Постанова

від 16.05.2012 по справі 5010/2174/2011-б-23/78

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" травня 2012 р. Справа № 5010/2174/2011-Б-23/78 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Полякова Б.М., -головуючого (доповідач у справі), Коваленка В.М., Куровського С.В., розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську на ухвалувід 30.12.2011 р. господарського суду Івано-Франківської області та постановувід 06.03.2012 р. Львівського апеляційного господарського суду у справі№ 5010/2174/2011-Б-23/78 господарського суду Івано-Франківської області за заявоютовариства з обмеженою відповідальністю "НК Альфа-Нафта", м. Київ дотовариства з обмеженою відповідальністю "ІФ-Тренд", м. Івано-Франківськ про банкрутство арбітражний керуючий Хлібейчук І.М., с. Драгомирчани Івано-Франківської області в судовому засіданні взяв участь представник

ініціюючого кредитораОСОБА_5, довір.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 01.11.2011 р. порушено провадження у справі №5010/2174/2011-Б-23/78 про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "ІФ-Тренд" (далі -ТОВ "ІФ-Тренд") у порядку ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі -Закон про банкрутство ).

Постановою господарського суду Івано-Франківської області від 24.11.2011 р. визнано боржника банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатора банкрута та зобов'язано його вчинити певні дії.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 30.12.2011 р. (суддя Рочняк О.В.) затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс, ліквідовано банкрута та припинено провадження у справі.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 06.03.2012 р. (судді: Михалюк О.В. -головуючий, Новосад Д.Ф., Мельник Г.І.) вказану ухвалу залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, Державна податкова інспекція у м. Івано-Франківську (далі -скаржник) звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована неправильним застосуванням судами попередніх інстанцій норм матеріального права, а саме ст.ст. 16, 32, 40, 52 Закону про банкрутство. Скаржник зазначає, що ліквідатором не вжито всіх заходів для виявлення майна банкрута під час ліквідаційної процедури. Крім того, припинення провадження у справі позбавило скаржника можливості звернутись з грошовими вимогами до боржника.

Заслухавши пояснення учасника судового засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист, апеляційне та касаційне оскарження.

Пункт 8 частини 3 статті 129 Конституції України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Вказана конституційна норма конкретизована законодавцем в ст. 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, встановлених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.

Отже, реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення названим Законом ставиться в залежність від положень процесуального закону.

Таким чином, Господарський процесуальний кодекс України повинен містити імперативні норми про те, в яких випадках особа має право оскаржити рішення суду в апеляційному чи касаційному порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 91 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

Між тим, згідно з ч. 6 ст. 106 ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду можуть подавати сторони та інші учасники судового процесу, зазначені у цьому Кодексі та Законі про банкрутство.

Відтак, в силу особливостей справи про банкрутство (ст. 4 1 ГПК України), коло осіб, які мають право оскаржити судові рішення у справі про банкрутство, діючим законодавством звужено до учасників такої справи задля попередження необґрунтованого втручання інших осіб, які не є учасниками справи, у хід процедури банкрутства.

У відповідності до абз. 22 ст. 1 Закону про банкрутство учасниками провадження у справі про банкрутство визнано таких осіб: сторони (кредитори, боржник), арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство, Фонд державного майна України, державний орган з питань банкрутства, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа акціонерів або учасників товариств з обмеженою чи додатковою відповідальністю.

При цьому колегія суддів бере до уваги, що вищевказаний перелік учасників провадження у справі про банкрутство не є вичерпним, оскільки до учасників справи про банкрутство названа стаття відносить також інших осіб, які у випадках, передбачених Законом про банкрутство, беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.

Однак, інші випадки участі органу державної податкової служби у справі про банкрутство платника податків Законом про банкрутство не передбачені. Таким чином, орган державної податкової служби не віднесений чинним законодавством до інших, окрім кредиторів, учасників справи про банкрутство.

Необхідно зазначити, що особа, яка має грошові вимоги до банкрута, набуває статусу учасника провадження у справі про банкрутство, а саме кредитора, лише після визнання цих вимог і тільки після цього така особа має процесуальне право на оскарження судових рішень.

Провадження у даній справі здійснюється в порядку ст. 52 Закону про банкрутство, яка передбачає спрощену процедуру банкрутства відсутнього боржника.

Згідно зі ст. 52 Закону про банкрутство кредитори боржника в місячний строк з дня одержання письмового повідомлення ліквідатора про визнання боржника банкрутом можуть направити ліквідатору заяви з вимогами до банкрута.

Як вбачається, скаржника було повідомлено про визнання боржника банкрутом шляхом направлення йому ліквідатором повідомлення №155/11 від 29.11.2011 р. (а.с. 65). Вказане повідомлення отримано скаржником 30.11.2011 р., про що свідчить відповідна відмітка на повідомленні.

Проте, в матеріалах справи відсутні докази звернення скаржника з грошовими вимогами до ліквідатора боржника у порядку, встановленому ст. 52 Закону про банкрутство.

При цьому листом від 26.12.2011 р. за № 33255/10/24-150/7629 Державна податкова інспекція у м. Івано-Франківську повідомила ліквідатора про відсутність у боржника станом на 26.12.2011 р. податкового боргу (а.с. 67).

Викладені обставини свідчать про те, що скаржник був своєчасно повідомлений про визнання боржника банкрутом. Проте, з моменту отримання повідомлення ліквідатора і до винесення ухвали 30.12.2011 р. про ліквідацію боржника Державна податкова інспекція у м. Івано-Франківську не скористалась правом на звернення до нього з грошовими вимогами та, відповідно, не набула статусу учасника провадження у справі.

За таких обставин заявник апеляційної скарги був позбавлений права на оскарження судових рішень у справі про банкрутство. У зв'язку з чим судом апеляційної інстанції неправомірно здійснено перегляд ухвали суду першої інстанції за апеляційною скаргою ДПІ у м. Івано-Франківську, оскільки вона не є учасником справи про банкрутство.

Відтак, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, як така, що не відповідає вимогам чинного законодавства, а апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську - припиненню.

З урахуванням наведеного та керуючись ст. ст. 55, 129 Конституції України, ст. 12 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", ст. ст. 1, 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та ст. ст. 4 1 , 80, 91, 106, 111 5 , 111 7 , 111 9 -111 11 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську залишити без задоволення.

2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 06.03.2012 р. у справі № 5010/2174/2011-Б-23/78 скасувати.

3. Апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську на ухвалу господарського суду Івано-Франківської області від 30.12.2011 р. у справі №5010/2174/2011-Б-23/78 припинити.

Головуючий Б.М. Поляков

Судді В.М. Коваленко

С.В. Куровський