Рішення

від 15.05.2012 по справі 5011-13/4396-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

Справа № 5011-13/4396-2012 15.05.12 За позовом Підприємства об'єднання громадян "Вінницьке учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроконтракт - Київ"

про стягнення заборгованості

Суддя Курдельчук І.Д.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 -дов. №81 від 20.04.2012 р.

від відповідача: Солодовнікова Н.М. -директор -паспорт серії НОМЕР_1 виданий Старокиївським РУГУ МВС України в м. Києві від 22.09.1998 р.

В судовому засіданні 15.05.2012 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ і СУТЬ СПОРУ:

До Господарського суду міста Києва звернулося з позовом Підприємство об'єднання громадян "Вінницьке учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроконтракт - Київ" про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує невиконанням відповідачем зобов'язань за Договором в частині оплати виготовленої позивачем продукції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва порушено провадження у справі № 5011-13/4396-2012, справу призначено до розгляду в судовому засіданні на 25.04.2012, сторони зобов'язано вчинити дії.

25.04.2012 року в судове засідання з'явилися представники сторін, вимоги ухвали суду в частині надання витребуваних документів по справі виконали частково.

На запитання суду щодо надання будь-яких інших додаткових документів що свідчать про виконання договору та його оплату, а також про внесення змін до нього представники сторін вказали про їх відсутність та зазначили, що всі відомі та існуючі документи надані в матеріали справи. Позивач наполягав на задоволенні позову та стягненні коштів.

Відповідач вказав, що між сторонами укладений договір № 5/03 від 01.01.2009 року, який є договором поставки і за яким відповідач боргів не має.

Відповідно до ст. 77 ГПК України, в судовому засіданні оголошено перерву до 15.05.2012 року.

15.05.2012 року в судове засідання з'явилися представники сторін.

Від позивача через канцелярію до суду надійшов письмовий відзив на зустрічний позов, який не стосується справи № 5011-13/4396-2012.

В ході розгляду справи представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та наполягав на задоволенні позову.

Відповідач пооти позову заперечив та наполягав на відмові у його задоволенні.

Господарський суд визнав представлені сторонами документи достатніми для вирішення спору та відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України розглянув справу за наявними в ній матеріалами.

Перед початком розгляду справи по суті представників сторін ознайомлено з його правами та обов'язками у відповідності із ст.ст. 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до вимог ст. 81-1 ГПК України в судових засіданнях складено протоколи, які долучено до матеріалів справи.

Дослідивши і з'ясувавши всі обставини та матеріали справи, які мають значення для вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд -

ВСТАНОВИВ :

01.09.2009 року між Підприємством об'єднання громадян "Вінницьке учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих" (надалі -позивача, виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Євроконтракт - Київ" (надалі -відповідач, замовник) було укладено договір № 5/03 від 01.09.2009 року (надалі - Договір), відповідно до умов якого позивач зобов'язався виготовити замовлену відповідачем продукцію -паперові мішки з паперу наданого відповідачем. Готові паперові мішки позивач повинен був відповідачу згідно накладних із зазначенням вартості робіт по їх виготовленню, Розрахунки за отримані мішки відповідач, відповідно до умов Договору зобов'язувався проводити папером.

Пунктом 3.1 Договору передбачено, що умови розрахунку та порядок взаєморозрахунків визначаються додатковими угодами до Договору.

Зважаючи на те, що додаткові угоди до Договору не укладалися, суд вважає, що порядок та строки розрахунків п. 3.1 Договору не передбачені.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору, позивачем було виготовлено та поставлено відповідачу паперові мішки на загальну суму 49 689,243 грн. відповідно до наступних видаткових накладних:

-№ У0127 від 12.02.2009 року на суму 20700,00 грн.

- № У0156 від 25.02.2009 року на суму 7 040,00 грн.

- № У0232 від 13.03.2009 року на суму 4 700,00 грн.

- № У0238 від 16.03.2009 року на суму 1 920,00 грн.

- № У0451 від 30.04.2009 року на суму 9 120,00 грн.

- № У0515 від 15.05.2009 року на суму 6 400,00 грн.

- № У0700 від 16.06.2009 року на суму 6 880,00грн.

- № У0643 від 06.08.2010 року на суму 26 220,00 грн.

- № У0672 від 12.08.2010 року на суму 272,00 грн.

Згідно ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ -це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч.1 ст. 9 цього Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Частиною 2 ст. 9 Закону передбачені обов'язкові реквізити, які повинні мати первинні облікові документи.

Дослідивши долучені до матеріалів справи видаткові накладні судом було встановлено, що надані позивачем в якості доказів виготовлення та поставки відповідачу паперових мішків видаткові накладні не відповідають вимогам ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, а отже, зазначені накладні суд не може вважати належними доказами здійснення господарської операції.

Проте, враховуючи, що в Акті звірки розрахунків за період з 01.01.2009 року по 31.12.2010 року, підписаному представниками обох сторін, відображені факт виготовлення, поставки продукції та отримання її відповідачем, суд вважає, що фактично господарські операції щодо виготовлення та поставки продукції позивачем та отримання зазначеної продукції відповідачем відбувалися.

Таким чином, факт виготовлення позивачем продукції на загальну суму 83 252,00 грн. та поставки її відповідачу суд вважає доведеним.

