Рішення

від 15.05.2012 по справі 5011-13/2911-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

Справа № 5011-13/2911-2012 15.05.12

За позовом Публічного акціонерного товариства СКТБ «Комплекс»

до Київської міської ради

про розірвання договору купівлі-продажу земельної ділянки

Суддя Курдельчук І. Д.

Представники сторін:

від позивача ОСОБА_1 -дов. № 306 від 29.04.2011. ОСОБА_2 -дов. № 90 від 07.03.2012.

від відповідача ОСОБА_3 -дов. № 225-КР-27 від 21.02.2012.

В судовому засіданні 15.05.2012 року відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну і резолютивну частини рішення

ОБСТАВИНИ СПРАВИ і СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про розірвання договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 29.10.2008 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.03.2012 року порушено провадження у справі № 5011-13/2911-2012, розгляд справи призначений на 22.03.2012 року, сторони зобов'язано вчинити дії та надати документи.

Розгляд справи відкладався відповідно до ст. 77 ГПК України.

На підтвердження арешту земельної ділянки витребувані документи в слідчих органів та ГУЗР виконавчого органу КМР (КМДА).

Наданими документами слідчих органів та ГУЗР виконавчого органу КМР (КМДА)підтверджено накладення арешту на земельну ділянку за адресою: вул. Святошинська, 34, у Святошинському районі міста Києва, площею 0,2537 га, кадастровий номер 8:000000000:75:225:0014.

15.05.2012 року у судове засідання з'явилися представники позивача, які підтримали заявлені вимоги.

Представники відповідача проти позову заперечували та просили відмовити в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до вимог ст.81-1 ГПК України в судових засіданнях складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши і з'ясувавши всі обставини та матеріали справи, які мають значення для вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

29.10.2008 року між Київською міською радою (надалі -відповідач, продавець) та Відкритим акціонерним товариством СКТБ «Комплекс», що змінило своє найменування на Публічне акціонерне товариство СКТБ «Комплекс»(надалі -позивач, покупець) було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення (надалі -договір). Договір посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 (реєстраційний номер 3183).

Відповідно до умов договору відповідач зобов'язався передати у власність позивачу, а позивач зобов'язався прийняти та оплатити земельну ділянку, місце розташування якої на вул. Святошинській, 34 у Святошинському районі м. Києва, площею 0,2537 га, кадастровий номер: 8000000000:75:225:0014.

Порядок та строки оплати визначені п. п. 2.1., 2.2. договору, згідно до яких позивач зобов'язався сплатити відповідачу 4 226 690,39 грн. (різницю між ціною земельної ділянки у розмірі 4 594 100,00 грн. та сплаченим авансом у розмірі 367 409,61 грн.) протягом десяти банківських днів від дня нотаріального посвідчення договору.

Виходячи зі змісту п. п. 3.2. та 6.1. договору, передача предмету договору купівлі-продажу у власність покупцю пов'язується із повним виконанням обов'язку із оплати вартості земельної ділянки.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.02.2010 року у справі № 36/45 за позовом Публічного акціонерного товариства СКТБ «Комплекс»до Київської міської ради внесено зміни до п. 2.2. договору, якими встановлено строк оплати вартості земельної ділянки до 30.12.2011 року. Вказане рішення оскаржене не було та набрало законної сили.

Як встановлено судом, станом на дату розгляду цього спору договір сторонами не виконаний. Покупцем було здійснено часткову оплату вартості земельної ділянки і право власності на неї від продавця до покупця не перейшло.

08.12.2011 року позивач звернувся до відповідача із заявою від 07.12.2011 року № 633, в якій запропонував внести зміни до п. 2.2. договору, встановивши строк виконання зобов'язань з оплати повної вартості земельної ділянки у строк до 31.12.2012 року.

У відповідь на зазначену заяву 27.02.2012 року на адресу позивача надійшов лист Головного управління земельних ресурсів Виконавчого органу відповідача від 23.12.2011 року № 09-453/36153, в якому повідомлялось про те, що по суті порушеного питання Головне управління земельних ресурсів не може надати відповідь, оскільки згідно постанови ГУ СБУ у м. Києві та Київській області від 03.09.2010 року №1601-б земельну ділянку визнано речовим доказом та накладено арешт для заборони відчуження та заборони проведення будь-яких дій.

