Рішення

від 17.05.2012 по справі 5015/1615/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.05.12 Справа№ 5015/1615/12

Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи:

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого комерційного підприємства «Техно-сіз»(м. Макіївка) до відповідача:Державного підприємства «Львіввугілля»(м. Сокаль) про:стягнення 35 136 (тридцять п'ять тисяч сто тридцять шість) грн. 39 коп. (з яких: 27 815,04 грн. -основний борг; 5 124,92 грн. -інфляційні; 2 196,43 грн.- 3% річних) Суддя: Цікало А.І. При секретарі: Герасименко В.С.

Представники:

Позивача:ОСОБА_1 -представник (довіреність № 043 від 11.05.2012 р.) Відповідача:не з'явився

Представникам сторін, присутнім в судовому засіданні, роз'яснено їх права та обов'язки відповідно до ст. 22 ГПК України, зокрема право заявляти відводи.

Представники сторін, присутні в судовому засіданні, звернулись до суду з клопотанням про нездійснення технічної фіксації судового процесу.

Суть спору: 23.04.2012 р. на розгляд господарського суду Львівської області за вх. № 1717 поступила позовна заява від Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого комерційного підприємства «Техно-сіз»(м. Макіївка) до Державного підприємства «Львіввугілля»(м. Сокаль) про стягнення 35 136 (тридцять п'ять тисяч сто тридцять шість) грн. 39 коп. (з яких: 27 815,04 грн. -основний борг; 5 124,92 грн. -інфляційні; 2 196,43 грн. - 3% річних).

Ухвалою суду від 24.04.2012 р. порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 17.05.2012 р.

Позивач вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі від 24.04.2012 р. виконав, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

14.05.2012 р. до суду за вх. № 10327/12 від позивача поступили витребувані судом документи, а саме: акт звірки взаєморозрахунків № 4 від 30.04.2012 р.; копія довідки з ЄДРПОУ № 02-24-129 від 09.12.2005 р.; копія свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи позивача; повідомлення про відсутність обставин, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 62 або п. 2 ч. 1 ст. 81 ГПК України; копії листів про сплату заборгованості; довідка з ЄДРЮОФОП від 08.05.2012 р. № 13736101.

Представник позивача позов підтримав повністю, просив суд задоволити позовні вимоги з підстав наведених у заяві та поясненнях.

Відповідач вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі від 24.04.2012 р. не виконав, відзив на позов не представив, проти позову, у встановленому чинним законодавством України порядку, не заперечив, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча і був належно, відповідно до ст. 64 ГПК України, повідомлений про місце, дату і час розгляду справи, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення (долучено до матеріалів справи).

16.05.2012 р. до суду за вх. № 10626/12 від відповідача поступило клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з тим, що позивач не надіслав на адресу відповідача копію позовної заяви та доданих до неї документів.

Представник позивача клопотання відповідача про відкладення розгляду справи заперечив, зазначив, що копія позовної заяви та доданих до неї документів, відповідно до ст. 56 ГПК України, були направлені відповідачу листом з описом вкладення, докази направлення долучено до позовної заяви, тому просив суд відмовити в задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд дійшов висновку, що клопотання відповідача про відкладення розгляду справи не обґрунтоване, подане з метою затягування розгляду справи, тому не підлягає до задоволення, оскільки до позовної заяви долучено копію поштової квитанції від 14.04.2012 р. про відправку цінного листа відповідачу (оригінал зазначеної квитанції оглянуто в судовому засіданні), а також опис вкладення до цінного листа, згідно якого відповідачу направлено копію позовної заяви та доданих до неї документів.

Враховуючи те, що позивачем надано достатньо матеріалів для розгляду спору по суті, відповідач відзив на позов не представив, проти позову, у встановленому чинним законодавством України порядку, не заперечив, не забезпечив явку свого повноважного представника в судове засідання, не представив доказів сплати заборгованості, не скористався наданим йому правом на участь у судовому процесі, з метою недопущення затягування розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи, відповідно до ст. 75 ГПК України, у відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши документи і матеріали, подані до суду, заслухавши пояснення осіб присутніх в судових засіданнях, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

10.12.2008 р. між Державним підприємством «Львіввугілля»(відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробничим комерційним підприємством «Техно-сіз»(позивач) був укладений договір № 189 на сервісне технічне обслуговування комплексу КАГІ (комплекс аерогазовий інформаційний) (надалі -Договір; оригінал оглянуто в судовому засіданні, копію долучено до матеріалів справи).

Згідно п. 1.1. Договору, замовник (відповідач) доручає, а виконавець (позивач) зобов'язується виконувати відповідно до умов даного договору роботи по сервісному технічному обслуговуванню комплексу КАГІ, що знаходиться в експлуатації відокремленого підрозділу «Шахта «Лісова»Державного підприємства «Львіввугілля».

Відповідно до п. 2.1.1. Договору, вартість комплексу робіт по сервісному технічному обслуговуванню комплексу КАГІ, передбачених п. 1.2. договору становить 6 953 грн. 76 коп. в квартал, в тому числі ПДВ -1 158 грн. 96 коп.

Згідно п. 2.2. Договору, загальна сума договору становить 27 815 грн. 04 коп., в тому числі ПДВ -4 635 грн. 84 коп.

Відповідно до п. 2.3. Договору, роботи вважаються виконаними при підписанні сторонами актів прийому-здачі виконаних робіт.

