Рішення

від 14.05.2012 по справі 2/15/2012/5003

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

14 травня 2012 р. Справа 2/15/2012/5003

за позовом : Заступника прокурора м. Вінниці (21011, м. Вінниця, вул. Ватутіна, 10) в інтересах держави - Міністерства аграрної політики та продовольства України в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств (04112, м. Київ, вул. О. Теліги, 8), яке представляє Вінницьке відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств 21050, м. Вінниця, вул. Соборна, 15 а, к. 501

до : Фермерського господарства "Лісниче-Агро" Вінницька обл., Бершадський р-н, с. Лісниче, вул. Молодіжна, 12

про стягнення 50 819,05 грн.

Головуючий суддя Мельник П.А.

Cекретар судового засідання Вознюк К.В.

Представники:

позивача, ОСОБА_1 - за довіреністю;

відповідача, ОСОБА_2 (зі слів) - директор ФГ "Лісниче-Агро";

прокуратури, Стецюк Н.Д. - за посвідченням.

ВСТАНОВИВ :

Заявлено позов заступника прокурора м. Вінниці в інтересах держави - Міністерства аграрної політики та продовольства України в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств, яке представляє Вінницьке відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств до Фермерського господарства "Лісниче - Агро" про стягнення 59 852,85 грн. з поверненню фінансової допомоги згідно договору № 40 від 26.07.07 року.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 30.03.12 р. порушено провадження у справі №2/15/2012/5003 та призначено засідання на 23.04.12 р.

Ухвалою суду від 23.04.2012 р. з метою надання відповідачем витребуваних попередньою ухвалою додаткових доказів, належного повідомлення сторін про день і час розгляду справи в суді, з врахуванням клопотання відповідача, розгляд справи відкладено до 14.05.2012 р.

14.05.2012 р. через канцелярію суду від позивача та прокурора надійшла заява про уточнення позовних вимог (вх. № канцелярії суду 08-46/5524/12 р. від 14.05.2012 р.), якою останні зменшують суму позовних вимог в частині стягнення пені за період з 02.10.2008 року по 01.06.2011 року до 3761,39 грн. також зменшують позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат за період з 01.04.2009 року по 20.03.2012 року до 4670,00 грн., просять додатково стягнути з відповідача 2387,66 грн. - 3% річних, окрім того, просять провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 40 000,00 грн. припинити у зв'язку з добровільною оплатою відповідачем вказаної суми на підтвердження чого надали належним чином завірену копію виписки по рахунку.

Представник відповідача в судовому засіданні просив суд провадження у справі в частині стягнення 40 000,00 грн. основного боргу припинити, а також зменшити суму заявлених до стягнення пені, 3% річних, інфляційних втрат в зв'язку зі скрутним матеріальним становищем підприємства.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення прокурора та представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

26.07.2007 року між Українським державним фондом підтримки фермерських господарств (Вінницьким відділенням) та Фермерським господарством "Лісниче-Агро" укладено договір №40 про надання фінансової підтримки (допомоги) фермерському господарству (надалі - договір).

Згідно п. 1 договору Укрдержфонд (Вінницьке відділення) зобов'язується надати фінансову підтримку (допомогу) на поворотній основі фермерському господарству "Лісниче-Агро" в сумі 40 000.00 грн., а фермерське господарство зобов'язується використати її за цільовим призначенням і повернути фінансову підтримку (допомогу) у визначений даним договором строк.

Відповідно до п. 3.4.2 договору відповідач зобов'язаний був повернути кошти наданої йому фінансової допомоги, за наступним графіком:

до 01.10.2008 року - 10 000,00 грн.; до 01.11.2009 року - 10000,00 грн., до 01.12.2010 року - 20 000,00 грн.

Свої зобов'язання за договором позивач виконав належним чином, що підтверджується платіжним дорученням №386 від 14.08.2007 року, №498 від 12.10.2007 р. №564 від 30.10.2007 року.

