Рішення

від 16.05.2012 по справі 5011-36/3334-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-36/3334-2012 16.05.12 За позовом Закритого акціонерного товариства «Вінницький проектний

інститут»

До Всеукраїнської Громадської Організації «Українська Служба

Порятунку»

Про стягнення 44 612, 92 грн.

Суддя Трофименко Т.Ю.

Представники:

Від позивача не з»явився

Від відповідача не з»явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва переданий позов Закритого акціонерного товариства «Вінницький проектний інститут»про стягнення з Всеукраїнської Громадської Організації «Українська Служба Порятунку»44 612, 92 грн., із яких: 23 356, 55 грн. -заборгованість по орендній платі, 785, 50 грн. -інфляційні нарахування, 20 470, 87 грн. пеня за прострочку платежу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.03.2012р. порушено провадження у справі № 5011-36/3334-2012, розгляд якої призначено у судовому засіданні на 04.04.2012р. за участю представників сторін.

В судове засідання 04.04.2012р. представники сторін не з»явилися. Заяв, клопотань від сторін на адресу суду не надходило.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Такими обставинами, зокрема є: нез'явлення в засідання представників сторін.

Оскільки представники сторін в судове засідання не з'явилися, суд визнав за доцільне розгляд заяви відкласти на 16.05.2012р.

Через відділ діловодство господарського суду м. Києва від позивача надійшли додаткові пояснення на позов та заява про розгляд справи за відсутності представника позивача.

Відповідач в судове засідання 16.05.2012р. повторно повноважних представників не направив, письмового відзиву на позов не надав. Заяв, клопотань від відповідача на адресу суду не надходило. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом (Постанова Пленуму Вищого Господарського суду України №218 від 26.12.2011р.).

Із матеріалів справи вбачається, що ухвали суду про порушення провадження 4у справі та відкладення розгляду справи направлялись на адресу відповідача, що повідомлена суду стороною та за адресою зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців.

Таким чином, судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення відповідача про місце, дату та час проведення судового засідання, шляхом надсилання поштової кореспонденції на адресу визначену за матеріалами справи.

Відповідно до вимог ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд -

ВСТАНОВИВ:

Згідно ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.

02.03.2009р. між Закритим акціонерним товариством «Вінницький проектний інститут»(далі позивач) та Всеукраїнською Громадською Організацією «Українська Служба Порятунку»(далі відповідач) був укладений договір оренди №77-09 нерухомого майна..

Відповідно до умов даного договору позивач передав, а відповідач прийняв в орендне користування приміщення загальною площею 38 кв.м., розташоване за адресою: м. Вінниця, вул. Київська, 14, що підтверджується актом прийому -передачі приміщення від 31.03.2009 року.

Строк дії даного договору сторони визначили з 02 березня 2009 року по 10.02.2010 року (п. 9.1 договору).

Згідно ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За користування майном з наймодавця справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч.1 ст. 762 Цивільного кодексу України).

Умовами договору, зокрема п. 3.1 встановлено, що орендна плата за офісне приміщення складає 51, 84 грн. з ПДВ. в місяць за 1 кв.м. Крім орендної плати відповідача зобов'язаний був відшкодовувати позивачу комунальні послуги - оплату електроенергії, теплоенергії, води.

Пунктом 3.7 договору сторони обумовили, що орендна плата (або плата додаткових наданих послуг) вноситься відповідачем протягом 5-ти днів з дня отримання рахунку від позивача.

Додатковою угодою №1 до Договору оренди №77-09 нерухомого майна від 02.03.2009 р. укладеною між Сторонами 31.03.2009 року п. 1.1 Договору викладено в наступній редакції:

1.1. Орендодавець передає, а Орендар приймає в оперативне (згідно з абзацом 8 п.п. 1.18.2. ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств») строкове платне користування нежитлові приміщення, площею 20,4 кв.м., (далі - Майно) розміщенні за адресою: м. Вінниця, вул. Київська, 14, корпус «Б»(кабінет №412), що належить на праві власності ЗАТ «ВПІ». Приміщення передається в оперативну оренду для використання під офіс.

Згідно Акту приймання-передачі приміщення «Майна»до Договору оренди нерухомого майна №77-09 від 02.03.2009 року, складеного між сторонами 31.03.2009 року Орендар передає, а Орендодавець приймає нежитлові приміщення, корпус «Б»площею - 38,0 кв.м. розміщені за адресою: м. Вінниця, вул. Київська, 14, що належать на праві власності ЗАТ «Вінницький проектний інститут».

Відповідно до Акту приймання-передачі приміщення «Майна»до Договору оренди нерухомого майна №77-09 від 02.03.2009 року, складеного між сторонами 01.04.2009 року Орендодавець передає, а Орендар приймає нежитлові приміщення, площею - 20,4 кв. м. розміщені за адресою: м. Вінниця, вул. Київська, 14, корпус «Б», кабінет №412, що належать на праві власності ЗАТ «Вінницький проектний інститут».

