Рішення

від 25.04.2012 по справі 39/244-48/26-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 39/244-48/26-2012 25.04.12

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Денман Груп" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Бриз -1" простягнення 3 719 105,85 грн. Суддя Бойко Р.В.

Представники сторін:

від позивача:Дзюба А.В. від відповідача:Софійський С.Ю., Судаков А.А.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Денман Груп" (надалі - ТОВ "Денман Груп" звернулося до господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бриз - 1" (надалі -ТОВ "Бриз -1") про стягнення 3 719 105,85 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач безпідставно володіє результатами здійснених ремонтно-будівельних робіт у нежитловому приміщенні, що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Фрунзе, 27, загальною вартістю 2 173 276,00 грн., у зв'язку з чим позивач вказує на наявність підстав для зобов'язання відповідача відшкодувати їх вартість. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 1 535 601,80 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Рішенням господарського суду міста Києва від 18.07.2011 р. у справі №39/244, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.10.2011 р., позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бриз -1" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Денман Груп" 2 173 276,00 грн., отриманих без достатніх правових підстав, 14 901,04 грн. державного мита, 137,90 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 9 059,83 грн. витрат на проведення судової експертизи.

Постановою Вищого господарського суду України від 11.01.2012 р. у справі №39/244 рішення господарського суду міста Києва від 18.07.2011 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.10.2011 р. скасовано, а справу №39/244 передано на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Згідно автоматизованої системи документообігу господарського суду міста Києва справу №39/244 передано на розгляд судді Бойко Р.В.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.01.2012 р. прийнято до провадження справу №39/244, присвоєно їй новий №39/244-48/26-2012 та призначено її до розгляду на 08.02.2012 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 08.02.2012 р. у зв'язку із неявкою представників сторін розгляд справи відкладено до 20.02.2012 р.

17.02.2012 р. через канцелярію суду представником відповідача подано пояснення по справі за змістом яких в задоволенні позову просив відмовити повністю, вказував на відсутність його згоди на проведення поліпшень в орендованому позивачем приміщенні та визнання постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.07.2010 р. у справі №25/797 спірного договору неукладеним, що свідчить про відсутність будь-яких майнових зобов'язань між сторонами.

В судовому засіданні 20.02.2012 р. оголошено перерву до 29.02.2012 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.02.2012 р. у зв'язку із клопотанням представника відповідача розгляд справи відкладено до 12.03.2012 р.

Розпорядженням в.о. Голови господарського суду міста Києва від 12.03.2012 р. у зв'язку із перебуванням судді Бойко Р.В. у відпустці справу №39/244-48/26-2012 передано на розгляд судді Підченку Ю.О.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.03.2012 р. (суддя Підченко Ю.О.) прийнято до провадження справу №39/244-48/26-2012 та призначено її до розгляду на 19.03.2012 р.

Розпорядженням в.о. Голови господарського суду міста Києва від 14.03.2012 р. справу №39/244-48/26-2012 передано на розгляд судді Бойко Р.В. у зв'язку із його поверненням з відпустки.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.03.2012 р. прийнято до провадження справу №39/244-48/26-2012 та призначено її до розгляду на 19.03.2012 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.03.2012 р. у зв'язку із неявкою представника позивача розгляд справи відкладено до 02.04.2012 р.

В судовому засіданні 02.04.2012 р. у зв'язку із клопотанням представника позивача оголошено перерву до 25.04.2012 р.

Представник позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити їх повністю.

В судове засідання представники відповідача з'явилися, проти позову заперечують в його задоволенні просять відмовити повністю.

Судом в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, виконавши наведені Вищим господарським судом України вказівки, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

25.11.2005 р. між ТОВ "Бриз -1" (орендодавець) та ТОВ "Денман Груп" (орендар) було укладено договір оренди нежитлового приміщення №1/11-05 (надалі -"Договір").

Відповідно до п.п. 1.1, 1.2 Договору на підставі цього договору орендодавець передає, а орендар приймає на умовах оренди в строкове, платне користування нежитлове приміщення, яке знаходиться в м. Києві по вул. Фрунзе, 27, загальною площею 2 080,0 кв.м. для розміщення офісу, Центру обслуговування -магазину непродовольчих товарів орендаря та розташування телекомунікаційного та іншого обладнання. Нежитлове приміщення будується згідно з рішенням Київради №348/449 від 08.07.1999 р. та починає експлуатуватися на підставі дозволу Київради, лист №003-3947 від 30.08.1995 р.

