Рішення

від 17.05.2012 по справі 18/753/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м.Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.05.2012 Справа № 18/753/12

м. Полтава

за позовом Запорізького комунального підприємства міського електротранспорту "Запоріжелектротранс", вул. Героїв Сталінграду, 2, м. Запоріжжя, 69095

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноконтакт", вул. Фрунзе, 2, м. Полтава, 36000

про стягнення 19922,56 грн.,

Суддя Пушко І.І.

Представники:

Від позивача : ОСОБА_1, довіреність від 15.02.2012 року;

Від відповідача : не з'явився.

Суть справи . Розглядається позовна заява про стягнення з відповідача коштів в сумі 19922,56 грн. за договором купівлі-продажу № 191 від 29.08.2011 року, з яких: 19370,40 грн. -основний борг; 426,10 грн. -пеня; 87,32 грн. -3% річних, 38,74 - інфляційні витрати.

Позивачем позов підтримується за виключенням 2000,00 грн. основного боргу, які відповідач сплатив 06.04.2012 року після подання позову.

Відповідач в судове засідання не з'явився. Ухвала, яка направлялась йому рекомендованим листом за юридичною адресою, була повернута органом зв'язку з відміткою "по Фрунзе, 2 такої організації не має".

Згідно інформації, наданої Головним управлінням статистики у Запорізькій області (лист в матеріалах справи, том 2 а.с. 15), ТОВ "Техноконтакт" вилучено з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України по Запорізькій області 01.02.2012 року.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 11.04.2012 року справа № 5009/1153/12 передана за підсудністю до господарського суду Полтавської області в порядку ст.ст. 15, 17 ГПК України.

Як свідчить спеціальний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (том 2 а.с. 5-7), станом на 17.05.2012 року місцезнаходженням відповідача є вул. Фрунзе, 2, м. Полтава, відомості про внесення змін щодо місцезнаходження відповідача у державний реєстр не вносились. У графі "статус відомостей про юридичну особу" значиться "відсутність юридичної особи за місцезнаходженням".

Відповідно до пункту 7 статті 59 Господарського Кодексу України суб'єкт господарювання вважається ліквідованим з дня внесення до державного реєстру запису про припинення його діяльності. Такий запис вноситься після затвердження ліквідаційного балансу відповідно до вимог цього Кодексу.

Станом на 17.05.2012 року відповідач з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців не виключений.

Згідно ч. 1 ст. 18 ЗУ "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Судом береться до уваги, що відповідно до роз'яснень ВГСУ ( п. 11 інформаційного листа № 01-8/123 від 15.03.2007 року), до повноважень господарського суду не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичної особи або місця проживання фізичних осіб -учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому відповідні процесуальну документи надсилаються господарським судом згідно поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

В зв'язку з наведеним суд вважає, що відповідач належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання, необхідних для вирішення спору доказів наявних в матеріалах справи достатньо, а його неявка не перешкоджає розгляду спору по суті, тому суд визнав за можливе відповідно до ст. 75 ГПК України розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

Між сторонами по справі 29.08.2011 року укладено договір купівлі -продажу № 191 (далі -Договір), за умовами якого (п. 1.1. Договору) постачальник (позивач) зобов'язався поставити, а покупець (відповідач) своєчасно прийняти та оплатити лом чорного та кольорового металу (товар), номенклатура, кількість та ціна якого передбачається специфікаціями, що являються невід'ємною частиною Договору.

За п. 2 Договору поставка товару здійснюється окремими партіями по мірі готовності товару до передачі покупцю. Приймання товару здійснюється з обов'язковим оформленням акту прийому-передачі, який є підставою для взаєморозрахунків. Моментом передачі товару вважається підписання сторонами акту прийому-передачі з зазначенням кількості товару, його характеристик та джерел походження.

Як свідчать наявні в матеріалах справи копії актів приймання-передачі лому чорних металів (оригінали оглянуті в судовому засіданні 17.05.2012 року) від 05.01.2012 року, 11.01.2012 року, 12.01.2012 року, 12.01.2012 року (том 1 а.с. 13-16) позивач передав, а відповідач прийняв товар на загальну суму 20183,20 грн. Акти свідчать, що метал передавався саме на виконання договору № 191 від 29.08.2011 року. До матеріалів справи також залучені узгоджені та підписані сторонами специфікації на товар (том 2 а.с. 16-19).

Позивач посилається, що станом на момент звернення до суду відповідач не здійснив повної оплати за товар, що і стало підставою для звернення з позовом до суду.

Відповідно до п. 3.3. Договору розрахунки за поставлену партії товару проводяться шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника на підставі виставленого рахунку за фактом передачі товару постачальником протягом 10-ти банківських днів.

