Рішення

від 14.05.2012 по справі 5010/289/2012-17/30

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 травня 2012 р. Справа № 5010/289/2012-17/30

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Неверовська Л. М. , при секретарі судового засідання Озарко Л. Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Західхімліс", вул. Василіянок, 62-А, м. Івано-Франківськ, 76019;

до відповідача: Приватного підприємства "Будмашсервіс", вул. Кармелюка, 1, м. Тлумач, Тлумацький район, Івано-Франківська область, 78000;

про стягнення 13086 грн. 21 коп., в т. ч. 9347 грн. 72 коп. борг, 1886 грн. 37 коп. інфляційні втрати, 814 грн. 40 коп. 3 % річні, 1037 грн. 72 коп. пеня;

за участю представників сторін:

Від позивача: не з'явились,

Від відповідача: не з'явились.

ВСТАНОВИВ: Товариством з обмеженою відповідальністю "Західхімліс" подано позов до

Приватного підприємства "Будмашсервіс" про стягнення 13086 грн. 21 коп., в т. ч. 9347 грн. 72 коп. борг, 1886 грн. 37 коп. інфляційні втрати, 814 грн. 40 коп. 3 % річні, 1037 грн. 72 коп. пеня.

Позивач в судове засідання не з'явився, про причини своєї неявки суду не повідомив.

Відповідач явку представника в судове засідання не забезпечив, відзив на позов не подав, про поважність причини своєї неявки суду не повідомив. Враховуючи ту обставину, що відповідача було належним чином повідомлено про час і місце розгляду справи, останнього не було позбавлено конституційного права на захист охоронюваних законом інтересів. У разі неможливості забезпечення явки представника в судове засідання, сторона у справі не позбавлена права надавати свої вимоги і заперечення у письмовому вигляді. Разом з тим, у відповідності із ст.22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

З огляду на те, що явка сторін не визнавалась обов'язковою, будь-яких клопотань про відкладення розгляду справи не надходило, справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, без участі відповідача, якого належно повідомлено про час і місце судового засідання.

Розглянувши матеріали справи, суд прийшов до висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог, враховуючи наступне.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Західхімліс" та Приватним підприємством "Будмашсервіс" договір № 04-01/09 від 12.01.09, згідно умов якого позивач зобов'язується продати, а відповідач оплатити та прийняти (одержати) від позивача продукцію в кількості та терміни, вказані в специфікації, рахунку-фактурі.

При розрахунках між сторонами приймається договірна ціна згідно виставленого рахунку-фактури, та накладної на відпуск товару. Оплата продукції здійснюється шляхом: попередньої оплати, а при домовленості між сторонами оплата проводиться відповідачем шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок позивача на протязі 10-ти банківських днів з моменту отримання товару (п.п. 2.1., 3.1. договору).

Як зазначає позивач, на виконання умов вказаного договору ним було поставлено, а відповідачем отримано товар, що підтверджується товарно-транспортними накладними № 04/00012 від 01.04.09, № 04/00015 від 01.04.09, № 04/00013 від 01.04.09, № 04/00014 від 01.04.09 (а.с.9-12 ), на загальну суму 10068 грн. 62 коп. Отримання товару відповідачем здійснювалось на підставі довіреності № 002 від 26.03.09 (а.с. 13).

При досліджені товарно-транспортних накладних № 04/00012 від 01.04.09, № 04/00015 від 01.04.09, № 04/00013 від 01.04.09, № 04/00014 від 01.04.09, судом встановлено, що вказані накладні не містять посилання на договір № 04-01/09 від 12.01.09 як на підставу здійснення поставки товару. Тому вищевказані товарно-транспортні накладні не можуть вважатися такими, що були оформлені на виконання умов договору № 04-01/09 від 12.01.09.

Як вбачається з матеріалів справи, за отриманий товар згідно зазначених товарно-транспортних накладних відповідач розрахувався частково - в сумі 720 грн. 90 коп., внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворився борг в розмірі 9347 грн. 72 коп.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України цивільні права і обов'язки виникають, крім угод, також внаслідок інших дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, що визначено ст. 175 Господарського кодексу України.

На підставі положень Цивільного Кодексу України суд робить висновок про те, що між сторонами виникло цивільно-правове зобов'язання. Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Судами встановлено, що правовідносини, які виникли між сторонами за своєю правовою природою є правовідносинами з приводу поставки товару по товарно-транспортних накладних.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачені загальні умови виконання зобов'язання, а саме зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Господарського Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Обов'язок відповідача виконати грошове зобов'язання (сплатити кошти) випливає з норми ст. 530 Цивільного Кодексу України, якою передбачено, що у випадку, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає актів цивільного законодавства.