Як зазначає відповідач та визнає позивач, ним було поставлено позивачу папір на загальну суму 33 562,76 грн., що підтверджує видатковими накладними:

- № РН-174 від 13.04.2009 року на суму 12 542,26 грн.

- № РН-0000054 від 06.07.2010 року на суму 21020,50 грн.

Таким чином, суд вважає, що у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в розмірі 49 689,24 грн.

Крім того, позивач зазначає, що ним було виготовлено та оформлено на відпуск відповідачу накладною № У0757 від 10.09.2010 партію мішків на суму 13 961,00 грн.

Проте, зважаючи на наявну заборгованість, позивач притримав виготовлені мішки.

Зважаючи на наявну заборгованість, позивачем було направлено відповідачу претензію з вимогою погашення суми боргу та пені, яку він нарахував у зв'язку з простроченням виконання зобов'язання.

На зазначену претензію відповідач запропонував позивачу угоду про зарахування взаємних вимог. Проте, згоди щодо погашення заборгованості між сторонами досягнуто не було.

Враховуючи викладене позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Дослідивши зміст спірного договору, суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є змішаним договором, оскільки містить одночасно умови, які регулюють відносини підряду та поставки.

Статтею 837 ЦК України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ст. ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Пунктами 1-3 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Частиною 2 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 49 689,24 грн. суми основного боргу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Вимоги позивача щодо стягнення суми основного боргу в розмірі 13 961,00 грн. за виготовлені та притримані позивачем паперові мішки, суд вважає такими, що не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно ст. 594 ЦК України, кредитор, який правомірно володіє річчю, що підлягає передачі боржникові або особі, вказаній боржником, у разі невиконання ним у строк зобов'язання щодо оплати цієї речі або відшкодування кредиторові пов'язаних з нею витрат та інших збитків має право притримати її у себе до виконання боржником зобов'язання.

Як передбачено ч. 1 ст. 595 ЦК України, кредитор, який притримує річ у себе, зобов'язаний негайно повідомити про це боржника.

Враховуючи те, що позивачем було порушено вимоги ст. 595 ЦК України щодо негайного повідомлення відповідача про при тримання виготовленої продукції, а, як зазначає сам позивач, було повідомлено відповідача, про притримання виготовлених паперових мішків на суму 13 961,00 грн. лише 20.02.2012 року, тобто після порушення провадження у справі, суд вважає, що станом на дату звернення позивача до суду з позовом у відповідача не виникло зобов'язань перед позивача щодо оплати виготовленої на суму 13 961,00 грн. продукції.

Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення суми боргу в розмірі 13 961,00 грн. суд вважає необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Дії відповідача є порушенням грошових зобов'язань, тому є підстави для застосування встановленої договором та законодавством відповідальності.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Відповідно до ч.2 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного чи неналежним чином виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Позивач нарахував та просив суд стягнути з відповідача 9 556,54 грн. пені.

Пунктом 7.3 Договору сторони передбачили, що за порушення строків оплати вартості чи прийомки продукції замовник (відповідач) сплачує витотовачу пеню в розмірі 0,3 % від вартості продукції за кожний день прострочки.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як передбачено ст.ст.1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Здійснивши перерахунок, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення 9 556,54 грн. пені підлягають задоволенню частково, а саме в розмірі 3 903,67 грн.

Крім пені позивач нарахував та просив суд стягнути з відповідача 1 310,00 грн. 3% річних.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення 1 310,00 грн. 3% річних підлягають задоволенню частково, а саме в розмірі 1 021,01 грн.

Отже, оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, господарський суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення 63 710,27 грн. основного боргу, 9 556,54 грн. пені та 1 310,00 грн. 3% річних підлягають задоволенню частково, а саме 49 689,24 грн. основного боргу, 3 903,67 грн. пені та 1 021,01 грн. 3% річних.

Відповідно до статті 49 ГПК України, судові витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

З 01.11.11р. вступив в силу Закон України "Про судовий збір" від 08.06.2011 року №3674-VI.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до суду позовної заяви майнового характеру 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Державне мито підлягає оплаті в розмірі 1 609,50 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, провадження у справі порушено за заявою Підприємства об'єднання громадян "Вінницьке учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих".

Підпунктом 19 пунктом 11 статті 5 Закону України "Про судовий збір" встановлено пільги щодо сплати судового збору, зокрема від сплати судового збору звільняються підприємства громадських організацій інвалідів - за подання позовів, з якими вони звертаються до суду.

Згідно з ч. 3 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Керуючись ст.ст. 32-34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроконтракт - Київ" (02660, м. Київ, вул.. Червоноткацька, 44-А, офіс 10, код ЄДРПОУ 33882687) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час примусового виконання рішення на користь Підприємства об'єднання громадян "Вінницьке учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих" (21021, м. Вінниця, вул.. 600-річчя, 9, код ЄДРПОУ 03967493) 49 689,24 грн. основного боргу, 3 903,67 грн. пені, 1 021,01 грн. 3% річних.

В іншій частині позову відмовити.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроконтракт - Київ" (02660, м. Київ, вул.. Червоноткацька, 44-А, офіс 10, код ЄДРПОУ 33882687) в дохід Державного бюджету 521,96 грн. судового збору.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя І.Д. Курдельчук

дата складення 17.05.2012