Рішення

від 10.05.2012 по справі 5019/393/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" травня 2012 р. Справа № 5019/393/12

господарський суд Рівненської області у складі судді Заголдна Я.В.,

при секретарі судового засідання Бердій Я.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Атланта-Захід»про стягнення заборгованості по договору перевезення в сумі 25 663 грн. 40 коп.

Представники:

Від позивача : ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - адвокат

Від відповідача : не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Суб'єкт підприємницької діяльності -фізична особа ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Рівненської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Атланта-Захід" заборгованості по договору перевезення № А01/07 від 01.07.2011р. в сумі 25 663 грн. 40 коп. Відповідно до умов договору позивач (виконавець) протягом липня-серпня 2011 року надав відповідачу (замовник) послуги перевезення вантажу вартістю 25 403 грн. Замовник за надані послуги розрахунку не здійснив.

Позивач у судовому засіданні 10 травня 2012 р. позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог позивач надав суду для огляду оригінали наступних документів: Договору про надання послуг перевезення № А01/07 від 01.10.2011 року; акту виконаних робіт від 26.11.2011р; акту звіряння розрахунків №1 від 12 січня 2012 року; претензії про перерахування заборгованості на суму 25 403,00 грн; талонів замовника за липень-серпень серії 2-64-В-4; розписки про вручення претензії.

Крім того, позивач просить вжитти заходів до забезпечення позову відповідно до ст. ст. 66, 67 ГПК України шляхом накладення арешту на майно та грошові суми, що належать відповідачу.

Господарський суд Рівненської області дослідивши подані позивачем матеріали, враховуючи те, що забезпечення позову є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, дійшов висновку, що у відомостях, які містяться у поданих позивачем матеріалах, відсутні достатні підстави вважати, що невжиття заходів до забезпечення позову у даній справі може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду по даній справі, отже не має підстав вважати, що виконання рішення суду, може бути утруднено або неможливе, а тому заявлена позивачем заява про забезпечення позову є необґрунтованою і задоволенню не підлягає.

Конверти з ухвалами суду направлені відповідачу за адресою зазначеною у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а саме: 33018, Рівненська область, м. Рівне, вул. Курчатова, б. 1, офіс 208, повернуто до суду поштою з приміткою: «за закінченням терміну зберігання».

У п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»від 26.12.2011 року № 18 зазначено, що в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на, зокрема, закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку про те, що відповідача належним чином повідомлено про час та місце проведення судових засідань.

Нез'явлення Відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду справи по суті, відповідач не скористався своїм процесуальним правом на надання відзиву та направлення представника для участі в судове засідання, матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, у зв'язку з чим суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення повноважного представника позивача всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, господарський суд Рівненської області, -

ВСТАНОВИВ:

між Суб'єктом підприємницької діяльності -фізичною особою ОСОБА_1 (перевізник) і Товариством з обмеженою відповідальністю "Атланта-Захід" (замовник) 01.07.2011р. було укладено Договір про надання послуг перевезення № А01/07, який підписаний та скріплений печатками сторін.

Відповідно до п.1.1 замовник замовляє, приймає та оплачує автотранспортні послуги, а перевізник надає послуги з перевезення вантажу на умовах передбачених даним договором.

Перевізник забезпечує доставку вантажу у терміні, вказані в цьому договорі (п.2.1.3).

Згідно з п.3.2 за виконану роботу замовник сплачує перевізнику узгоджену суму згідно наданого рахунку та акту виконаних робіт відповідно до цього договору.

Вартість наданих послуги відповідно до п.3.3 становить 150 грн. за 1 год. або 9 грн. за 1 км без ПДВ.

