Рішення

від 15.05.2012 по справі 5011-13/2536-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

Справа № 5011-13/2536-2012 15.05.12

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Іресталь Київ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Метіс-ЗІО"

про стягнення 89 723,45 грн.

Суддя Курдельчук І.Д.

Представники :

від позивача ОСОБА_1 -представник за довіреністю № 02/12 від 05.01.2012 року;

від відповідача не з'явився

В судовому засіданні 15.05.2012 року відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну і резолютивну частини рішення

ОБСТАВИНИ СПРАВИ і СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар.

Позов мотивований наявністю заборгованості, яка утворилася у відповідача перед позивачем у зв'язку з несплатою відповідачем вартості поставленого позивачем товару за Договором № 2011-22-07 від 22.07.2011 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва порушено провадження у справі № 5011-13/2536-2012, справу призначено до розгляду в судовому засіданні на 22.03.2012, сторони зобов'язано вчинити дії.

22.03.2012 року в судове засідання представники сторін не з'явилися, поважних причин неявки суду не повідомили, вимоги ухвали про порушення провадження у справі не виконали.

Ухвалою суду від 22.03.2012 року розгляд справи було відкладено на 17.04.2012 року.

В зв'язку з хворобою судді Курдельчука І.Д., розпорядженням в.о. Голови господарського суду міста Києва від 17.04.12 справу передано для подальшого розгляду судді Івченку А.М.

Ухвалою суду від 17.04.2012 року справу № 5011-13/2536-2012 було прийнято суддею Івченко А.М. до свого провадження та призначено на 15.05.2012 року.

У зв'язку з перебуванням судді Івченко А.М. у відпустці, розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 08.05.2012 року справу № 5011-13/2536-2012 було передано для розгляду судді Курдельчуку І.Д.

Ухвалою суду від 08.05.2012 року справу № 5011-13/2536-2012 прийнято суддею Курдельчуком І.Д. до свого провадження.

15.05.2012 року в судове засідання з'явився представник позивача.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, вимоги ухвали господарського суду м. Києва від 02.03.2012 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та дату судового засідання повідомлений належним чином.

В ході розгляду справи представник позивача підтримав позовні вимоги та наполягав на задоволенні позову.

Учасники судового процесу належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи ухвалою господарського суду за місцезнаходженням відповідно до довідок ЄДРПОУ про що свідчить повідомлення про вручення з відміткою Укрпошти про отримання .

Відповідно до положень ст.ст.64, 77, 87 ГПК України ухвала про відкриття провадження у справі (про відкладення розгляду справи) надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист відсилає до пункту 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 р. № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році"(із змінами від 08.04.2008 р.), в якому зазначається, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній"і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Господарський суд визнав представлені позивачем документи достатніми для вирішення спору та відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України розглянув справу за наявними в ній матеріалами.

Перед початком розгляду справи по суті представника позивача ознайомлено з його правами та обов'язками у відповідності із ст.ст. 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до вимог ст. 81-1 ГПК України в судових засіданнях складено протоколи, які долучено до матеріалів справи.

Дослідивши і з'ясувавши всі обставини та матеріали справи, які мають значення для вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

22.07.2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Іресталь Київ" (надалі -позивач, продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Метіс-ЗІО»(надалі -відповідач, покупець) було укладено договір поставки № 2011-22-07 від 22.07.2011 року (надалі - Договір), відповідно до умов якого продавець зобов'язався продати та відвантажити, а покупець приймати на себе зобов'язання прийняти і здійснити оплату за товар на умовах, викладених в Договорі.

Згідно п. 2.1 Договору, продавець постачає товар протягом 10 днів з моменту отримання передоплати на партію товару, що вказана у відповідному рахунку-фактурі.

Розділом 3 Договору сторони передбачили порядок та строки здійснення розрахунків, згідно якого покупець здійснює оплату вартості товару на підставі рахунку-фактури, виписаної на підставі замовлення покупця, шляхом перерахування 100% передоплати на поточний рахунок продавця. Продавець має право поставити товар без здійснення передоплати покупцем. У такому разі покупець зобов'язаний оплатити товар не пізніше 7 календарних днів з моменту отримання покупцем товару. Момент отримання покупцем товару фіксується у видатковій накладній.

