Постанова

від 18.04.2012 по справі 1/18-25/213

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.04.2012 № 1/18-25/213

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Куксова В.В.

суддів: Авдеєва П.В.

Коршун Н.М.

за участю представників:

від позивача: представник - ОСОБА_2 - за довіреністю,

від відповідача: представники - ОСОБА_3, ОСОБА_4 - за довіреностями,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Київенерго», м. Київ

на рішення Господарського суду міста Києва від 17.01.2012 р.

у справі № 1/18-25/213 (суддя Морозов С.М.)

за позовом Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго», м. Київ

до Житлово-будівельного кооперативу «Арсеналець-29», м. Київ

про стягнення 275 044,85 грн.,

В С Т А Н О В И В :

Акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго» в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» (змінено найменування на Публічне акціонерне товариство «Київенерго») звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Житлово-будівельного кооперативу «Арсеналець-29» про стягнення заборгованості в розмірі 275 044,85 грн., в тому числі 229 971,15 грн. основного боргу, 20 693,94 грн. інфляційних втрат, 6 533,88 грн. 3% річних та 17 845,88 грн. пені, мотивуючи вимоги тим, що відповідачем не виконувалися зобов'язання по оплаті вартості спожитої теплової енергії.

Під час розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги та просить стягнути з відповідача 129 628,70 грн., в тому числі 91 617,78 грн. основного боргу, 13 726,60 грн. - інфляційних втрат, 6438,44 грн. - 3% річних та 17 845,88 грн. пені.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Останнім рішенням Господарського суду міста Києва від 17.01.2012 р. у справі № 1/18-25/213 позов задоволено частково; стягнуто з Житлово-будівельного кооперативу «Арсеналець-29» на користь Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» основний борг в сумі 89 617,78 грн., інфляційні втрати в сумі 13 726,60 грн., 3% річних в сумі 6 438,44 грн., державне мито в сумі 1 097,83 грн. та 94,40 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в іншій частині в позові відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням Публічне акціонерне товариство «Київенерго» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення в частині відмови скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю з посиланням на те, що в частині зменшення пені та зарахування коштів рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначає про необґрунтованість останньої, крім того вважає, що при прийнятті рішення суд першої інстанції керувався не чинними тарифами.

Представник позивача в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав у повному обсязі, просить її задовольнити, оскаржуване рішення в частині відмови скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Представники відповідача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечували, просили залишити її без задоволення, оскаржуване рішення змінити перерахувавши суму боргу.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, відзив на апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.11.1998 р. між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго» (в ході розгляду справи змінила найменування на Публічне акціонерне товариство «Київенерго») (Енергопостачальна організація) та Житлово-будівельним кооперативом «Арсеналець-29» (Абонент) було укладено договір № 1630546 на постачання теплової енергії у гарячій воді (Договір).

Частина 1 ст. 275 Господарського кодексу України визначає, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно частини 1 статті 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Пунктом 1.1 Договору сторони узгодили, що предметом цього Договору є постачання, користування та своєчасна оплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах передбачених цим Договором.

Відповідно до пункту 2.1 Договору при виконанні умов цього Договору, а також, при вирішенні всіх питань, що необумовлені цим Договором, сторони зобов'язуються керуватися тарифами, затвердженими Київською міською держадміністрацією, Положенням про Держенргоспоживнагляд, Правилами користування тепловою енергією, Правилами технічної експлуатації тепловикористовуючих установок і теплових мереж (далі -Правила), нормативними актами з питань користування та взаєморозрахунків за енергоносії, чинним законодавством України.

Пунктом 2.2.1 Договору сторони узгодили, що енергопостачальна організація зобов'язалася постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію -в період опалювального сезону; гарячого водопостачання -протягом року; в кількості та в обсягах згідно з Додатком № 1 до цього Договору.

Згідно з пунктом 2.2.3 Договору енергопостачальна організація зобов'язана при зміні тарифів (Додаток № 3 до Договору) повідомлювати абонента у п'ятиденний термін з моменту отримання розпорядження держадміністрації м. Києва про їх змінення.