Згідно із п. 2.1 Договору орендар вступає в користування нежитловим приміщенням за умови підписання акту робочої комісії про прийомку закінченого будівництвом об'єкту, в термін зазначений в додатковій угоді. Передача нежитлового приміщення здійснюється на підставі акту приймання-передачі.

У період з 03.12.2005 р. по 15.02.2006 р. між сторонами підписувалися протоколи, якими погоджували проведення необхідних будівельних робіт в спірному приміщенні (т. 3, а. с. 29-41).

З метою виконання погоджених ремонтно-будівельних робіт в нежитловому приміщенні у період з січня по червень 2006 року позивачем було укладено з підрядними організаціями ряд договорів, а саме: договір підряду №24/06 від 10.02.2006 р., укладений між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Колумбус Констракшен"; договори підряду №4-01\2006 від 24.01.2006 р., №2-01\2006 від 17.01.2006 р., №1-01\2006 від 12.01.2006 р., №3-01\2006 від 12.01.2006 р., №5-01\2006 р. від 01.01.2006 р. та №1-06\2006 від 20.06.2006 р. укладені між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Брілліон", вартість проведених ремонтно-будівельних робіт на виконання яких становить 2 173 276,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи бухгалтерськими та первинними документами.

Крім того, на замовлення позивача суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_4 були проведені будівельні роботи з улаштування конструкцій підлоги на загальну суму 10 277,00 грн., що підтверджується актом приймання виконаних робіт від 28.02.2006 р.

27.03.2006 р. створеною згідно наказу Генерального директора ТОВ "Бриз -1" від 24.03.2006 р. №5 робочою комісією було складено акт про готовність закінченого будівництвом об'єкта (Блок №2 Готельно-офісного комплексу по вул. Фрунзе, 25-27 в м. Києві) для пред'явлення державній приймальній комісії.

На виконання умов Договору 27.03.2006 р. відповідач передав, а позивач прийняв в експлуатацію спірне приміщення, що підтверджується актом про передачі в експлуатацію орендарю ТОВ "Денман Груп" будівлі Фрунзе, 27 від 27.03.2006 р.

Спір у справі виник у зв'язку із безпідставним, на думку позивача, володіння відповідачем його майном вартістю 2 183 504,00 грн., а тому у зв'язку із неможливістю повернення його в натурі вказує на обов'язок відповідача по сплаті таких коштів.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Таким чином, обов'язковою умовою, з якою законодавець пов'язує виникнення даного виду зобов'язань, є відсутність правової підстави для набуття майна однією особою за рахунок іншої особи.

Наявними в матеріалах справи документами (зокрема договорами підряду, локальними кошторисами, актами приймання виконаних підрядних робіт, довідками про вартість виконаних підрядних робіт, банківськими виписками та висновком №1976/3669/11-19 судово-економічної експертизи у господарській справі №39/244, складеним 26.04.2011 р. Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз) підтверджується здійснення позивачем ремонтно-будівельних робіт в отриманому за Договором нежитловому приміщенні на загальну суму 2 173 276,00 грн.

При цьому, суд відзначає, що наявні в матеріалах справи висновків експертів, а саме: комплексної судово-економічної експертиз від 20.08.2008 р. №3880 та будівельно-технічної експертизи від 01.10.2009 р. №3881, проведених Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз на виконання ухвали господарського суду міста Києва від 03.04.2008 р. у справі №25/797, з огляду на положення ст.ст. 33, 41, 42, 43 Господарського процесуального кодексу України не можуть бути належним доказами вартості проведених ремонтно-будівельних робіт в спірному приміщенні в межах даної справи, оскільки такі дослідження були проведені в межах іншої справи та на підставі наявних в ній матеріалів, зміст та перелік яких суду в межах даної справи невідомий, що свідчить про проведення різних досліджень.