Як встановлено судом, позивачем на виконання зобов'язань, передбачених Договором, у період з 28.09.2011 року по 26.10.2011 року було поставлено відповідачу товар без передоплати на загальну суму 79 655,71 грн., що підтверджується: - рахунком фактури № ИК-03409 від 27.09.2011, видатковою накладною № ИК-02298 від 28.09.2011; - рахунком-фактури № ИК-03661 від 14.10.2011, видатковою накладною № ИК-02467 від 14.10.2011; - рахунком фактури № ИК-03754 від 20.10.2011, видатковою накладною № ИК-02612 від 26.10.2011; - рахунком фактури № ИК-03782 від 24.10.2011, видатковою накладною № ИК-02611 від 26.10.2011.

Проте відповідач, в порушення умов Договору, свої зобов'язання щодо оплати поставленого позивачем обладнання не виконав, у зв'язку з чим у відповідача виникла перед позивачем заборгованість в розмірі 79 655,71 грн.

З метою досудового врегулювання спору позивачем було направлено на адресу відповідача претензію № 44 від 06.12.2011 року з вимогою щодо сплати боргу в сумі 79 655,71 грн.

Проте, зазначена вимога залишена відповідачем без належного реагування та задоволення.

Зважаючи на викладене, позивач звернувся до суду з позовом з вимогою про стягнення з відповідача заборгованості.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Дослідивши зміст спірного договору суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст. ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Пунктами 1-3 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

У відповідності до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача основного боргу за поставлений позивачем, але неоплачене відповідачем обладнання в розмірі 79 655,71 грн. є належним чином доведеними, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.

Надані позивачем докази відповідачем спростовані не були.

Дії відповідача є порушенням грошових зобов'язань, тому є підстави для застосування встановленої договором та законодавством відповідальності.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Відповідно до ч.2 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного чи неналежним чином виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором, позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача 9082,13 грн. пені.

Пунктом 6.2 Договору сторони погодили, що за прострочення термінів оплати покупець сплачує продавцю пеню в розмірі 0,1% від вартості товару за кожний день прострочки.

Як передбачено ст.ст.1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Здійснивши перерахунок розміру пені, з урахуванням ст. 232 ГК України та ст.ст.1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення 9 082,13 грн. пені, а саме в розмірі 3 856,79 грн.

Крім суми основного боргу та пені, позивач нарахував та просив суд стягнути з відповідача 239,13 грн. інфляційних втрат та 746,48 грн. 3% річних.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок, суд дійшов висновку, що вимоги позивача щодо стягнення 746,48 грн. грн. 3% річних підлягають задоволенню в повному обсязі, а в частині стягнення 239,13 грн. інфляційних втрат -частково, а саме в розмірі 238,97 грн.

Отже, оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, господарський суд вважає, що вимоги позивача про стягнення 79 655,71 грн. суми основного боргу та 746,48 грн. 3% річних підлягають задоволенню в повному обсязі, вимоги в частині стягнення 9 082,13 грн. пені та 239,13 грн. інфляційних втрат підлягають задоволенню частково, а саме в розмірі 3 856,79 грн. пені та 238,97 грн. інфляційних втрат.

Судові витрати відповідно до статті 49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 32-34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Метіс-ЗІО" (01013, м. Київ, вул.. Будіндустрії, 5, код ЄДРПОУ 33691352) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час примусового виконання рішення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Іресталь Київ" (01013, м. Київ, вул.. Будіндустрії, 6, код ЄДРПОУ 3513872) 79 655,71 грн. суми основного боргу, 746,48 грн. 3% річних, 3 856,79 грн. пені, 238,97 грн. інфляційних втрат, 1 689,96 грн. судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя І.Д. Курдельчук

дата складення 18.05.2012