У зв'язку із викладеним позивач звернувся до суду з позовом з вимогою про розірвання договору на підставі ч. 2 ст. 652 ЦК України у зв'язку з істотною зміною обставин, якими сторони керувались при укладенні договору. В якості істотної зміни обставин позивач вказує визнання земельної ділянки речовим доказом у кримінальній справі та накладення на неї арешту та заборони відчуження.

Відповідач відзиву на позов не надав. Представники відповідача заперечують проти задоволення позову, стверджуючи що у позивача не виникло право на звернення до суду із позовом про розірвання договору, оскільки позивач, в порушення ч. 1 ст. 652 ЦК України, не направляв відповідачу пропозицію щодо розірвання договору. Також відповідач наголошує на тому, що позов не підлягає задоволенню, оскільки саме позивач несе ризик істотної зміни обставин.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги щодо розірвання укладеного між позивачем та відповідачем договору підлягають задоволенню з огляду на наступне:

Відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст. 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Постановою ГУ СБУ у м. Києві та Київській області від 03.09.2010 року встановлено, що земельні ділянки, кадастрові справи яких передавались в роботу ПП «Шоп'як»(за весь наявний період), являються об'єктами злочинних дій. У відповідності до цієї постанови зазначені вище земельні ділянки, визнано речовими доказами у кримінальній справі № 1601 та накладено на них арешт (заборону відчуження). Представниками відповідача наявність арешту не заперечується.

Як вбачається із Витягу із Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (надалі -Єдиний реєстр) № 35330346 від 21.03.2012 року в Єдиному реєстрі відсутня інформація щодо наявності арешту або заборони відчуження земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:75:225:0014, яка розміщена за адресою: м. Київ, вул. Святошинська, 34.

Згідно ч. 1 ст. 1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»(надалі -Закон) цей Закон регулює відносини, пов'язані з державної реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Норми цього Закону не пов'язують чинність постанови із наявністю або відсутністю запису про арешт в Єдиному реєстрі.

Відповідно до ч. 5 ст. 114 КПК України постанови слідчого, винесені відповідно до закону в кримінальній справі, яка перебуває в його провадженні, є обов'язковими для виконання всіма підприємствами, установами і організаціями, посадовими особами і громадянами.

Отже постанова ГУ СБУ у м. Києві та Київській області від 03.09.2010 року № 1601-б є обов'язковою для виконання всіма підприємствами, установами і організаціями, посадовими особами і громадянами незалежно від того, чи була вона зареєстрована в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.

Згідно листа Головного управління земельних ресурсів Виконавчого органу відповідача від 23.04.2012 року № 05-358/0520 , за даними автоматизованої системи ПК «Кадастр»на земельну ділянку, яка перебуває в довгостроковій оренді позивача (кадастровий номер: 8000000000:75:225:0014), за адресою: м. Київ, вул. Святошинська, 34, накладено арешт. Отже, дія арешту, передбаченого постановою ГУ СБУ у м. Києві та Київській області від 03.09.2010 року, поширюється на спірну земельну ділянку.

Суд погоджується із доводами позивача про те, що визнання земельної ділянки речовим доказом у кримінальній справі та накладення на неї арешту є істотною зміною обставин, якими сторони керувались при укладенні договору.

В момент укладення договору сторони виходили з того, що зміна обставин у вигляді визнання земельної ділянки речовим доказом та накладення на неї арешту не відбудеться. Це підтверджується змістом п. 5.1. договору у відповідності до якого, продавець гарантує, що земельна ділянка, яка є предметом цього договору, не віднесена до земель, що не можуть бути передані у колективну та приватну власність відповідно до законодавства України, що зазначена земельна ділянка у спорі, під арештом і забороною відчуження не перебуває, а також, що зазначена земельна ділянка вільна від будь-яких майнових прав і претензій третіх осіб, про які на момент підписання цього договору продавець чи покупець не могли не знати.

Позивач, як заінтересована особа, при всій турботливості та обачності не може усунути причини, якими зумовлено визнання земельної ділянки речовим доказом та накладення на неї арешту.

