Рішення

від 16.05.2012 по справі 5011-13/4280-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

Справа № 5011-13/4280-2012 16.05.12

За позовом Малого приватного підприємства "РІФ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СПАР-ЦЕНТР"

про стягнення 29 814,25 грн.

Суддя Курдельчук І.Д.

Представники :

від позивача ОСОБА_1 -дов. № б/н від 06.04.2012 р.

від відповідача ОСОБА_2 -дов. б/н від 07.05.2012

В судовому засіданні 16.05.2012 року відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну і резолютивну частини рішення

ОБСТАВИНИ СПРАВИ і СУТЬ СПОРУ:

Мале приватне підприємство "РІФ" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «СПАР-ЦЕНТР» про стягнення 29 814,25 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.04.12 порушено провадження у справі № 5011-13/4280-2012, справу призначено до розгляду в судовому засіданні на 24.04.12, сторони зобов'язано вчинити дії.

24.04.2012 року в судове засідання з'явився представник позивача, на виконання вимог суду надав витребувані документи по справі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Зважаючи на неявку в судове засідання представника відповідача та у зв'язку з необхідністю проведення сторонами звірки взаєморозрахунків, ухвалою суду від 24.04.2012 року розгляд справи було відкладено на 16.05.2012 року.

16.05.2012 року в судове засідання з'явилися представники сторін.

Представник відповідача вимоги ухвали суду не виконав, акт звірки розрахунків витребуваний судом не надав.

В ході розгляду справи представник позивача підтримав позовні вимоги та наполягав на задоволенні позову.

Представник відповідача визнав наявну перед позивачем заборгованість, проте заперечував проти нарахування штрафних санкцій. Відповідач повідомив суду, що відповідач відмовився від прийняття нереалізованої продукції, у зв'язку з чим відповідачем був вимушений її знищити.

Господарський суд визнав наявні в матеріалах справи документи достатніми для вирішення спору та відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України розглянув справу за наявними в ній матеріалами.

Перед початком розгляду справи по суті представників сторін ознайомлено з їх правами та обов'язками у відповідності із ст.ст. 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до вимог ст. 81-1 ГПК України в судових засіданнях складено протоколи, які долучено до матеріалів справи.

Дослідивши і з'ясувавши всі обставини та матеріали справи, які мають значення для вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

11.08.2009 року між Малим приватним підприємством "РІФ" (надалі -позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СПАР-ЦЕНТР" (надалі -відповідач, покупець) було укладено договір поставки № 9/1 від 11.08.2009 року (надалі - Договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставляти окремими партіями та передавати у власність покупцю товар, а покупець зобов'язується приймати товар та оплачувати його на встановлених Договором умовах.

Розділом 7 Договору сторони передбачили порядок та строки здійснення розрахунків, згідно якого оплата за товар здійснюється на протязі 30 календарних днів починаючи з дати поставки. Якщо день сплати платежів співпадає із вихідним, святковим або неробочім днем, то оплата здійснюється наступного банківського дня. Датою оплати вважається дата зарахування коштів на поточний рахунок постачальника.

Як встановлено судом, позивачем на виконання зобов'язань, передбачених Договором було поставлено відповідачу товар, а саме рибну продукцію, на загальну суму 28 140,16 грн., що підтверджується долученими до матеріалів справи видатковими накладними № 205 від 15.11.11, № 332 від 24.11.11, № 389 від 29.11.11, № 3 від 01.12.11, № 71 від 06.12.11, № 105 від 08.12.11, № 176 від 13.12.11, № 210 від 15.12.11, № 286 від 20.12.11, № 320 від 22.12.11, №427 від 29.12.11 (належним чином засвідчені копії видаткових накладних долучені до матеріалів справи).

Проте відповідач, в порушення умов Договору, свої зобов'язання щодо оплати поставленого позивачем обладнання не виконав, у зв'язку з чим у відповідача виникла перед позивачем заборгованість в розмірі 28 140,16 грн.

Зважаючи на викладене, позивач звернувся до суду з позовом з вимогою про стягнення з відповідача заборгованості.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Дослідивши зміст спірного договору суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст. ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Пунктами 1-3 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

У відповідності до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача основного боргу за поставлений позивачем, але неоплачений відповідачем товар в розмірі 28 140,16 грн. є належним чином доведеними, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.

Надані позивачем докази відповідачем спростовані не були.

Дії відповідача є порушенням грошових зобов'язань, тому є підстави для застосування встановленої договором та законодавством відповідальності.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань, позивач нарахував та просив суд стягнути з відповідача 123,09 грн. інфляційних втрат та 139,00 грн. 3% річних.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення 123,09 грн. інфляційних втрат та 139,00 грн. 3% річних підлягають задоволенню частково, а саме в розмірі 101,58 грн. інфляційних втрат та 117,4 грн. 3% річних.

Відповідач не надав належних доказів псування і знищення товару або намагання його своєчасно повернути з дотриманням вимог положень актів законодавства які визначають: правила роздрібної торгівлі продовольчими товарами; вилучення з обігу, переробку, утилізацію, знищення або подальше використання неякісної та небезпечної продукції; Про Порядок провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування на ринку споживчих товарів; Про Безпечність та якість харчових продуктів; Про Порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю; Про Порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю.

Отже, оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, господарський суд вважає, що вимоги позивача про стягнення 28 140,16 грн. суми основного боргу підлягають задоволенню в повному обсязі, вимоги в частині стягнення 123,09 грн. інфляційних втрат та 139,00 грн. 3% річних підлягають задоволенню частково, а саме в розмірі 101,58 грн. інфляційних втрат та 117,4 грн. 3% річних.

Судові витрати відповідно до статті 49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 32-34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СПАР-ЦЕНТР" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 16, оф. 7; листування 49101, м. Дніпропетровськ, пр. Кірова, 11, код ЄДРПОУ 36148976) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час примусового виконання рішення на користь Малого приватного підприємства "РІФ" (07313, Київська обл., Вишгородський район, с. Катюжанка, вул. Заводська, 1, код ЄДРПОУ 32023411) 28 140,16 грн. суми основного боргу, 101,58 грн. інфляційних втрат, 117,4 грн. 3% річних, 1 530,95 грн. судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя І.Д. Курдельчук

дата складення 17.05.12