Відповідальність сторін передбачена п.4 договору, де зазначено, що замовник несе відповідальність за повну та своєчасну оплату виконаних робіт. За порушення умов даного договору сторони несуть відповідальність у порядку, передбаченим чинним законодавством.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідно до умов Договору Перевізник протягом липня-серпня 2011 року надав Замовнику послуги перевезення вантажу вартістю 25 403,00 грн, що стверджується талонами замовника серії 2-64-В-4 за липень-серпень 2011 року та Актом виконаних робіт від 26 листопада 2011 року підписаним та скріпленим печаткою уповноважених осіб.

Проте, Замовник в порушення умов договору за надані послуги розрахунок не провів, чим порушив п.п.3.2 Договору, та вимоги чинного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно п.п. 3.2. Договору за виконану роботу замовник сплачує перевізнику узгоджену суму згідно наданого рахунку та акту виконаних робіт відповідно до цього договору.

Відповідно до п.п. 3.4 Договору оплата за виконану роботу здійснюється не пізніше місячного терміну після подання розрахунку.

Свої зобов'язання перевізник виконав у повному обсязі. Рахунок № 4 від 26 листопада 2011 року поданий виконавцем своєчасно, однак замовник за виконані послуги кошти в сумі 25 403,00 грн. на розрахунковий рахунок не перерахував.

Слід зазначити, що наявність даної заборгованості не заперечується відповідачем, про що свідчить підписаний акт звіряння розрахунків між Суб'єктом підприємницької діяльності -фізичною особою ОСОБА_1 та ТОВ «Атланта-Захід» (а.с.9). Зі змісту цього акту вбачається, що станом на 12 січня 2012р. заборгованість замовника за вищезазначеним договором складає 25 403грн.

17.01.2012р. Відповідачу під розписку було вручено претензію № 1/12 від 12.01.2012р. в якій були вказані всі зазначені вимоги, проте претензію залишено без відповіді, а заборгованість не погашено.

Відповідач доказів виконання умов договору в частині розрахунку за надані послуги не надав, а отже за ним рахується заборгованість перед позивачем в сумі 25 403,00 грн.

Відповідно до п.1 ст.909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Стаття 920 ЦК України передбачає відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із договору перевезення, у разі порушення зобов'язань, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Статтею 629 ЦК України передбачено обов'язковість виконання договору сторонами. Згідно зі ст.ст. 525,526 зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Аналогічний припис містить ст.193 ГК України, пунктами 1 і 7 якої встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином і в установлений строк відповідно до закону, інших правових актів та договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Враховуючи те, що сума боргу за договором №А01/07 від 01.07.2011р., яка складає 25 403грн. 00 коп., підтверджена належними доказми, наявними у матеріалах справи, дана сума відповідачем визнана і останій на момент прийняття рішення не надав документів, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога є обгрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Також позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача індексу інфляції у розмірі 101,6 грн. та 158,7 грн. трьох відсотків річних.

Згідно із ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оскільки вимога Позивача щодо стягнення з Відповідача суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних ґрунтуються на законі (ст. 625 Цивільного кодексу України), а Відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, тому позовні вимоги Позивача в частині стягнення суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3 % річних підлягають задоволенню в повному обсязі.

З урахуванням викладеного сума боргу відповідача за надані послуги становить 25 403,00 грн., а тому інфляційне збільшення за два місяці прострочення у розмірі 101,6 грн. та три проценти річних в сумі 158,7 грн. нараховані правильно.

Відповідно до ст. 49 ГПК України на відповідача покладаються витрати по сплаті судового збору.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Атланта-Захід"( м. Рівне, вул. Курчатова буд.1 офіс 208 р/р № 26002060225000 в ПАТ КБ "Приватбанк" МФО 333391, ЄДРПОУ 35539140) на користь Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 р/р № НОМЕР_2 у РФ КБ "Приватбанк" МФО 333391 ІПН НОМЕР_1) 25 663,40 грн. (двадцять п'ять тисяч шістсот шістдесят три гривні сорок копійок).

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Атланта-Захід»на користь Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 1609 грн. 50 коп. судового збору.

4. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Повне рішення складено 15.05.2012р.

Суддя Заголдна Я.В.