Оскільки, поставка товару в даному випадку є позадоговірною, обов'язок виконати грошове зобов'язання у відповідача виникає згідно норми ст. 530 Цивільного Кодексу України.

Позивачем 27.01.2011 р. на адресу відповідача було надіслано претензію № 0048/01 з вимогою здійснити оплату боргу. З повідомлення про вручення поштового відправлення вбачається, що вказана претензія була надіслана відповідачу за адресою місцезнаходження відповідача згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, тому таке направлення претензії є належним пред'явленням вимоги про оплату в розумінні ст. 530 Цивільного Кодексу України.

З огляду на вказане, обов'язок виконати грошове зобов'язання у відповідача виник з 09.02.11 (5 днів для поштового обігу претензії + 7 днів).

Таким чином, позивачем відпущено, а відповідачем отримано товар, згідно товарно-транспортних накладних № 04/00012 від 01.04.09, № 04/00015 від 01.04.09, № 04/00013 від 01.04.09, № 04/00014 від 01.04.09, однак відповідачем оплата за отриманий товар належним чином не проведена.

Відповідачем не спростовано доводів позивача щодо наявності боргу в сумі 9347 грн. 72 коп., доказів сплати вказаного боргу суду не надано.

За наведених обставин, вимоги позивача про стягнення 9347 грн. 72 коп. основного боргу обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить стягнути з відповідача 1886 грн. 37 коп. інфляційних втрат та 814 грн. 40 коп. 3 % річних.

Як вбачається з поданого розрахунку інфляційних втрат та 3 % річних, позивач визначив строк прострочення зобов'язання згідно умов договору № 04-01/09 від 12.01.09. Оскільки судом встановлено, що правовідносини між сторонами є позадоговірними, прострочення виконання грошового зобов'язання обчислюється згідно положень ст. 530 Цивільного Кодексу України.

З огляду на вимоги частини 1 статті 4-7 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування таких сум, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Зважаючи на викладене, суд самостійно здійснив перерахунок інфляційних втрат та 3 % річних за період з 09.02.11 по 09.03.12.

Згідно розрахунку здійсненого судом, сума інфляційних втрат, що підлягає стягненню становить 261 грн. 74 коп., сума 3 % річних - 303 грн. 48 коп. В задоволенні решти позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат та 3 % річних, слід відмовити в зв'язку з їх необґрунтованістю.

Позовні вимоги позивача про стягнення пені нарахованої на підставі умов договору № 04-01/09 від 12.01.09 в сумі 1037 грн. 72 коп. є безпідставними та не підлягають до задоволення з огляду на позадоговірний характер правовідносин між сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.33 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Вказаною нормою обов'язок доказування покладений на сторони процесу. Доказування полягає у поданні доказів сторонами та доведенні їх переконливості суду.

Статтею 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідачем не подано жодних документальних доказів, які б спростовували доводи позивача щодо неналежного виконання зобов'язань по оплаті.

З огляду на викладене, позов слід задовольнити частково, стягнути з відповідача 9347 грн. 72 коп. основного боргу, 261 грн. 74 коп. інфляційних втрат, 303 грн. 48 коп. 3 % річних. В решті позовних вимог слід відмовити в зв'язку з необґрунтованістю.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору слід покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 11, 202, 509, 526, 530, 625 Цивільного кодексу України, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 33, 43, 49, 75, ст. 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Західхімліс" до Приватного підприємства "Будмашсервіс" про стягнення 13086 грн. 21 коп. задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "Будмашсервіс", вул. Кармелюка, 1, м. Тлумач, Тлумацький район, Івано-Франківська область, 78000 (ідентифікаційний код 33208691) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Західхімліс", вул. Василіянок, 62-А, м. Івано-Франківськ, 76019 (ідентифікаційний код 25068097) 9347 грн. 72 коп. (дев'ять тисяч триста сорок сім гривень, сімдесят дві копійки) - основного боргу, 261 грн. 74 коп. (двісті шістдесят одну гривню, сімдесят чотири копійки) - інфляційних втрат, 303 грн. 48 коп. (триста три гривні, сорок вісім копійок) - 3 % річних, 1219 грн. 21 коп. (одну тисячу двісті дев'ятнадцять гривень, двадцять одну копійку) - судового збору, про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позовних вимог - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 18.05.12

Суддя Неверовська Л. М.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"