Рішення

від 10.05.2012 по справі 18/144-30/67-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 18/144-30/67-2012 10.05.12

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 18/144-30/67-2012 10.05.2012

За позовом Української федерації профспілкових організацій - профспілки працівників спільних підприємств

До 1) Федерації професійних спілок України (далі - відповідач-1)

2) Підприємства "Господарське управління Федерації професійних спілок

України" (далі - відповідач-2)

Про зобов'язання виконати умови договору

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від позивача Михайленко А. Г. -президент федерації

ОСОБА_2 -представник за довіреністю

Від відповідача-1 ОСОБА_3 -представник за довіреністю

Від відповідача-2 ОСОБА_4 -представник за довіреністю

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.07.11. у справі № 18/144, залишеного без змін постановою Київського апеляційного господарського судду від 08.11.11., позов Української федерації профспілкових організацій - профспілки працівників спільних підприємств задоволенно частково та:

- визнано недійсним розпорядження голови Федерації профспілок України від 27.05.11. №09-а "Про звільнення приміщень у Будинку спілок" в частині зобов'язання Підприємства "Господарське управління Федерації Профспілок України" терміново вжити заходів для звільнення до 30.05.11. службових приміщень Будинку спілок, якими користувався позивач;

- зобов'язано Федерацію профспілок України не чинити Українській федерації профспілкових організацій -профспілка працівників спільних підприємств перешкод у користуванні кімнатами №№ 503, 546, 642 у Будинку спілок на Майдані Незалежності, 2 в м. Києві;

- зобов'язано Підприємство "Господарське управління Федерації Профспілок України" не чинити Українській федерації профспілкових організацій - профспілка працівників спільних підприємств перешкод у користуванні кімнатами №№ 503, 546, 642 у Будинку спілок на Майдані Незалежності, 2 в м. Києві;

- стягнуто з Федерації профспілок України на користь Української федерації профспілкових організацій -профспілка працівників спільних підприємств 42 грн. 50 коп. - витрат по сплаті держмита та 59 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу;

- стягнуто з Підприємства "Господарське управління Федерації Профспілок України" на користь Української федерації профспілкових організацій - профспілка працівників спільних підприємств 42 грн. 50 коп. - витрат по сплаті держмита та 59 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в іншій частині позову - відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 25.01.12. рішення Господарського суду міста Києва від 21.07.11. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.11.11. у справі № 18/144 скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Розпорядженням керівника апарату Господарського суду міста Києва від 07.02.12. призначений повторний автоматичний розподіл справи, дану справу передано на новий розгляд судді Ващенко Т.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.02.12. на підставі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи було призначено до розгляду на 28.02.12. о 11-45.

Розпорядженням заступника Голови Господарського суду міста Києва від 28.02.12. справу № 18/144-30/67-2012 передано на розгляд судді Смирновій Ю.М. в зв'язку перебуванням судді Ващенко Т.М. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.02.12. прийнято справу № 18/144-30/67-2012 суддею Смирновою Ю.М. до свого провадження; розгляд справи було призначено до розгляду на 05.03.12. о 09-50.

Розпорядженням В.О. Голови Господарського суду міста Києва від 03.03.12., в зв'язку з виходом з лікарняного судді Ващенко Т.М. справу № 18/144-30/67-2012 передано для подальшого розгляду судді Ващенко Т.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.03.12. розгляд справи відкладено до 20.03.12. о 10-45.

В судових засіданнях 20.03.12., 19.04.12. та 26.04.12 на підставі ст.77 ГПК України оголошувалась перерви до 19.04.12., до 26.04.12. та до 10.05.12. відповідно.

18.04.12. через загальний відділ канцелярії Господарського суду міста Києва позивач подав заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просить суд:

- скасувати як незаконне розпорядження Голови ФПУ від 27.05.11. № 09-А;

- зобов'язати Федерацію профспілок України та підприємство «Господарське управління» Федерації профспілок України»виконувати умови договору від 01.04.08. № 98 про надання послуг з утримання нежитлових приміщень будинок спілок в натурі;

- зобов'язати Федерацію профспілок України та підприємство «Господарське управління» Федерації профспілок України надати доступ Українській федерації профспілкових організацій-профспілка працівників спільних підприємств до приміщень: кімнат № 503, 546, 642 в буд. 2 на Майдані Незалежності в м.Києві, та не чинити перешкоди у їх використанні. Судом вищезазначені уточнення позивача прийнятті до розгляду.

