Постанова

від 23.05.2012 по справі 4-1938/12

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 4-1938/12

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2012 року суддя Печерського районного суду м. Києва Білоцерківець О.А., при секретарі Антоненко В.В., за участю прокурора Конакової В.О., скаржника ОСОБА_1, розглянувши скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність Генеральної прокуратури України,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Печерського районного суду м. Києва зі скаргою, в якій просить зобов'язати Генеральну прокуратуру України розглянути його заяву про вчинення злочину від 14.01.2011 року ОСОБА_2.

В обґрунтування скарги зазначається, що в діях голови Державної служби молоді та спорту України ОСОБА_2 вбачаються ознаки злісного невиконання ухвали Окружного адміністративного суду м.Києва, тобто злочину, передбаченого ст.382 КК України, у зв'язку з чим ОСОБА_1 14.01.2011 року звернувся до Генеральної прокуратури України із заявою про злочин, однак суб'єкт оскарження рішення в порядку ст.97 КПК України не прийняв.

В судовому засіданні скаржник наполягав на необхідності прийняття Генеральною прокуратурою України за його заявою одного з двох рішень -порушення кримінальної справи чи відмови в такому порушенні.

Прокурор в судовому засіданні проти вимог скарги заперечувала, вважаючи її доводи безпідставними.

Суд, заслухавши думку скаржника, прокурора, попередньо вивчивши матеріали скарги, приходить до наступних висновків.

У відповідності з положеннями ст.55 Конституції України вказана скарга на бездіяльність прокурора підлягає розгляду навіть за відсутності в Кримінально -процесуальному кодексі України норм, які регламентують відповідний розгляд.

Розглядаючи скаргу по суті, суд приходить до наступних висновків.

Прокурор зобов'язаний приймати до розгляду заяви про вчинення злочину та діяти при цьому у відповідності з положеннями ст.97 КПК України.

Однак такий порядок вирішення стосується виключно заяв ( повідомлень) про вчинення злочинів.

Разом з тим, заява ОСОБА_1, яка надійшла до Генеральної прокуратури України, за своїм змістом не є заявою про вчинення злочину, оскільки не містить даних про ознаки злочину як такого в діях ОСОБА_2, а тому не підлягала вирішенню в порядку ст.97 КПК України.

Фактично у ній вказувалось на невиконання Державною службою молоді та спорту України ухвали Окружного адміністративного суду м.Києва, яке саме по собі не дає підстав стверджувати про наявність ознак злочину, передбаченого ст.382 КК України, підставами ж для проведення перевірки в порядку ст.97 КПК України є взагалі наявність даних про вчинення злочину, тобто його об'єктивну та суб'єктивну сторону.

Отже, вказані у заяві скаржника обставини не могли бути приводом для проведення перевірки в порядку кримінально -процесуального провадження.

За результатами розгляду заяви скаржника останньому надано відповідь, що підтверджується її копією, наявною в матеріалах справи.

У відповідності до ст.19 Конституції України орган судової влади (суд) діє лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Однак, цими нормативними актами підстави та повноваження суду на зобов'язання прокурора вчиняти певні дії при розгляді заяви про злочин, не передбачені.

Вимоги скарги не лежать в площині компетенції суду, яка визначена положеннями чинного Кримінально - процесуального кодексу України.

Таким чином, суд приходить до висновку про залишення даної скарги без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.19, 55 Конституції України, ст.ст.94,95, 97 КПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність Генеральної прокуратури України - залишити без задоволення.

Постанова може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва протягом 15 діб з дня проголошення.

Суддя О.Білоцерківець