Рішення

від 16.05.2012 по справі 4/484-32/140-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 4/484-32/140-2012 16.05.12

Суддя Господарського суду міста Києва Підченко Ю.О.

За участю секретаря судового засідання Бандури Ю.В.

Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу за позовом Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві,

до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Київ

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача -Київська міська рада, м. Київ

про знесення самовільного будівництва

за участю:

представників сторін:

від позивача: Архіпова Г.І. - юрисконсульт

від відповідача: Столяр В.І. - юрисконсульт

від третьої особи: не з'явився

Відповідно до розпорядження керівника апарату господарського суду міста Києва №04-1/275 від 21.03.2012року справу №4/484 було передано на розгляд судді Підченко Ю.О.

З метою усунення суперечностей у доводах та доказах сторін, у судовому засіданні з 13.04.2012року по 16.05.2012 року відповідно до вимог ст. 77 ГПК України було оголошено перерву, без винесення процесуального документа суду, за наслідком якого було складено протокол згідно ст. 81 1 ГПК України.

СУТЬ СПОРУ: Інспекція Державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві звернулася до господарського суду міста Києва до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про зобов'язання останньої знести самовільне будівництво, розташоване на АДРЕСА_2, за власний рахунок.

Постановою Вищого господарського суду України від 13.03.2012року по справі №4/484 було скасовано постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.04.2011року та рішення Господарського суду міста Києва від 27.01.2011року, а справу було передано на новий розгляд.

Судом прийнято до уваги, що вказівки які містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи відповідно до вимог статті 111-12 ГПК України. У якості фактів, які повинні бути досліджені судом під час нового розгляду спору по даній справі є:

· встановлення істотного порушення відповідачем будівельних норм і правил, в тому числі порушення суспільних інтересів або прав інших осіб, наявність дозвільного документу для прийняття рішення про знесення самочинного будівництва;

· дослідження обставин щодо звернення відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування з позовом про зобов'язання особи, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову, в тому числі чи відмовлявся підприємець виконати такі дії, також перевірка загальних умов, дотримання яких вимагається при будівництві або реконструкції будь-якого об'єкта нерухомості;

· наявність права на земельну ділянку, на якій ведеться будівництво, дотримання її цільового призначення та дозволеного використання, містобудівних регламентів, будівельних, екологічних, санітарно-гігієнічних, протипожежних та інших правил, нормативів, дотримання права тощо. Крім того, судам необхідно врахувати, що згідно висновку експертного будівельно-технічного дослідження №0260 від 29.11.2010р., проведеного Українським центром судових експертиз, спірна будівля відповідає нормативно-технічним вимогам (ДБН).

Сторін було належним чином повідомлено про час та місце проведення судового засідання, і судом з урахуванням вимог ст. ст. 4 2 , 4 3 ГПК України створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом.

Тому неприбуття до суду представника третьої особи, якого належним чином було повідомлено про час та місце проведення судового засідання не перешкоджає розгляду спору по суті згідно вимог ст. 75 ГПК України.

Відповідач після оголошення перерви підтвердив свої заперечення на позов, мотивуючи їх наступними обставинами, зокрема:

· посилання позивача на приписи статті 376 ЦК України необґрунтоване, оскільки застосування вказаної норми права можливе лише у тому разі, коли особа відмовляється зробити перебудову за рішенням суду, а тому спірний об'єкт не підлягає знесенню;

· право власності на спірне нерухоме майно ( нежитлову будівлю загальної площі 596,4 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 правомірно набуте та зареєстровано за Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2, про що свідчить Витяг про державну реєстрацію прав №33075016 від 03.02.2012року, виданого Комунальним підприємством Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації справ власності на об'єкти нерухомості;

· висновки будівельно-технічного дослідження та санітарно-епідеміологічної експертизи підтверджують відповідність документації в галузі будівництва.