Крім того, суд погоджується з висновком експерта, викладеним у висновку№1976/3669/11-19 судово-економічної експертизи у господарській справі №39/244, щодо неможливості встановлення де саме були проведені суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_4 згідно акту приймання виконаних робіт від 28.02.2006 р. будівельні роботи з улаштування конструкцій підлоги на загальну суму 10 277,00 грн., у зв'язку із відсутності визначення в ньому адреси будівництва, що свідчить про можливість проведення таких робіт в будь-якому іншому місці, а не в спірному приміщенні, що знаходиться за адресою: вул. Фрунзе, 27.

Отже, матеріалами справи належним чином підтверджується здійснення позивачем ремонтно-будівельних робіт в отриманому в користування за Договором приміщенні на загальну суму 2 173 276,00 грн.

В той же час, постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.07.2010 р. у справі № 25/797 за позовом ТОВ "Бриз -1" до ТОВ "Денман Груп" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Астеліт" про зобов'язання звільнити приміщення та стягнення 173 752,91 грн. та за зустрічним позовом ТОВ "Денман Груп" до ТОВ "Бриз -1" про визнання Договору неукладеним та стягнення коштів, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України 23.11.2010 р., частково задоволено апеляційну скаргу ТОВ "Денман Груп", повністю скасовано рішення господарського суду міста Києва від 15.03.2010 р. з прийняттям нового рішення про часткове задоволення первісних позовних вимог ТОВ "Бриз -1" та зустрічного позову ТОВ "Денман Груп": стягнуто з ТОВ "Денман Груп" на користь ТОВ "Бриз -1" 5 129,53 грн. комунальних платежів, в решті задоволення первісного позову відмовлено; в первісному позові ТОВ "Бриз -1" до ТОВ "Астеліт" відмовлено повністю; стягнуто з ТОВ "Денман Груп" на користь ТОВ "Бриз -1" 51,29 грн. державного мита та 3,48 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; зустрічний позов ТОВ "Денман Груп" задоволено частково, стягнуто з ТОВ "Бриз -1" на користь ТОВ "Денман Груп" безпідставно отримані кошти в сумі 1 013 378,80 грн., 8 039,50 грн. державного мита та 37,20 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, в іншій частині в задоволенні зустрічного позову ТОВ "Денман Груп" відмовлено; стягнуто з ТОВ "Денман Груп" на користь ТОВ "Бриз -1" 5 640,00 грн. витрат по оплаті судової експертизи; в решті апеляційну скаргу ТОВ "Денман Груп" залишено без задоволення; стягнуто з ТОВ "Бриз -1" на користь ТОВ "Денман Груп" 4 905,36 грн. державного мита за подання апеляційної скарги.

При цьому, в мотивувальній частині наведеної постанови судом апеляційної інстанції було встановлено юридичний факт того, що Договір є неукладеним у зв'язку із недосягненням його сторони згоди щодо предмету оренди.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Із постанови Київського апеляційного господарського суду від 14.07.2010 р. у справі № 25/797 вбачається, що суб'єктний склад учасників спорів у справі №25/797 в частині спірних правовідносин, що стосуються Договору, та в даній справі є тотожними, а тому факт неукладеності Договору не підлягає повторному дослідженню.

Встановлення факту того, що Договір є неукладеним в судовому порядку, зумовлює відсутність правової підстави володіння ТОВ "Бриз -1" результатами здійснених позивачем ремонтно-будівельних робіт у спірному приміщенні загальною вартістю 2 173 276,00 грн. та, відповідно, настання обов'язку по їх поверненню позивачу.

Згідно із ч. 2 ст. 1213 Цивільного кодексу України у разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Враховуючи, що судом встановлено безпідставне набуття відповідачем результатів здійснених ремонтно-будівельних робіт загальною вартістю 2 173 276,00 грн., а природа таких робіт свідчить про неможливість їх повернення в натурі, то у відповідач виник обов'язок по відшкодуванню на користь позивача їх вартості у грошовому еквіваленті.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується отримання відповідачем результатів здійснених позивачем ремонтно-будівельних робіт у спірному приміщенні загальною вартістю 2 173 276,00 грн., відсутність правової підстави для володіння ними та наявність обов'язку по відшкодуванню їх вартості. В той же час, ТОВ "Бриз -1" наведені обставини не спростовані, доказів сплати коштів не надано.

