Постанова

від 15.05.2012 по справі 2/112

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.05.2012 № 2/112

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Чорногуза М.Г

Сухового В.Г.

при секретарі судового засідання Лесковці В.П.,

від позивача - ФОП ОСОБА_2 - особисто,

від відповідача-1 - Петиченко І.В. - представник,

від відповідача-2 - не з'явились,,

від відповідача-3 - Зубчик С.С. - представник,

розглянувши апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

на рішення господарського суду міста Києва від 10.01.2012 року

у справі №2/112 (суддя Домнічева І.О.)

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Київ,

до 1) приватного акціонерного товариства «МТС Україна», м. Київ,

2) публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк», м. Дніпропетровськ,

3) товариства з обмеженою відповідальністю «Приват сервіс центр»

про відшкодування шкоди в сумі 77937,72 грн. та зобов'язання вчинити певні дії, -

встановив:

У квітні 2011 року ФОП ОСОБА_2 (далі - позивач) звернувся до господарського суду Львівської області з позовом до ПАТ «МТС Україна» (далі - відповідач-1) про відшкодування шкоди в сумі 77937,72 грн., а саме 7994,00 грн. штрафу, сплаченого позивачем на користь ТОВ «Кран-Сервіс»; 540,32 грн. різниці між тарифами в мережах МТС та CDMA-Ukraine; 67403,40 грн. неодержаного прибутку (упущеної вигоди) по договору між позивачем та ТОВ «Кран-Сервіс»; 2000,00 грн. шкоди, завданої діловій репутації позивача; а також про зобов'язання ПАТ «МТС Україна» підключити номер телефону 371 51 76 до мережі МТС згідно договору №2514728/1.10951454 від 26.10.2005 року; про зобов'язання ПАТ «МТС Україна» зарахувати 100,00 грн. на особистий рахунок 1.10951454, сплачених позивачем 05.06.2009 року по номеру НОМЕР_1.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 21.04.2011 року вказану позовну заяву передано за підсудністю до господарського суду міста Києва.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.06.2011 року порушено провадження у справі №2/112 за позовом ФОП ОСОБА_2 до ПАТ «МТС Україна» про відшкодування шкоди в сумі 77937,72 грн. та зобов'язання вчинити певні дії.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.07.2011 року до участі у справі №2/112 в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача було залучено ПАТ КБ «Приватбанк».

Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.08.2011 року до участі у справі №2/112 в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача було залучено ТОВ «Приват сервіс центр».

Ухвалою господарського суду міста Києва від 08.09.2011 року до участі у справі №2/112 було залучено ПАТ КБ «Приватбанк» (далі - відповідач-2) та ТОВ «Приват сервіс центр» (далі - відповідач-3) в якості інших відповідачів.

Рішенням господарського суду міста Києва від 10.01.2012 року у справі №2/112 в позові відмовлено повністю. При прийнятті оскаржуваного рішення місцевий господарський суд дійшов до висновку про те, що відключення відповідачем-1 номеру мобільного зв'язку позивача було правомірним у зв'язку з наявністю заборгованості позивача перед відповідачем-1 за надані останнім послуги, а також про те, що позивачем не доведено заподіяння йому збитків та спричинення шкоди діловій репутації відповідачами.

Не погодившись із вказаним рішенням, ФОП ОСОБА_2 звернувся до апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просить скасувати повністю рішення господарського суду міста Києва від 10.01.2012 року у справі №2/112 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю. Також, скаржник просить відшкодувати йому судові витрати в розмірі 7864,98 грн. В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на те, що він безпідставно та необґрунтовано був позбавлений відповідачем-1 мобільного зв'язку, що є порушенням умов укладеного між ними договору та спричинило позивачеві збитки та шкоду. Також, як переконує позивач, ним належним чином було виконано свої зобов'язання перед відповідачем-1 згідно укладеного між ними договору.

Відповідачі 1, 2, 3 у своїх відзивах заперечують проти задоволення вимог апеляційної скарги позивача, вважають спірне судове рішення законним та обґрунтованим, просять суд залишити його без змін.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.03.2012 року у справі №2/112 апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_2 на рішення господарського суду міста Києва від 10.01.2012 року у справі №2/112 прийнято до провадження та призначено її розгляд на 03.04.2012 року.

В судовому засіданні 03.04.2012 року було оголошено перерву до 24.04.2012 року.

В судовому засіданні 24.04.2012 року було оголошено перерву до 15.05.2012 року.

