Рішення

від 17.05.2012 по справі 11/5007/23/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "17" травня 2012 р. Справа № 11/5007/23/12

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Маріщенко Л.О.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача 1: ОСОБА_1 - довіреність від 10.04.2012р. №10

від відповідача 2: ОСОБА_2 довіреність від 11.04.12р. №41

ОСОБА_3 довіреність від 18.04.2012р.

Розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Закритого акціонерного товариства "Торговий дім "Люксембурзький" (м. Одеса)

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "ТСР СПЕШЛ ТРЕЙЛЕРС Україна" (м. Бердичів, Житомирська область)

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Чиста криниця" ( м. Бердичів)

про стягнення 135 453,50 грн.

Позивачем пред'явлено позов про стягнення солідарно з відповідачів на його користь основну суму боргу в розмірі 125580,51 грн., пеню в розмірі 7655,56 грн., суму інфляційних в розмірі 627,90 грн. та 3 % річних в розмірі 589,53 грн. за договором поставки № 208 від 06.12.10р.).

19.04.12р. представник відповідача - 1 надав суду відзив на позов, в якому зазначив, що позовні вимоги визнає частково в розмірі 134661,66 грн., оскільки відповідно д п. 4.2 договору поруки, у випадку невиконання боржником зобов'язань за основним договором, поручитель зобов'язується виконати за боржника зобов'язання останнього перед кредитором у повному обсязі протягом 10 днів з моменту подання обґрунтованої претензії кредитора, яка направляється на адресу боржника та поручителя.

Однак, вказаної претензії направлено кредитором не було, тому відповідач - 1 не може погодитись з нарахуванням інфляційних сум в розмірі 627,90 грн.

Також, відповідач - 1 не погоджується з розрахунком позивача щодо нарахування пені.

17.05.12р. від позивача до суду надійшло клопотання про розгляд справи без участі його представника.

17.05.12р. представник відповідача - 2 надав відзив на позов, в якому вказав, що договір поруки був укладений 06.12.10р., строк дії договору згідно договору поруки не вказаний. Згідно позовної заяви , строк виконання зобов'язання настав 31.08.11р.

Отже. керуючись ч. 4 ст. 559 ЦК України, необхідно вважати, що договір поруки припинив свою дію 28.02.12р., а саме через шість місяців з моменту настання строку виконання основного зобов'язання.

Окрім того, згідно п. 4.2 Договору поруки, у випадку невиконання боржником зобов'язань за основним договором, поручитель зобов'язується виконати за боржника зобов'язання останнього перед кредитором у повному обсязі протягом 10 днів з моменту надання обґрунтованої претензії кредитора, яка направляється на адресу боржника та поручителя.

Однак, відповідна претензію на адрес поручителя не направлялась.

За клопотанням сторін спір розглянутий у більш тривалий строк ніж передбачено ст. 69 ГПК України.

Заслухавши представників сторін, розглянувши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

06.12.10 р. між позивачем та відповідачем - 1 був укладений договір поставки № 208 та підписаний протокол розбіжностей до договору.

Відповідно до умов укладеного договору, позивач, за замовленням відповідача - 1 власним транспортом здійснює поставку кондитерських виробів ( товару) належної якості в асортименті, які відповідач 1 приймає за переліком та вартістю зазначеною в накладних та сплачує їх вартість протягом 28 календарних днів.

На виконання умов договору, позивач поставив відповідачу - 1 товар на загальну суму 132123,47 грн., що підтверджується товарно-транспортними накладними № 13536 від 03.08.11р. на суму 18193,63 грн., № 13537 від 03.08.11р. на суму 12701,32 грн., № 13968 від 10.08.11р. на суму 23781,49 грн., № 13997 від 10.08.11р. на суму 10750,97 грн., № 14848 від 24.08.11р. на суму 25450,76 грн., № 14853 від 24.08.11р. на суму 16409,24 грн., № 15333 від 31.08.11р. на суму 24836,06 грн.

Однак, в установлений договором строк, відповідач - 1 належного розрахунку не провів, в результаті чого утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 125580,51 грн., яку відповідач - 1 визнає в своєму відзиві на позов та в підписаному сторонами (позивачем та відповідачем - 1) акті звірки розрахунків станом на 01.12.11р.