Посилання відповідача на наявність акту робочої комісії про готовність закінченого будівництвом об'єкта для пред'явлення державній приймальній комісії від 27.03.2006 р., який, на його думку, спростовує доводи позивача про необхідність проведення ремонтно-будівельних робіт в спірному приміщенні судом відхиляється з огляду на наступне.

По-перше, суд погоджується з наявністю такого акту наслідком якого було складення акту державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта від 22.12.2006 р., однак із наявних в матеріалах справи документів (лист Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві від 08.02.2012 р. №7/26-558/07) вбачається, що спірне приміщення досі (протягом 5 років) не введено в експлуатацію (остання спроба була в лютому 2012 року, що підтверджується листом відповідача від 24.02.2012 р. №223), що в свою чергу ставить під сумнів легітимність підпису відповідальної особи Управління державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва в графі "зареєстровано" на актів державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта від 22.12.2006 р.

Такий акт складено 22.12.2006 р., тобто, після укладення Договору (25.11.2005 р.), проведення позивачем ремонтно-будівельних робіт (грудень 2005 року -жовтень 2006 року) та отримання позивачем спірного приміщення в експлуатацію (27.03.2006 р.), що спростовує твердження відповідача про відсутність необхідності проведення ремонтних робіт в спірному приміщенні після його передачі позивачу.

Крім того, додатком №1 до акту робочої комісії про готовність закінченого будівництвом об'єкта для пред'явлення державній приймальній комісії від 27.03.2006 р. (акт №3) (а.с. 146 т. 2) підтверджується не завершення станом на 27.03.2006 р. ремонтно-будівельних робіт у спірному приміщенні.

По-друге, чинним законодавством України не заборонено проведення ремонтно-будівельних робіт на об'єкті будівництва після введення його в експлуатацію.

По-третє, проведення позивачем ремонтно-будівельних робіт у спірному приміщенні було погоджено відповідачем, що підтверджується наявними в матеріалах справи протоколами (а.с. 29-41 т. 3).

З огляду на викладене вбачається, що як наявність акту робочої комісії про готовність закінченого будівництвом об'єкта для пред'явлення державній приймальній комісії від 27.03.2006 р., так і акту державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта від 22.12.2006 р. в будь-якому випадку не спростовують висновку суду про безпідставне набуття відповідачем результатів здійснених позивачем ремонтно-будівельних робіт загальною вартістю 2 173 276,00 грн.

Також, безпідставним є посилання відповідача на необхідність застосування положень ст.ст. 778, 786 Цивільного кодексу України, що містяться в Главі 58 Цивільного кодексу України ("Найм (оренда)"), оскільки Договір є неукладеним, а відтак між сторонами не виникло відносин найму.

За таких обставин, позовні вимоги ТОВ "Денман Груп" про стягнення з ТОВ "Бриз -1" грошових коштів у розмірі 2 173 276,00 грн. є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

В частині стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 10 277,00 грн. необхідно відмовити оскільки позивачем належними доказами не доведено проведення ремонтно-будівельних робіт на вказану суму саме в спірному приміщенні.

Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 1 535 601,80 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання по відшкодуванню вартості безпідставно набутих результатів ремонтно-будівельних робіт у спірному приміщенні, нарахованих від суми заборгованості у розмірі 2 183 504,00 грн. у період з лютого 2007 року по серпень 2010 року.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Положення наведеної норми застосовуються за невиконання грошових зобов'язань та знаходиться в 51 Главі Цивільного кодексу України, яка має назву "Правові наслідки порушення зобов'язання. Відповідальність за порушення зобов'язання", а дана глава міститься у розділі І "Загальні положення про зобов'язання" книги п'ятої Цивільного кодексу України. Наведене свідчить, що положення такої статті стосуються як договірних, так і не договірних зобов'язань, тобто до порушення грошового зобов'язання, незалежно від визначених ст. 11 Цивільного кодексу України підстав їх виникнення.

Грошове зобов'язання -це зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України.

Про наявність грошового зобов'язання свідчить лише вид майна (гроші), яке підлягає передачі боржником на користь кредитора (спосіб виконання зобов'язання).