Однак, відповідачем свої зобов'язання щодо повернення фінансової підтримки (допомоги) не виконав, в зв"язку з чим за ним утворилась заборгованість в сумі 40 000,00 грн.

26.01.2011 р. з метою досудового врегулювання спору позивач направив відповідачу претензію №6 від 23.01.2011 р., яка була отримана відповідачем 02.02.2011 р., що стверджується наявною в матеріалах справи копією повідомлення про вручення поштового відправлення, про погашення виниклої заборгованості, однак зазначена претензія залишена відповідачем без відповіді.

Стосовно поданої позивачем та прокурором заяви про уточнення позовних вимог №б/н від 14.05.2012 р. суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 3.10, п. 3.11 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" ч. 4 ст. 22 ГПК передбачено право позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. ГПК, зокрема ст. 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або з'явлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову. Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Якщо в заяві позивача йдеться про збільшення розміру немайнових вимог, то фактично також йдеться про подання іншого позову.

Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача. Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача. Зміна предмету позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача. Зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.

Як вбачаться з тексту заяви (вх.№ канцелярії суду 08-46/5524/12 р. від 14.05.2012 р.) під уточненням одночасно мається на увазі зменшення позовних вимог в частині стягнення пені до 3761,39 грн., інфляційних втрат до 4670,00 грн. Вимогу про стягнення з відповідача 2387,66 грн. - 3% річних за період з 01.04.2009 року по 20.03.2012 року суд розцінює як зміну предмету позову, оскільки вказана вимога не була заявлена прокурором при зверненні з позовом до суду.

Згідно з ч.4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Подана позивачем заява (вх. № канцелярії суду 08-46/5524/12 р. від 14.05.2012 р.) в частині зменшення позовних вимог в частині стягнення пені до 3761,39 грн., інфляційних втрат до 4670,00 грн. судом приймається, оскільки в даному випадку, як вбачається із матеріалів справи та характеру відносин, які склались між сторонами, дії позивача стосовно зменшення позовних вимог не суперечать чинному законодавству та не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

При цьому суд враховує положення п.3.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову.

Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач.

Отже, у разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, в даному випадку - це є сума 50 819,05 грн.

Відповідно до п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Відсутність предмета спору означає відсутність спірного матеріального правовідношення між сторонами.

Судом встановлено, що після порушення провадження у справі відповідач здійснив сплату основної суми боргу в розмірі 40 000,00 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи випискою по рахунку від 11.05.2012 р.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що між сторонами відсутній спір щодо стягнення боргу в сумі 40 000,00 грн., оскільки відповідач погасив заборгованість перед позивачем на зазначену суму, а тому провадження у справі в цій частині підлягає припиненню.

Оскільки, судом вже розпочато розгляд справи по суті, що вбачається з протоколу судового засідання від 23.04.2012 р. заява про уточнення позовних вимог (вх. № канцелярії суду 08-46/5524/12 р. від 14.05.2012 р.) в частині стягнення 2387,66 грн. - 3% річних судом до розгляду не приймається.

Таким чином, з урахуванням поданої позивачем заяви №б/н від 14.05.2012 р. про уточнення позовних вимог заборгованість відповідача перед позивачем становить 3761,39 грн. - пені та 4670,00 грн. - інфляційних втрат.

Враховуючи встановлені обставини, суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Відповідно до ч.1 ст.1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Згідно ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Частиною 1 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Як встановлено судом, після порушення провадження у справі відповідач повністю погасив суму основного боргу в розмірі 40 000,00 грн., що підтверджується копією виписки по рахунку від 11.05.2012 р., яка знаходиться в матеріалах справи.

Відповідно до п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Відсутність предмета спору означає відсутність спірного матеріального правовідношення між сторонами.

Враховуючи викладене, позов в частині стягнення 40 000,00 грн. основного боргу підлягає припиненню по п.1-1 ст. 80 ГПК України, в зв'язку з відсутністю предмету спору.

Також судом розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3761,39 грн. пені за період з 02.10.2008 р. по 01.06.2011 р. та 4670,00 грн. інфляційних втрат за період з 01.04.2009 р. по 29.02.2012 р. за результатами чого суд дійшов наступних висновків.

