Рішення

від 19.04.2012 по справі 18/325/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.04.2012 Справа № 18/325/12

за позовом Приватного підприємства "Тріана", вул. Леніна, 5, кв. 27, м. Світловодськ, Кіровоградська обл., 27501

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кремнафтотрейдсервіс", вул. Цюрупи, 6/20, кв. 48, м. Кременчук, Полтавська обл., 39627

про стягнення 161 175,00 грн.

Суддя Ківшик О.В.

Представники:

від позивача: не з'явилися.

від відповідача: не з'явилися.

19.04.2012 р. у судовому засіданні відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення, залучено її до матеріалів справи та повідомлено про термін виготовлення повного тексту судового рішення.

Суть спору : розглядається позовна заява Приватного підприємства "Тріана", м. Світловодськ про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кремнафтотрейдсервіс", м. Кременчук 161 175,00 грн. попередньої оплати внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного між сторонами 10.12.2009 р. Генерального договору № 10/12-09 купівлі - продажу нафтопродуктів.

Позивач представництво у судове засідання вдруге не забезпечив, вимоги суду не виконав, про причини неявки суду не повідомив. Останній відповідно до пп. 3.5.10 Інструкції з діловодства в господарських судах України та пп. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" був належним чином та завчасно повідомлений про дату, час і місце проведення судового засідання та про покладені на нього обов'язки, про що свідчать поштові повідомлення № 3600109305179 та № 3600109407079 про вручення поштового відправлення - ухвали суду від 22.02.2012 р. про порушення провадження у даній справі та ухвали від 22.03.2012 р. про відкладення розгляду даної справи.

Відповідач представництво у судове засідання не забезпечив, про причини неявки суду не повідомив. Останній відповідно до пп. 3.5.10 Інструкції з діловодства в господарських судах України та пп. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" був належним чином та завчасно повідомлений про дату, час і місце проведення судового засідання та про покладені на нього обов'язки, про що свідчать поштові повідомлення № 3600109305209 та № 3600109407010 про вручення поштового відправлення - ухвали суду від 22.02.2012 р. про порушення провадження у даній справі та ухвали від 22.03.2012 р. про відкладення розгляду даної справи.

Відповідно до пп. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи достатність у матеріалах справи доказів для розгляду спору по суті, приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікована Законом України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР) щодо право кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, закінчення строку вирішення спору, встановленого ст. 69 ГПК України, відсутність клопотання щодо продовження строку вирішення спору, суд не оцінює вказану обставину як підставу для подальшого відкладення розгляду справи. Спір розглядається за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Листом № 47 від 05.04.2012 р. (вх. № 4989д від 11.04.2012 р.) відповідач повідомив суд про визнання ним позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд,

встановив:

10.12.2009 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Кремнафтотрейдсервіс" (продавець) та Приватним підприємством "Тріана" (покупець) було укладено Генеральний договір № 10/12-09 (далі - Договір), відповідно до якого продавець зобов'язувався передати у власність покупця нафтопродукти відповідно до умов даного договору та додаткових умов до нього, а покупець зобов'язувався в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти та оплатити нафтопродукти.

При цьому сторони узгодили, зокрема, наступне :

- номенклатура, кількість, умови поставки, форма і порядок оплати, ціна товару визначаються сторонами в додаткових угодах до договору (п. 1.2 Договору);

- продавець зобов'язаний передати у власність покупця нафтопродукти відповідно до розділу 1 даного договору за умови оформлення відповідних актів прийому-передачі товару, додаткових угод до нього та інших документів, які є невід'ємною частиною договору (п. 2.1.1 Договору);

- відвантаження товару здійснюється на підставі заявки покупця і підписаної сторонами додаткової угоди. Конкретна умова поставки визначається в додатковій угоді (п. 4.1, п. 4.2 Договору);

- продавець забезпечує відвантаження товару протягом трьох днів з моменту надходження передоплати і надання від станції призначення підтвердження готовності прийняти вантаж (п. 4.6 Договору);

- покупець здійснює оплату за товар по факту поставки шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок. Оплата здійснюється на підставі виставленого продавцем рахунку або на умовах, передбачених в додатковій угоді до договору (п. 5.1, п. 5.2 Договору);

- договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2009 року, а в частині взаєморозрахунків - до їх повного завершення (п. 11.1 Договору).

25.12.2009 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Кремнафтотрейдсервіс" був виставлений Приватному підприємству "Тріана" рахунок-фактура № К-00000025 на оплату дизельного палива кількістю 32235,00 л. та загальною вартістю 166 010,25 грн..

25.12.2009 року платіжним дорученням № 352 на рахунок відповідача позивачем були перераховані кошти в сумі 166 010,25 грн., що підтверджується наявною у справі довідкою банка № 7 від 13.01.2012 р. (а.с. 11).

28.12.2009 р. з огляду на неможливість виконання своїх зобов'язань щодо поставки позивачу товару відповідач здійснив часткове повернення попередньої оплати в розмірі 4 835,25 грн.. Дана обставина підтверджується наявною у матеріалах справи довідкою банка № 7 від 13.01.2012 р. (а.с. 11).

З огляду на невиконання відповідачем зобов'язань щодо поставки позивачу товару останнім 20.12.2011 р. на адресу відповідача було направлено претензію № 39 з вимогою в десятиденний термін повернути суму попередньої оплати в розмірі 161 175,00 грн..