Представник третьої особи після оголошення перерви у справі, до судового засідання не з'явився, а своє ставлення до справи, щодо наявності юридичного інтересу до неї, в тому числі можливого позбавлення або придбання певних прав та обов'язків відобразив письмово на листі за змістом яких вбачається, зокрема:

ь третя особа підтримує позов у повному обсязі, посилаючись на те, що пунктом 5.1 Договору оренди земельної ділянки від 18.12.2009року передбачено, що на земельній ділянці не дозволяється діяльність, не пов'язана з її цільовим призначенням, і така зміна можлива лише після прийняття органом місцевого самоврядування рішення, що знайшло своє відображення в пункті 8.3 Договору оренди;

ь під час перевірки господарської діяльності позивача на предмет відповідності законодавства, яке регулює витання містобудівництва, встановлено що на земельній ділянці виконуються будівельні роботи з будівництва споруди невідомого призначення без дозволу та виконання такого виду робіт, що суперечить вимогам статей 28,29 Закону України «Про планування і забудову», Порядку надання дозволу на виконання будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2009року за № 1104;

ь у зв'язку з порушенням вказаних норм, позивачем правомірно було винесено постанову №1345 від 11.11.2010року про накладення на відповідача штрафу у справі про адміністративне порушення в сумі 850 грн. за роботи з будівництву споруди невідомого призначення без проекту та дозволу на виконання будівельних робіт;

ь будівництво торгівельного комплексу здійснено на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети (пункт 2.1 Договору земельної ділянці від 18.12.2009року), а тому за ознаками вимог ст. 5 Закону України «Про основи містобудівництва», ст.ст. 23, 24, 28, 29 Закону України «Про планування і забудову територій», ст. 27 Закону України «Про архітектурну діяльність», ст.ст. 375, 376 ЦК України є - самочинним будівництвом.

До прийняття рішення по справі від позивача згідно вимог ст.ст. 66, 67 ГПК України надійшло клопотання про вжиття заходів забезпечення позову у вигляді призупинення будівельних робіт, що виконуються на АДРЕСА_2, до винесення судового рішення по даній справі. Мотиви застосування таких заходів, позивач обґрунтовує ухиленням відповідача від виконання вимог щодо знесення самочинного будівництва.

Відповідно до вимог ст. 66, 67 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову у вигляді накладення арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачу, заборони йому вчиняти певні дії, у тому числі іншим особам, що стосуються предмета спору.

Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Тягар доказування покладається на особу, яка подала заяву про забезпечення позову.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент винесення та виконання рішення.

Позивачем не достатньо обґрунтовано доведено те, що невжиття заходів до забезпечення позову до вирішення спору по суті, може вплинути на діяльність його установи, в тому числі правовідносини між сторонами, утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду, у зв'язку з неналежним ставленням відповідача до своїх обов'язків. Крім того, безпосередньо у судовому засіданні представник позивача усно повідомив суд про втрату інтерес до застосування таких заходів, оскільки будівництво торгівельного комплексу закінчено, і невжиття таких заходів не вплине на виконання рішення суду на діяльність установи позивача.

За такими обставинами, у задоволенні клопотання Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві щодо забезпечення позову у вигляді заборони - призупинення будівельних робіт, що виконуються відповідачем на АДРЕСА_2, до винесення судового рішення у даній справі слід відмовити.

З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, дослідивши підстави скасування касаційною інстанцією рішення, постанови попередніх судових інстанцій, надавши оцінку письмовим поясненням позивача та запереченням відповідача, в тому числі третьої особи, правову норму, яка підлягає застосуванню у спірних відносинах сторін, суд встановив:

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 23 вересня 2010 року Головним державним інспектором Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві на підставі листа УБОЗ ГУ МВС України у м. Києві від 14 вересня 2010 року та листа Деснянської районної державної адміністрації від 22 вересня 2010 року проведено перевірку дотримання вимог містобудівного законодавства Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

Актом перевірки дотримання вимог містобудівного законодавства від 23.09.2010 р., складеним за результатами її проведення, встановлено, що за вищезазначеною адресою виконуються будівельні роботи з будівництва споруди невідомого призначення без дозволу на виконання будівельних робіт та затвердженої у встановленому порядку проектної документації, внаслідок чого постановою Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві № 1345 від 11.112010року на відповідача накладено штраф у сумі 850,00 грн., який був сплачений останнім, що підтверджується квитанцією № QS7706285 від 11 листопада 2010 року.

Право власності на спірну нерухомість, як належить Фізичної особі-підприємцю ОСОБА_2 підтверджено Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна від 19.05.2008р. Так, на праві приватної власності належить торгівельний павільйон загальною площею 114,4 кв.м. з місцем знаходження по АДРЕСА_2.