Відповідно до п. 6.2 договору, за порушення терміну сплати за товар, відповідач - 1 зобов'язаний сплатити позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої в оплаті суми за кожен день прострочення платежу.

Згідно розрахунку позивача, правильність якого перевірена судом, розмір пені за період з 31.08.11р. по 31.01.12р. становить 7655,56 грн.

Відповідач - 1 в своїх запереченнях на розрахунок позивача зазначає, що початок перебігу відстрочення платежу в 28 календарних днів починається з наступного дня після отримання товару і тому строк з якого настає початок нарахування пені є 01.09.11р., а не 31.08.11р. як зазначив позивач.

На вказане заперечення відповідача - 1 суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно п. 4.4 договору, днем отримання товару вважається дата підписання представником дистриб'ютора накладної продавця про отримання цього товару, а у разі відсутності на накладній дати отримання товару, з моменту виписування продавцем цієї накладної Таким чином, строк відстрочення оплати за товар необхідно починати з дня отримання товару, так як і зазначив позивач в своєму розрахунку.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання , на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити основну суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір не передбачений законом або договором.

Згідно розрахунку позивача, правильність якого перевірена судом, розмір інфляційних та 3% річних становить відповідно 627,90 грн. та 1589,53 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Частиною 1 ст. 509 ЦК України, визначено, що зобов'язанням є правовідношення , в якому одна сторона ( боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони ( кредитора) певну дію ( передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визначаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Порушенням зобов'язання, згідно ст. 610 ЦК України, є його невиконання або неналежне виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання ( неналежне виконання).

У відповідності до ст. 193 ГК України та ст.ст. 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та у встановлений час.

Згідно ст. 174 Господарського Кодексу України господарські зобов'язання виникають безпосередньо із господарського договору або безпосередньо із закону.

Відповідно ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

В силу ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Також відповідно до ст. 229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених ГК України та іншими законами України.

В своїй позовній заяві позивач просить стягнути вказаний вище борг солідарно з відповідачів посилаючись на укладений з відповідачем - 2 договір поруки № 209 від 06.12.10р.

Відповідно до п. 1.1 договору поруки, поручитель ( відповідач - 2) зобов'язується перед кредитором ( позивачем) відповідати за виконання зобов'язань боржника ( відповідача - 1) зі сплати кредитору коштів за поставлений товар за договором поставки № 180 від 22.10.10р. , укладеного між кредитором та боржником.

Згідно п. 4.2 договору поруки, у випадку невиконання боржником зобов'язань за основним договором, поручитель зобов'язується виконати за боржника зобов'язання останнього перед кредитором у повному обсязі протягом 10 днів з моменту надання обґрунтованої претензії кредитора. Претензія направляється на адресу боржника та поручителя. Претензія може містити окрім основної суми боргу - пеню відповідно до п. 6.2 основного договору.

Однак, з матеріалів справи не вбачається, що позивач направляв відповідачу - 2 передбачену п. 4.2 договору поруки претензію.

Таким чином, строк виконання зобов'язання у відповідача - 2 не настав.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачем не надано суду належних доказів направлення відповідачу - 2 відповідної претензії, тому суд відмовляє в частині вимог позивача до відповідача - 2.

Враховуючи викладене, суд вважає позов щодо вимог до відповідача - 1 обґрунтованим, заявленим відповідно до чинного законодавства та таким, що підлягає задоволенню.

Судові витрати покладаються на відповідача-1.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТСР СПЕШЛ ТРЕЙЛЕРС Україна" ( юрид. адреса: 13300, Житомирська область, м. Бердичів, вул. Короленка, 39, корпус Б, фактична адреса: 13312, Житомирська область, м. Бердичів, вул. Л. Карастоянової, 22, код 36104745) на користь Закритого акціонерного товариства "Торговий дім "Люксембурзький" ( 65007, м. Одеса, 3-ій Водопровідний провулок 9, код 32833932) - 125580,51 грн. боргу, 7655,56 грн. пені, 627,90 грн. інфляційних, 1589,53 грн. 3% річних, 2709,06 грн. судового збору.

3. В частині позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю "Чиста криниця" (13312, Житомирська область, м. Бердичів, вул. Л.Карастоянової, 22, код 30617758) в позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 21.05.12

Суддя Маріщенко Л.О.

Віддрукувати:

1- в справу

2- позивачу ( рек. з повід.)