В судове засідання 15.05.2012 року представники відповідача-2 не з'явились, відповідач-2 про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 26.10.2005 року між ФОП ОСОБА_2 та ЗАТ «Український мобільний зв'язок», правонаступником якого є ПАТ «МТС Україна», було укладено договори про надання послуг мобільного зв'язку №2514728/1.10951454 від 26.10.2005 року, за яким відповідач-1 згідно з цими договорами надає позивачу послуги мобільного зв'язку в межах України, номер мобільного зв'язку НОМЕР_1 , дата підключення - 28.10.2005 року. Умови вказаних договорів є однаковими.

Як свідчать матеріали справи, позивач 05.06.2009 року о 10:35:45 через термінал Т8100636 ПАТ КБ «Приватбанк» здійснив платіж «вільне поповнення» на 100 грн., оператор - МТС, номер телефону НОМЕР_1.

При цьому, згідно довідки ПАТ КБ «Приватбанк» від 04.05.2012 року №201000/7-2879, яка подана суду апеляційної інстанції, грошові кошти в сумі 100,00 грн., внесені через термінал Т8100636 05.06.2009 року для поповнення рахунку мобільного телефону НОМЕР_1 (квитанція №487121), були інкасовані та на сьогоднішній день знаходяться на транзитному рахунку ПАТ КБ «Приватбанк» (№29242827509207).

10.06.2009 року відповідач-1 здійснив відключення номеру мобільного зв'язку позивача - НОМЕР_1.

Також, як вбачається з матеріалів справи, 07.04.2008 року відповідач-1 (комітент) уклав договір комісії №22-АП з відповідачем-3 (комісіонер), згідно п. 1.1. цього договору відповідач-3 зобов'язувався за дорученням відповідача-1 за комісійну винагороду укладати від свого імені договори щодо продажу ваучерів для поповнення рахунків абонентів, а згідно п. 2.1.1. цього ж договору відповідач-3 зобов'язувався самостійно знаходити покупців на продукцію, виконувати всю переддоговірну роботу та укладати з покупцями договори купівлі-продажу.

Відповідно до п. 2.1.6. цього договору комісіонер надає комітенту звіт про виконання доручень комітента. Так, на виконання умов цього договору 4, 10 та 15 червня 2009 року відповідач-3 надав відповідачу-2 звіти про реалізовану ним продукцію. Ніяких зауважень щодо отриманої та проданої продукції у цей період матеріали справи не містять.

Обґрунтовуючи свої вимоги позивач посилався на те, що 08.06.2009 року між ним та ТОВ «Кран-сервіс» було укладено договір №08/06/09-1 про поставку запірної арматури (далі - договір поставки), згідно п. 3.4 якого загальна сума товару, що є предметом договору, складає 79940,00 грн.

Відповідно до п. 2.3 договору поставки позивач як постачальник зобов'язувався узгодити з покупцем - ТОВ «Кран-сервіс», місце поставки товару згідно даного договору засобами телефонного зв'язку.

При цьому в договорі поставки в графі «Місцезнаходження та реквізити сторін» був вказаний саме номер НОМЕР_1.

Позивач стверджує, що згідно взятих на себе зобов'язань за договором поставки намагався погодити місце поставки товару з директором ТОВ «Кран-сервіс», і не маючи змоги зателефонувати з відключеного номеру НОМЕР_1 намагався зв'язатися з інших номерів телефону, проте зв'язатися з ним не вдалось, оскільки директор ТОВ «Кран-сервіс» перебував у відрядженні в м. Київ, а з невідомими абонентами він не спілкується. Як зазначає позивач та підтверджується поясненнями директора ТОВ «Кран-сервіс», ФОП ОСОБА_2 поставки не здійснив.

Також, зі справи вбачається, що позивач отримав від ТОВ «Кран-сервіс» лист-претензію від 19.06.2009 року, в якій зазначалось, що оскільки позивач в порушення п. 2.3 договору поставки на погодив місце поставки товару та не виконав його поставку в обумовлений в п. 2.1 договору поставки термін, то ТОВ «Кран-сервіс» просить позивача сплатити штрафні санкції в розмірі 7994,00 грн., а у випадку несплати штрафу та не отримання відповіді ТОВ «Кран-сервіс» лишає за собою справо звернутися до суду.

Листом від 30.06.2009 року позивач звернувся до ТОВ «Кран-сервіс» з проханням не нараховувати штрафні санкції в зв'язку з відключенням номеру його мобільного зв'язку та неможливістю зв'язатися з директором ТОВ «Кран-сервіс».