18 грудня 2009 року між Київською міською радою, далі Орендодавець та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2,далі Орендар, було укладено Договір оренди земельної ділянки б/н, далі Договір. У зв'язку з виникненням правовідносин, Орендодавець на підставі рішення Київської міської ради № 235/2304 від 17 вересня 2009 року за актом приймання-передачі передав, а Орендар прийняв в оренду строкове платне користування земельну ділянку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 загальною площею 300 кв.м., кадастровий номер 8000000000:62:036:0155 для експлуатації та обслуговування торговельного комплексу «САД ГОРОД», із строком його дії -10 років, як це передбачено в пункті 3.1 Договору.

Відповідно до п. 5.1 зазначеного Договору на земельній ділянці не дозволяється діяльність не пов'язана з її цільовим призначенням, а зміна цільового призначення можлива лише у разі прийняття Київською міською радою рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у зв'язку зі зміною цільового призначення та внесення відповідних змін до договору. Пунктом 8.3 договору сторони також погодили, що Орендар має право за письмовою згодою Орендодавця зводити в установленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди.

Статтею 28 Закону України "Про архітектурну діяльність", яка кореспондується з приписами статей 28, 29 Закону України "Про планування і забудову територій" передбачено, що власники та користувачі об'єктів архітектури зобов'язані утримувати у належному стані будинки і споруди та закріплені за ними земельні ділянки, додержуватися під час експлуатації об'єкта архітектури вимог, визначених у його архітектурно-технічному паспорті, а також вимог законодавства; отримувати в установленому законодавством порядку дозвіл на виконання робіт, пов'язаних із реконструкцією, реставрацією чи капітальним ремонтом об'єкта архітектури.

Фактичні обставини справи та докази на їх підтвердження свідчать про здійснення Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 реконструкції торговельного павільйону, розташованого за вказаною вище адресою.

Таким чином, на думку позивача відповідач порушив вимоги статті 26 Закону України "Про планування і забудову територій, де передбачено, що суб'єкти містобудування зобов'язані дотримуватися регіональних та місцевих правил забудови.

Так, відповідно до Правил забудови міста Києва, затверджених рішенням Київської міської ради від 27.01.2005р. №11/2587 (чинних на момент виникнення спірних правовідносин) реконструкція - перебудова існуючих об'єктів і споруд (будов) цивільного або виробничого призначення з метою поліпшення умов проживання, експлуатації, надання послуг, збільшення виробництва продукції та підвищення її якості, пов'язана зі зміною геометричних розмірів, функціонального призначення, заміною окремих конструкцій та їх елементів, зміною основних техніко-економічних показників. Відповідно до п.8.2.8. зазначених правил будівельні роботи з нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту будівлі, споруди, технічного переоснащення підприємства без оформлення дозволу на виконання будівельних робіт не допускаються. Тобто проведена відповідачем реконструкція торгівельного павільйону проведена без належного дозволу, що суперечить вимогам законодавства.

Побудова на земельній ділянці об'єкту невідомого призначення є порушенням вимог частин 1 та 2 та частини 7 статті 376 ЦК України, оскільки земельна ділянка не надавалася для цієї мети, а тому є всі правові підстави для знесення спірного об'єкту особою, яка здійснила самочинне будівництво, або за її рахунок. Оскільки відповідач повністю перебудував торгівельний павільйон, позивач наполягає на задоволенні його позову.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги позивача щодо оформлення необхідних дозвільних документів для набуття в оренду земельної ділянки, дослідження порушених прав позивача та можливістю відповідача здійснити реконструкцію спірної нерухомості, в тому числі зміну її цільового призначення, такими, що не підлягають задоволенню, виходячи і наступного, зокрема:

Так, стаття 95 Земельного кодексу України та стаття 25 Закону України "Про оренду землі", визначено, що орендар, як тимчасовий землекористувач, з урахуванням умов надання земельної ділянки та її цільового призначення, має право споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі та споруди лише за умови згоди на це орендодавця. Із матеріалів справи вбачається що така згода орендодавця була дана, шляхом укладення Договору оренди земельної ділянки.

У спірних правовідносин підлягають також застосуванню положення статті 331 ЦК України, яка визначає загальні підстави та порядок набуття права власності на нове майно, яке створене з додержанням вимог закону та інших правових актів, однак не регулює правовий режим самочинного будівництва -вищезазначеного торгівельного комплексу.

Водночас, поняття самочинного будівництва, а також правові підстави та умови визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, визначені статтею 376 цього кодексу, яка є спеціальною в регулюванні спірних правовідносин, оскільки унормовує відносини, що виникають у тих випадках, коли вимоги закону та інших правових актів при створенні нової речі (самочинному будівництві) були порушені.

