Рішення

від 14.05.2012 по справі 5011-51/3366-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-51/3366-2012 14.05.12

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю"Елін"

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення 19 235,81 грн.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники:

від позивача: Білецький І.Ю.

від відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення 13 449, 15 грн. заборгованості, 1742,33 грн. пені, 1228,34 грн. 3% річних та 2 815,99 грн. інфляційних нарахувань. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором поставки № 29/1-08 від 29.10.2008 р. щодо оплати поставленого позивачем товару за видатковими накладними, копії яких додані до позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.03.2012 року порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 18.04.2012 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.04.2012 року розгляд справи відкладено на 14.05.2012 року через нез'явлення в судове засідання повноважних представників відповідача та неналежне виконання сторонами вимог суду.

У дане судове засідання з'явився представник позивача, представник відповідача в судове засідання не з'явився про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Частиною 4 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців»визначено, що в Єдиному державному реєстрі повинні міститися, зокрема, відомості щодо місця проживання фізичної особи-підприємця.

Ухвали Господарського суду міста Києва від 19.03.2012 р. та від 18.04.2012 р. направлялись на зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців адресу -АДРЕСА_1.

Разом з тим, конверти з ухвалами, які надсилались відповідачу повернуто до Господарського суду міста Києва із зазначенням про непроживання відповідача за вказаною адресою.

Вищий господарський суд України у п. 11 інформаційного листа від 15.03.2007 р. № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначає, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Клопотань про відкладення розгляду справи в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України від відповідача до Господарського суду міста Києва не надходило.

Приймаючи до уваги, що учасники провадження у справі були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представника відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Рішення у даній справі відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України прийнято за результатами оцінки поданих позивачем доказів.

У судовому засіданні 14.05.2012 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

29.10.2008 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Елін»(надалі -позивач) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (надалі -відповідач) був укладений договір поставки №29/1-08 (надалі -договір), за умовами якого позивач зобов'язувався передавати (поставляти) у погоджені строки відповідачу товар, а відповідач зобов'язувався приймати товар і сплачувати за нього грошові суми на умовах договору.

Відповідно до п. 2.1. договору поставка товару здійснюється на умовах СІР (Інкотермс 2000) -склад покупця згідно замовлення останнього.

Згідно п. 2.5. договору поставка товару здійснюється за попереднім письмовим замовленням відповідача.

Згідно п. 3.1. договору загальна кількість товару, що підлягає поставці, одиниці вимірювання, його часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються замовленнями згідно прайс-листом позивача.

Відповідно до п. 3.2. асортимент та кількість товару у партії погоджується сторонами у замовленні. Товар, асортимент якого не відповідає умовам договору, є прийнятим, якщо відповідач у розумний строк після його поставки не повідомив позивача про свою відмову від нього. Під розумним строком сторони розуміють 14 (чотирнадцять) днів з дати поставки товару відповідачу.

Згідно п. 6.1. договору ціни на товар, що постачається позивачем, є вільними відпускними і вказуються у прайс-листі позивача. Сторони визначають, що ціни на товар, вказані у прайс-листі позивача, є дійсними на дату укладання цього договору та погоджені сторонами.

Згідно п. 6.3. договору ціна товару, яка входить у партію поставки, остаточно узгоджується та вказується Сторонами у видатково-прибутковій накладній на поставку партії товару.

Відповідно до п. 7.1. договору оплата за поставлений товар здійснюється у розмірі повної вартості поставленого товару шляхом безготівкового переказу на поточний рахунок позивача, вказаний у реквізитах останнього в договорі.

Згідно п. 7.2. договору відповідач зобов'язаний оплачувати кожну поставлену партію товару на протязі 40 (сорока) календарних днів, починаючи з дати поставки, вказаної в накладній.

Згідно п. 10.1. договору цей договір вступає в дію з дати його укладання обома сторонами і діє до 29.10.2009 року, а в частині розрахунків -до їх повного виконання. Договір вважається автоматично пролонгованим на наступний календарний рік, якщо за один місяць до дати завершення дії договору ні одна із сторін не заявила про намір його розірвання.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що на виконання умов договору відповідачу було передано товар на загальну суму 37 946,94 грн.

Відповідач частково розрахувався за поставлений товар, проте, всупереч умов договору та положень ст. 629 ЦК України не здійснив повної оплати товару, поставленого згідно видаткової накладної №00187 від 17.03.2009 року, замовлення на який було узгоджено позивачем у вигляді рахунку-фактури №00452 від 17.03.2009 року, на суму

15 878,90 грн. Зокрема, відповідач оплатив лише 2 429,75 грн., в результаті чого в нього виникла заборгованість із оплати зазначеного товару, в сумі 13 449,15 грн.

Крім того, за неналежне виконання зобов'язання із оплати товару позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 1 742,33 грн., 1 228,34 грн. -три відсотки річних та 2 815,99 грн. -інфляційних нарахувань, посилаючись на приписи ст. ст. 610, 611, 624, 625 ЦК України.

Згідно ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Із залучених позивачем до матеріалів справи видаткових накладних №03455 від 04.11.2008 р.; №02563 від 20.11.2008 р.; №02638 від 26.11.2008 р.; №02797 від 16.12.2008 р.; №02811 від 17.12.2008 р.; №00044 від 03.02.2009 р.; №00187 від 17.03.2009 р. вбачається, що позивач передав відповідачу товар на загальну суму 37 946,94 грн.

Матеріали справи не містять доказів про відмову відповідача від товару, поставленого позивачем згідно наведених вище видаткових накладних, а відтак, суд приходить до висновку, що поставлений товар за кількісними показниками, одиницями вимірювання, співвідношення за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами відповідав замовленням відповідача.

