Рішення

від 17.05.2012 по справі 14/37/2012/5003

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

17 травня 2012 р. Справа 14/37/2012/5003

за позовом : заступника прокурора Вінницької області (21050, м. Вінниця, вул. Володарського, 33) в інтересах держави в особі Вінницької обласної ради- комунальної організації "Обласний фонд сприяння інвестиціям та будівництву" (21009, м. Вінниця, вул. 50-річчя Перемоги/проспект Коцюбинського, 26/58)

до : Комсомольського комбінату комунальних підприємств (22133, Вінницька область, Козятинський район, с. Комсомольське, вул. Київська, 81)

про стягнення 125247 грн.,

Головуючий суддя Тварковський А.А.

Cекретар судового засідання Горейко М.В.

Представники:

прокуратури: Мельниченко В.М., посвідчення № 131-2011 від 15.11.2011 р.;

позивача: ОСОБА_2, довіреність №01/128 від 12.03.2012 р., паспорт НОМЕР_1 виданий Калинівським РВУМВС України У Вінницькій області 30.09.2002 р.;

відповідача: Лаврук М.В., директор, розпорядження № 25 від 05.04.2011 р., паспорт НОМЕР_2 виданий Козятинським РВ УМВС України у Вінницькій області 23.01.1998 р.,

ВСТАНОВИВ :

Заступник прокурора Вінницької області звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Вінницької обласної ради - комунальної організації "Обласний фонд сприяння інвестиціям та будівництву" про стягнення з Комсомольського комбінату комунальних підприємств заборгованості за кредитним договором в загальному розмірі 125 247 грн., з яких: 96 250 грн. - основний борг, 12 189 грн. - 6% плати за користування кредитними коштами та 16 808 грн. - пені.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 03.05.2012 року за вказаним позовом порушено провадження у справі № 14/37/2012/5003 та призначено до розгляду на 17.05.2012 року.

На визначену дату в судове засідання з'явилися представники сторін та прокурор.

В судовому засіданні (17.05.2012р.) представником відповідача подано заяву від 17.05.2012 року (вх. № 08-46/5729/12 від 17.05.2012 року), в якій останній вимоги заступника прокурора Вінницької області визнає в повному обсязі.

З огляду на те, що такі дії відповідача не суперечать законодавству, не порушують права і охоронювані законом інтереси інших осіб, суд приймає визнання позову відповідачем.

Частиною 5 статті 78 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України) визначено, що у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Приймаючи рішення про задоволення позову заступника прокурора Вінницької області в інтересах держави в особі Вінницької обласної ради - комунальної організації "Обласний фонд сприяння інвестиціям та будівництву" до Комсомольського комбінату комунальних підприємств, суд дослідив правомірність заявлення вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором в загальному розмірі 125 247 грн.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників процесу, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

08 липня 2010 року між Комунальною організацією "Обласний фонд сприяння інвестиціям та будівництву" (позивач, за договором Фонд) та Комсомольським комбінатом комунальних підприємств (відповідач, за договором Позичальник) укладено кредитний договір № 11/10.

У відповідності з п. 1.1 даного кредитного договору, Фонд зобов'язався надати Позичальнику кредит терміном до 12 червня 2013 року у сумі 165 тис. грн. (сто шістдесят п'ять тисяч гривень) для здійснення робіт по технічному переоснащенню котельні районної лікарні по вул. Шкільна в с. Комсомольське Козятинського району Вінницької області.

За користування кредитними коштами Позичальник сплачує Фонду відсотки в розмірі 6% річних.

Пунктом 2.2. договору визначено, що кредит надається шляхом перерахування всієї суми кредиту відповідно до цільового призначення на банківські рахунки вказані Позичальником у письмовій заяві, наданій Фонду.

Як свідчать матеріали справи, позивач свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі. Відповідно до платіжних доручень № 14 від 12 липня 2010 року та № 15 від 15 вересня 2010 року позивач перерахував на рахунок відповідача суму кредиту у розмірі 165 000 грн.

Відповідно до п.п. 1.1., 2.4., 2.5., 3.4.1, 3.4.2, З.4.З., 4.2., 4.3. кредитного договору, відповідач зобов'язався повернути кредит відповідно до умов договору та графіку повернення кредитних коштів наведеного в Додатку до кредитного договору, а саме:

12.09.2010 року - 15 432 грн.;

12.12.2010 року - 16 013 грн.;

12.03.2011 року - 15 784 грн.;

12.06.2011 року - 15 662 грн.;

12.09.2011 року - 15 414 грн.;

12.12.2011 року - 15 190 грн.;

12.03.2012 року - 14 984 грн.;

12.06.2012 року - 14 790 грн.;

12.09.2012 року - 14 582 грн.;

12.12.2012 року - 14 367 грн.;

12.03.2013 року - 14 157 грн.;

12.06.2013 року - 13 958 грн..