Листом від 01.10.2009 року ТОВ «Кран-сервіс» залишило свої вимоги щодо сплати штрафу в розмірі 7994,00 грн. в силі, інакше висловлювало намір звернутися до суду та наголошувало, що у разі сплати штрафу претензій до позивача по договору поставки виставляти не буде та звільнить позивача він виконання зобов'язань по цьому договору.

Згідно платіжного доручення №64 від 06.11.2009 року позивач сплатив ТОВ «Кран-сервіс» 7994,00 грн. з призначенням платежу «штраф згідно договору поставки від 08.06.2009 року №08/06/09-1».

Позивач стверджує, що він був змушений для здійснення підприємницької діяльності користуватися телекомунікаційними послугами мережі CDMA-Ukraine, і оскільки, тарифний план, яким позивач користувався в мережі МТС становив - 0,35 коп. за 1 хв., а в мережі CDMA-Ukraine - 1,08 грн. за 1 хв., то за період з 10.06.2009 року по 31.12.2009 року, через відключення його номеру МТС, він зазнав збитків в сумі 540,32 грн.; не одержав прибуток, який міг би отримати виконавши умови договору поставки повністю та належним чином, і за розрахунком позивача збитки (втрачена вигода) становить 67403,40 грн.; через неможливість користування своїм контрактним номером, який був відомий всім його діловим партнерам як постійний засіб зв'язку, він зазнав моральної шкоди, оскільки його партнери, телефонуючи на відомий їм номер чули, що він не обслуговується, відмовлялися від співпраці і позивач втрачав партнерів та заробіток, зазнала шкоди його ділова репутація, завдану шкоду він оцінює в 2000,00 грн.

Матеріали справи також містять листи відповідача-1 та його представників (ТОВ «Авеста-Україна» та БПП «Інтромісія») позивач отримав листи від 17.07.2009 року, від 20.08.2009 року та від 16.12.2009 року про тимчасове призупинення надання послуг по договору мобільного зв'язку в зв'язку з заборгованістю, про припинення договору у випадку не погашення заборгованості, про нарахування штрафних санкції та нагадування про можливість звернення до суду.

04.11.2009 року позивач звернувся до відповідача-2 за інформацією про причини не зарахування котів операторові МТС номер НОМЕР_1 при поповненні рахунку через термінал 05.06.2009 року.

Згідно відповіді від 02.12.2009 року керівника напрямку операційно-правової роботи відповідача-2 причиною не зарахування котів на оператора МТС номер НОМЕР_1 при поповненні рахунку через термінал 05.06.2009 року була «відмова оператора мобільного зв'язку».

На переконання позивача, відповідач-1 такими діями порушив п. 2.2., п. 2.2.1. та п. 3.3. договору мобільного зв'язку, за якими зобов'язаний надавати послуги позивачу згідно з договором мобільного зв'язку, умовами (правилами) користування мережами мобільного зв'язку та тарифами оператора; рахунки за надані послуги та авансові внески позивач сплачує готівкою, перерахуванням на поточний рахунок відповідача-1 або кредитною карткою в національній валюті України.

Також, позивач, просив суд зобов'язати відповідача-1 підключити номер телефону НОМЕР_1 до мережі МТС згідно договору мобільного зв'язку та про зобов'язання зарахувати 100 грн. на особистий рахунок 1.10951454, сплачених позивачем 05.06.2009 року по номеру НОМЕР_1.

Позивач стверджує, що відповідачем-1 порушено умови укладеного між ними договору шляхом відмови прийняти 100 грн. оплати та відключення номеру телефону НОМЕР_1 від мережі МТС, посилаючись при цьому на лист-відповідь від 02.12.2009 року керівника напрямку операційно-правової роботи відповідача-2, в якому зазначено, що причиною не зарахування котів на оператора МТС номер НОМЕР_1 при поповненні рахунку через термінал 05.06.2009 року була «відмова оператора мобільного зв'язку».

Відповідно до п. 3.3. договору мобільного зв'язку, рахунки за надані послуги та авансові внески позивач сплачує готівкою, перерахуванням на поточний рахунок відповідача-1 або кредитною карткою в національній валюті України.

Згідно з квитанцією №487121 від 05.06.2009 року позивач сплатив 100 грн. відповідачу-2, проте доказів перерахування цих коштів оператору мобільного зв'язку - відповідачу-1, в матеріалах справи відсутні.