04.05.12. через загальний відділ канцелярії Господарського суду міста Києва позивач подав заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просить суд:

- скасувати, як незаконну постанову президії Федерації профспілок України № П-1-2 від 24.05.11.;

- скасувати як незаконне розпорядження Голови ФПУ від 27.05.11. № 09-А;

- визнати дійсним договір позички, що укладений між позивачем та відповідачем-2;

- зобов'язати відповідача-1 виконувати умови договору позички;

- зобов'язати відповідача-2 не перешкоджати виконанню договору позички окремої частині будівлі.

В судовому засіданні 10.05.12. представники позивача підтримав свої уточненні позовні вимоги.

Представник відповідача-1 в даному судовому засіданні заперечив проти позову та просив суд відмовити у його задоволенні.

Представник відповідача-2 в судовому засіданні 10.05.12. заперечив проти позову та просив суд відмовити у його задоволенні.

Суд дослідивши подану позивачем заяву про уточнення позовних вимог від 04.05.12. встановив, що позивачем заявлено нові позовні вимоги, а тому, оскільки ст. 22 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог, а до початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви, але не передбачено право позивача у провадженні заявляти нові позовні вимоги, а відтак, враховуючи вищенаведене, а також те, що розгляд справи № 18/144-30/60-2012 по суті розпочато, суд відмовляє у її прийнятті.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення по справі № 18/144-30/60-2012.

Розглянувши подані матеріали справи, та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до п. 1.2. Статуту підприємства «Господарське управління Федерації професійних спілок України»засновником такого підприємства є юридична особа за законодавством України - Федерація професійних спілок України, яка діє на підставі власного статуту.

01.04.08. між позивачем та відповідачем-2 укладений договір № 98 про надання послуг з утримання нежитлових приміщень Будинку спілок, предметом якого є надання послуг відповідачем -2 з утримання нежитлових приміщень в Будинку спілок за адресою: м.Київ, майдан Незалежності, 2, у кількості 3-х кімнат, розміщених на 5 та 6 поверхах (№№ 503, 546 та 642), загальною площею 66,6 кв.м., які закріплені за позивачем (п.1.1.).

Відповідно до п. 1.2. № 98 від 01.04.08. відповідач-2 передає позивачу матеріально-технічні засоби за актом приймання-передачі, який є невід'ємною частиною договору.

Пунктом 2.1. договору № 98 від 01.04.08. передбачено, що розмір щомісячної плати за надані послуги на момент укладення договору становить 25,00 грн. за утримання 1 кв.м. приміщень.

Оплата послуг здійснюється позивачем щомісяця, не пізніше 10 числа поточного місяця на підставі рахунків відповідача-2.

Відповідно до акту передачі-приймання матеріально-технічних засобів від 01.04.08. (належним чином засвідчена копія, якого знаходиться в матеріалах справи, а оригінал оглянуто судом в судовому засіданні), відповідач-2 передав, а позивач прийняв в тимчасове користування нежитлові приміщення за адресою: м.Київ, майдан Незалежності, 2, загальною площею 66,6 кв.м., та матеріально-технічні засоби, що знаходяться в ізольованих кімнатах № № 503, 546 та 642, що розміщені на 5 та 6 поверхах Будинку спілок.

Постановою Президії Федерації професійних спілок України № П-1-2 від 24.05.11. "Про Українську федерацію профспілкових організацій -Профспілку працівників спільних підприємств" позивача виключено зі складу Федерації профспілок України за невиконання нею вимог статуту Федерації профспілок України.

