектарів, що розташована за

адресою: м. Луганськ, кв. Мирний, яка була передана ТОВ «Татася»у постійне

користування згідно з рішенням виконавчого комітету Луганської міської ради №

147/6 від 05.04.2001 під розміщення автостоянки 

на 76 місць та будівництво і розміщення ринку за адресою: м. Луганськ,

кв. Мирний, що підтверджується Державним актом на право постійного користування

землею І-ЛГ № 002811 від 27.04.2001;

- рішенням господарського суду

Луганської області від 20.02.2006 у справі № 13/2пн встановлено, що відповідач

-суб»єкт підприємницької діяльності фізична особа ОСОБА_2., безпідставно

користується земельною ділянкою загальною площею 86 кв. м, розташованою на

ринку «Мирний»у м. Луганську та яка належить ТОВ «Татася»як законному

землекористувачу, та самовільно збудував металеву конструкцію -кафе «Корсар»та

складське приміщення зі шлакоблоку, що знаходяться за адресою м. Луганськ, кв.

Мирний; вказане рішення суду було залишене без змін постановою судової колегії

Вищого господарського суду України  від

20.11.2007  у справі № 13/2пн;

- право забудови земельної ділянки

на ринку «Мирний» на кв. Мирний у м. луганську як законному землекористувачу належить

ТОВ «Татася», що підтверджується дозволом на виконання будівельних робіт №

211/2004, виданим 01.06.2004 державною інспекцією архітектурно -будівельного

контролю;

- документи, що підтверджують право

на забудову земельної ділянки, а також право на користування вказаною вище

земельною ділянкою відсутні як у позивача, так і у відповідача у даній справі;

- адреса м. Луганськ, кв. Мирний,

1ж, за якою розташовані належні позивачу у справі об”єкти нерухомості, рішенням

виконавчого комітету Луганської міської ради не присвоювалася, дані об”єкти не

були введені до експлуатації.

Дослідивши обставини справи, надані

сторонами докази у їх сукупності, вислухавши учасників судового процесу, суд

дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, встановивши такі обставини.

18.09.2007 між ОСОБА_3 (Продавцем)

та ОСОБА_1 (Покупцем) був укладений договір купівлі-продажу  нежитлового приміщення магазину (літ. №1)

загальною площею 144, 1 кв.м, що знаходиться за адресою   м. Луганськ, кв. Мирний, 1ж (т.1, а.с. 166).

Згідно з пунктом 1.2 вказаного

договору нежитлове приміщення, що є предметом договору, належало ОСОБА_3. на

праві приватної власності на підставі договору купівлі - продажу  від  29.08.2007,

укладеного останнім з  ОСОБА_4 (т.1, а.с.

154), та у відповідності з витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно

(том 1, а.с. 163) було зареєстроване за ОСОБА_3

ОСОБА_4. зазначене нежитлове

приміщення було придбане у відповідача у даній справі за договором

купівлі-продажу нежитлового приміщення від 15.08.2007, зареєстрованим у реєстрі

за № 890 (том 1, а.с. 143).

Рішенням господарського суду

Луганської області  від 20.02.2006 у

справі № 13/2пн за позовом ТОВ „Татася” до суб”єкта підприємницької діяльності

фізичної особи ОСОБА_2 про звільнення земельної ділянки та знесення будівлі

позовні вимоги були задоволені у повному обсязі, відповідача  зобов”язано звільнити земельну ділянку площею

86 кв.м, розташовану на ринку „Мирний” за адресою: м. Луганськ, кв. Мирний, яка

передбачена схемою генплану ринку для розміщення металевих споруд -торгівельних

павільйонів з позначкою „22” і „23”; демонтувати за свій рахунок металеву

конструкцію -кафе „Корсар” та складське приміщення із шлакоблоку, що

знаходиться на ринку „Мирний” за адресою м. Луганськ, кв. Мирний, яка

передбачена схемою генплану ринку для розміщення металевих споруд -торгівельних

павільйонів за позначкою „23” (напроти супермаркету „Селена”); знести

недобудовану будівлю із шлакоблоку, що знаходиться на ринку „Мирний” за адресою

м. Луганськ, кв. Мирний, для розміщення металевих споруд -торгівельних

павільйонів за позначкою „22” (напроти супермаркету „Селена”).

Вказане рішення місцевого

господарського суду було залишене без змін постановою судової колегії Вищого

господарського суду України від 20.11.2007 у справі № 13/2пн та набрало

законної сили.