Таким чином, згідно п. 3.3. Договору товар переданий за актом від 05.01.2012 року повинен бути сплаченим не пізніше ніж 20.01.2012 року, за актом від 11.01.2012 року -не пізніше 25.01.2012 року, за актами від 12.01.2012 року -до 26.01.2012 року.

Згідно здійсненого позивачем розрахунку, за товар відповідач розрахувався частково, станом на момент подання позовної заяви неоплаченим залишився товар на суму 19370,40 грн. Таким чином відповідач прострочив взяті на себе договірні зобов'язання в частині оплати.

Виходячи зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з п. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно банківської виписки від 06.04.2012 року (том 2 а.с. 13) відповідачем було сплачено на рахунок позивача 2000,00 грн., де призначенням платежу значиться за металолом згідно договору № 191 від 29.08.2011 року.

За таких обставин часткова сплата основного боргу в розмірі 2000,00 грн., стягнення якого є предметом позову, яка була здійснена відповідачем після подання позову - 06.04.2012 року (позов подано 27.03.2012 року), являється підставою для припинення провадження по справі в цій частині вимог відповідно до п. 1.1 ст. 80 ГПК України за відсутністю предмету спору.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах зазвичай ставляться.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 193 ГК України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до п. 5 ст. 16 ЦК України одним із засобів захисту цивільних прав є примусове виконання обов'язку в натурі, яке в даному випадку полягає у виконанні відповідачем договірних зобов'язань з оплати отриманого товару.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно положень ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. За ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що позивач передав відповідачу у власність товар, а відповідач не виконав належним чином своїх зобов'язань за Договором, а саме не сплатив у повному обсязі вартість отриманого товару, тому позовні вимоги про стягнення основного боргу, з урахуванням часткового погашення заборгованості, з задовольняються судом частково -на суму 17 370,40 грн.

За ст. 611 ЦК України в разі порушення зобов'язання настаються правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Ст. 612 ЦК України встановлює, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не почав його виконувати або не виконав його у строк, встановлений договором.

Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

За статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 5.1. Договору сторони передбачили, що за прострочку оплати поставленого товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,2 % від вартості неоплаченої продукції, але не більш ніж подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на момент за який нараховується пеня.

Позивачем заявлено до стягнення 426 грн. 10 коп. пені за період з 20.01.2012 року по 19.03.2012 року (розрахунок за кожним актом прийому-передачі окремо знаходиться в матеріалах справи, том 1 а.с. 10). Розмір нарахованої пені відповідає вимогам п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ст. 625 Цивільного кодексу України). Про стягнення інфляції та річних в разі прострочення зобов'язання сторони також передбачили п. 5.1. Договору.

Позивачем заявлено до стягнення 38,74 грн. збитків від інфляційних процесів за лютий 2012 року та 3% річних від суми боргу в розмірі 87,32 грн. за період з 20.01.2012 року по 19.03.2012 року (розрахунок за кожним актом прийому-передачі окремо знаходиться в матеріалах справи, том 1 а.с. 9).

Приймаючи до уваги, що судом встановлено прострочення відповідачем грошового зобов'язання, вимоги позивача про стягнення інфляційних нарахувань, 3 % відсотків річних суд визнає правомірними та такими, що підлягають задоволенню, оскільки період та розмір їх нарахування є вірним.

Таким чином, позивачем доведено обґрунтованість позовних вимог про стягнення заборгованості за Договором, відповідач будь-яких заперечень стосовно заявленої до стягнення суми не надав. За таких обставин, з урахуванням здійсненої відповідачем часткової сплати заборгованості, позов задовольняється частково: з відповідача підлягає до стягнення 17922,56 грн., з яких: 17370,40 грн. -основний борг; 426,10 грн. -пеня; 87,32 грн. -3% річних, 38,74 -інфляційні витрати.

Судові витрати покладаються відповідно до ст. 44, частини 2 ст. 49 ГПК України, на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 80 (п. 1.1. ч. 1), 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. В частині стягнення 2000,00 грн. основного боргу провадження по справі припинити за відсутністю предмету спору.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноконтакт", вул. Фрунзе, 2, м. Полтава, 36000, код ЄДРПОУ 37494725 на користь : Запорізького комунального підприємства міського електротранспорту "Запоріжелектротранс", вул. Героїв Сталінграду, 2, м. Запоріжжя, 69095, р/р 26007010000568 в РУ АКБ "Індустріалбанк" м. Запоріжжя, МФО 313849, код ЄДРПОУ 03328379 - 17370 грн. 40 коп. -основного боргу; 87 грн. 32 коп. - 3% річних; 426 грн. 10 коп. -пені; 38 грн. 74 коп. -інфляційних витрат; 1609 грн. 50 коп. - відшкодування витрат по оплаті судового збору.

4. Видати наказ з набранням цим рішенням законної сили.

Суддя Пушко І.І.