20.12.2011 р. вищезазначена претензія була отримана нарочно повноважним представником відповідача - Глуховим В.С., що підтверджується його особистим підписом та скріплений печаткою підприємства на копії, яка знаходиться в матеріалах справи (а.с. 12).

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами була проведена звірка взаєморозрахунків та було складено відповідний акт, що підписаний сторонами та скріплений їх печатками, згідно якого станом на 20.12.2011 р. за відповідачем рахується заборгованість у розмірі 161 175,00 грн. (а.с. 13).

За даними позивача на момент подання позову до суду відповідач зобов'язання за Договором щодо оплати отриманого товару не виконав, заборгованість останнього складає 161 175,00 грн..

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кремнафтотрейдсервіс", м. Кременчук 161 175,00 грн. попередньої оплати внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного між сторонами 10.12.2009 р. Генерального договору № 10/12-09 купівлі - продажу нафтопродуктів.

При винесенні рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до статті 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів. Згідно з статтею 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Сторони у Договорі узгодили, зокрема, що номенклатура, кількість, умови поставки, форма і порядок оплати, ціна товару визначаються сторонами в додаткових угодах до договору (п. 1.2 Договору).

Відповідно до матеріалів справи, при зверненні з даним позовом до суду позивачем не було залучено до позову копій жодної додаткової угоди до укладеного між сторонами Договору; судом неодноразово витребовувались від позивача вищезазначені копії додаткових угод до Договору (п. 4 ухвали суду про порушення провадження у даній справі від 22.02.2012 р. та п. 2 ухвали суду про відкладення розгляду даної справи від 22.03.2012 р.).

На момент винесення даного рішення позивачем не надані суду додаткові угоди до укладеного між сторонами Договору, на наявність таких сторони не посилаються.

Угода, від правової оцінки якої залежить результат вирішення спору, може бути визнана судом неукладеною, і про це зазначається у мотивувальній частині судового рішення як про обставину справи, встановлену господарським судом (пункт 15 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 20.10.2006 р. № 01-8/2351 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року").

З аналізу змісту договору купівлі-продажу та фактичних взаємовідносин сторін суд дійшов висновку про те, що узгодження істотних умов Договору не мало місця, а відтак Генеральний договір № 10/12-09 купівлі - продажу нафтопродуктів від 10.12.2009 р. є неукладеним.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Статтями 202, 205 Цивільного кодексу України закріплено загальне поняття правочину, яким є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. При цьому відповідно до ст. 207 Цивільного Кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України та ст. 180 Господарського кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Як визначено ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

З матеріалів справи вбачається, що рахунок-фактура № К-00000025 від 25.12.2009 р. містить визначення товару, ціну, підписаний представником відповідача; позивач платіжним дорученням № 352 від 25.12.2009 р. перерахував відповідачу кошти в сумі 166 010,25 грн.. Враховуючи вищевикладене, сторони досягли згоди щодо істотних умов договору, а тому між сторонами відбулось укладання договору купівлі-продажу у спрощений спосіб.

Враховуючи правову природу укладеного договору, кореспондуючи права та обов'язки його сторін, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з купівлі-продажу.

Відповідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до положень ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до вимог ст. 525, ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Стаття 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, строк передання продавцем (відповідачем) товару не визначено.

За змістом частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк виконання боржником зобов'язання не встановлений, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, а боржник повинен виконати таке зобов'язання у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до п. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Як вже було зазначено в описовій частині даного рішення, з огляду на те, що відповідач протягом тривалого часу не поставляв замовленого позивачем товару, 20.12.2011 р. на адресу відповідача було направлено претензію № 39 з вимогою в десятиденний термін від дати одержання цієї претензії повернути суму попередньої оплати. Дана претензія була отримана відповідачем 20.12.2011 р..

Враховуючи вищевикладене, строк виконання відповідачем зобов'язань щодо поставки товару або повернення передоплати настав 01.01.2012 р..

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань за вказаним Договором купівлі-продажу товар, який визначений в рахунку-фактурі № К-00000025 від 25.12.2009 р., в строки не поставив, суму передоплати в розмірі 161 175,00 грн. не повернув. Дані обставини останнім визнаються.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пунктом 4 частини третьої ст. 129 Конституції України та ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Допустимих доказів в спростування вищевикладеного чи будь-яких обґрунтованих заперечень по суті спору відповідач суду не надав.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 161 175,00 грн. неповернутої передоплати підтверджені документально, відповідають нормам матеріального права, відповідачем визнаються, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Понесені позивачем при зверненні з даним позовом судові витрати по сплаті судового збору в сумі 3 223,50 грн. покладаються на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст. 43, 49, 78, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кремнафтотрейдсервіс" (вул. Цюрупи, 6/20, кв. 48, м. Кременчук, Полтавська обл., 39627), код ЄДРПОУ 33733659, р/р 26000001301391 в ПАТ "БМ-Банк", МФО 380913 на користь Приватного підприємства "Тріана" (вул. Леніна, 5, кв. 27, м. Світловодськ, Кіровоградська обл., 27501), код ЄДРПОУ 33615486, р/р 260037548 в ОД АППБ "Аваль" , МФО 323538 - 161 175,00 грн. заборгованості, 3 223,50 грн. судового збору.

Видати наказ з набранням рішенням законної сили.

СУДДЯ О.В.КІВШИК

Повне рішення складене 23.04.2012 р.

Примітка : Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.