Як було встановлено під час

розгляду судами зазначеної вище справи № 13/2пн, згідно Державного акту на

право постійного користування землею І-ЛГ № 002811 від 27.04.2001 Луганська

міська рада передала ТОВ „Татася” у постійне користування земельну ділянку

згідно плану землекористування за адресою кв. Мирний, у м. Луганську, що

передбачає право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у

державній або комунальній власності без встановленого  строку. Відповідачем -приватним підприємцем

ОСОБА_2, державна реєстрація договору оренди земельної ділянки не

здійснювалася, межі земельної ділянки не встановлювалися, дозвіл на виконання

будівельних робіт, погодження відповідних документів не проводилося, як це

передбачено ст.23 Закону України „Про основи містобудування”. Таким чином,

господарським судом у відповідному рішенні було встановлено факт самовільної

побудови об”єктів нерухомості, які відповідача і зобов”язано знести зазначеним

вище рішенням господарського суду.

У відповідності з приписами ч.ч.

2,4 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені

рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори)

під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів,

в яких беруть участь ті самі сторони.

Як свідчать матеріали наданої суду

копії інвентаризаційної справи, у 

відповідності з довідкою МКП „Бюро технічної інвентаризації” (том 1,

а.с. 122) вих № 733 від 07.07.2007 у червні 2007 року було проведено технічну

інвентаризацію об”єкта нерухомості -нежитлового приміщення №1 -магазину

загальною площею 144, 1кв. м, навісів літ Б.В. Листом Управління архітектури та

містобудування Луганської міської ради № 01-10/747 від 06.06.2007 об”єкту

нерухомості, розташованому в районі ринку „Мирний” вважається можливим  присвоїти адресу: м. Луганськ, кв. Мирний, 1ж

(том 1, а.с. 128).  За результатами

проведення технічної інвентаризації вказаного вище об»єкту нерухомості  МКП «БТІ»виготовлено відповідну технічну

документацію (план, експлікація, оцінювальний акт про приміщення).

Відповідно  до 

положень ст. 392 Цивільного кодексу України якої власник майна може

пред'явити позов про визнання його права власності,  якщо це право оспорюється або не визнається

іншою особою,  а також у разі втрати ним

документа, який засвідчує його право власності.

Право власності на нежитлове

приміщення магазину (літ №1), розташоване за адресою м. Луганськ, кв. Мирний,

1ж, було зареєстровано МКП „Бюро технічної інвентаризації” на підставі рішення

постійно діючого третейського суду при асоціації „Юридична група „Верітас” від

05.07.2007, у відповідності з яким за ОСОБА_2 було визнане  право власності на  нежитлове приміщення магазину (літ №1)

загальною площею 144,1 кв. м з навісами (літ Б.В), що розташоване за адресою м.

Луганськ, кв. Мирний, 1ж (том 1, а.с. 133). На виконання рішення третейського

суду Жовтневим районним судом м. Луганська 16.07.2007 було видано виконавчий

лист.

              У відповідності до цивільного

законодавства України однією із умов виникнення   прав  

та   обов'язків    учасників   

цивільних правовідносин є 

рішення  суду. Право власності в

Україні повинно спиратися на певний титул (правовстановлюючий документ), для

того, щоб бути доведеним перед іншими особами. 

З аналізу статей 15,  16

Цивільного кодексу України вбачається, що захист цивільних прав шляхом визнання

права власності наряду із судами належить і третейському суду.

          Відповідно до Тимчасового положення

про порядок реєстрації прав власності   

на   нерухоме   майно,  

затвердженого   наказом

Міністерства юстиції  України  від 

7  лютого  2002 

року  N   7/5, 

рішення  третейського  суду є правовстановлюючим   документом,  

на   підставі   якого проводиться реєстрація прав власності

на об'єкти нерухомого майна.

           Бюро технічної інвентаризації

проводить  державну  реєстрацію прав  власності 

на  нерухоме майно згідно із

вимогами вказаного вище Тимчасового положення про  порядок 

державної  реєстрації  прав 

власності  на нерухоме майно.

Згідно з  ч.3 ст. 334 Цивільного кодексу України право

власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню,

виникає у набувача з моменту такого. Якщо договір про відчуження майна підлягає

державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої

реєстрації.

Частиною 2 ст. 328 Цивільного

кодексу України встановлено, що право власності вважається набутим правомірно,

якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності

не встановлена судом.

Статтею 214 Цивільного кодексу

України встановлено презумпцію правомірності правочину.

Вказані вище правочини щодо

відчуження нежитлового приміщення магазину, загальною площею 144, 1 кв. м.,

розташованого за адресою : м. Луганськ, кв. Мирний, 1ж, недійсними визнані не

були. Позивач у даній справі є останнім за часом  набувачем вказаного вище нежитлового

приміщення та є його власником.

З плану нежитлового приміщення за

адресою: м. Луганськ, кв. Мирний, 1ж, випливає тотожність місця розташування частини

вказаного нежитлового приміщення із місцем розташування нежитлового приміщення,

що було предметом спору  у справі №

13/2пн. 