Згідно п. 2.4. Договору, оплата виконаних робіт здійснюється відповідачем щоквартально на поточний рахунок позивача по факту виконання робіт на протязі 15 днів.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем, відповідно до умов договору № 189 на сервісне технічне обслуговування комплексу КАГІ, були виконані роботи на загальну суму 27 815 грн. 04 коп., що підтверджується актом здачі-приймання робіт № 1 від 31.03.2009 р. на суму 6 953 грн. 76 коп., актом здачі-приймання робіт № 2 від 30.06.2009 р. на суму 6 953 грн. 76 коп., актом здачі-приймання робіт № 3 від 30.09.2009 р. на суму 6 953 грн. 76 коп., актом здачі-приймання робіт № 4 від 31.12.2009 р. на суму 6 953 грн. 76 коп. (оригінали оглянуто в судовому засіданні, копії долучено до матеріалів справи).

Порушуючи умови Договору, відповідач оплати за виконані позивачем роботи не провів.

Станом на час розгляду справи, за відповідачем рахується заборгованість перед позивачем за виконанні роботи, згідно договору № 189 на сервісне технічне обслуговування комплексу КАГІ, на загальну суму 27 815 грн. 04 коп., що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків № 4 від 30.04.2012 р. підписаного сторонами без зауважень (оригінал акту долучено до матеріалів справи).

За неналежне виконання відповідачем свої зобов'язань, позивачем правомірно, відповідно ст. 625 ЦК України та Договору, нараховано: 15 124,92 грн. - інфляційних та 2 196,43 грн. - 3% річних.

Станом на день розгляду справи відповідач доказів сплати заборгованості не надав, відзиву на позов не представив, проти позову, у встановленому чинним законодавством України порядку, не заперечив, явку повноважного представника в судові засідання не забезпечив, не скористався наданим йому правом на участь у судову процесі та на захист своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Відповідно до ст. 8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії.

Згідно ч. 4 ст. 13 Конституції України, Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Відповідно до ст. 42 Конституції України, кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом. Держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності. Не допускаються зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісна конкуренція.

Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Згідно ст. 124 Конституції України, правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції.

Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ст. 1 ЦК України, цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Відповідно до ст. 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства зокрема є свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ст. 206 ЦК України, усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 510 ЦК України, сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов'язань. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Відповідно до ст. 22 ГПК України, сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Відповідач має право визнати позов повністю або частково, а також має право до початку розгляду господарським судом справи по суті подати зустрічний позов.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На час розгляду справи, відповідач відзиву на позов не представив, проти позову, у встановленому чинним законодавством України порядку, не заперечив, не забезпечив явку повноважного представника в судові засідання, не представив доказів сплати боргу, не скористався наданим йому правом на захист своїх прав та охоронюваних законом інтересів і на участь у судовому процесі.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об'єктивних, допустимих та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідач проти позову не заперечив, доказів сплати заборгованості, не представив, виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені докази, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого комерційного підприємства «Техно-сіз» (м. Макіївка) до Державного підприємства «Львіввугілля»(м. Сокаль) про стягнення 35 136 (тридцять п'ять тисяч сто тридцять шість) грн. 39 коп. (з яких: 27 815,04 грн. -основний борг; 5 124,92 грн. -інфляційні; 2 196,43 грн. - 3% річних) обґрунтовані та підлягають до задоволення.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Статтею 13 Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік», установлено на 2012 рік мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 січня - 1073 гривні, з 1 квітня - 1094 гривні, з 1 липня - 1102 гривні, з 1 жовтня - 1118 гривень, з 1 грудня - 1134 гривні

Відповідно до підпункту 1) пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір», ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Згідно платіжного доручення № 121 від 13.04.2012 р. позивачем сплачено судовий збір в розмірі 1 641 (одна тисяча шістсот сорок одна) грн. 00 коп.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Оскільки позивачем внесено судовий збір в більшому розмірі на 31 (тридцять одну) грн. 50 коп., ніж встановлено законом, суд дійшов висновку про доцільність повернення судового збору позивачу в розмірі переплаченої суми.

Відповідно до ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача оскільки спір виник з його вини.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 8, 13, 42, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 1, 3, 11, 202, 204, 205, 206, 509, 510, 526, 530, 625 ЦК України, ст. ст. 174, 193 ГК України, ст. ст. 4 3 , 4 5 , 22, 33, 34, 43, 44, 47 1 , 49, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого комерційного підприємства «Техно-сіз»(м. Макіївка) до Державного підприємства «Львіввугілля»(м. Сокаль) про стягнення 35 136 (тридцять п'ять тисяч сто тридцять шість) грн. 39 коп. (з яких: 27 815,04 грн. -основний борг; 5 124,92 грн. -інфляційні; 2 196,43 грн. - 3% річних) -задоволити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства «Львіввугілля»(вул. Б. Хмельницького, 26, м. Сокаль, Львівська область, 80000; код ЄДРПОУ 32323256) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого комерційного підприємства «Техно-сіз»(вул. Лихачова, 60, м. Макіївка, Гірницький район, Донецька область, 86108; код ЄДРПОУ 32087543) -35 136 (тридцять п'ять тисяч сто тридцять шість) грн. 39 коп. (з яких: 27 815,04 грн. -основний борг; 5 124,92 грн. -інфляційні; 2 196,43 грн. - 3% річних) та 1 609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп. -судового збору.

3. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче комерційне підприємство «Техно-сіз»(вул. Лихачова, 60, м. Макіївка, Гірницький район, Донецька область, 86108; код ЄДРПОУ 32087543) передплачену сумі судового збору в розмірі 31 (тридцять одну) грн. 50 коп.

4. Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Цікало А.І.