Аналогічний висновок про наявність грошового зобов'язання незалежно від підстави його виникнення за умови якщо предметом є передача грошей міститься в постановах Верховного Суду України від 12.12.2011 р. у справі №3-131гс11, від 05.12.2011 р. у справі №3-125гс11 та згідно ст. 111 28 Господарського процесуального кодексу України є обов'язковим до врахування судами при розгляді справ.

Судом встановлено, що згідно п. 4 ч. 2 ст. 11, 509, 1212 Цивільного кодексу України в силу юридичного факту набуття відповідачем результатів здійснених позивачем ремонтно-будівельних робіт та неможливості їх повернення в натурі, у ТОВ "Бриз -1" виникло зобов'язання відшкодувати їх вартість у розмірі 2 173 276,00 грн.

Тобто, має місце правовідношення в якому відповідач (боржник) зобов'язаний вчинити на користь позивача (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання по поверненню коштів, яке за змістом правовідношення є грошовим, ТОВ "Бриз -1" не виконано, а тому нарахування позивачем інфляційних втрат є правомірним.

Аналогічний висновок про можливість застосування приписів ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України у випадку володіння грошовими коштами без достатньої правової підстави міститься в постановах Вищого господарського суду України від 08.02.2010 р. у справі №30/72, від 03.06.2009 р. у справі 16/336 та від 27.03.2008 р. у справі 12/197.

Суд здійснює перерахунок заявлених до стягнення інфляційних втрат з урахуванням наступного.

По-перше, судом не встановлено наявності підстав для стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 10 277,00 грн., а тому правомірним є нарахування інфляційних втрат від суми заборгованості у розмірі 2 173 276,00 грн.

По-друге, із поданого розрахунку вбачається, що позивачем неправомірно не враховані індекси інфляції за липень-серпень 2008 року, липень-серпень 2009 року та квітень-липень 2010 року, які мають від'ємне значення.

В той же час, положення ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України не передбачають можливості вибіркового обрання особою індексів інфляції за окремі періоди в межах заявленого періоду за який нараховуються інфляційній, а тому мають враховуватися всі індекси інфляції (в т.ч. з від'ємним значенням). Наведене додатково підтверджується листом Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97р.

Аналогічні висновки містяться в постановах Вищого господарського суду України від 27.01.2011 р. у справі №37/345 та від 28.02.2011 р. у справі №37/340.

За перерахунком суду з урахування викладеного та враховуючи наведений позивачем в розрахунку інфляційних втрат загальний період нарахування (з лютого 2007 року по серпень 2010 року) правомірним є стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 1 440 881,99 грн.

В іншій частині заявлених до стягнення інфляційних втрат (94 719,81 грн.) необхідно відмовити, оскільки вони обраховані невірно (без врахування від'ємних індексів інфляції та від більшої суми).

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з ТОВ "Бриз - 1" на користь ТОВ "Денман Груп" заборгованості у розмірі 2 173 276,00 грн. та інфляційних втрат у розмірі 1 440 881,99 грн.

В іншій частині заявлених позовних вимог необхідно відмовити з викладених підстав.

У відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті державного мита, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, вартості проведення експертизи покладаються на сторін пропорційно розміру позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Денман Груп" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бриз -1" (04050, м. Київ, вул. Мельникова, 49, кв. 39; ідентифікаційний код 16396804) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Денман Груп" (04071, м. Київ, вул. Ярославська, 10-а; ідентифікаційний код 33639439) грошові кошти у розмірі 2 173 276 (два мільйони сто сімдесят три тисячі двісті сімдесят шість) грн. 00 коп., інфляційні втрати у розмірі 1 440 881 (один мільйон чотириста сорок тисяч вісімсот вісімдесят одна) грн. 99 коп., державне мито у розмірі 24 780 (двадцять чотири тисячі сімсот вісімдесят) грн. 43 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 229 (двісті двадцять дев'ять) грн. 34 коп. та витрати на оплату вартості проведення експертизи у розмірі 15 066 (п'ятнадцять тисяч шістдесят шість) грн. 50 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Р.В. Бойко

Дата підписання повного тексту рішення -10.05.2012 р.