Рішення

від 14.05.2012 по справі 2-2204-868/11

ГОРОДОЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

№ 2-61/12

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2012 року м.Городок

Городоцький районний суд

Хмельницької області в складі :

головуючої-судді Федорук І.М.

при секретарі Жиловській Т.В.,

з участю позивачки ОСОБА_2, її представника ОСОБА_3, представника відповідача ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Городку цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до колективного санаторно-курортного підприємства санаторій «Товтри»про визнання звільнення незаконним, скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом, посилаючись на те, що з 24 серпня 1990 року працювала в санаторії «Товтри»лікарем, з 1 травня 2010 року переведена на посаду заступника головного лікаря по медичній частині ТОВ «Санаторій «Товтри». Згідно наказу № 4 від 18 листопада 2010 року працівників ТОВ «Санаторій «Товтри»переведено в КСКП «Санаторій «Товтри». Проте, вона не була переведена згідно цього наказу в КСКП санаторій «Товтри», що стало приводом до численних звернень до суду. Наказом директора КСКП санаторій «Товтри»№ 139-о від 30 вересня 2011 року без її відома та згоди її, позивачку, переведено на вакантну посаду лікаря-терапевта з 30 червня 2011 року, а наказом № 161-о від 28 листопада 2011 року відсторонено від роботи. Рішенням Городоцького районного суду від 16 березня 2012 року, котре вступило в законну силу, дані накази було визнано незаконними і скасовано. Згідно наказу директора КСКП санаторій «Товтри»від 6 грудня 2011 року її , лікаря терапевта, звільнено з роботи з 6 грудня 2011 року за п. 4 ст. 40 КЗпП України (скоєння прогулу без поважної причини). Таке звільнення вважає незаконним, оскільки , в порушення ст.. 148 КЗпП України, звільнення як захід дисциплінарного стягнення застосовано з порушенням строку. З огляду на наведене просила визнати незаконним звільнення ОСОБА_2 з посади лікаря терапевта з 6 грудня 2011 року за п. 4 ст. 40 КЗпП України, скасувати наказ № 167-о від 6 грудня 2011 року, поновити її на попередній роботі на посаді заступника головного лікаря по медичній частині, стягнути заробітну плату за період з лютого 2011 року по 25 вересня 2011 року в сумі 20622,50 грн., середній заробіток за час вимушеного прогулу з 28 листопада 2011 року по 23 грудня 2011 року, та моральну шкоду в сумі 5000 грн.

Ухвалою судді Городоцького районного суду від 3 січня 2012 року позовну заяву ОСОБА_2 в частині стягнення з КСКП санаторій «Товтри»на її користь заробітної плати за період з 22 лютого 2011 року по 25 вересня 2011 року залишено без розгляду.

Під час розгляду справи позивачка неодноразово збільшувала позовні вимоги. В судових дебатах просила визнати незаконним звільнення ОСОБА_2 з посади лікаря терапевта з 6 грудня 2011 року за п. 4 ст. 40 КЗпП України, скасувати наказ директора КСКП «Санаторій «Товтри»№ 167-о від 6 грудня 2011 року, поновити її на попередній роботі на посаді заступника головного лікаря по медичній частині, стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 28 листопада 2011 року по 2 квітня 2012 року та моральну шкоду в сумі 5000 грн.

В судовому засіданні представник відповідача позовні вимоги не визнав, посилаючись на те, що оскільки згідно наказу директора КСКП санаторій «Товтри»№ 21-о від 27 лютого 2012 року визнано такими, що втратили чинність наказ № 139-о від 30 вересня 2011 року «Про переведення ОСОБА_2 на посаду лікаря-терапевта»та наказ № 167-о від 6 грудня 2011 року «Про звільнення з роботи ОСОБА_2», зобов'язано головного лікаря підготувати посадову інструкцію заступника головного лікаря по медичній частині для ознайомлення з нею ОСОБА_2, інспектора з кадрів -ознайомити ОСОБА_2 з її посадовою інструкцією та Правилами внутрішнього трудового розпорядку, позивачка фактично була допущена до роботи, а тому її позовні вимоги є необґрунтованими.

Заслухавши пояснення позивачки, її представника, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 30 вересня 2011 року директором КСКП санаторій «Товтри»видано наказ № 139-о, згідно якого ОСОБА_2 переведено на вакантну посаду лікаря-терапевта з 30 червня 2011 року. Відповідно до наказу директора КСКП санаторій «Товтри»№ 161-о від 28 листопада 2011 року ОСОБА_2, лікаря-терапевта, відсторонено від роботи.

Рішенням Городоцького районного суду від 16 березня 2012 року, котре вступило в законну силу, зазначені накази визнано незаконними та скасовано.

Відповідно до наказу директора КСКП санаторій «Товтри» № 167-о від 6 грудня 2011 року ОСОБА_2 , лікаря терапевта, звільнено з роботи 6 грудня 2011 року за п. 4 ст. 40 КЗпП України (скоєння прогулу без поважної причини).

Ч. 1 ст. 148 КЗпП України передбачено, що дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.

Оскільки звільнення за скоєння прогулу являється дисциплінарним стягненням, воно має здійснюватися з додержанням правил, встановлених для застосування дисциплінарних стягнень.