Посилання позивача на лист-відповідь від 02.12.2009 року керівника напрямку операційно-правової роботи відповідача-2 де вказано, що причиною не зарахування котів на номер НОМЕР_1 при поповненні рахунку через термінал 05.06.2009 року була «відмова оператора мобільного зв'язку», тобто відмова відповідача-1, колегією суддів відхиляються, оскільки в матеріалах справи відсутні докази того, що відповідачем-2 було отримано від відповідача-1 таку відмову.

Разом з тим, відповідно до п. 2.1.2.1 та 2.1.2.2. договору мобільного зв'язку відповідач-1 має право тимчасово обмежити надання послуг мобільного зв'язку у разі несплати його рахунків в термін, передбачений умовами (правилами) користування мережами мобільного зв'язку та цим договором з будь-яких причин та у разі повного використання абонентом суми внесеного авансу.

Як вбачається з наданих відповідачем-1 виписок з абонентського рахунку позивача за користування номером НОМЕР_1, за останнім наявна заборгованість по договору мобільного зв'язку станом на 10.06.2009 року, позивачем доказів сплати такої заборгованості не надано. Відтак, тимчасове обмеження відповідачем-1 з 10.06.2009 року надання послуг по договору мобільного зв'язку є правомірним, оскільки передбачено договором та узгоджується з умовами (правилами) користування мережами мобільного зв'язку.

За таких обставин, на переконання колегії суддів, місцевим господарським судом правомірно відмовлено позивачеві в задоволенні вимог про зобов'язання відповідача-1 підключити номер телефону НОМЕР_1 до мережі МТС, оскільки позивач станом на 10.06.2009 року мав заборгованість перед відповідачем-1.

При цьому, як вірно вказав суд першої інстанції, згідно п. 2.1.5 договору мобільного зв'язку відповідач-1 має право відмовити в подальшому наданні послуг та припинити дію цього договору, письмово попередивши про це абонента (позивача) за 7 календарних днів до припинення. Отже, за умовами договору мобільного зв'язку відповідач-1 не зобов'язаний попереджувати позивача заздалегідь про тимчасове обмеження надання послуг по цьому договору.

Щодо цієї ж вимоги про зобов'язання підключити номер телефону НОМЕР_1 до мережі МТС відносно відповідачів-2, 3, то на переконання колегії суддів, вона є необґрунтованою, оскільки позивачем не доведено і обов'язку у відповідачів-2, 3 вчинити таку дію та ухилення відповідачів-2, 3 від її вчинення.

Вимоги позивача до відповідача-1 про зобов'язання зарахувати 100 грн. на особистий рахунок 1.10951454 також не підлягає задоволенню, оскільки матеріали справи не містять доказів перерахування вказаних коштів відповідачу-1, а відповідач-1 ухиляється від такого зарахування.

Ця ж вимога позивача відносно відповідачів-2, 3 також правомірна відхилена судом першої інстанції, оскільки матеріали справи не містять доказів щодо наявності обв'язку відповідачів-2, 3 перерахувати кошти в сумі 100 грн. відповідачеві-1.

Поряд із тим, позивач стверджує, що внаслідок відключення його номеру мобільного телефону НОМЕР_1 від мережі МТС він зазнав матеріальних збитків та шкоди своїй діловій репутації в розмірі 77 937,72 грн., які складаються з 7994,00 грн. штрафу, сплаченого позивачем на користь ТОВ «Кран-сервіс»; 540,32 грн. різниці між тарифами в мережах МТС та CDMA-Ukraine; 67403,40 грн. неодержаного прибутку (упущеної вигоди) по договору поставки; 2000 грн. шкоди, завданої діловій репутації позивача.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Статтею 23 Цивільного кодексу України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно зі ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною, неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною та матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 226 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов'язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб'єктам, - зобов'язаний відшкодувати на вимогу цих суб'єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі. Не підлягають відшкодуванню збитки, завдані правомірною відмовою зобов'язаної сторони від подальшого виконання зобов'язання.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, тимчасове обмеження відповідачем-1 з 10.06.2009 року надання послуг позивачеві по договору мобільного зв'язку було правомірним у зв'язку з наявністю станом на 10.06.2009 року у позивача заборгованості.

Позивач стверджував, що матеріальна шкода виникла внаслідок того, що на момент виконання договору поставки він не зміг узгодити місце поставки товару з замовником - ТОВ «Кран-сервіс».

Як вбачається з умов договору поставки, а саме з п. 2.3. договору, позивач повинен був узгодите місце поставки товару засобами телефонного зв'язку взагалі, а не виключно за допомогою мобільного телефону з номером НОМЕР_1, який вказано в реквізитах договору.