Розпорядженням Голови Федерації професійних спілок України № 09-а від 27.05.11. "Про звільнення приміщень у Будинку спілок" відповідачеві-2 доручено терміново вжити заходів для звільнення до 30.05.11. службових приміщень Будинку спілок, якими, зокрема, користувався позивач (кімнати № № 503, 546 та 642, загальною площею 66,6 кв.м.).

Згідно з листом відповідача-2 вих. № 01-25-161 від 16.06.11., який адресований позивачеві, комісія, створена на виконання розпорядження Голови Федерації професійних спілок України № 09-а від 27.05.11. "Про звільнення приміщень у Будинку спілок", у зв'язку з прийняттям Президією Федерації професійних спілок України рішення про виключення зі складу Федерації профспілок України позивача (постанова від 24.05.2011 р. № П-1-2) з представників відповідачів 31.05.11. провела огляд та звільнила службові приміщення Будинку спілок №№ 503, 546 та 642, розташовані за адресою: м.Київ, майдан Незалежності, 2, про що склала відповідні акти.

У цьому ж листі повідомлено, що матеріальні цінності з кімнат №№ 503, 546 та 642 переміщені і знаходяться в службовому приміщенні № 321, двері якого опечатано паперовою стрічкою з підписами членів комісії та печаткою відповідача-2; у листі також зазначено, що відповідач-2 надасть відповідну правову допомогу при видачі комісією зазначених матеріальних цінностей.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач, враховуючи вищенаведене, вважає, що розпорядження Голови Федерації професійних спілок України № 09-а від 27.05.11. є незаконним та підлягає скасуванню, оскільки УФПО СП є одним із співвласників майна, яким користується ФПУ та має право на його використання в інтересах членів профспілки, яких вона представляє, а тому відповідач-1 та відповідач-2 зобов'язані виконувати умови договору № 98 від 01.04.08., а також зобов'язані надати доступ позивачу до приміщень за адресою: м.Київ, майдан Незалежності, 2, у кількості 3-х кімнат, розміщених на 5 та 6 поверхах (№ № 503, 546 та 642), загальною площею 66,6 кв.м., які закріплені за позивачем.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Статтею 20 Господарського кодексу України встановлено Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Відповідно до ст.16 Цивільного кодексу Україна способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як визначено абз. 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як визначено ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Стаття 175 ч.1 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Судом встановлено, що договір № 98 від 01.04.08. за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Згідно зі ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч.1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Як встановлено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (ч. 2 ст. 612 ЦК України).

В ч. 1 ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що між позивачем та відповідачем-2 було укладено договір про надання послуг з утримання нежитлових приміщень Будинку спілок № 98 від 01.04.08.

Також, судом встановлено, що предметом у відповідності до п.1.1. вказаного договору є надання послуг з утримання нежитлових приміщень в Будинку спілок за адресою: м.Київ, майдан Незалежності, 2, у кількості 3-х кімнат, розміщених на 5 та 6 поверхах (№ № 503, 546 та 642), загальною площею 66,6 кв.м.

Зокрема, відповідно до постанови № П-1-2 Президія Федерації професійних спілок України постановила виключити Українську федерацію профспілкових організацій -Профспілку працівників підприємств зі складу Федерації профспілок України за невиконання нею вимог Статуту профспілок України.

Судом встановлено, що 27.05.11., у зв'язку із прийняттям вищевказаної постанови Головою ФПУ будо видане розпорядження № 09-А про звільнення приміщень у Будинку спілок за адресою: м. Київ, майдан Незалежності, 2, у кількості 3-х кімнат, розміщених на 5 та 6 поверхах (№ № 503, 546 та 642), загальною площею 66,6 кв.м.

Позивач просить скасувати розпорядження Голови ФПУ № 09-А про звільнення приміщень у Будинку спілок від 27.05.11., оскільки даним розпорядженням порушується право позивача на користування належною йому часткою майна профспілок, а також тягне наслідки розірвання договору 01.04.08.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності»професійна спілка (профспілка) - добровільна неприбуткова громадська організація, що об'єднує громадян, пов'язаних спільними інтересами за родом їх професійної (трудової) діяльності (навчання).