Як вбачається з наказу № 167-о від 6 грудня 2011 року підставою для звільнення ОСОБА_2 з роботи за п. 4 ст. 40 КЗпП України стали акти робочої комісії про відсутність на роботі ОСОБА_2 від 5, 12, 19, 26 серпня 2011 року, 2, 9, 16, 23 вересня 2011 року. Однак, наказ про звільнення позивачки з роботи був виданий 6 грудня 2011 року, тобто після спливу одного місяця з дня виявлення проступку.

Таким чином, суд приходить до висновку, що наказ директора КСКП санаторій «Товтри»№ 167-о від 6 грудня 2011 року виданий з порушенням норм трудового законодавства, звільнення ОСОБА_2 відбулось без законної підстави, а тому є незаконним та підлягає скасуванню.

Посилання представника відповідача в судовому засіданні на те, що згідно наказу директора КСКП санаторій «Товтри»№ 21-о від 27 лютого 2012 року визнано такими, що втратили чинність наказ № 139-о від 30 вересня 2011 року «Про переведення ОСОБА_2 на посаду лікаря-терапевта»та наказ № 167-о від 6 грудня 2011 року «Про звільнення з роботи ОСОБА_2», а тому визнання в судовому порядку даних наказів незаконними та їх скасування не є необхідними, суд не може визнати обґрунтованими. При цьому суд вважає, що оскільки звільнення ОСОБА_2 проведено з порушенням норм трудового законодавства, наказ № 167-о від 6 грудня 2011 року слід визнати саме незаконним та скасувати. Визнання директором підприємства наказу про звільнення таким, що втратив чинність, трудовим законодавством не передбачено. Крім того, як видно з наказу № 21-о від 27 лютого 2012 року, він виданий на виконання рішення Городоцького районного суду від 16 лютого 2012 року, а не у зв'язку з незаконним звільненням позивачки з роботи.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Городоцького районного суду від 16 лютого 2012 року, котре вступило в законну силу, встановлено, що трудовий договір між ОСОБА_2 та КСКП санаторій «Товтри»як правонаступником ТОВ «Санаторій «Товтри»після реорганізації не припинявся ні з ініціативи адміністрації установи, ні з ініціативи позивача як того вимагає чинне законодавство; на даний час ОСОБА_2 перебуває в трудових відносинах з КСКП санаторій «Товтри». Згідно цього рішення зобов'язано директора КСКП санаторій «Товтри»усунути перешкоди у виконанні ОСОБА_2 її посадових обов'язків на посаді заступника головного лікаря по медичній частині шляхом відкриття дверей її кабінету та забезпечення вільного доступу до робочого місця.

З огляду на наведене, враховуючи, що рішенням Городоцького районного суду від 16 березня 2012 року, котре вступило в законну силу, визнано незаконним та скасовано наказ № 139-о, згідно якого ОСОБА_2 переведено на вакантну посаду лікаря-терапевта; позивачку слід поновити на посаді заступника головного лікаря по медичній частині КСКП санаторій «Товтри».

Врахувавши викладене, суд також приходить до висновку, що з відповідача слід стягнути на користь позивачки середній заробіток за час вимушеного прогулу в межах позовних вимог з 28 листопада 2011 року ( з дня незаконного відсторонення від роботи) по 2 квітня 2012 року.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 32 постанови "Про практику розгляду судами трудових спорів" від 6 листопада 1992 року (з наступними змінами) у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв'язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи, невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи.

В судовому засіданні встановлено, що середньоденний заробіток позивачки на посаді заступника головного лікаря по медичній частині становить 141,25 грн.

Таким чином, з врахуванням вимог Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 8 лютого 1995 року, за час вимушеного прогулу з 28 листопада 2011 року по 2 квітня 2012 року в межах позовних вимог на користь позивачки з відповідача підлягає стягненню середній заробіток в сумі 17938,75грн. (127 робочих дні Х 141,25 грн. )

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

За вказаних обставин суд вважає, що з врахуванням порушених трудових прав позивачки внаслідок незаконного звільнення з роботи, моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і необхідності прикладання додаткових зусиль для організації свого життя, розмір відшкодування ОСОБА_2 моральної шкоди слід визначити в сумі 2000 грн.

Керуючись ч. 1 ст. 148 , ч. ч. 1 ,2 ст. 235 КЗпП України, п. 4, 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 8 лютого 1995 року, ст.ст.. 10, 57-61, 88, 213-215 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_2 задовольнити.

Визнати незаконним звільнення ОСОБА_2 з посади лікаря-терапевта з 6 грудня 2011 року відповідно до наказу директора колективного санаторно-курортного підприємства санаторій «Товтри»№ 167-о від 6 грудня 2011 року.

Скасувати наказ директора колективного санаторно-курортного підприємства санаторій «Товтри»№ 167-о від 6 грудня 2011 року про звільнення ОСОБА_2 , лікаря-терапевта, з роботи з 6 грудня 2011 року за п. 4 ст. 40 КЗпП України.

Стягнути з колективного санаторно-курортного підприємства санаторій «Товтри»на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 17938,75грн. та 2000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Поновити ОСОБА_2 на посаді заступника головного лікаря по медичній частині колективного санаторно-курортного підприємства санаторій «Товтри».

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Хмельницької області через Городоцький районний суд. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: І.Федорук