При цьому, позивачем не доведено з посиланням на законодавство або договір мобільного зв'язку того, що позивач був зобов'язаний виконати тільки за допомогою цього номеру мобільного зв'язку, а не за допомого іншого телефонного зв'язку.

Стаття 1 Закону України «Про телекомунікації» визначає, що рухомий (мобільний) зв'язок - електрозв'язок із застосуванням радіотехнологій, під час якого кінцеве обладнання хоча б одного із споживачів може вільно переміщатися в межах усіх пунктів закінчення телекомунікаційної мережі, зберігаючи єдиний унікальний ідентифікаційний номер мобільної станції, а фіксований зв'язок - телекомунікації, що здійснюються із застосуванням стаціонарного (нерухомого) кінцевого обладнання.

Телефонний зв'язок - це вид електрозв'язку для передавання голосових повідомлень у реальному масштабі часу з використанням номерного ресурсу телефонної мережі (Постанова Кабінету Міністрів України від 09.08.2005 року №720 про затвердження Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг).

Відповідно до положень Закону України «Про телекомунікації», Постанови Кабінету Міністрів України від 09.08.2005 року №720 про затвердження Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, телефонний зв'язок може надаватися із застосуванням стаціонарного (нерухомого) кінцевого обладнання та із застосуванням кінцевого обладнання, яке може вільно переміщуватися в межах усіх пунктів закінчення телекомунікаційної мережі (мобільний або рухомий зв'язок).

Отже, на переконання колегії суддів, п. 2.3. договору поставки зобов'язує позивача узгодити з ТОВ «Кран-сервіс» місце поставки товару не конкретно визначеним засобом телефонного зв'язку - номер НОМЕР_1, а будь-якими засобами телефонного зв'язку (мобільного або стаціонарного).

Відтак, використання позивачем у своїй діяльності для зв'язку послуги мережі CDMA-Ukraine є рішенням позивача для здійснення господарської діяльності на власний розсуд та ризик, а понесені в зв'язку з цим витрати останній поніс добровільно.

Добровільна сплата позивачем 7994,0 грн. штрафу на користь ТОВ «Кран-сервіс» може вважатись лише наслідком прийнятого на власний розсуд рішення позивача про визнання себе винним в порушенні зобов'язань по договору поставки перед ТОВ «Кран-сервіс», оскільки згідно листа від 01.10.2009 року ТОВ «Кран-сервіс» пообіцяв, що з моменту сплати штрафу в розмірі 7994,00 грн. позивач буде звільнений від будь-яких зобов'язань за договором поставки, а сплативши штраф позивач на це погодився.

Поряд із тим, як вірно вказав суд першої інстанції, вимоги позивача про стягнення неодержаного прибутку в сумі 67403,40 грн. також не підлягають задоволенню, оскільки відключення номеру НОМЕР_1 було правомірним з боку відповідача-1 та було наслідком заборгованості позивача, а неузгодження позивачем з ТОВ «Кран-сервіс» місце поставки обумовленого договором товару є результатом здійснення позивачем господарської діяльності на власний ризик та власно обраним способом.

Одночасно, позивачем не надано суду доказів заподіяння діями відповідачів шкоди діловій репутації позивача та не обґрунтовано розмір шкоди в сумі 2000,00 грн.

Враховуючи вищенаведене, на переконання колегії суддів, позивачем не доведено причинного зв'язку між відключенням номеру НОМЕР_1, яке є правомірним, діями відповідачів-1, 2, 3, невиконанням позивачем договору поставки та спричиненням позивачу збитків і шкоди його діловій репутації. Відтак, судом першої інстанції законно та обґрунтовано відмовлено в задоволенні вимог позивача позовні вимоги про стягнення з відповідачів-1, 2, 3 збитків та шкоди.

Підсумовуючи, колегія суддів дійшла до висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами чинного матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається. Решта доводів скаржника зводяться до намагань надати їм перевагу над встановленими судом першої інстанції обставинами, та переоцінити ці обставини, що не впливає на результат розгляду справи.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що обставини, на які посилається скаржник, не можуть бути підставою для зміни або скасування рішення господарського суду міста Києва від 10.01.2012 року у справі №2/112.

Керуючись статтями 33, 34, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

постановив:

1. Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на рішення господарського суду міста Києва від 10.01.2012 року у справі №2/112 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 10.01.2012 року у справі №2/112 залишити без змін.

3. Справу №2/112 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Агрикова О.В.

Судді Чорногуз М.Г

Суховий В.Г.

18.05.12 (відправлено)