Відповідач в свою чергу, зобов'язувався дотримуватись кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначенні у Додатку № 1 до Договору, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії (п. 2.3.1); виконувати умови та порядок оплати, в обсягах і в терміни, які передбаченні в Додатку № 4 до Договору (п. 2.3.2); додержуватись умов та порядку припинення подачі теплової енергії, які передбаченні в Додатку № 7 до Договору (п. 2.3.3).

Порядок розрахунків сторони погодили Додатком 4 до Договору, в п.п. 1, 2, 4, 5 цього додатку передбачено, що розрахунки за теплову енергію, що споживається проводяться виключно у грошовій формі.

Згідно із п. 2 цього Додатку абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує в Районному відділі теплозбуту № 6 за адресою: вул. Меліоративна, буд. 11 табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки «Абонент» повертає в РВТ) та платіжну вимогу -доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду.

Сплату за вказаними в пункті 2 цього Додатку документами, абонент виконує не пізніше 25 числа поточного місяця (п. 3 Додатку №4).

Абонентам, що не мають приладів обліку, кількість фактично спожитої теплової енергії визначаються згідно договірних навантажень з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія від теплових джерел енергопостачальної організації та кількості годин (діб) роботи тепловикористовуючого обладнання абонента в розрахунковому періоді.

Відповідно до п. 5.1 Договору, облік споживання абонентом теплової енергії проводиться розрахунковим способом.

Згідно з пунктом 8.4 Договору останній вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Позивач стверджує, що відповідач неналежним чином виконує свої зобов'язання по оплаті за використану теплову енергію, заборгованість відповідача за період з 01.02.2009 по 01.12.2010 складає 91 617,78 грн.

Так, за період з 01.02.2009 р. по 01.12.2010 р. позивачем поставлено, а відповідачем спожито теплової енергії на загальну суму 823 048,61 грн., що підтверджено обліковими картками та звітами за спірний період. Відповідач за поставлену теплову енергію розрахувався частково в сумі 733 430,83 грн. (в тому числі за платіжним дорученням № 90 від 28.05.2009 р.), що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками та платіжними дорученнями.

Отже, заборгованість відповідача перед позивачем складає 89 617,78 грн.

Місцевий господарський суд обґрунтовано відхилив заперечення позивача щодо зарахування в суму оплати відповідача коштів, сплачених за платіжними дорученнями №90 від 28.05.2009 р. на суму 2 000,000 грн. та №103 від 22.06.2009 р. на суму 3 000,00 грн. з наступних підстав.

В матеріалах справи містяться належним чином засвідчені копії платіжних доручень №90 від 28.05.2009 р. та № 103 від 22.06.2009 р., за якими відповідач перерахував позивачу, відповідно, 2 000,00 грн. та 3 000,00 грн. в оплату за теплову енергію за Договором. Перерахування здійснено відповідачем з його рахунку в філії Ватутінське відділення Промінвестбанку в м. Києві на рахунок відповідача №26004000112567 в ВАТ «Хрещатик» в м. Києві. Позивач стверджує, що вказані кошти отримані ним не були, а тому ці суми не можуть бути зараховані в погашення заборгованості відповідача.

Згідно листа ПАТ «Акціонерний комерційний промисловий інвестиційний банк» №01 від 04.01.2012 р., банком підтверджується той факт, що ним були перераховані кошти відповідача за платіжними дорученнями №90 від 28.05.2009 р. та №103 від 22.06.2009 р., однак грошові кошти за платіжним дорученням № 103 від 22.06.2009 були повернуті з позначкою «рахунок одержувача закритий».

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що відповідачем було перераховано позивачу грошові кошти в сумі 2 000,00 грн. за платіжним дорученням №90 від 28.05.2009 р., а кошти в сумі 3 000,00 грн. за платіжним дорученням №103 від 22.06.2009 р. позивачем отримані не були через закриття його рахунку, та вказана сума коштів повернулася на рахунок відповідача.