Виконання договору порушить співвідношення майнових інтересів сторін та позбавить позивача, як заінтересовану сторону того, на що він розраховував при укладенні договору. Виходячи зі змісту до п. п. 1.1., 3.2. договору позивач при укладенні договору розраховував отримати у власність земельну ділянку шляхом оформлення відповідачем державного акту на право власності на земельну ділянку, що унеможливлюється визнанням земельної ділянки речовим доказом та накладенням на неї арешту. Отже, сплативши за земельну ділянку грошові кошти позивач не отримає права власності на земельну ділянку, що буде порушенням співвідношення майнових інтересів сторін.

Крім того, відповідно до листа Слідчого відділу Управління служби безпеки України у м. Києві № 51/12/2018 від 24.04.2012 року земельна ділянка за адресою: м. Київ, вул. Святошинська, 34, кадастровий номер 8:00000000075:225:0014 визнана речовим доказом по кримінальній справі № 1592.

Зі змісту ч. 1 ст. 79 КПК України випливає, що надання речі статусу речового доказу шляхом опису тимчасово вилучає річ із цивільного обороту та унеможливлює її відчуження, передачу до вирішення її долі в рамках кримінального процесу. В свою чергу стаття 388 КК України передбачає кримінальну відповідальність за розтрату, відчуження, приховування, підміну, пошкодження, знищення або інші незаконні дії з майном, на яке накладено арешт, із заставленим майном або майном, яке описано.

Таким чином, визнання земельної ділянки речовим доказом у кримінальній справі № 1592 є додатковим обмеженням в володінні, користуванні та розпорядженні цією земельною ділянкою. Що також є істотною зміною обставин, якими сторони керувались при укладенні договору.

Суд не погоджується із доводами відповідача про те, що ризик істотної зміни обставин несе позивач. Відповідно до п. 7 договору, ризик випадкового погіршення або випадкового псування земельної ділянки несе позивач з моменту переходу до нього права власності. Як встановлено судом та не заперечується сторонами, право власності на земельну ділянку від відповідача до позивача не перейшло. Отже, ризик випадкового істотної зміни обставин несе відповідач як власник земельної ділянки.

Суд відхиляє доводи відповідача щодо відсутності у позивача права на звернення до суду із позовом про розірвання договору виходячи із наступного:

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2002 року № 15-рп/2002 щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення треба розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 06.08.2008 року № 01-8/471 «Про деякі питання практики застосування у вирішенні окремих категорій норм процесуального права (за матеріалами справ, розглянутих Верховним Судом України) недотримання позивачем частини другої статті 188 ГК України щодо обов'язку надсилання іншій стороні пропозиції про розірвання договору, не позбавляє позивача права звернутись за захистом порушеного права шляхом вчинення прямого позову до відповідача про розірвання оспорюваного договору.

Господарський суд відхиляє посилання відповідача на приписи частини першої ст. 188 ГК, якою визначено порядок зміни та розірвання господарських договорів, оскільки згідно з названим рішенням Конституційного Суду України № 15-пр/2002 недотримання позивачем вимог даної норми закону щодо обов'язку надсилання іншій стороні пропозицій про розірвання договору в разі виникнення такої необхідності є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує, та не позбавляє позивача права звернутися за захистом порушеного права шляхом подання позову до відповідача про розірвання договору.

Аналогічно, конституційне право особи на звернення до суду не може бути також обмежене і ст. 652 ЦК України.

Отже, не виконання позивачем приписів ч. 1 ст. 652 ЦК України щодо надсилання відповідачу пропозиції про розірвання договору, не позбавляє позивача права вчинення прямого позову до суду.

Відповідно до ст.49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 22, 32-34, 36, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Розірвати договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 29.10.2008 року, укладений між Київською міською радою (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 36, код ЄДРПОУ 22883141) та Відкритим акціонерним товариством СКТБ «Комплекс»(03115, м. Київ, вул. Святошинська, 34, код ЄДРПОУ 03745746), предметом якого є земельна ділянка за адресою: вул. Святошинська, 34, у Святошинському районі міста Києва, площею 0,2537 га, кадастровий номер 8:000000000:75:225:0014, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 (зареєстрований в реєстрі за № 3183).

Стягнути з Київської міської ради (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 36, код ЄДРПОУ 22883141) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час примусового виконання судового рішення на користь Публічного акціонерного товариства СКТБ «Комплекс»(03115, м. Київ, вул. Святошинська, 34, код ЄДРПОУ 03745746) судовий збір у розмірі 1 073,00 грн.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя І. Д. Курдельчук

дата складення 16.05.12