При цьому, частиною третьою цієї норми визначено, що право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. Втім, слід зазначити, що:

· відповідно до висновків: експертного будівельно-технічного дослідження № 0260 від 29.11.2010року та державної санітарно-епідеміологічної експертизи №04.01/9602В від 25.10.2010року реконструйовані нежитлові приміщення торгівельного комплексу відповідають вимогам нормативної документації в галузі будівництва та нормам діючого санітарного законодавства;

· доказом дотримання відповідачем вимог законодавства у частині перебудови нерухомості є -акт прийняття в експлуатацію систем пожежної автоматики та експертний висновок Головного управління МНС України в м. Києві на об'єкті - приміщені магазину «САД ГОРОД»за адресою: АДРЕСА_2;

· проектування та реконструкція торгівельного комплексу «САД ГОРОД»відповідає вимог пункту 5 статті 20 Земельного кодексу України, не потребують змін до Договору оренди та рішення органів місцевого самоврядування, що підтверджено листом Головного управління Земельних ресурсів м. Києва № від 18.11.2010року за № 03-86/33000;

· спірна земельна ділянка, на якій розташований спірний об'єкт нерухомості відноситься до земель громадської забудови, що знайшло своє відображення у Законі України «Про землеустрій», Класифікації видів цільового призначення земель, затверджених наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010року за № 548, і має ознаки торгівельної будівлі;

· пунктом 2.1 Договору земельної ділянки від 18.12.2009року, укладеного між Фізичною особою -підприємцем ОСОБА_2 та Київською міською радою було чітко зазначена мета передачі земельної ділянку у користування суб'єкту господарювання за належною адресою та індивідуально - визначеними ознаками, зокрема: для експлуатації та обслуговування торгівельного комплексу, «САД ГОРОД»строком на 10 років;

· питання самостійного господарювання на земельній ділянці, в тому числі зведення у встановленому законодавчому порядку жилих, виробничих, культурно-побутових та інших будівель та споруд можливе лише за письмовим погодженням з Орендодавцем - Київською міською Радою. В даному випадку реконструкція торгівельного комплексу загальною площею 114,4 кв.м., що розташований на земельній ділянці підтверджено листом органу місцевого самоврядування від 18.11.2010року;

· вказані обставини відображені у статті 41 Конституції України статтях 316, 317, 346, 376 ЦК України та статті 144 ГК України, що надає можливим стверджувати, що відповідач у встановленому законом порядку провів реконструкцію спірних нежитлових приміщень , у зв'язку з чим відсутні правові підстави для її знесення;

· право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (стаття 125 ЗК України);

· суб'єкт господарювання має право на визнання за ним права на оренду земельної ділянки лише за умов дотримання вимог статті 124 ЗК України і статті 16 Закону України "Про оренду землі";

· у разі встановлення порушень, передбачених статтею 143 ЗК України, зокрема, коли земельна ділянка використовується не за цільовим призначенням, визначеним умовами договору, та у спосіб, що суперечить екологічним вимогам, суб'єкти господарювання мають правові підстави для звернення до суду з позовами про розірвання договору оренди на підставі статті 32 Закону України "Про оренду землі;

· про невиконання користувачем умов договору щодо використання землі не за цільовим призначенням може свідчити, зокрема, відсутність проведення будь - яких будівельних робіт на об'єкті, що може підтверджуватися, наприклад, актом, складеним Державною архітектурно-будівельною інспекцією. Разом з тим слід звернути увагу на те, що підставою для розірвання договору оренди землі та знесення уповноваженим на це органом спірної нерухомості є - саме факт використання землі не за цільовим призначенням, а не, наприклад, невикористання земельної ділянки для забудови протягом трьох років підряд або проведення реконструкції будівлі відповідно до вимог Договору оренди;

· матеріали справи підтверджують, що з боку відповідача відсутні істотні порушення будівельних норм і правил під час проведення ним реконструкції торгівельного комплексу, в тому числі порушення суспільних інтересів або прав інших осіб, що не впливає на наявність дозвільного документу для прийняття рішення про знесення самочинного будівництва;

· законодавець встановлює, що порушення порядку встановлення або зміни цільового призначення земель є підставою, зокрема, для визнання недійсними рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам, а також визнання недійсними угод щодо відповідних земельних ділянок (стаття 21 ЗК України);