За таких обставин, місцевий господарський суд обґрунтовано встановив, що відповідачем належним чином було здійснено оплату в сумі 2 000,00 грн. за теплову енергію згідно з умовами Договору за платіжним дорученням №90 від 28.05.2009. Оплата ж за дорученням №103 від 22.06.2009 в сумі 3 000,00 грн. відповідачем здійснена не була, тому вказана сума не включається до суми оплати відповідача за теплову енергію за Договором.

За таких обставин, відповідачем неналежним чином виконані зобов'язання по сплаті вартості отриманої теплової енергії згідно з умовами Договору на загальну суму 89 617,78 грн., а позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин, зважаючи на порушення відповідачем термінів сплати вартості отриманої теплової енергії, на підставі ст. 625 ЦК України стягненню з відповідача на користь позивача підлягає розмір інфляційних втрат в сумі 13 726,60 грн., та 3-х відсотків річних в сумі 6 438,44 грн. розрахованих позивачем за період з березня 2009 року по грудень 2010 року включно (згідно із заявою про уточнення позовних вимог від 13.12.2011).

Згідно із ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідач за своєю організаційно-правовою формою є житлово-будівельним кооперативом, основним видом діяльності якого є експлуатація житлового фонду (Довідка Київського міського управління статистики № 21996 від 11.06.1997). У відповідності до ст. 2 Закону України «Про кооперацію» обслуговуючий кооператив - кооператив, який утворюється шляхом об'єднання фізичних та/або юридичних осіб для надання послуг переважно членам кооперативу, а також іншим особам з метою провадження їх господарської діяльності.

Згідно із ст. 23 цього Закону лише виробничі кооперативи провадять господарську діяльність з метою одержання прибутку. Інші кооперативи надають послуги своїм членам, не маючи на меті одержання прибутку. В матеріалах справи відсутні дані, що відповідач здійснює будь-яку виробничу діяльність, а тому він не є виробничим кооперативом у визначенні вказаного закону, та його метою не є отримання прибутку. Згідно вимог діючого в Україні законодавства джерелами погашення вартості отриманої теплової енергії є лише кошти мешканців будинків, що обслуговуються відповідачем.

Матеріали справи свідчать про те, що відповідачем зобов'язання за Договором по сплаті вартості отриманої теплової енергії за період з лютого 2009 р. по грудень 2010 р. фактично виконано на 89% (позивачем надано послуг на суму 823 048,61 грн., відповідачем сплачено 733 430,83 грн.), При цьому лише під час розгляду цієї справи відповідачем погашено 61% заборгованості, визначеної позовом (229 971,15 грн. первинно заявлена позивачем сума основного боргу, 89 617,78 грн. сума боргу на час винесення рішення). Вказані факти свідчать про високу ступінь виконання відповідачем зобов'язання за Договором.

Виходячи із співставлення розміру основного боргу (89 617,78 грн.) з загальним розміром заявлених позивачем заходів відповідальності відповідача (38 010,92 грн.: інфляційні втрати, 3% річних, пеня), суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що такі заходи відповідальності є надмірно великими порівняно із збитками позивача, оскільки складають майже половину основного боргу.

Отже місцевий господарський суд правомірно задовольнив позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 89 617,78 грн., інфляційних втрат в сумі 13 726,60 грн., 3-х відсотків річних в сумі 6 438,44 грн.

Посилання відповідача на необхідність перерахунку суми боргу колегія суддів відхиляє як необґрунтовані, так як відповідачем не оскаржено рішення суду першої інстанції у встановленому порядку.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на викладені обставини місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про задоволення позову частково, з даним висновком погоджується і колегія суддів, оскільки він відповідає обставинам справи та вимогам законодавства.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування рішення.

Відповідно до п. 1 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи та надано їм належну правову оцінку, рішення суду першої інстанції відповідає законодавству, матеріалам справи та не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Київенерго» залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 17.01.2012 р. у справі № 1/18-25/213 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 1/18-25/213 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова може бути оскаржена впродовж двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Куксов В.В.

Судді Авдеєв П.В.

Коршун Н.М.