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності»професійні спілки створюються з метою здійснення представництва та захисту трудових, соціально-економічних прав та інтересів членів профспілки.

Статтею 14 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності»профспілки діють відповідно до законодавства та своїх статутів. Статут (положення) профспілки повинен містити організаційну структуру профспілки, повноваження її організацій, виборних органів, порядок формування їх складу.

Відповідно до ст. 1 Статуту ФПУ Федерація професійних спілок України є всеукраїнським добровільним об'єднанням всеукраїнських профспілок та профоб'єднань в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Згідно зі ст. 2 Статуту ФПУ Федерація професійних спілок України діє відповідно до Конституції України, норм міжнародного права, Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», інших законів і нормативно-правових актів України та цього Статуту.

Відповідно до п. 11 ст. 38 Статуту ФПУ Президія уповноважена приймати рішення про прийняття чи відмову в прийнятті нових членських організацій до ФПУ та вихід і виключення з неї.

Пунктом 1 ст. 42 Статуту ФПУ встановлено, що Голова ФПУ уповноважений спрямовувати діяльність ФПУ на виконання цього статуту, рішень З'їзду, Ради та Президії.

Згідно з п. 21 ст. 42 Статуту ФПУ Голова ФПУ уповноважений видавати розпорядження та доручення з питань, віднесених до повноважень Голови ФПУ, які є обов'язковими для виконання.

Відповідно до ст. 47 Статуту ФПУ майно та активи ФПУ не підлягають розподілу між членськими організаціями та членами профспілок і використовуються для забезпечення виконання статутних завдань ФПУ в інтересах членських організацій та членів профспілок.

Таким чином, враховуючи положення ст.16 Цивільного кодексу України та ст.20 Господарського кодексу України, суд приходить до висновку, що позивачем обрано не вірний спосіб захисту.

Разом з тим, суд звертає увагу позивача на те, що відповідно до ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Отже, з огляду на викладене, враховуючи те, що Федерація професійних спілок України не є ані органом державної влади, ані органом місцевого самоврядування, а лише є добровільною неприбутковою громадською організацією, а відтак підстав для задоволення вимоги про скасування як незаконного розпорядження Голови ФПУ № 09-А про звільнення приміщень у Будинку спілок від 27.05.11. в суду відсутні, а тому задоволенню такі вимоги не підлягають.

Серед іншого, позивач просить зобов'язати відповідача-1 та відповідача-2 виконувати умови договору № 98 від 01.04.08.

Разом з тим, позивачем не надано суду доказів, що підтверджують невиконання відповідачем-1 та відповідачем-2 умов договору № 98 від 01.04.08., обумовлених предметом такого, як і не вказано які саме умови договору № 98 від 01.04.08. не виконуються відповідачем-1 та відповідачем-2, що є підставою для примусового зобов'язання таких виконувати покладені на них обов'язки.

З огляду на вищенаведене, суд вважає вимоги позивача необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Також, позивач просить суд зобов'язати відповідача-1 та відповідача-2 надати доступ позивачу до приміщень за адресою: м.Київ, майдан Незалежності, 2, у кількості 3-х кімнат, розміщених на 5 та 6 поверхах (№ № 503, 546 та 642) та не чинити перешкод у їх використанні.

Враховуючи те, що предметом договору № 98 від 01.04.08. є саме надання послуг з утримання нежитлових приміщень в Будинку спілок за адресою: м. Київ, майдан Незалежності, 2, у кількості 3-х кімнат, розміщених на 5 та 6 поверхах (№ № 503, 546 та 642), загальною площею 66,6 кв.м., та не передбачено використання позивачем вказаних приміщень, а також те, що розпорядження № 09-А від 27.05.11. Голови ФПУ є чинним, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та безпідставними, а тому задоволенню не підлягають.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вищевказане, позовні вимоги Української федерації профспілкових організацій - профспілки працівників спільних підприємств є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Судові витрати згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. В задоволенні позову відмовити.

2. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Судя повне рішення складено 18.05.12. Т.М. Ващенко