Додатковою угодою №2 від 01.08.2009 р. до Договору оренди №77-09 нерухомого майна від 02.03.2009 року Сторони домовились викласти п. 3.1 Договору в наступній редакції:

3.1. Орендна плата за Майно, що орендується, складає 30 грн. 00 коп. без ПДВ в місяць за 1 м.кв.; ПДВ - 6 грн. 00 коп.; всього разом з ПДВ - 36 грн. 00 коп. в місяць за 1 кв.м.

В цей розрахунок входить плата за: площі з врахуванням коридорів, санвузлів, обслуговування санвузлів.

Додатковою угодою №3 від 01.02.2010 року до Договору оренди №77-09 нерухомого майна від 02.03.2009 року Сторони домовились викласти п. 1.1 Договору в наступній редакції:

1.1. Орендодавець передає, а Орендар приймає в оперативне (згідно з абзацом 8 п.п. 1.18.2 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств») строкове платне користування нежитлові приміщення, площею 53,4 кв.м. розміщені за адресою: м. Вінниця, вул. Київська, 14, корпус «Б»будинку, що належить на праві власності ЗАТ «Вінницький проектний інститут», з них:

корпус «Б»: на 4-му поверсі: кімната №412 - 20,4 кв.м., кімната №406 - 33,0 м.кв. Приміщення передаються в оперативну оренду для використання під офіс.

Згідно п. 2 Додаткової угоди №3 від 01.02.2010 р. Сторони домовились викласти п. 3.1 Договору в наступній редакції:

3.1. Орендна плата за офісне приміщення, що орендується, складає 30 грн. 00 коп. без ПДВ в місяць за 1 кв.м.; ПДВ - 6 грн. 00 коп.; всього разом з ПДВ - 36 грн. 00 коп. в місяць за 1 м.кв.

В цей рахунок входить плата за: площі з врахуванням коридорів, санвузлів, обслуговування електромереж.

Орендоване приміщення, площею 33.0 кв.м., розміщені за адресою: м. Вінниця, вул. Київська, 14, корпусу «Б»(№406) будинку, позивач передав, а відповідач прийняв у відповідності до акту приймання-передачі приміщення (Майна) в оренду до Договору оренди нерухомого майна №77-09 від 02.03.2009 року складеного між сторонами 02.03.2009 р. та акту приймання передачі від 01 лютого 2010 року.

Згідно акту приймання-передачі приміщення (Майна) в оренду до Договору оренди нерухомого майна №77-09 від 02.03.2009 року складеного між сторонами 02.03.2009 р. та акту приймання передачі від 01 липня 2011 року Орендар передає, а Орендодавець приймає нежитлові приміщення, площею 53,4 кв.м. корпус «Б»: на 4-му поверсі: кімната №412 - 20,4 кв.м., кімната №406 - 33,0 кв.м. розміщенні за адресою: м. Вінниця, вул. Київська, 14, що належать на праві власності ЗАТ «Вінницький проектний інститут».

За правовою природою укладені між сторонами договори є договорами найму (оренди).

Згідно ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином та відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язань. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Відповідачем не надано доказів, що підтверджують відсутність його вини у порушенні зобов'язань.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

При розгляді справи судом встановлено, що відповідач в порушення покладеного на нього законом та договором обов"язку по сплаті орендних платежів в період дії договору не в повному обсязі сплачував орендні платежі, а тому у відповідача перед позивачем виник борг в сумі 23 356, 55 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оскільки своїх зобов'язань за договором оренди відповідач не виконав в повному обсязі, доказів сплати заборгованості суду не надав, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості визнаються судом обґрунтованим та таким, що підлягають задоволенню в сумі 23 356, 55 грн.

Відповідно до статей 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Судом встановлений факт порушення (прострочення) відповідачем свого грошового зобов'язання, у зв'язку з чим вимога позивача про стягнення з нього пені визнається правомірною.

Пунктом 3.9 Договору №77-09 сторонами передбачено, при несвоєчасному внесення плати, передбаченої даним договором, відповідач сплачує пеню в розмірі 0,5% за кожен день прострочення платежу.

Судом встановлено, що позивачем нараховано пеню відповідно до п. 5.2 договору без врахування Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

З огляду на викладене судом здійснено перерахунок пені з урахуванням Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», а тому стягненню з відповідача підлягає пеня в розмірі 1739,06 грн.

Згідно статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

З огляду на вищевикладене позовні вимоги в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 785,50 грн. підлягають задоволенню.

В зв'язку з задоволенням позову частково, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст.ст. 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Всеукраїнської Громадської Організації «Українська Служба Порятунку»(01103, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 10(А), код ЄДРПОУ 33151653) на користь на користь Закритого акціонерного товариства «Вінницький проектний інститут» (21009, м. Вінниця вул. Київська, 14, код ЄДРПОУ 07525964) 23 356 грн. 55 коп. основного боргу, 785 грн. 50 коп. -інфляційні, 1 739 грн. 06 коп. пені за прострочку платежу, 933 грн. 67 коп. 50 коп. судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Т. Ю. Трофименко

Повний текст рішення складено

17.05.2012р.