· матеріали справи не підтверджують звернення відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування з позовом до відповідача про зобов'язання останнього, який нібито здійснив (здійснює) будівництво провести відповідну перебудову, за наявністю заперечень відповідача виконати такі дії, доказів проведення перевірки органами, які мають певну компетенцію щодо дослідження питань дотримання відповідачем вимог законодавства при будівництві або реконструкції будь-якого об'єкта нерухомості позивачем суду не надано;

Наявність права на земельну ділянку, на якій ведеться будівництво, дотримання її цільового призначення та дозволеного використання відповідачем земельної ділянки, в тому числі містобудівних регламентів, будівельних, екологічних, санітарно-гігієнічних, протипожежних та інших правил, нормативів, дотримання прав під час перебудови підтверджено фактичними обставинами справи та доказами.

Таким чином, земельна ділянка надавалась позивачу в платне користування на підставі Договору оренди від 18.12.2009року, саме для експлуатації та обслуговування торгівельного комплексу «САД ГОРОД», розташованого по АДРЕСА_2, а не під самочинно збудоване нерухоме майно та будівництва споруди невизначеного призначення. Таким чином, своє цільове призначення земельна ділянка не змінювала, а тому проведення реконструкції на вказаній земельній ділянці здійснено відповідачем згідно вимог законодавства у будівництві, що підтверджено Українським центром судових експертиз, де вказано, що спірна будівля відповідає нормативно-технічним вимогам (ДБН) на підставі висновку експертного будівельно-технічного дослідження №0260 від 29.11.2010р.

Стаття 33 ГПК України зобов'язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Стаття 34 ГПК України визначає, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Позивач не довів суду істотне відхилення позивача від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотне порушення будівельних норм і правил, тому відсутні правові підстави для зобов'язання відповідача здійснити перебудову (у позові знести самовільне будівництво). В свою чергу відповідач довів правомірність володіння спірним майном та використання земельної ділянки за цільовим призначенням, а проведення перебудови (реконструкції) спірного торгівельного комплексу відбулося відповідно до проектної документації та законодавства, яке регулює питання дозвільного характеру у даній сфері.

З урахуванням викладеного у задоволенні позовних вимог Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про зобов'язання останньої знести самовільне будівництво, розташоване на АДРЕСА_2, за власний рахунок, слід відмовити, як необґрунтовано заявлених.

У випадках скасування рішення господарського суду і передачі справи на новий розгляд розподіл судових витрат зі справи, у тому числі і сум державного мита за подання заяви про перегляд рішення в апеляційному або у касаційному порядку, здійснює господарський суд, який приймає рішення, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат за приписами ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Витрати по сплаті державного мита в сумі 85 грн. за подання позову та забезпечення судового процесу в сумі 236 грн. відносяться на позивача у справі - Інспекцію Державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві.

Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Витрати по сплаті державного мита в сумі 42,50 грн. за перегляд рішення у апеляційному порядку відносяться на позивача у справі - Інспекцію Державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві.

Витрати по сплаті державного мита в сумі 42,50 грн. за перегляд рішення у касаційному порядку покладаються на позивача у справі -Інспекцію Державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві.

На підставі викладеного керуючись ст. ст. ст. 4-2, 4-3, 4-4, 22, 33, 36, 43, 49, 77, 81-1, 82, 82-1, 84, ч. ч. 2,3 ст. 85, 111-12 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні позовних вимог Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про зобов'язання останньої знести самовільне будівництво, розташоване на АДРЕСА_2, за власний рахунок -відмовити.

2. Стягнути з Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві, 01133, м. Київ, вул. Л. Українки, 26, код ЄДРПОУ 35647677, банк ГУДК України у м. Києві, МФО 820019, р/р 35217001004729, на користь:

- Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, 02225, АДРЕСА_1, свідоцтво про державну реєстрацію Серія НОМЕР_2, ідентифікаційний номер платника податків та інших обов'язкових платежів НОМЕР_1, витрати по сплаті державного мита в сумі 42,50 грн. за перегляд рішення у касаційному порядку, видавши наказ.

3. Витрати по державному миту в сумі 85 грн. за подання позову та забезпечення судового процесу в сумі 236 грн. відносяться на позивача у справі - Інспекцію Державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві.

4. Витрати по державному миту в сумі 42,50 грн. за перегляд рішення у апеляційному порядку відносяться на позивача у справі - Інспекцію Державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Підченко Ю.О.

Повний текст складено -21.05.12р.