             Статтею 23 Земельного кодексу

України встановлено, що право власності 

або  право  постійного 

користування  землею посвідчується

державними  актами,  які 

видаються  і  реєструються сільськими,  селищними, 

міськими,  районними   Радами   

народних депутатів.

Право постійного користування

земельною ділянкою, на якій розташовано нежитлове приміщення магазину (літ.

1)  загальною площею 144, 1 кв. м,  за адресою: м. Луганськ, кв. Мирний, 1ж,

належить ТОВ «Татася».

У відповідності з приписами ст. 316

Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке

вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших

осіб.

          У відповідності із ч. 3 ст. 376

Цивільного кодексу України право власності на самочинно збудоване нерухоме

майно може бути за рішенням суду визнано за особою, яка здійснила самочинне

будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за

умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване

нерухоме майно. 

Як свідчать фактичні обставини

справи, до експлуатації спірний об»єкт нерухомості введений не був.

Разом з цим той факт, що договір

купівлі-продажу нежитлового приміщення магазину загальною площею 144, 1кв.м,

розташованого за адресою: м. Луганськ, кв. Мирний, 1ж, був укладений позивачем

та третьою особою ОСОБА_3 за обставин відсутності спору щодо права власності на

вказане нежитлове приміщення за даною адресою, дає підстави для висновку, що

позивач у даній справі є добросовісним набувачем вказаного об»єкту нерухомості.

Матеріалами справи не спростовано ту обставину, що сторона договору

купівлі-продажу нежитлового приміщення від 18.09.2007 -позивач у даній

справі,  не знав та не міг знати під час

укладення вказаного договору про наявність спору щодо права власності саме на

нежитлове приміщення магазину (літ.№1) загальною площею 144, 1 кв. м,

розташованого за адресою: м. Луганськ, кв. Мирний, 1ж.

          Як було встановлено судом під час

розгляду даної справи, у позовній заяві позивачем заявлено вимогу про усунення

перешкод у справі власності приватному підприємця ОСОБА_1 на об»єкт нерухомості

-нежитлове приміщення магазину (літ. №1) загальною площею 144, 1 кв. м, що

знаходиться за адресою: м. Луганськ, кв. Мирний, 1ж, та у користуванні

земельною ділянкою площею 144, 1 кв. м, на якій розташований вказаний об»єкт

нерухомості, шляхом зобов»язання  відповідача

у даній справі  не чинити будь-яких дій,

які можуть спричинити шкоду вказаному об»єкту нерухомості.

          Згідно з приписами ст. ст. 33, 34

Господарського процесуального кодексу України 

кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як

на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до

законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування не можуть

підтверджуватися іншими засобами доказування.

Як свідчать матеріали справи, її

фактичні обставини, позивачем у  даній

справі не доведено наявності у позивача у справі права користування земельною

ділянкою, на якій розташований спірний об»єкт нерухомості, а також не надано

доказів того, що саме відповідач своїми конкретними діями порушує або може

порушити  право власності позивача на

вказаний об»єкт нерухомості. 

Статтею 13 Цивільного кодексу України

встановлені межі здійснення цивільних прав, зокрема, визначено, що цивільні

права особа здійснює у межах, наданий їй договором або актами цивільного

законодавства.

Захист цивільних прав та інтересів

судом забезпечений приписами ст. 16 Цивільного кодексу України, частина 2 якої

встановлює перелік способів захисту цивільних прав або інтересів. Зокрема,

вказаний перелік містить таких спосіб захисту 

цивільних прав або інтересів як припинення дії, яка порушує право.

Позивачем у справі взагалі  не були конкретизовані позовні вимоги, не

було зазначено, які саме дії слід зобов»язати не чинити відповідача у справі.

У відпвоідності зі ст. 43

Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази

за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і

об»активному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності,

керуючись законом.

Таким чином,  за результатами повного та всебічного

розгляду справи по суті суд доходить висновку про необґрунтованість позовних

вимог, недоведеність їх матеріалами справи та її фактичними обставинами.              

З урахуванням викладеного у

задоволенні позовних вимог слід відмовити у повному обсязі, судові витрати за

позовом покласти на  позивача на підставі

приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

          Керуючись ст.ст. 13,16, 376, 392

Цивільного кодексу України, ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82 - 85 Господарського

процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

      1. У задоволенні позову відмовити.

          2. Судові витрати покласти на

позивача.

          В судовому засіданні за згодою

представників сторін оголошено вступну ат резолютивну частини рішення, сторони

повідомлені про час виготовлення повного тексту рішення.

          Рішення набирає законної сили після

закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно

до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Дата підписання рішення

-04.03.2008.

Суддя                                                                                           М.О.

Москаленко