З платіжних документів, залучених до матеріалів справи, а саме,

ПД №105 від 18.11.2008 р. на суму 1200,00 грн.; ПД №113 від 12.12.2008 р. на суму

1135,10 грн.; ПД №118 від 15.12.2008 р. на суму 1740,00 грн.; ПД №121 від 16.12.2008 р. на суму 468,84 грн.; ПД №136 від 23.01.2008 р. на суму 468,84 грн.; ПД №120 від 15.12.2008 р. на суму 483,35 грн.; МО №3811 від 18.03.2009 р. на суму 9 771,76 грн.; МО №76/884 від 22.04.2009 р. на суму 1530,00 грн.; МО №@PL409634 від 03.07.2009 р. на суму 1000,00 грн.;

МО №@2PL069505 від 10.11.2009 р. на суму 1000,00 грн.; МО №343/3948 від 13.01.2010 р. на суму 1000,00 грн.; МО №@2PL857449 від 03.02.2010 р. на суму 500,00 грн.; MO №@2PL091881 від 11.02.2010 р. на суму 500,00 грн.; МО №@2PL836333 від 02.03.2010 р. на суму 400,00 грн.; МО №@2PL874384 від 12.04.2010 р. на суму 300,00 грн.; МО №@2PL020167 від 23.04.2010 р. на суму 500,00 грн., всього на суму 21 997,79 грн. вбачається, що відповідач здійснив часткову оплату товару, передану йому по видатковим накладним №03455 від 04.11.2008 р.; №02563 від 20.11.2008 р.; №02638 від 26.11.2008 р.; №02797 від 16.12.2008 р.; №02811 від 17.12.2008 р.; №00044 від 03.02.2009 р. на суму 22 068,04 грн.

Тобто, у відповідача залишилась заборгованість за поставлений товар згідно видаткової накладної №00044 від 03.02.2009 р., в сумі 70,25 грн.

З банківських виписок, залучених позивачем до матеріалів справи вбачається, що відповідач здійснив часткове погашення заборгованості за поставлений товар, згідно видаткової накладної №00187 від 17.03.2009 р. в сумі 2 500,00 грн., а саме, здійснив п'ять платежів на рахунок позивача, по 500,00 грн. кожний -12.05.2010 р., 25.06.2010 р., 13.08.2010 р.,

05.10.2010 р. та 02.12.2010 р.

Із сплачених 2 500,00 грн., позивач здійснив списання заборгованості за товар, поставлений згідно видаткової накладної №00044 від 03.02.2009 р. в сумі 70,25 грн., решта грошових коштів, в сумі 2 429,75 грн., зарахована позивачем в оплату товару, переданого згідно видаткової накладної 00187 від 17.03.2009 р.

З огляду на зазначене, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар згідно видаткової накладної №00187 від 17.03.2009 р. на момент розгляду справи становить 13 449,15 грн.

Договір, відповідно до ст. 629 ЦК України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в ГК України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як встановлено ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк встановлений договором або законом.

З огляду на положення п. 7.2. договору та приписи ст.ст. 610, 612 ЦК України відповідач прострочив виконання зобов'язання із оплати товару, переданого йому згідно видаткової накладної №00187 від 17.03.2009 р., а відтак, в силу приписів ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України заборгованість відповідача із оплати товару в сумі 13 449,15 грн. підлягає стягненню на користь позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Згідно п. 8.3. договору за прострочку оплати поставленого товару відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочки.

Зобов'язання із оплати товару згідно накладної №00187 від 17.03.2009 р. мало бути виконано відповідачем в строк до 26.04.2009 року, а відтак, в силу приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, за порушення зазначеного зобов'язання пеня може бути нарахована в період з 27.04.2009 року по 29.10.2009 року.

В період з 27.04.2009 року по 29.10.2009 року сума заборгованості позивача із оплати товару згідно накладної №00187 від 17.03.2009 року становила 15 878,90 грн.

Виходячи із зазначеного, за розрахунком суду, сума пені, що підлягає стягненню з відповідача складає 1 742, 33 грн., виходячи з облікової ставки, встановленої у відповідний період та розрахована судом з 27.04.2009 р. за шість місяців, як то передбачено ч. 6 ст. 232 ГК України.

Окрім зазначеного, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За розрахунком суду, сума 3% річних та інфляційних нарахувань, що підлягають стягненню з відповідача становлять 1 228,34 грн. та 2 815,99 грн. відповідно.

При подачі позову до Господарського суду м. Києва позивачем було сплачено

1 609,50 грн. судового збору.

Відповідно до ст. 49 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Елін»задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (Ідентифікаційний номер -НОМЕР_1, АДРЕСА_1) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Елін»(код ЄДРПОУ -32770988,

02092, м. Київ, вул. Рогозівська, 3-А, кв. 48) 13 449, 15 грн. (тринадцять тисяч чотириста сорок дев'ять гривень п'ятнадцять копійок) основного боргу, 1 742,33 грн. (одну тисячу сімсот сорок дві гривні тридцять три копійки) пені, 1 228,34 грн. (одну тисячу двісті двадцять вісім гривень тридцять чотири копійки) 3% річних, 2 815,99 грн. (дві тисячі вісімсот п'ятнадцять гривень дев'яносто дев'ять копійок) інфляційних втрат та 1 609,50 грн. (одну тисячу шістсот дев'ять гривень п'ятдесят копійок) судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Пригунова А.Б.

Повне рішення складено: 18.05.2012 р.