Однак, відповідачем свої зобов'язання щодо повернення кредитних коштів не виконуються у строки та розмірах визначених договором і станом на 17.04.2012 року розмір неповернутої суми кредиту становить 96 250 грн.

З метою досудового врегулювання спору позивачем неодноразово направлялись на адресу відповідача претензії про погашення виниклої заборгованості (№ 01/798 від 01.12.2010р., № 01/797 від 01.12.2010р., № 01/794 від 01.12.2010р., № 01/129 від 14.03.2011р., № 01/130 від 14.03.2011р., № 01/128 від 14.03.2011р., №01/07 від 05.01.2012р., № 01/08 від 05.01.2012р., № 01/09 від 05.01.2012р.). Однак, зазначені претензії залишені відповідачем без відповіді та задоволення.

Таким чином, загальна сума боргу відповідача на момент розгляду справи в суді становить 108 439 грн., з яких: 96 250 грн. - сума кредиту, 12 189 грн. - відсотки за користування кредитними коштами. Вказана сума визнана відповідачем також в обопільно підписаному акті звірки взаєморозрахунків від 16.05.2012 року.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені в сумі 16 808 грн.

Неповернення відповідачем суми кредиту спонукало заступника прокурора звернутись за захистом порушеного права до суду.

Враховуючи викладене, суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Беручи до уваги зміст правовідносин, які склались між сторонами та характер взятих ними зобов'язань, суд дійшов висновку про те, що між сторонами виникли правовідносини з договору кредиту, регулювання яких здійснюється в параграфі 1 "Позика" глави 71 "Позика. Кредит. Банківський вклад".

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Статтею 1046 ЦК України визначено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Відповідно до ч.1 ст.1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як було зазначено вище, умовами договору сторони погодили графік повернення суми кредиту.

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Частиною 1 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Виходячи з встановлених обставин справи та наведених вище законодавчих приписів, суд вважає вимогу позивача про стягнення суми кредиту та відсотків за користування кредитними коштами в загальному розмірі 108 439 грн. правомірною та обґрунтованою, з огляду на що задовольняє її в повному обсязі.

Також судом розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 16 808 грн. пені, в результаті чого суд дійшов наступних висновків.

Частиною 2 ст.193 ГК України встановлено, що порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.

Частиною 2 ст. 217 ГК України передбачено такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції, оперативно-господарські санкції.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Стаття 549 ЦК України вказує, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Стаття 610 цього ж Кодексу передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У п.3 ч.1 ст.611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно із ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив строк виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно із ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 4.2. договору за прострочку терміну повернення кредиту, згідно графіку повернення кредиту Позичальник сплачує Фонду пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від несвоєчасної в строк суми кредиту.

Таким чином суд вважає, що вимога щодо стягнення пені є правомірною, оскільки відповідає вимогам чинного законодавства та умовам укладеного між сторонами договору.

Перевіркою розрахунку пені судом не виявлено помилок, у зв'язку з чим зазначені вимоги задовольняються судом в заявленому позивачем розмірі.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч вище наведеному та вимогам ухвали суду від 03.05.2012 р. відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення боргу, відсотків за користування кредитними коштами, пені в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів), окрім того, пред'явлений позов визнав.

За таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч.3 ст.49 ГПК України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82, 84, 85, 86, 87, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

Позов задовольни повністю.

Стягнути з Комсомольського комбінату комунальних підприємств (22133, Вінницька область, Козятинський район, с. Комсомольське, вул. Київська, 81, код ЄДРПОУ 20116383) на користь комунальної організації "Обласний фонд сприяння інвестиціям та будівництву" (21009, м. Вінниця, вул. 50-річчя Перемоги / проспект Коцюбинського, 26/58, код ЄДРПОУ 24893824, р/р. 26509705742011 в АТ "Райффайзен банк Аваль", м. Київ, МФО 380805) 96 250 (дев'яносто шість тисяч двісті п'ятдесят) грн. - частини основної позики за кредитним договором; 12 189 (дванадцять тисяч сто вісімдесят дев'ять) грн. - процентів за користування кредитними коштами; 16 808 (шістнадцять тисяч вісімсот вісім) грн. - пені.

Стягнути з Комсомольського комбінату комунальних підприємств (22133, Вінницька область, Козятинський район, с. Комсомольське, вул. Київська, 81, код ЄДРПОУ 20116383) в дохід Державного бюджету України 2 504 (дві тисячі п'ятсот чотири) грн. 94 коп. судового збору.

Видати накази в день набрання рішенням законної сили.

Копію рішення надіслати прокурору та сторонам рекомендованим листом.

Повне рішення складено 18 травня 2012 р.

Суддя Тварковський А.А.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 прокурору (21050, м. Вінниця, вул. Володарського, 33)

3 - позивачу (21009, м. Вінниця, вул. 50-річчя перемоги/ проспект Коцюбинського, 26/58)

4 - відповідачу (22133, Вінницька область, Козятинський район, с. Комсомольське, вул. Київська, 81)