Частиною 1 ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч. 2 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного чи неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання ( ч. 3 ст. 549 ЦК України ).

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 3 ст. 198 Господарського кодексу України, відсотки за грошовими зобов'язаннями учасників господарських відносин застосовуються у випадках, розмірах та порядку, визначених законом або договором.

Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов'язання, що обчислюється у відсотках, розмір яких передбачений обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачений законом або договором.

Згідно з п. 5.2. договору за несвоєчасне повернення коштів фінансової підтримки (допомоги) фермерське господарство сплачує Укрдержфонду (Вінницькому відділенню) пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період прострочення.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З огляду на вказане, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 3761,39 грн. - пені заявлено правомірно.

Однак, здійснивши перерахунок заявленої до стягнення пені згідно бази даних "Законодавство" в межах заявлених позивачем сум та періодів судом отримано 3742,35 грн., які підлягають до стягнення. В стягнення 19,04 грн. пені слід відмовити як безпідставно заявлених.

Поряд з цим, судом розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 4670,00 грн. інфляційних втрат за період з 01.04.2009 р. по 29.02.2012 р., в результаті чого суд дійшов наступних висновків.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до положень п.5.1. договору, сторонами погоджено, що у випадку прострочення терміну виконання зобов'язання по поверненню коштів фінансової підтримки, фермерське господарство зобов'язане сплатити суму заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення платежу.

Враховуючи вказане, вимоги позивача про стягнення з відповідача 4670,00 грн. - інфляційних втрат за період з 01.04.2009 р. по 29.02.2012 р. заявлено правомірно та підлягають задоволенню, оскільки нараховані згідно вимог чинного законодавства.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвал суду відповідач не подав до суду доказів в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення інфляційних втрат, пені, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів) за винятком згаданих раніше.

За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з припиненням провадження в частині стягнення 40 000,00 грн. - основної суми боргу, відповідно до п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України, в зв'язку з відсутністю предмету спору та залишення позову в частині стягнення 2387,66 грн. - 3% річних без розгляду.

Витрати на судовий збір підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись, ст.ст. 11, 509, 525, 526, 527, ч.1 ст.530, ч.1 ст.612, ст.ст.625, 1046, ч.ч.1,3 ст.1049, ст.1050 ЦК України, ст.ст. 173, 174, 193 198, 231, 232 ГК України, ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 43, 44, ст. 49, п.1-1 ст.80, ст. 82, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ :

1. Позов задовільнити частково.

2. Провадження у справі в частині стягнення з відповідача 40 000,00 грн. - основного боргу припинити, відповідно до до п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України, в зв'язку з відсутністю предмету спору.

3. Позов в частині стягнення 2387,66 грн. - 3% річних залишити без розгляду.

4. В стягненні 19,04 грн. пені відмовити

5. Стягнути з Фермерського господарства "Лісниче-Агро" (Вінницька обл., Бершадський р-н, с. Лісниче, вул. Молодіжна, 12, код ЄДРПОУ 35055184) на користь Держбюджету м. Вінниця 21081100, р/р 31111106700002, код 34701167 банк ГУДКУ у Вінницькій обл., МФО 802015 4670,00 грн. - інфляційних витрат, 3742,35 грн. - пені .

6. Стягнути з Фермерського господарства "Лісниче-Агро" (Вінницька обл., Бершадський р-н, с. Лісниче, вул. Молодіжна, 12, код ЄДРПОУ 35055184) в дохід Державного бюджету України - 1533,27 грн. відшкодування витрат пов'язаних зі сплатою судового збору.

7. Видати накази в день набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 18 травня 2012 р.

Суддя Мельник П.А.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - прокурору 21011, м. Вінниця, вул. Ватутіна,10

3 - позивачу (Вінницьке відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств) 21050, м. Вінниця, вул. Соборна, 15 а, к. 501

4 - відповідачу Вінницька обл., Бершадський р-н, с. Лісниче, вул. Молодіжна, 12